2
🃏
«Гру завершено. Вітаю. Вашу візу подовжено на п’ять днів»
Екран ігрового телефону потемнів. Кацу відкинув, вже непотрібну, річ вбік, дивлячись на брата, в той же час намагаючись перевести дихання.
- Це було близько. — Проговорив Чішия, дивлячись на слід від пострілу в стіні, який прийшовся на кілька сантиметрів вище від його скроні. - Тільки зачіску зіпсував.
- Чішиє, ти придурок.
Обоє почали посміхатися, щоправда обоє не розуміли, чому саме зараз і чому за цих обставин, адже цього вечора вони могли попрощатися з життям так і не зрозумівши, як і для чого потрапили сюди.
Близько опівночі Шунтаро повернулися на Пляж.
Через отриману рану Кацу досить сильно зблід і триматися на ногах йому було складно.
- Тільки не знепритомній тут. Я не тягтиму тебе до кімнати. — Блондин йшов поруч з братом, не дивлячись на нього і не намагаючись допомогти тому втримати рівновагу.
- Дякую, люб’язно з твого боку.
З-за повороту вийшла Куіна, знову жуючи замінник сигарет.
- Чорт забирай, Кацу.. — Дівчина підійшла ближче, з хвилюванням дивлячись на хлопця.
- От Куіна тебе до кімнати відведе, я за аптечкою. — Чішия пішов далі коридором.
- В своєму репертуарі. Ходімо, Кацу, розповіси яка там була гра. І я дуже рада, що ви обоє повернулися назад. — Куіна трохи нервово посміхнулась, йдучи поруч і підтримуючи під руку.
- Я радий, що ти рада, що ми повернулися і нас не прибило, майже. — Перевів погляд на дівчину. - Знову нервуєш?
- Завжди нервую, коли ви обоє йдете подовжувати візу..
- П’ять днів, уяви собі, ще й принесли пікову п’ятірку. Капелюшник мав би бути задоволеним. — Кацу зажмурився і відчинив двері до кімнати, повільно знімаючи своє худі, яке було зіпсоване кров’ю. - От бляха, воно мені подобалося..ай..
- Сідай, потім будеш думати про Капелюшника і одяг.
Хлопець відкинув одяг і сів на крісло. До кімнати увійшов Чішия, кладучи аптечку на стіл. Блондин розклав потрібні речі і одягнув рукавички.
- А може краще покличемо Ен? — Саркастично сказав Кацу, вже знаючи, якою буде реакція Чішиї.
- Договоришся і я зроблю так, що ти лишишся без плеча і руки в цілому. — Відкрив пляшку віскі. - Не кричи на увесь Пляж. — Шунтаро обробив рану і дістав пінцет.
Куіна відвела погляд, а Чішия зосередився на своїй справі.
- Так от, Куіно, була гра пік. Ми були в «Шиндао». За півтори години мали дістатися останнього поверху. Всі розслабилися, бо нам більше нічого не сказали, а потім з’явився гравець пік і пристрелив вискочку, а потім…Чішиє, щоб тебе…— Кацу замовк і закинув голову назад, коли Чішия знайшов кулю і почав її витягати.
- А не треба було кидатися вперед і прикривати мене. — Куля дзвінко лягла на дно кришталевого стакану.
- Кацу тебе прикрив? — Дівчина видихнула і знову повернулася до хлопців.
- Так, увімкнув режим героя.
- Міг би й не буркотіти, як завжди, і будь ласка, звертайся ще.
Чішия проігнорував слова Кацу і, закінчивши робити перев’язку, встав на ноги. В дверях з’явився Нірагі.
- Що тут у нас? — Обвів поглядом кімнату, зупинившись на Кацу. - Хах, все-таки підстрелили, я не сумнівався.
Слова одне, але погляд зовсім інше, та навіть сам боєць не розумів, переживання чи все-таки осуд.
- Чого ти сюди прийшов?
- Чішиє, не дратуй мене, а. Ти сам знаєш, куди після гри потрібно йти, чи тобі нагадати? — Зі звичною усмішкою підійшов ближче до Чішиї, беручись за зброю ще міцніше.
- Ми затрималися через мене, облиш його. —Кацу повільно і трохи невміло, ніби вперше, одягнув сорочку і підійшов до Нірагі. - Вже йдемо, нагадувати не обов’язково.
- Ай, ну ти мене й бісиш, Кацу.
- Тут у нас все взаємно, Нірагі.
Боєць закотив очі і відійшов від дверей, даючи можливість вийти з кімнати. Куіна вийшла першою, а за нею пішов Чішия та Кацу, потім і Нірагі.
У залі зібралися призначені, а по центру стояв Капелюшник.
- Сьогодні ми нікого не втратили? — Поправив сонцезахисні окуляри, дивлячись на Шунтаро.
- Ні, Капелюшнику, ми обоє в порядку. — Чішия пройшов вперед і зупинився біля стіни, склавши руки на грудях.
Ен обійшла Міру та Кудзурю, зупинившись біля Кацу.
- В порядку вони, авжеж. Допомога потрібна? — В голосі та погляді відчувалася тривога, адже за час перебування в цьому місці Кацу став для дівчини важливим і близьким, та й Кацу ставився до Ен, як до рідної.
- Ен, Чішия все владнав, можеш не хвилюватися.
- Все владнав? Не схоже на нього.
- Ще б поцілувалися. — Нахилившись до самого вуха Кацу проговорив Нірагі, а після став збоку Агуні.
- І що це з ним?
- Не бери до уваги..— Кацу відвів погляд від Нірагі і дістав карту. - Тепер є п’ятірка пік. Це перед остання карта цієї масті, не враховуючи фігурних.
Капелюшник задоволено посміхнувся і підійшов до Кацу, забравши карту з його рук.
- Прекрасно, прекрасно. Вас обох буде підвищено до наступного номера, хах, прекрасно, а тепер святкувати. Ми на крок ближче до мого повернення з цієї країни.
Капелюшник і призначені, окрім Ен і Нірагі, залишили залу і пішли на вулицю задля святкування нового кроку до втілення плану першого номера.
- Справді вірить, що це можливо. — Хлопець видихнув і обперся на стіну, заплющивши очі.
- Так чи інакше, а треба пройти всі ігри, інакше не дізнаємося чи його план вірний.
- Карт лишилось не так багато, а напруга росте. Коли бійці перестануть слухатися Агуні — Пляжу прийде кінець, Капелюшнику в першу ж чергу.
- Один з Шунтаро користується головою, ну не скажу, що я вражений.
- Нірагі, помовч. Кацу, підеш до кімнати і відпочинеш після гри?
- Такі ніжні, аж нудить.— Нірагі хмикнув і вийшов з кімнати.
- Відпочити? Пізніше, пізніше. Ходімо до інших.
- Добре, давай. До речі, на пляжі новенькі. —Ен та Кацу вийшли з зали і не поспішаючи йшли коридором до виходу.
- Як вони знайшли це місце?
- На одній з ігор знайшли рацію і почули про Пляж, а потім підібралися досить близько і нарвались на наших бійців.
- І що вирішив Капелюшник?
- Він не проти нових гравців, йому ж краще.
- А сама про них що думаєш?
- Поки не знаю, можливо стануть корисними.
Брюнет подивився на Ен і трохи помовчав, думаючи над її словами.
- Стануть корисними..вони зараз з іншими на вулиці?
- Думаю так, а що?
- Познайомитися треба. — Кацу і Ен усміхнулися, виходячи на вулицю.
Алкоголь, наркотики, розваги, гучна музика і секс без обов’язків — кожен день чи навіть година могли стати останніми у цьому світі для кожного, хто в нього потрапив. Чому б не взяти від життя все і не провести кожну хвилину як останню?
Арісу та Усагі сиділи поруч з басейном, слухаючи Татту.
- Капелюшник номер один. Коли зберемо всі карти — він зможе повернутися. Його місце займе другий номер, зараз це Кудзурю. Так буде до тих пір, поки кожен з Пляжу не повернеться у наш світ..принаймні Капелюшник так каже і мешканці Пляжу вірять.
- Це звучить божевільно. — Усагі дивилась то на Татту, то на Арісу, намагаючись звикнути до тутешньої атмосфери.
- Божевільно, але він тут давно і знає більше за інших. На Пляжі також є призначені і бійці. Агуні бос бійців. Йому вдається стримувати психів по типу Нірагі і Ласт Боса. Он той хлопець, Чішия, один з призначених. — Татта вказав на блондина з іншого боку басейну. - Мовчазний і трохи дивний, майже ні з ким не спілкується, навіть з братом рідко. Поруч з ним дівчина, Куіна, вона хороша і з нею, мабуть, Чішия спілкується найбільше.
- Отже не тільки я потрапив сюди з кимось. — Після сказаного Арісу трохи помовчав і подивився в бік, зупинивши погляд на Кацу і Ен. - А хто он ті двоє?
- Вони теж призначені. Ен тут мало з ким спілкується, зберігає нейтралітет і якщо все-таки з кимось говорить, то це з Куіною і Кацу. Кацу брат Чішиї, він з бійців, точніше пішов до них відносно недавно, і мені здавалося, що він зробив це назло братові.
- Назло?
- Так, Усагі. Вони не сильно ладнають, інколи їхні розбірки чує увесь Пляж.
Здавалося, що музика з кожною секундою ставала тільки гучнішою, що сильно заважало зосередитися на думках, як знайти вихід з цього місця в обхід плану Капелюшника, який не сильно вразив Арісу.
Кацу і Ен підійшли до басейну, дивлячись на дівчину і хлопців.
- То як вам враження від утопії Капелюшника і його «геніальних» поглядів на ситуацію і рішення? — Хлопець усміхнувся і уважно, вивчаюче, дивився на новеньких.
- Не впевнений, що про це безпечно говорити. — Арісу з недовірою підняв погляд на брюнета.
- А у нас не так багато часу аби вагатися, що безпечно, а що ні.
- Кацу, не тисни на новеньких, дай звикнути. — Ен усміхнулася і сіла поруч з Усагі. - Він у нас запальний, хоче все і одразу, але якщо дивитися правді в очі, то часу у нас дійсно не так багато. — Вона закинула голову назад, помовчала, а потім зі слабкою посмішкою знову подивилась на Арісу і Усагі. - Які ігри ви вже проходили?
- Черви, піки і…
Усагі перебила Арісу.
- Для чого це тобі?
Замість Ен відповів Кацу.
- На Пляжі немає секретів, одне з правил, забула?
Дівчина змовчала, відвівши погляд від серйозного і обличчя брюнета.
- Які ігри проходили? — На цей раз звернувся до Арісу.
- Черви, піки і бубни.
- Черви..цікаво.
- По-моєму це найгірші ігри.
- Лишилась десятка черви, значить легко не буде.
- В цих умовах легко ніколи не було. — Усагі обурилась на слова Кацу і зосередила погляд на басейні.
Кацу усміхнувся, спостерігаючи за діями Усагі. Вся ця ситуація та реакція дівчини його забавляла.
- Всі ми щось, чи когось, втратили, потрапивши сюди.
- Філософія увімкнулась? — Агуні спостерігав за дійством біля басейну, в першу чергу за новенькими.
- І тобі привіт, Агуні. — Кацу повернувся до ватажка.
- Серйозне поранення?
- Ні, подряпина.
- Ще один промах і місце серед моїх хлопців для тебе зачинене.
- Я казав, що йому не місце з нами, Агуні. — Озвався Нірагі, посміхаючись.
- Я це сам вирішу, Нірагі.
- Так точно, бос.
Агуні був єдиним, кому Нірагі ніколи не перечив, зрештою як і всі інші бійці, і не тільки вони.
- Твої побажання і оцінки можемо обговорити якось потім, хоча твоя думка для мене нічого не важить. — Кацу говорив з усмішкою.
- Хочеш поговорити? — Нірагі помітно розізлився, міцніше стиснувши зброю.
Непорозуміння між бійцями змусило всіх замовкнути і зосередитися на їхній розмові.
- Так, цілий день чекав розмови з тобою.
- Тоді поговоримо, йди сюди.
- Годі вам!
Голос Капелюшника змусив обидвох замовкнути.
- Нірагі, Кацу, що за шоу ви тут влаштовуєте?
- Шоу? Шоу тут влаштував тільки…
- Нірагі, помовч.
Ця фраза від Кацу прозвучала зовсім іншим тоном. Він не крикнув, не насміхнувся, не намагався зачепити. Сказане було схожим на застереження разом з проханням, що здивувало бійця.
- Непорозуміння і по всьому, обоє не в настрої. — Брюнет повернувся до першого номера, на що він відповів своїм байдужим і п’яним поглядом.
- Призначені в залу, є розмова. Арісу, Усагі, ви теж йдете, введу вас в курс справ, і Агуні..краще слідкуй за своїми підлеглими, боса треба слухатися, а я твій бос, отже виконуй наказ.
Усмішка Капелюшника дратувала Агуні і бійців, але ніхто розпочинати бійню не хотів, принаймні на це сподівався сам Капелюшник.
Призначені пішли до зали, а решта мешканців Пляжу, як ні в чому не бувало, продовжили розважатися.
Ен стала позаду Кацу, дивлячись вслід призначеним.
- Не хочу починати, але ти дограєшся з цим Нірагі, і що це взагалі було?
- Непорозуміння, Ен, ходімо до зали, «робота» чекає.
- Не квапся, боєць. Ен, залиш нас на хвилину. — Нірагі підійшов ближче, не зводячи погляду з Кацу.
- Якщо поб’єтесь, то будуть нові проблеми і обоє опинитеся під пильним наглядом Агуні і Капелюшника.
- Тобі звільниться на два місця до виходу звідси. — Шунтаро усміхнувся, так само пильно дивлячись на Сугуру.
- До біса твої жарти, не затримуйтеся.
Бійці подивилися вслід Ен.
- Що це було, Шунтаро?
- Залежить від того, що ти маєш на увазі, Сугуру.
- Не прикидайся. Чого сказав мені змовчати?
- А чого ти мене послухав?
- Не знаю, я не знаю, ти мене бісиш і я хочу пристрелити тебе прямо тут.
Кацу знову забавляла вся ситуація з Нірагі, хоча він сам не міг зрозуміти, нащо зупиняв його від бажання сказати, що всі слова і поведінка Капелюшника тільки шоу і безсенсові балачки.