Я лежала в медпункті. Мені навіть не вистачало сил щоб думати. Але я змогла відкрити очі, і побачила його.
— Слава Богу, ти прокинулась. То був Драко він сидів, я не відчувала його емоцій, але по ньому видно що йому дуже погано.
— Що ти тут роб…? Мені було дуже складно розмовляти.
— Мадам Помфрі попросила мене залишитись тут з тобою, що сталося?
— Драко Мелфой. Там стояв Дамболдор. — Можете залишити нас з міс Лізі наодинці, будьласка?
— Добре професор. І він пішов, але кинув на мене свій погляд і я побачила що його очі сльозяться.
— Добрий день профе…
— Лізі що сталося? Тебе знайшли в бібліотеці, тебе всю трясло.
— Белла і Петігр‘, напали… закляття кру‘атос.
— Пожирачі смерті?! Він був в афігє. Лізі мені треба йти, а тобі відпочити. Вже завтра обі буде легше.
— До побаче‘я професор. І я заснула.
— Доброго ранку Лізі, тобі вже легше? То буда мадам Помфрі.
— Так, але чому я відчуваю себе якимось овочем?
— Закляття круціатус було дуже сильне. Тобі потрібно ще декілька днів відпочивати.
Я намагалась встати, але не могла.
— Привіт Лізі. До мене підійшов Мелфой. — Я понесу тебе в кімнату не хвилюйся. Він підняв мене і поніс у кімнату.
— Ти дуже налякала мене.
— Невже ти хвилювався за мене? Не вірю.
— А ти не відчуваєш мої емоції? Я дійсно нічого не відчувала.
— Ні. Не знаю чому.
— Тоді прийдеться повірити мені на слово. Він посадив мене на ліжко і сів поряд.
— Лізі я хотів дещо сказати тобі. Але тут у кімнату увірвались Джіні, Гаррі, Рон, Герміона.
— Лізі ми за тебе хвилювались. Вони всі почали мене обіймати, а Драко пішов з кімнати.
— Як ти? Запитала Джіні
— Нормально, але ще декілька днів не зможу сама ходити.
— Хто це зробив? Я не знала чи потрібно їм знати, але вони мої друзі і повинні знати це.
Я розповіла їм це все і ми сиділи розмовляли декілька годин.
— Так все, всі вон з кімнати Ліз треба відпочити. Драко всіх почав виводити.
— Перед тим як вони зайшли ти щось хотів мені сказати.
— Я, просто ну типу. Ем…
— Кажи як є. Я дивилась на нього, а він на мене.
— Я тебе кохаю. Я була в шоці і тут він поцілував мене.