Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Мелфой кудись пішов, а я лежала і думала як активувати мої сили на повну?
— Привіт сучка. У дверях стояв цей опаришок.
— Тебе ще раз вдарити? До речі, я дізналась що емпати можуть контролювати людей і я хочу потренуватись на тобі. Ти не проти? Я усміхнулась і дивилась на нього.
— Добре, але ти будеш винна ані одне бажання. Я знала що його фантазії дуже різноманітні, але вибору немає.
— Добре, сідай зараз будемо експерементувати. Я відкрила книгу про емпатів і почала читати. — Емпати можуть контролювати людей, треба спіймати зв‘язок з людиною і наказувати їй робити те що ти хочеш. Виглядає не так складно.
— Починай вже, в мене ще купу роботи.
Я взяла його за руки і ми закрили очі. Я відчувала його силу і схопилась за неї.
— Аааааааа. Він закричав і відштовхнув мене. — Ти що робиш кончена?
— Я зробила тобі боляче? Мені було трішки соромно, але Мелфоя не так шкода як інших.
— Було відчуття що ти зараз вирвеш мені серце. Я відчула його страх.
— Пробач, мабуть я щось не те зробила. Мені треба піти прогулятись, ще раз вибач.
— Вали вже. Він сердився на мене тому я вирішила принести йому яблучний поріг з їдальні.
Я йшла по коридору і думала як я це роблю. Стоп, мої батьки теж навчались в Гоґвортсі. Мені треба знайти про них інформацію. Я йшла в бібліотеку, коли дійшла почула якісь звуки з бібліотеки.
— Темний лорд хоче щоб ми знищили інформацію про Джозету Візлі і Ріка Зальцмана?
Вони говорили про моїх батьків. Я вже і забула їхні імена.
— Вона не повинна дізнатися про них.
— Ти так і не пояснила чому.
— Боюсь що наша розмова вже не приватна.
Вони відкрили двері і схопили мене. Я побачила Белатрісу і Петігрю.
— Привіт люба Лізі.
— Вб‘ємо її? Я була в паніці я хотіла використати свої сили емпата, але я дуже хвилювалась і не могла сконцентруватися.
— Відпустіть мене, негайно.
— Ти ніколи не подобалась мені. І тоді Белла підняла свою паличку на мене і промовила. — Круціо. Я почал кричати.
— Ааааааа. Вона продовжувала знущатися наді мною. Це продовжувалось декілька хвилин, але для мене це було вічністю.
— Белла може досить?
— Закрий рот пацюк.
Вони ще щось казали, але я вже почал втрачати свідомість. Я лежала і тоді до мене хтось підбіг.
— Блять, ні будь ласка не помирай. Зараз я віднесу тебе в медпункт.
То був Драко і він підняв мене і прбіг до мадам Помфрі.