7.

     일곱.

 - Що ти маєш на увазі під «забрати тебе і повернутися на землю»? — Мьон Ґу повернувся до свого крісла. 

 - Це по роботі. Стосується Джеррета. Я спостерігав за ним п’ять років, мав завдання наштовхнути його на ще більшу заздрість від тієї, яка жере його вже давно. Все було добре, навіть значно краще, ніж просто «добре», але на днях цей покидьок перестав піддаватися спокусам. Вельзевул дозволив взяти на завдання будь-якого демона з будь-якого кола. Я подумав і вирішив, що ти будеш найкращим варіантом. — Склав руки на грудях, зовсім трохи схилив голову вліво, не зводячи очей з демона навпроти себе. - Ніхто краще за тебе не штовхне в обійми зневіри, відчаю і смутку. 

 - Ти зараз в загальному про мою роботу, чи під цими словами маєш на увазі конкретний випадок? 

 - В загальному. Я маю з чим порівняти, бо в курсі за кожен твій відпрацьований рік. То як, Мьон Ґу, підеш зі мною?

Брюнет мовчки вдивлявся в обличчя демона: » - Ти ж знаєш відповідь, Бенні. Ти ж знаєш, що я завжди був готовий піти за тобою куди завгодно, і зараз я готовий піти за тобою в будь-яке місце. » Натомість мовив: - Так, коли вирушаємо?

 - Завтра вранці. 

 - Добре, встигну знайти собі заміну і попередити Анар.

 - Твоя дівчина?

 - Не применшуй своїх знань. Тобі, я більш ніж впевнений, відомо, що я отримав дозвіл на наставництво і ця дівчина мій перший учень, і стала вона моєю ученицею з великої ласки Джеррета. — Усміхнувся і встав з-за столу, вимкнувши комп’ютер. - І ти точно знаєш, кого я вже давно кохаю. 

 - Знаю. — Бенні став зі свого боку столу, рівно навпроти Мьон Ґу. - Та маю впевнитися в дечому.

 - Здається здогадуюсь, про що ти говориш. Вранці чекатиму на межі. Просто зачини за собою двері, коли виходитимеш. — Демон зупинився перед дверима. - Я сумував за тобою, а тепер радий, що зміг побачити і почути тебе, навіть якщо причиною цьому є лише робота. — Мьон Ґу ще раз глянув на Бенні, який повернувся до нього обличчям, але кроку на зустріч так і не робив, а потім вийшов з кабінету, лишивши Бенні наодинці з самим собою. 

 - Я теж сумував за тобою, кожен день. — Мовив Бенні, коли Мьон Ґу був достатньо далеко. 

Вранці блондин йшов до межі, ще здалеку чуючи голоси. 

 - Я всеодно буду тренуватися з цією катаною тільки тоді, коли ти повернешся і знову будеш моїм наставником. — Анар стояла навпроти Мьон Ґу, тримаючи в руках подаровану вчителем зброю.

 - До того часу всеодно продовжуй тренуватися і слухайся Аспіда. 

 - Ти цей.. швидше повертайся, мені від нього лячно трохи. Тебе ж там на землі нічого не вб’є?

 - Не вб’є, повернусь назад і замучу тебе тренуваннями. Аспід хороший вчитель, ви порозумієтеся. 

 - Звісно, я всім подобаюся. — Брюнетка повернулася вбік, й побачивши Бенні всміхнулась. - Але перш за все поверни вже собі свого блондина. — Говорила вона так, аби Бенні точно почув. 

 - Хей, тихо ти. Давай, тягни зад на тренування. 

 - Вітаю. — Анар помахала рукою, повернулась до Мьон Ґу і знову посміхнулася. - Вбивчої вам подорожі, і нехай смерть забере те падло, амінь. — Дівчина підійшла до прірви і гайнула вниз. 

 - Привіт. — Бенні став навпроти Мьон Ґу.

 - Здрастуй. 

 - Вона на тебе схожа. 

 - І чим?

 - Така ж запальна і гостра на язик. 

 - Можливо, але одним ми точно відрізняємося.

 - Чим?

 - Вона не сходить з розуму за одним блондином-демоном з року в рік і так на цілу вічність. — Мьон Ґу відійшов від Бенні, відчиняючи прохід на землю. 

 - 2:0. — Блондин пішов слідом. 

 - Що за рахунок ведеш?

 - Завершую останні перевірки по одній, важливій для мене, справі. 

Хлопці повернулися на землю, отримавши обличчя давно померлих людей, але очі лишилися незмінними. 

 - Сподіваюсь твоя перевірка закінчиться успішно. 

 - Маю такі ж сподівання. — Хлопець глибоко вдихнув, заплющивши очі. - Джеррет більше не живе в тому домі, де влаштовував постійні вечірки за студентських років. Друзів у нього не лишилося. Ейдан помер з його вини. Удар вазою по потилиці кого завгодно відправить до нас. — Знову розплющив очі, зустрівшись з зацікавленим поглядом Мьон Ґу. Бенні зрозумів, що чужого обличчя демон не бачив. Мьон Ґу дивився так, ніби перед ним стояв той самий Бенні, з яким вони зустрілися ще на межі, а може погляд був таким самим, як і за життя, тільки Бенні ніколи не помічав свого демона, який майже завжди був поруч. 

 - Бенні. — Мьон Ґу кілька разів клацнув пальцями. 

 - А?

 - Я питаю, де зараз живе Джеррет.

 - Джеррет? За два квартали звідси, так. 

 - З тобою все нормально? 

 - Так..я щось задумався.

 - Якщо все правда добре, то ходімо і дістанемо його душу. 

 - Авжеж, ходімо. 

 - Чому ми не зустрічалися під час навчання? Всі демони проходять через один зал тренувань. 

 - Я вчився на третьому колі з самого початку. Трійця домовилась з Вельзевулом і він навчав мене в своїх володіннях. 

 - Чому саме в демона заздрощів? 

 - Мені це відчуття було найближчим. Я починав заздрити тим, хто одразу визначився зі своїм шляхом, одразу казав те, що думає, одразу міг відмовити, а найбільше заздрив тим, хто лишився зі своїми коханими і нікуди не пішов. — Підвів погляд на демона, йдучи поруч.

 - Задоволений своїм вибором?

 - Цілком. Ти був правий, коли задумувався над тим, що мені варто відправитися до пекла. Попри це мій вибір позбавив мене проблем на майбутнє. 

Блондин звернув на потрібний квартал і невдовзі зупинився поруч з будинком Джеррета. Мьон Ґу став позаду, здається геть забувши про спільну справу, бо він не бачив ані перехожих, ані вулиці, будинку, машин, не було нічого, окрім Бенні поруч. 

 - Він, скоріше за все, знову під наркотою, тому буде спати, або сприйме нас за галюцинацію. Просто зайдемо, ти зробиш свою справу, а потім повернемося назад. Я відзвітую начальству і роботу завершено. Лишиться почекати, коли виродок сам себе доб’є і відправиться на самісіньке дно пекла, а далі дозволимо твоїй вихованиці дати волю фантазії і помститися так, як їй заманеться. — Повернувся до хлопця. - Ей, Мьон Ґу! Ти взагалі мене чуєш? 

 - Тільки тебе я й чую. Так, зайдемо, зробимо свою справу, повернемося назад, звіт, потім він сам помре, а потім Анар зможе йому помститися і..

 - Добре, добре, я більше не сумніваюся. Ходімо. 

Бенні піднявся східцями і відчинив двері, зайшовши всередину будинку, з середини якого відразу пахло сигаретним димом та алкоголем. Трохи далі у вітальні був безлад — підлогою розкидані пачки від снеків, коробки з-під піци, порожні пляшки і одяг. Десь з глибини дому доносилась музика, а моментами чулась лайка. 

 - Клієнт, здається, вже готовий. — Мьон Ґу пішов коридором до потрібної кімнати. - Трійця сама дала наказ його обробити, чи ти попросив? 

 - Трійця, а я просто пішов добровольцем. 

 - Якби я тебе не знав, то повірив би в те, що ти просто з доброти своєї пішов виконувати цю роботу. 

 - Може я змінився за сім років? Навіть для демона це все ж достатньо часу. 

 - Я знаю, що зараз говорю з тим Бенні, в якого закохався ще до смерті, і не важливо, ким ти став. 

Мьон Ґу зайшов до кімнати, в якій сидів Джеррет. 

 - Здоров був. Паршиво виглядаєш. 

 - Хто ти на біса такий і як зайшов в мій дім? Вас же двоє? — Джеррет запалив, ледь маючи сил піднести запальничку до потрібного рівня. 

 - Совість я твоя. — Присів перед чоловіком. - Скільки це тобі зараз стукнуло? Вже сорок третій рік пішов, еге ж?

 - Яка нахрін совість? Нема в мене такої. 

 - Ну, по суті.. Джеррет, коли ти востаннє дивився в дзеркало? 

 - Звідки ти взагалі..? Слухай, хлопче, що тобі треба? Хочеш грошей, а? Можу траву підігнати. 

 - Воно все тобі більше потрібно. Поглянь довкола, хіба хтось лишився поруч? 

 - Нікого нема, а знаєш чого? Бо я їх всіх нахрін вбив. — Джеррет зареготав, сухо і важко. Мьон Ґу відвернувся від чоловіка перед собою, аби не зацідити йому в обличчя. 

 - Послухай. Ти вже не такий молодий та гарний, як то було в двадцять. Твої дружки тебе кинули, хіба хтось хоче брати на себе відповідальність за те, що ти наробив? Скількох ти взагалі завів до могили? Скільком хлопцям і дівчатам життя зруйнував? — Знову глянув на чоловіка. - У тебе нікого не лишилося і ти нікому не потрібен, якщо вже відверто, то ти ніколи нікому потрібним і не був. Всім твоїм «друзям» були треба твої гроші і наркотики, не більше. І де ти тепер? 

 - В сраці. Ти думаєш, що я проситиму пробачення, Совість?

 - Саме до сраки всім твоє пробачення і треба, як і ти сам. Твоє становище настільки плачевне, ти так низько впав і настільки себе загнав, що хтось інший вже давно б з дозою перестарався, або поліз до петлі. Хіба це не стало б для тебе найкращим розвитком подій? Краще здохнути, ніж бути таким нікчемою і сидіти в своїй норі, тонучи в смітті і власній немічності. 

Демон став на ноги, сховавши руки до кишень.

 - Але я всього лише голос в твоїй голові, думка, яка гучніша за інші, а всім керувати тобі і тільки тобі, Джеррет. Вибір за тобою. 

Мьон Ґу розвернувся і поспіхом пішов на вулицю. Бенні ще кілька хвилин спостерігав за Джерретом, який втупив погляд в підлогу, в мить лишившись хоч якихось емоцій, притаманних людині, прокручуючи в голові все сказане демоном.

 - Ти в порядку?

Блондин сів на сходи поруч.

 - Зазвичай я люблю це робити і потім спостерігати, як людина повільно доходить до свого кінця, але цього разу все по-іншому, вперше за час роботи. Я просто хочу повернутися в дім за своєю спиною і вбити цього вилупка повільно і якомога болісніше, при цьому чуючи лише його волання. 

 - Просто ти ненавидиш його і..

 - Ні, Бенні, я ненавиджу себе. Я міг покласти цьому край вже давно, але не зробив цього і він отримав можливість далі втілювати свої розваги в життя. 

 - Може все саме так і мало статися? Ми ніяк не мали вплинути на ці ситуації саме до сьогоднішнього дня. 

 - Може, але сподіваюсь тепер він вкоротить собі віку найбільш жахливим способом. 

Брюнет піднявся.

 - Давай повертатися. Тепер я пригадую, чому ненавиджу це місце і чому майже не виходжу з пекла. 

 - Добре, давай повертатися додому. — Бенні встав зі сходів і глянув на Мьон Ґу, зажмурившись від сонячних променів. - Я знаю, що тобі було важко зайти в цей дім і ще важче було стриматися, аби не вдарити його, чи взагалі вбити. Ти зробив все правильно, виконав свою роботу, а я зробив висновок і зміг поставити крапку на роздумах і важливій для мене темі. 

 - Тільки не кажи, що знову зникнеш і змусиш всіх мовчати про своє місцезнаходження.

 - Не зникну. Не хочу чути, що ти когось вбив і знову маєш провести в пекельній ямі, тепер вже точно, більше десятка років. Ходімо додому, Мьон Ґу. 

Бенні посміхнувся, а потім повернувся і пішов до дверей, які відчинилися на межі.

Демони повернулися в Країну Смерті посеред ночі, навколо було тихо, тільки зрідка з різних частин цього місця доносилися звуки. Бенні пройшов головну вулицю пекла, збираючись звернути вже на ту, де був його новий дім, але його зупинили і хлопець одразу збагнув, хто стояв позаду і тримав його за руку. 

 - Твоя температура вища, ніж нормальна для демона. 

 - Вона завжди висока, коли у нас тілесний контакт. 

 - Я пам’ятаю. — Глянув позаду себе. - Мьон Ґу, не дивись на мене так. 

 - Просто ходи зі мною і нічого не кажи, поки не будемо вдома. 

Мьон Ґу пішов до свого дому, увесь час тримаючи руку Бенні, який нічого не сказав аж допоки двері дому демона не зачинилися за його спиною. 

 - Мені вистачить відповіді «так» або «ні», а далі ти можеш піти і я більше не діставатиму. 

 - Що ти хочеш знати? 

 - Ти зараз так близько, що я хотів би говорити в останню чергу. Скажи мені, чи я зробив достатньо, аби ти зміг дати нам останній шанс? Якщо ні — я готовий зробити більше, тільки скажи, що саме потрібно. Я більше не можу блукати між сумнівами і думками, їх надто багато. 

 - Гадаєш, що мені хочеться говорити? 

 - Це означає «ні»?

 - Це означає «покажи мені свою бісову спальню». — Бенні відійшов від дверей і зупинився тільки тоді, коли між їхніми тілами залишалося кілька сантиметрів, а напружене дихання бігало шкірою обличчя одне одного. - Це означає, що ти зробив навіть більше, ніж треба. — Блондин зняв свій піджак, кинувши його на підлогу, а після права рука зупинилася на потилиці Мьон Ґу. - Означає, що я кохаю тебе і так буде завжди. — Коротко поцілував, а через кілька секунд знову глянув в чорні очі навпроти себе. - А тепер менше розмов і більше діла, ми втратили багато часу. — Усміхнувся, поцілувавши ще раз. 

Мьон Ґу обвив талію Бенні обома руками, не даючи дистанції між ними збільшитися. 

 - Я казав, що ти анітрохи не змінився і все ж лишився тим самим бісеням.

 - Так, і здається це тобі подобалося. Ти ж досконало володієш швидкістю з базового набору? 

 - Саме зараз перевіримо. 

Бенні розплющив очі, лежачи в обіймах Мьон Ґу. Годинник показував 5:39. 

 - Знову просто тихо влігся і майже не дихаєш? 

 - Так, бо тоді твоє дихання чітке і чутне, а я за цим скучив. 

 - Мьон Ґу, — Бенні повернувся обличчям до демона, - підемо у відпустку? Я хочу провести так принаймні кілька днів, без дзвінків начальства і нових справ. 

 - Добре. — Обійняв трохи міцніше. - Мені головне аби ти був поруч. 

 - Я більше не хочу йти, тоді теж не хотів, але так було на краще. Ти продовжив йти своєю дорогою і врешті-решт став успішним, Трійця тебе цінує, Абаддон теж задоволений твоєю роботою і тепер в твоїх руках душа, якій ти однозначно допоможеш вчинять згідно з обраним шляхом. І завдяки тобі я зрозумів, ким є і ким мав бути. 

 - Я б без жодних вагань відмовився від всього цього, якщо б натомість мав можливість розповісти тобі правду з самого початку.

 - Ні, ні, я хочу, аби мені таки заздрили. 

 - Заздрили?

 - Так. Хто не піддасться заздрощам, коли взнає, ким є мій чоловік? 

 - Чоловік значить? 

 - Може потім і про дитинку подумаємо? Візьмемо собі маля, виховаємо з нього найкращого демона, а?

 - І він буде таким ж хорошим, як і ти.

 - Отже хлопчик?

 - З часом можемо й про донечку подумати.

Мьон Ґу припіднявся і, посміхнувшись, кілька разів поцілував Бенні. 

 - Піти в пекло було правильним рішенням, бо нам ніхто не заборонить бути разом. 

 - Ти завжди був моїм розумничком. І як давно ти все продумав?

 - Майже одразу. Вже точно вирішив, коли Трійця відправила мені ту любительницю клумб. Я бачив, як ти наполегливо тренувався і розумів, що інший шлях тобі точно не потрібен. 

 - А зараз який шлях потрібен тобі? 

 - Той, яким ми підемо разом. 

 - Тоді підемо просто зараз і влаштуємо собі заслужений відпочинок. Ти сам казав, що Трійця мене любить, шеф теж, тому домовлюсь швидко. 

 - А потім якомога швидше повернемося назад. — Бенні поцілував Мьон Ґу, а після пішов переодягатися.

 До кабінету Мьон Ґу зайшов Аспід, і за звичкою розкинувся на кріслі, закривши очі. 

 - Вельзевул і Абаддон задоволені. Тій душі залишилося не більше п’яти днів. 

 - От і добре. Коли він сюди потрапить — дай Анар можливість зробити з ним все, чого вона захоче, але побудь поруч, аби дівча не перейшло межу.

 - А ти чому не залишишся зі своєю вихованицею? — Представник демонів розплющив очі і припідняв голову. 

 - Хочу у відпустку. — Мьон Ґу відклав на інший край столу невеликий стосець паперів. - Бенні нарешті повернувся і я хочу провести з ним якомога більше часу, не відволікаючись на роботу. Пекло ж не зруйнується, так?

 - За тиждень, гадаю, не зруйнується. То ви знову разом?

 - Аспід, облиш, ти сам все знаєш, хіба ні?

 - Звісно знаю, але чути це від тебе цікавіше. 

 - Бачили б тебе інші демони чи Ноель з Джуном. 

 - На що дивитися?

 - На те, як ти розпластався на цьому кріслі, сидиш майже дрімаючи і слухаєш про моє особисте життя чи інші плітки з цього місця. 

 - Мьон Ґу, ти мені як син, тому я можу дозволити собі все, що ти перерахував. 

 - І свого майже сина ти ще з самого початку збирався перетворити на зброю. Знаєш, я майже увесь час думав, з моменту як Бенні пішов, чому ти так хотів, аби я розповів йому правду. 

 - Поділишся своїми варіантами?

 - Так, але думаю ти сам все знаєш. 

Брюнет піддався вперед, поклавши руки на стіл. 

 - Коли душа втрачає те, що має для неї значення — стає невразливою. Її нічого не тримає, немає того, чим можна було б скористатися і зупинити, змусити відступити від виконання обов’язків. Ти зрозумів, що Бенні мені важливий, за нашої першої зустрічі в залі Трійці, і там же ти побачив, що мене непокоїть минуле, яке може вплинути на наші подальші стосунки. Ти демон і, певна річ, тобі природньо використовувати душі і ситуації на свою користь, а ще ти з Трійці, і зобов’язаний робити все, аби баланс в цьому місці не порушувався, бо за іншого розвитку подій це матиме вплив і на людей. Врешті-решт ти отримав те, чого хотів. Я безвідмовно робив все, що ви мені казали. Прибирав безсмертних, які дозволяли собі зайвого, виконував ту роботу, якої інші боялися. І здається ви отримали бонус — Бенні став ще кращим солдатом твоєї армії і зачищав землю, віддаючись роботі цілком і повністю.

 - Злишся? 

 - Ні, анітрохи. 

 - Давно ти зрозумів мої наміри?

 - Після повернення з пекельної ями. За вбивство безсмертного там тримали не менше десятка чи кількох, а мене звільнили раніше. Здається вбивство Ейдана дало вам стовідсоткову впевненість в правильності своїх думок. 

 - Так, все вірно. Я бачив, яким порожнім ти став після зникнення Бенні. Треба зовсім трохи, аби направити таку душу в тому напрямку, який тобі потрібен. Ти правильно підмітив, я демон, а якщо вже точно, то демон Трійці, та я не мав наміру скривдити тебе. — Аспід сів рівно. - Я розповідав тобі про нитку між душами, здається то було останнє тренування перед тим, як Бенні пішов. 

 - І тоді ти сказав, що з часом я зрозумію, що ти мав на увазі і знатиму точно, що ти казав правду. 

 - Так все і було. Я бачив, що ви пов’язані і знав напевне, що зв’язок між вами не розірветься, бо таке можливо лише за обставин, коли одна з душ помирає вдруге, вже не маючи шансу на повернення, а душа, котра лишилась, стає приреченою на вічну самотність за будь-якого переродження. Ми всіляко оберігали і тебе, і Бенні, аби в кінці кінців ви побачилися ще раз.

 - Ми побачилися, отримали достатньо досвіду, і більше я не збираюся повторювати своїх помилок. Завдяки тобі я став тим, ким є зараз, і дякую, що не дав Бенні померти протягом цих семи років. 

 - Ти вперше за увесь час сказав щось таке.

 - Нехай моментами ти покидьок, але я ціную тебе і ти мені як батько.

До кабінету забігла Анар.

 - Мьон Ґу..там, Чак..і Бенні. Той ідіот схопив і..

 - Анар, що там відбувається? — Мьон Ґу підійшов до дівчини, яка не могла зібрати слова до купи. 

 - Чак махає ножем і погрожує вбити Бенні, якщо ти не погодишся на його умови. 

Демон за кілька секунд вибіг на вхід до п’ятого кола, звідки доносився крик Чака. 

 - Скільки ще я маю старатися, аби мене помітили? 

Чак стояв по центру, тримаючи лівою рукою Бенні за плечі, а правою міцно притискав гостре лезо до шиї блондина. 

 - Що ти в біса робиш? Відпусти його!

 - Стій там, не підходь, клятий ти виродку! 

 - Заспокойся ти вже. Я стою тут, нікуди не йду. Чого ти хочеш? — Мьон Ґу підняв руки, стоячи в кількох метрах від скаженого демона. Хлопець бачив, як з-під ножа виднілися краплі крові, повільно стікаючи на чорну сорочку Бенні. 

 - Не вказуй мені! Треба було замочити тебе ще в пеклі, коли ти відкрив пащеку і дозволив собі відгавкуватися. 

 - Добре, я дійсно винен, не варто було поводитися так з тобою. Ти старший, сильніший, я мав проявити повагу. 

Мьон Ґу говорив не серйозно, але казати інше за таких обставин не міг собі дозволити, принаймні до моменту, поки Бенні не буде подалі від розгніваного Чака. 

 - Так! Це ти й мав зробити! Я мав бути на твоєму місці! Це я мав отримати все, що тепер належить тобі! 

Хватка Чака ставала тільки міцнішою, змушуючи Мьон Ґу нервувати сильніше. 

 - Хочеш мою роботу? Добре. Я все влаштую, завтра займеш мій кабінет. — Демон дістав з кишені свою перепустку. - Її теж забирай, лишиться тільки ім’я замінити. 

 - Мьон Ґу, не треба цього робити. — Заговорив Бенні, стоячи рівно і аж ніяк не намагаючись чинити Чаку опір. 

 - Помовч! Бісиш мене. Не втручайся в нашу розмову, бо переріжу горлянку. 

 - Облиш його, це я тобі потрібен і моє місце ти хочеш. — Брюнет кинув свій бейдж до ніг демона, чітко усвідомлюючи, що один рух й правда зможе вбити Бенні, адже Чак палав від злості і ненависті — цього було більш ніж достатньо для вбивства безсмертного.

- Поговори з Трійцею, я хочу підвищення. Твоє місце хороше, але я хочу підвищення. 

 - Добре, Аспід якраз тут, я поговорю з ним. 

 - Не треба говорити. — Представник демонів вийшов в центр, тримаючи руки, за знову ж таки рівною і впевнено прямою, спиною. - Я тебе недооцінив. Робота Асмодея заслуговує поваги і захоплення. 

 - Але я не бачу ані першого, ані другого. 

 - Ми припустилися помилки, залишивши тебе без уваги. 

 - Блондину доведеться заплатити за ваш прокол, якщо тобі не вистачить клепки все виправити. 

 - Як і сказав Мьон Ґу, завтра ти отримаєш своє місце в колі Асмодея, я все влаштую.

 - Сьогодні. Ти все влаштуєш сьогодні, інакше.. 

Чак замовк, а через мить з його рота полилася кров. Хватка ослабла, ніж дзвінко приземлився на мармурову підлогу зали. Мьон Ґу сховав Бенні за свою спину, міцно взявши за руку. Коли Чак впав на коліна, присутні в залі побачили Анар позаду, яка встромила катану в спину демона. 

 - Дякую за подарунок, наставник. 

Сім років потому. 

Коридором чулися кроки, різкі і квапливі. 

 - Ні, ні, сьогодні я не хочу, забудь. Тату, допоможи!

Кучерявий хлопчик, шести років, забіг до кабінету і одразу кинувся до робочого столу Мьон Ґу.

 - Сховай мене десь, скажи, що я не заходив сюди і просто побіг далі коридором. 

 - Від кого ми ховаємося? 

Мьон Ґу підняв хлопчика на свої коліна. 

 - Тато знову про уроки заговорив. Скажи, що мене тут не було. Я так біг, ледь встиг сховатися. 

 - Добре, добре. — Демон поцілував дитину в маківку. - Але для того, щоб стати великим і сильним демоном – треба тренуватися і все вчити. 

 - Можна ж трохи пізніше? Ой! Тато вже тут! Тихо! 

Хлопчик зажмурився і закрив обличчя руками, притуляючись до грудей Мьон Ґу.

 - Привіт, любий. — Бенні зайшов до кабінету й посміхнувся, побачивши перед собою картину. 

 - Привіт, бісеня. 

Мьон Ґу усміхнувся, поклавши руку на спину хлопчика. 

 - Ітан до тебе не заходив? Ми збиралися на тренування до залу Трійці, а він не захотів йти і побіг кудись. 

 - Здається наш хлопчик побіг далі коридором, сюди не заходив. 

 - Шкода. — Бенні підійшов до столу і сів в крісло. - Аспід збирався показати йому всю залу після уроку. 

 - Цілісіньку залу? — Мовив Ітан і глянув на Бенні. 

 - От ти й знайшовся, а я все думав, куди мій малюк подівся. 

 - Тату! Я вже не малюк. 

 - Дорослі хлопчики ходять на заняття. 

 - А потім можна буде сидіти за таким столом, як ви і командувати іншими? 

Чоловіки посміхнулися словам сина. 

 - Так, тільки якщо не будеш пропускати тренування. 

Мьон Ґу спустив Ітана зі своїх колін і присів перед дитиною. - А хто зна, може потім будеш в Трійці працювати. 

 - З дідусем Аспідом?

 - Звісно. Ти розумний хлопчик. Завжди треба вчитися і йти до чогось більшого, не чекати, що за тебе все зробить хтось інший і не важливо, чи це будемо ми з татом, чи Аспід, Ноель або Джун, чи Анар. Ми, звісно ж, будемо поруч, але ти маєш добитися успіху сам, інакше не навчишся цінувати все, що маєш. 

 - Я буду тренуватися і потім виросту таким, як ти з татком. — Ітан обійняв Мьон Ґу за шию, а потім швидко побіг до дверей. - Тату, ходімо, не можна запізнюватися, бо дідусь Аспід не любить чекати більше хвилини. 

 - Вже йду, синку. 

Ітан помахав Мьон Ґу і вийшов з кабінету. Бенні встав з крісла і підійшов до чоловіка. 

 - Він точно буде працювати разом з тобою. П’яте коло однозначно місце для нашого хлопчика. 

 - Зате й далі буде на очах, навіть після того, як виросте. 

 - Так, а то татко місця собі не знаходить, якщо принаймні п’ять хвилин не в курсі, де наш розбишака подівся. 

 - Та хто б казав. — Брюнет піднявся і взяв Бенні за руку. - Тим паче причини для хвилювання завжди є. 

 - На одну точно менше. Термін Чака сьогодні подовжили. Мені здається, що Вельзевул ніколи не випустить його з пекельної ями третього кола. — Поклав руку на щоку Мьон Ґу, посміхнувшись. - Все буде добре. — А далі поцілував, так само ніжно і водночас досить наполегливо, ніби за першого поцілунку в цьому світі.