3.

   셋.

 - Всі душі мають обирати бік? — Мьон Ґу вийшов з приміщення і зупинився тільки тоді, коли брама лишилась далеко за спиною.

 - Ні, звісно ж ні. — Бенні наздогнав хлопця і після став поруч. - Якщо скоєно надто багато гріхів, то одразу пекло, а якщо вмирає немовля чи дитина, яка ще не встигла сильно напартачити, то одразу рай. Якщо все-таки якась душа «стала на праведний шлях» тільки аби уникнути покарання, та насправді аж ніяк не змінюється — буде покарана. 

 - І у тих, хто вже в пеклі, нема шансу на спасіння?

 - Жодного. Голова не паморочиться? — Блондин показав три пальці. - Скільки пальців бачиш?

 - Ти це чого раптом? 

 - Іноді після таких перевірок Аспіда можна втратити свідомість. То скільки пальців? Голова паморочиться?

 - Три, ні, не паморочиться, все гаразд.

 - От і добре, майбутній демон. Ходімо, візьмемо тобі речі. 

 - Я ще не настільки багатий, аби дозволити собі походеньки за одягом. 

 - Тут тобі гроші не потрібні. Скільки ж ще всього тобі треба запам’ятати. — Бенні похитав головою і взяв Мьон Ґу під руку, йдучи вздовж вулиці. 

Взявши кілька речей на перший час хлопці поверталися, вже знайомою для Мьон Ґу, дорогою. 

 - Ти щасливчик. Аспід давно не брався за підготовку новачків. 

 - А чому? 

 - Не знаю таких деталей, але, мабуть, там було щось серйозне. 

 - Ти щасливчик не менше мого. Ноель пообіцяв відправити тобі якогось ангела. От нарешті почнеш бути поруч з ними і скоро сам таким станеш.

 - Сподіваюсь буде хтось нормальний і я швидко всьому навчусь, а не буду сидіти тут і..

 - І що? 

 - Чомусь слова Чака не йдуть з голови. 

 - Ти це чого? — Мьон Ґу відчинив двері кімнати, заходячи всередину. 

 - Не знаю, але він в чомусь та й правий. Хтось швидко обирає сторону, отримує хорошого наставника, а я сиджу тут вже багато часу і в мене нічого не виходить. — Бенні зайшов слідом і зачинив двері. 

 - Чак демон і йому притаманно говорити щось подібне, така його суть і справа. Аби отримати щось хороше, треба завжди старатися, що ти й робиш, а також чекати саме свого часу. 

 - Справді, я щось розкис. Дякую за ці слова. Хочеш їсти? 

 - Ти вартий чогось хорошого, і ти маєш це отримати. — Мьон Ґу опустив погляд на речі. - Ні, їсти не хочеться. 

 - І ти знову чимось засмучений. Поговоримо?

 - Думаю чи Аспід побачив абсолютно все і що це за собою потягне. 

 - Абсолютно нічого. Що зроблено, то вже зроблено, до всього він демон, і якщо ти зробив щось погане, то осуду від нього не отримаєш. 

 - Здається мене не так хвилює його осуд, як..чорт, я не можу. 

 - Здається ти сам себе боїшся. — Бенні сів на ліжко. - Що такого трапилося, що тепер ти місця собі не знаходиш?

 - Мама.. — Мьон Ґу точно знав, що зараз не готовий поговорити про те, що дійсно непокоїть його поруч з Бенні. - Я залишив її. — Хлопець сів навпроти блондина. - Коли батько лишив нас, мама сильно змінилася, стала замкнутою в собі, нікуди не виходила, ні з ким не розмовляла. Якщо ми кудись і йшли, то вона так сильно тримала мене за руку, ніби боялась, що лишиться тут сама і їй одразу зашкодять. Тоді мені здавалося, що не я її син, а це вона моя донька, маленька і безпорадна. Мама не хотіла йти до лікаря, її параноя зростала, врешті-решт я не витримав і пішов. Лишаючись з нею в тому будинку я розумів, що скоро стану таким самим, збожеволію, не позбудуся депресії ні за що в світі. Потім вона скоїла самогубство. Випила всі таблетки, що тільки знайшла вдома. А після її смерті я зірвався і почав колотися. 

 - Мьон Ґу, але ти не винен. — Бенні встав зі свого ліжка і сів поруч з хлопцем. - Думаю твоя мама вже мала таке на думці, і втілення цього було лише питанням часу. 

 - Може, якби я лишився, зміг би вмовити її піти до лікаря і все закінчилося б добре. 

 - Якби ти лишився, то міг давно опинитися на її місці. — Бенні сів ззаду і обійняв Мьон Ґу, міцно притиснувшись до його спини і звісивши руки через плечі. - Ти не винен в тому, що так трапилося. Даремно гризеш себе цими думками. 

 - Якщо я нарешті стану демоном то, як гадаєш, зможу не думати про те, що загубив дві душі? Я вірю тобі і тому, що ти вважаєш мене не винним у її самогубстві. — Мьон Ґу зовсім трохи обернув голову до хлопця, дивлячись на частину його обличчя. 

 - Дві душі?

 - Так..але я поки не готовий говорити про ту другу душу. 

 - Добре, добре. Думаю не має значення, ким ти будеш і де житимеш, чи наскільки глибоко залізеш в пекло. Поки не зможеш пробачити сам собі, доти нічого не зміниться, як би сильно ти не старався лишити ці душі позаду. 

 - Твої слова мають сенс. Дякую, що вислухав. — Мьон Ґу ледь усміхнувся, взявши Бенні за руку.

 - Твоя температура піднялась. По-моєму ще зарано, як для новачка в колі демонів. 

 - Температура завжди висока, коли у нас тілесний контакт. 

 - О, ого, он як. — Бенні припіднявся, аби бачити обличчя Мьон Ґу, але обіймати не перестав. - Які емоції переважають? 

 - Хороші. 

 - Чесно? 

 - Так, я поки ще не демон, тому кажу правду, тобі особливо. 

 - А причина такої особливості? Та знай, я ціную чесність і правду, якою б вона не була. 

 - Причина в тобі, ти такий ж особливий. Так, я вже зрозумів, що тобі важлива правда. Бенні, я…

 - Дивно таке чути. — Блондин мило усміхнувся. - Що?

 - Втомився.. — Хлопець подумки полаявся на себе за те, що не наважився сказати правду. - Втомився і хотів би трохи поспати. Перед цим ніч була безсонною, а сьогодні ще й перевірка Аспіда. Здається в голові трохи паморочиться. — І він знову збрехав, додавши нову причину для злості на самого себе. 

 - Звісно, відпочивай. — Бенні відсторонився і став на підлогу. - Якщо вночі буде кепсько, то можеш розбудити. 

 - Дякую, але гадаю, що все буде добре. — Мьон Ґу слабко усміхнувся і ліг, обернувшись обличчям до стіни.

Вранці хлопець прокинувся від дивного відчуття, яке до зустрічі з Аспідом було йому незнайомим. 

 - Вже час? — Тихо мовив брюнет, встаючи з ліжка. 

 - Час чого? — Сонно мовив Бенні, не розплющуючи очей. 

 - Здається Аспід кличе. 

 - Ого, швидко він почав. Одягни щось зручне, він точно потягне тебе в пекло і спустить з тебе сім потів. — Бенні піднявся і потер потилицю, а потім подивився на Мьон Ґу, все ще мружачись. 

 - Дякую, вже знаю, до чого готуватися. — Брюнет посміхнувся, глянувши на Бенні. - Ти завжди такий? 

 - А?

 - Завжди такий милий? — Хлопець взяв необхідні речі і пішов в душ.

 - Захотів місцями помінятися? — Бенні всміхнувся, дивлячись вслід сусіду. - Сподіваюсь ми ще достатньо проживемо разом у цій кімнаті. — Мовив пошепки, повільно плентаючись на кухню.

Після душу Мьон Ґу перекинувся ще кількома словами з Бенні і пішов до місця, куди кликав Аспід – прірва до пекла. 

 - Здрастуйте. — Брюнет зупинився в кількох метрах від демона. 

 - Привіт, майбутній демон. Все ще хочеш ним бути? 

 - Так, однозначно.

 - Тоді вчися без роздумів стрибати вниз. Не змушуй мене чекати більше хвилини. — Аспід зробив крок назад і, не прибираючи рук з-за спини, полетів вниз. 

 - Не проґав свій шанс. — Хлопець підійшов до прірви і заплющив очі, ще секунда, і він зробив той крок вниз. 

 - Стрибай частіше, якщо хочеш лишитися. Ходімо до місця тренувань. 

 - Я буду тренуватися. З чого почнемо сьогодні? 

 - З відкриття. Я бачив, що за поодинокі випадки тебе мучать, але хочу чути це з твоїх уст, кожне слово. 

 - Навіщо вам це? — Мьон Ґу йшов рівно з Аспідом, дивлячись перед собою. 

 - Мені? Ні для чого. Це потрібно тобі. Ви живете разом, так же ж?

 - Так, разом. 

 - Кожен день буде ставати для тебе проблемнішим за попередній. Тільки ти сам можеш це змінити. — Демон зупинився перед дверима великої будівлі, яка не була схожою на залу Трійці. Це місце, як і більшість місць в пеклі, було схожим на готичний замок. Коли великі, чорні двері зі скрипом відчинилися, Мьон Ґу побачив перед собою залу, де тренувалися і демони, і вигнанці, які збиралися поповнити їхні ряди. 

 - Займай позицію. — Наставник вказав Мьон Ґу на гантелі. - Демон має бути сильним і фізично теж. З цим проблем не буде, ти впораєшся, але залишається інша частина – внутрішня сила. Тож не тягни і починай тренувати обидві сторони. Демон не може цілу вічність піддаватися мукам совісті, ти взагалі маєш забути про совість, як і про решту жалкувань. 

Брюнет підійшов до гантель і розпочав тренування. За час навчання він часто відвідував спортзал, тому форму втратив лише частково. 

 - Добре, ви праві, я сам маю звільнити себе від цього тягаря. І ще ви праві в тому, що кожен день поруч з Бенні ставатиме проблематичнішим. Він цінує правду, а я не можу наважитися і розповісти, що це я був тим хлопцем, який не зміг викликати швидку і зберегти йому життя. — Після кожного сказаного слова Мьон Ґу старанніше і різкіше підіймав гантелі. - Я міг врятувати його, змінити ситуацію, але я не дав відсіч тим козлам і Бенні помер у свої дев’ятнадцять. 

 « - Ейдан, прибери свої руки. Там все можна виправити. Той хлопець ще має шанс на життя, просто треба викликати медиків. Йому промиють шлунок і всього справ. 

Блондин хмикнув і дав Мьон Ґу ляпаса.

 - Прийди вже до себе. Якщо сюди приїдуть медики, побачать того пацана, то одразу й копів викличуть. Мені проблеми не треба, Джеррету теж, тому мовчи і сиди тут, поки він не дозволить вийти і все не всядеться.

 - Якого біса Джеррет підсипав йому порошок?

 - Це був невинний жарт, він хотів прикольнутися. Той пацан був надто розгубленим і скутим, того Джеррет і захотів його розслабити. 

 - Ви два ідіота. Бенні просто зараз помирає там у вітальні, його ще можна врятувати, просто віддай мені телефон. 

 - Досить! — До кімнати увійшов Джеррет і одразу замахнувся, щосили вдаривши Мьон Ґу в обличчя. - Заткнись. Пацан вже здох, зараз мої хлопці відвезуть його в якусь місцину, де торчки тусуються, і ситуація виглядатиме так, ніби він сам, з власної волі, забагато нюхнув і здох. А ти, якщо будеш рипатися і донесеш ментам — я тебе за ним відправлю. Тримай. — Джеррет кинув пакетик коксу на підлогу поруч з Мьон Ґу, в якого носом йшла кров. - Це тобі презент за мовчання. »

 - Тоді я мав ще достатньо сили, аби піднятися і все змінити, але не зробив цього. Вони не замкнули двері, не забрали телефон, нічого не зробили, просто пішли, лишивши по собі погрози і клятий кокс. 

 - Чому ти не пішов його врятувати? 

 - Я..не знаю. — Брюнет спітнів, дихав важко, але не полишив гантель. 

 - Чому не скажеш Бенні правду?

 - Бо він піде геть, зненавидить мене і цим зруйнує свої шанси стати ангелом. 

 - Чому тебе хвилює, що він піде і не зможе приєднатися до праведної сторони? 

 - Бо він подобається мені! — Мьон Ґу крикнув і кинув гантелі. - Він сподобався мені ще тоді, коли прийшов до коледжу. — Тепер дихаючи ще важче, сів на підлогу, витираючи піт з чола, який затікав до очей. - Я не хочу занапастити його вдруге. 

 - Це мені й хотілося почути. — Аспід присів перед хлопцем і усміхнувся. - Та й з чого ти взяв, що він таки має бути ангелом? 

 - Тобто? 

 - А ти подумай, чому ми досі не відправили до нього наставника. В Трійці не сидять сліпі ідіоти з можливістю бачити тільки те, що перед ними. Ми можемо бачити більше за інших, Мьон Ґу. На сьогодні тренування завершене. — Демон піднявся. - Ти боїшся не самого зізнання, і в якійсь мірі навіть не того, що Бенні зникне знову. Ти боїшся тієї порожнечі, яка замінить його присутність. — Аспід пішов до виходу. - Завтра в той самий час і на цьому ж місці. — Проговорив наставник майже біля самих дверей. 

Хлопець повернувся до кімнати і всівся на стілець, заплющивши очі. Вдома тихо, схоже Бенні не було. Мьон Ґу посидів ще кілька хвилин, перевів подих, а потім пішов в душ. До того часу в кімнату повернувся Бенні і першим ділом пішов на кухню. 

 - А я все думав, де ти подівся. — Мьон Ґу сів на той самий стілець, опустивши руки вниз. 

 - Наставник таки прийшов. — Бенні всміхнувся і глянув на брюнета. 

 - І як? Нормальний? 

 - Та якось не дуже. Вона нічого толком не розповіла і ми цілий день порпались в клумбі. — Хлопець поклав на стіл тарілку млинців, які приготував ще вранці. - Як пройшло перше тренування?

 - Бенні, тільки не засмучуйся. Може це перевірка якась? — Мьон Ґу видихнув. - Схоже я перестарався з гантелями. Тільки зараз розумію, що не відчуваю рук. 

Блондин засміявся. 

 - Отже тренування пройшло як треба. Я радий, що твоє навчання просувається вперед. — Бенні наколов млинець на виделку і підніс ближче до Мьон Ґу. - Я не засмучуюсь. Може дійсно не мій час. Відкрий рот. 

 - Може поговорити з Аспідом? Попрошу, аби вони ще раз переглянули варіанти і відправили тобі когось іншого, а не фанатку садівництва. — Хлопець відкусив шматочок. - Бенні, ти точно хочеш бути ангелом?

 - Дивись, а то Аспід геть замучить на тренуваннях за такі прохання, які скидаються на сумніви у їхній компетентності, так що спатимеш одразу в залі, хіба тільки знайдеш сил мене покликати і попросиш забрати додому. — Розвернув виделку, з’ївши млинець. - Чесно? Це єдиний шлях, який я знаю і здається мені більш реальним. Я не хочу назад на землю, там немає нічого хорошого, а про пекло я не задумувався. Хіба з мене вийде демон? 

 - Якщо ти отримаєш нормального наставника, то це однозначно вартуватиме ночівлі в залі. — Мьон Ґу ледь як поклав руки на свої коліна, продовжуючи дивитися на Бенні. - Гадаю вийде, тільки якщо ти сам хочеш. І там буде ближче готувати млинці, які, до речі, мені дуже сподобалися. 

 - Ти якийсь інший. 

 - Інший?

Бенні кивнув і відклав виделку. 

 - В хорошому сенсі, мені подобається. Схоже ти вже звикаєш до цього місця, все усвідомлюєш і стаєш своїм, при цьому тримаєш планку і лишаєшся при своїй думці. — Встав з-за столу. - А ще я почав звикати до твоєї присутності і якось важко уявляю, що ти підеш в пекло, а я на інший бік. Тож, поки ми тут і це дозволено..мені увесь час хочеться спробувати, відколи ти з’явився на тій межі. — Бенні підійшов і сів на коліна Мьон Ґу, поклавши його руки на свою талію, а свої руки на його плечі.

 - Що за бажання в твоїй світлій голівочці? — Хлопець знову відчув, як температура тіла різко зросла, але цього разу зросла вона значно вище, ніж то було всі попередні рази. 

 - Якщо я з кимось і зроблю це, то першим маєш бути ти. — Більше Бенні нічого не сказав, лише почав цілувати Мьон Ґу, віддаючись наростаючій пристрасті.