Я піднімалсь сходами, але було трішки лячно що мене виженуть з Гоґвортсі.
— Добрий день директор Дамболдор. Його кабінет був просторим і я побачила такого гарного фенікса.
— Добрий день міс Лізі, мені дуже цікаво вислухати як ви розтрощили весь клас зіллєваріння? Він посміхався, дивно. Він же повинен бути злим.
— Ну я типу я не знала як готувати зілля і випадково підірвала клас, все. Я розповідала це все з кам’янаяним обличчя, мені було так соромно, але я відчувала що він в захваті від мене?
— Хахахаха. Його сміх розносився по всьому кабінету. — Нічого страшного, розтрощила так розтрощила. Я не буду тебе карати можеш йти.
— У мене до вас є запитання. Чому я відчуваю чужі емоції? Його посмішка повільно зникла.
— Не вже це передалось тобі. Прошепотів він собі під ніс.
— ВСЕНСІ ПЕРЕДАЛОСЯ?! Я кричала як психована.
— Лізі йди до себе, поговоримо потім.
— Ні. Ми будемо говорити зараз! Я була готова вбити його.
— Лізі йди до себе. Він почав злитися.
— Ну добре. Я почала йти але перед цим направила паличку на його полиці і промовила — Редукто. І всі його книги з полиць посипались на підлогу.
Я була дуже зла і пішла до себе.
— Привіт злюко. Знову він. — Як там у директора. Він відшмагав тебе? У нього знову з‘явилась посмішка.
Я направила на нього паличку і сказала. — Сіленціо. І він замовк.)
— Мммммммм.
— Я не розумію мову риб, вибач. Він дивився на мене як на курву. — Я пішла гуляти, бай.
— Мммм. Я захлопнула двері і пішла гуляти.
Тобто директор мав на увазі що один з моїх батьків був емпатом? Треба в бібліотеку.
— Привіт Лізі. То була дівчина, в неї було коричневе волосся, карі очі і вона була дуже гарна.
— Привіт, ми не знайомі?
— Ні, я Герміона Ґрейнджер.
— Ааа, ти подруга Гаррі і Рона. Приємно познайомитись.
— Мені теж, ти шукаєш якусь конкретну книгу?
— Таак, ти знаєш якусь книгу про емпатів?
— Емпатів? Щось бачила, секундочку. Вона шукала по одній полиці, потім почала ходити по всій бібліотеці і шукати її. — Ось тримай це все що я тут бачила.
— Дякую, можливо завтра погуляємо?
— Я завтра з усіма йду на турнір по квідичу. Хочеш можеш піти з нами. О 13:00 у вітальні Ґрифіндор.
— Добре, до завтра. Я пішла в свою кімнату щоб прочитати цю книгу.
— Ну привіт кончена. Драко сидів знову в трусах на ліжку і залишав в телефоні.
— Привіт опаришок, посунься. Я сіла на ліжко і почала читати.
— Що це? Знову відчула цікавість в ньому.
— Вмієш тримати таємниці?
— Іноді.)
— Добре, я думаю що я емпат.