5 частина

Я піднімалсь сходами, але було трішки лячно що мене виженуть з Гоґвортсі.

— Добрий день директор Дамболдор. Його кабінет був просторим і я побачила такого гарного фенікса.

— Добрий день міс Лізі, мені дуже цікаво вислухати як ви розтрощили весь клас зіллєваріння? Він посміхався, дивно. Він же повинен бути злим.

— Ну я типу я не знала як готувати зілля і випадково підірвала клас, все. Я розповідала це все з кам’янаяним обличчя, мені було так соромно, але я відчувала що він в захваті від мене?

— Хахахаха. Його сміх розносився по всьому кабінету. — Нічого страшного, розтрощила так розтрощила. Я не буду тебе карати можеш йти.

— У мене до вас є запитання. Чому я відчуваю чужі емоції? Його посмішка повільно зникла.

— Не вже це передалось тобі. Прошепотів він собі під ніс.

— ВСЕНСІ ПЕРЕДАЛОСЯ?! Я кричала як психована.

— Лізі йди до себе, поговоримо потім. 

— Ні. Ми будемо говорити зараз! Я була готова вбити його.

— Лізі йди до себе. Він почав злитися.

— Ну добре. Я почала йти але перед цим направила паличку на його полиці і промовила — Редукто. І всі його книги з полиць посипались на підлогу.

Я була дуже зла і пішла до себе.

— Привіт злюко. Знову він. — Як там у директора. Він відшмагав тебе? У нього знову з‘явилась посмішка.

Я направила на нього паличку і сказала. — Сіленціо. І він замовк.)

— Мммммммм. 

— Я не розумію мову риб, вибач. Він дивився на мене як на курву. — Я пішла гуляти, бай.

— Мммм. Я захлопнула двері і пішла гуляти.

Тобто директор мав на увазі що один з моїх батьків був емпатом? Треба в бібліотеку.

— Привіт Лізі. То була дівчина, в неї було коричневе волосся, карі очі і вона була дуже гарна.

— Привіт, ми не знайомі?

— Ні, я Герміона Ґрейнджер.

— Ааа, ти подруга Гаррі і Рона. Приємно познайомитись.

— Мені теж, ти шукаєш якусь конкретну книгу?

— Таак, ти знаєш якусь книгу про емпатів?

— Емпатів? Щось бачила, секундочку. Вона шукала по одній полиці, потім почала ходити по всій бібліотеці і шукати її. — Ось тримай це все що я тут бачила.

— Дякую, можливо завтра погуляємо? 

— Я завтра з усіма йду на турнір по квідичу. Хочеш можеш піти з нами. О 13:00  у вітальні Ґрифіндор.

— Добре, до завтра. Я пішла в свою кімнату щоб прочитати цю книгу.

— Ну привіт кончена. Драко сидів знову в трусах на ліжку і залишав в телефоні.

— Привіт опаришок, посунься. Я сіла на ліжко і почала читати.

— Що це? Знову відчула цікавість в ньому.

— Вмієш тримати таємниці?

— Іноді.)

— Добре, я думаю що я емпат.