Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
2016 рік. Лос-Анджелес. Квартира № 31. 21:01
Данте вимкнула воду і вийшла з душової, замотавшись у рушник. Вона витерла запітніле від пару дзеркало і глянула на себе. У віддзеркалені вона побачила змучену молоду дівчину: синці під очима від втоми та нетривалого сну, садна на правій щелепі та нескінченний смуток у смарагдових очах. Побачивши таку себе у відображені, вона хотіла розбити дзеркало. Та стрималася.
Вийшовши з ванної кімнати, Данте ввімкнула музику, яка одразу порушила тишу її квартири. На ліжку в спальні лежало обране раніше вбрання. Дівчина почала сушити довге волосся. Це зайняло не так багато часу, як вона передбачала. Справа в тому, що Данте не любила приділяти своєму волоссю більше уваги, ніж належить.
Брюнетка кинула рушник на підлогу. Улюблені джинси, біла вільна майка, ботильйони, чорна шкіряна курточка – все, що їй потрібно для зручності в одязі.
Затушувати садна на обличчі вдалося не відразу. Та й синці під очима не дуже піддавалися тональному крему та консилеру. Та все ж, закінчивши з макіяжем, Данте одяглася, потім накинула шкіряну курточку, взяла зі столу два револьвери, сховала їх, глянула на себе в дзеркало. У відображенні вона побачила вже кращу версію себе. Принаймні, симпатичнішу.
На вигляд дівчині років двадцять шість. Брюнетка з чорним, немов найтемніша ніч, довгим волоссям, великі очі смарагдового кольору. Правильний макіяж лише підкреслював красу цього зеленого відтінку. Шкіра дівчини світла, з холодним рожевим підтоном, ніжна та оксамитова на дотик. Ідеальної форми брови темно-коричневого кольору, правильні риси обличчя. Дівчина ще раз глянула на себе, і, задоволено посміхнувшись, покинула квартиру.
Лос-Анджелес. Місто, яке не спить. Подібні місця подобалися їй більше, ніж інші. Адже тут завжди можна знайти пригоди.
Дівчина впевнено йшла до клубу, не озираючись, на відміну від перехожих. Деякі зупинялися, коли Данте проходила повз них, а деякі зовсім змінювали напрямок свого руху. Тіні перехожих, їхні обличчя, очі - вони змінювалися як тільки бачили дівчину. В одних зникала тінь, в інших – і зовсім була несхожа на людську, а в когось спотворювалися обличчя, очі змінювали колір: чорний, червоний, жовтий.
Діставшись клубу, дівчина сіла за вільний столик та замовила собі випивку. Її улюблений напій – бурбон з яблучним соком та льодом, хоча доволі часто вона вживала один лише бурбон.
Чекати на свою «жертву», а так дівчина називала тих, кого їй замовили, довелось недовго. Через кілька хвилин до неї підійшов високий блондин років тридцяти. Далі все за планом: випивка, танці, випивка.
- Поїхали до мене, - запропонував чоловік.
Дівчина у відповідь лише кивнула. Пара покинула клуб. Житло чоловіка було у найпрестижнішому районі міста. Квартира з розкішним видом на Лос-Анджелес.
Увійшовши всередину, дівчина поглядом оглянула квадратні метри та посміхнулася своїм думкам.
- В мене відчуття, що ми бачились раніше. Можливо, я просто бачив тебе у клубі раніше. – До речі, мене Остіном звуть. Вип’ємо? - запропонував господар квартири. Його нова знайома усміхнулась і поцілувала чоловіка. - Бачу, ти небагатослівна. Люблю таких, - він притиснув дівчину до стіни і почав цілувати її шию, спускаючись нижче. Гостя ж, в свою чергу, розстібала ремінь його штанів. Остін зняв із себе футболку, а з дівчини майку і відвів у спальню. Вона штовхнула господаря квартири на ліжко та повільно сіла на нього. - Любиш бути згори? – блондин посміхнувся. Дівчина почала його цілувати, дістаючи невеликий кинджал з ботильйона. Наступної секунди його лезо було біля горла чоловіка. - Якого біса? - на запитання дівчина лише посміхнулася. – О, ні, - приречено мовив він. - Данте? - здивовано спитав Остін, коли розглянув свою гостю.
- Солодких снів, – дівчина повільно перерізала йому горло. Вона одяглася, знайшла потрібну їй річ і покинула квартиру.