— Хочу привітати всіх учні з початком навчального року в Гоґвортсі. І хочу вас познайомити з нашим новим вчителем захисту від темних сил професор Люпін. Оголосив Дамболдор і зал наповнився оплесками. — І в мене для вас ще одна новина. Наша нова учениця Лізі Візлі. По залу пішов шепіт, і я вийшла до директора. — Вона весь цей час була ув’язнена тим кого не можна називати, Лізі пройди до капелюха і ми визначимо твій факультет. Я підійшла і сіла на стул, в мене трудились коліна і було дуже страшно що я не справжня чарівниця. Професор Макґонаґел наділа на мене сортувальний капелюх.
— Хмм… Бачу хоробре серце, доброту і розум, можливо Ґрифіндор. Стоп я бачу владу, добре СЛИЗЕРИН. Я відчула полегшення, і залом пішли оплески.
— Привіт Лізі Візлі, ти не виглядаєш як бомж на відмінну від твоїх кузенів. Я Мелфой, Драко Мелфой.
— Я Лізі Візлі, і якщо ще раз назвеш їх бомжами я зроблю тобі боляче, Волдеморт навчив мене дечому. І я пішла, але побачила як в нього з’явилась легка посмішка.
ЧЕРЕЗ ДЕКІЛЬКА ГОДИН
— Привіт ти походу наша кузена, я Рон це Джіні, Фред, Джордж. Вони всі були дуже схожі і я відчула справжню родину.
— Я Лізі приємно познайомитесь. Сподіваюсь ви приймете мене в свою родину? Мені було ніяково, але я не могла не запитати.
— Звісно ти тепер наша сестричка. Відповів Джордж чи Фред, я не запам’ятала хто є хто.
— Привіт Лізі, пішли я покажу твою кімнату. Звертався до мене директор школи .
— Звісно директор. І він повів мене до гуртожитку Слизерин. — До речі, я хотіла запитати де моя паличка?
— Ой пробач забув віддати . І він протягнув мені мою паличку, вона була неперевершена
— Дякую, вона дуже гарна.
— До речі ось твоя кімната, ти будеш жити не сама.
— Привіт сусідко. І моя посмішка зникла, я побачила Мелфоя.