Таємниця перша. Розі Адкінсон

 

Якось тато сказав, що Сему не завадило б соціалізуватися, а внаслідок цієї ідеї, роки потому Дін вимушений був жалюгідно червоніти, старанно відвертаючи обличчя від брата що сидів поруч за стійкою бару, щоб той не помітив його надмірної знервованості.

Причиною всього цього був Рой Бернс.

- Твій брат найкращий другий пілот у світі, Сем, - каже цей покидьок, не забувши кинути на Діна занадто виразний погляд. 

Дін хоче заїхати йому поміж очі, але стримується, бо це було б надто підозріло і ледве вони з Семмі опиняться наодинці той почне своє класичне рожеве скиглення у стилі “Скажи що відбувається, Дін. Перестань закриватися від мене”. Дін не витримає цього… знову. І в нього немає ніякого бажання говорити про Роя Бернса. Він ніколи не збирався говорити про нього. Ця дивна сторінка з його життя мала назавжди залишитися для брата таємницею, і бути забутою навіки вічні. Але от він Дін, сидить за стійкою бару між братом і Роєм, нервово сьорбає своє пиво, і не знає куди заведе ця пьяна бесіда.  Наскільки далеко Рой зайде у спробах подражнити Діна за рахунок Сема?

  - Та невже? Найкращий другий пілот? - каже Сем.  Дін не бачить, але відчуває як Сем дивиться на нього вишукуючи. Точно помітив, що Дін надто напружений. Сем все, бляха, помічає. А останнім часом навіть більше ніж зажди.

- Хочеш сказати, для тебе я поганий другий пілот? - сміється Дін, намагаючись приховати власну дурнувату вразливість. Він дійсно був поганим другим пілотом для Сема. Кілька разів Дін намагався підштовхнути брата у напрямок якоїсь красунечки, але після цього відчував себе ніяково, дискомфортно та й в цілому відстійно, тому більше не повторював.

- Ти починаєш кадрити всіх гарних дівчат перш ніж я встигаю навіть глянути на них.

- То ти хотів би когось підчепити? Не помічав за тобою такого бажання, недоторка. Мені здавалось тобі подобається тримати целібат.

Рой сміється, і Дін знову дивиться на старого знайомого поглядом, що благає стулити пельку.

Але мисливець у відповідь  дивиться на нього задиркувато і грайливо, точно розуміючи чому Дін так нервує і насолоджується цим. Придурок.

- Пам’ятаєш Розі Адкінсон? Ми тоді обидва її вподобали, але ж це не стало проблемою! Ми чудово розважились втрьох.

Він сміється, заливаючи в себе пиво, а Дін трохи схвильовано дивиться на Сема, перевіряючи його реакцію на таку відвертість стосовно його, Діна, особистого життя.

Сем виглядає трохи враженим, але аж не настільки як Дін собі уявляв. Молодший спіймавши  його погляд, трохи натягнуто посміхається.

- Я здивований, але не вражений. Після тих близнючок мене важко здивувати, Дін.

- Близнючки? - а от Рой виглядає враженим. - Ти переспав з двома сестрами?

- Одночасно, - додає Сем, підкреслюючи ступінь розбещеності старшого брата.

- А це хіба не інцест?
Дін про це не думав. Це було вже так давно, ще до пекла, вже й встигло й трохи забутися. 

- Ну вони ж займались цим не одна з одною, а зі мною..

- Але чисто технічно -  знову додає Сем, - якщо вірити тому, що я встиг побачити, це таки було трохи схоже на те, що вони кохалися одна з одною також.

- Твій брат, дивився? А ти, хтивий виродок, не змінюєшся, - каже Рой і може спеціально, а може і ні, трохи нахиляється до Діна, закінчуючи фразу настільки близько, що Дін відчуває його подих біля свого вуха. Дін смикається відсторонюючись і Рой видає тихий смішок перш ніж відсторонитись.

- Він сам вирішив зайти, за це я не відповідальний. І нічого він там не встиг побачити.

- Гадаю я встиг побачити достатньо. - криво посміхається Сем

Дін допиває свій кухоль, гучно влаштовує йому зустріч зі стільницею і встає зі стільця.

- Гадаю нам всім пора по ліжечкам, бо завтра нам ще треба вистежити ціле гніздо вампірів.

- Але ж ми, ще не випили за зустріч старих друзів, - каже Рой, і Дін чує розчарування в його голосі.

- Спочатку робота, потім святкування, друже.

 Дін хлопає старого знайомого по плечу в дружньому жесті. Настільки дружньому наскільки вистачає його витримки, бо насправді Дін би хотів відрізати тому язика, щоб не молов всякої херні при Семмі.

- Ну що ж, ти пообіцяв, відсвяткуємо коли покінчимо з тими кровососами, - Рой дивиться йому прямо в очі і звучить це майже як погроза, а потім мирно посміхається Семму і каже, - Бувай, друже.

Сем тільки фиркає. Він ніколи не приховував своєї неприязні до Роя. Той це начебто баче але вперто ігнорує, продовжуючи посміхатися.

Дін поспішає до виходу, схопивши Сема за лікоть. Імпала виглядає точнісінько як рятівне коло, яке відвезе його в обійми готельного номера і він майже біжить до неї назустріч. Звичайно це виглядає трохи підозріло, і Дін відчуває гострий погляд молодшого брата який пече потилицю. 

-Не сверли мене поглядом, здоровань, - огризається,  сідаючи у свою ластівку.  

Сем підозріло мовчазний, це напружує навіть сильніше ніж, очікуваний Діном, марафон недоречних питань. 

 Дін прокручує в голові всі можливі питання і коментарі які може дати Сем. Накшталт - “Не знав що ви з Роєм бути настільки близькі, що ваші члени терлися всередині однієї жінки”. Звичайно Сем такого не скаже, не в його характері піднімати такі теми, але Дін, кидаючи на нього трохи знервовані погляди майже очікує цих слів. Він чомусь відчуває необхідність захищатися, хоча Сем не подає жодних ознак того, що планує атакувати. 

Може Сему не здається це чимось дивним? Звичайно, його ж там не було. Це Дін пам’ятає і жахливо соромиться того, що там відбувалося. 

- Ненавиджу цього козла. - каже Сем вириваючи старшого брата з ганебних спогадів.

Тиша між ними переривається вже коли двері готельного номеру закриваються за ними.

- Знаю, але тобі доведеться потерпіти, він перший напав на слід цих тварюк. 

- То може хай сам вбиває вампірів, поїдемо собі? 

Сем втомлено падає на диван і прикриває очі.

- Це не схоже на тебе Семмі! Ми не можемо його кинути, це.. не наш стиль, гаразд? Ми бляха Вінчестери.

- Та невже? Вінчестери? А я й забув. - Сем піднімає повіки і його погляд знову тяжкий і колючий, Дін дивиться йому в очі з викликом, бо скільки можна бути такою сучкою?!

- Ти так захищаєш його тому що у вас був секс? - каже Сем з кривою посмішкою. Знущається.

- Між нами була дівчина! - Дін програє бій в переглядки першим, майже без бою. Йому ніяково і погляд його скаче від люстри до ковроліну туди назад.

- Тоді чого ти так шарієшся і нервуєш? Може тому що там було щось таке, за що тобі соромно?

Дін дивиться на Сема зло і не збирається нічого розповідати.

Сем чомусь дивиться так само. І наче скривджено, будто його тут зрадили. Діна це бісить.

- Мені не соромно.

- Ага, кому іншому розкажи, я бачу тебе наскрізь, Діне.

- Нічого ти не бачиш. 

Він бачить все, і Діна це жахливо лякає.

Сем мовчить, наче вичікує що Дін от от розпочне виправдовуватися і все розповідати, але той тільки цідить щось матерщине крізь зуби і йде в душ, бо тікати від розмови у ванну кімнату вже класичне рішення для братів, що все життя вимушені жити в одній кімнаті. Ну або бар, але вони тільки звідти. Він не збирається нічого розповідати. Нізащо. 

Він гупає дверима ванної кімнати і агресивно стягує з себе одяг. 

Чому вони зустріли Роя саме зараз? Дін востаннє бачив його 7 років назад, ще до того як був у пеклі, до того як вони почали і закінчили Апокаліпсис. 

І все в їх житті було добре, вони більше не гналися наввипередки з долею, не були частиною великого задуму, пророки не писали про них книги. Головні ролі їх життів були зіграні, все закінчилось. Тепер лише звичайнісінькі монстри, демони, примари цілковита  буденність мисливців. Дін все ще не міг повірити що їм так поталанило і вони обидва вийшли з цього пиздеця живими. І все було просто фантастично ідеально, але ні… Вони зустріли Роя Барнса. Людину яка здатна зруйнувати їх з Семом стосунки кількома реченнями.

 

…

 

Сему тоді було 17, останній рік у школі. Батько нажив собі ворогів у Неваді і вони переїхали в старе містечко в Флориді. Класична історія, настільки звична, що Семмі втомився навіть сперечатися. Він більше не заводив друзів де б вони не жили. 

 Семмі вже майже дорослий, він витягнувся і Дін з подивом дивився на нього знизу вверх, переживаючи чергову кризу авторитетності в їх стосунках. Він полював на рівні з ним, і спілкувався з свідками частіше ніж з однолітками, все менше реагував на його жарти і частіше сам знаходив як пожартувати над ним. Сем змінювався, все менше потребуючи його опіки і намагався перевернути ієрархію їх стосунків. Він без зайвих слів, діями, заявляв про свою потребу бути на рівні з Діном. І раптом чотири роки різниці у віці почали скорочуватися шаленими темпами. Одним словом для Діна були важкі часи. 

  

 Квартирка на другому поверсі, що знала кращі часи, мала лише одну велику кімнату, яка була і  кухнею і вітальнею, і спальнею. В цілому, вони жили й в гірших місцях, але враховуючи наявність лише одного спального місця - старого розкладного дивана, Дін швидко зрозумів, що батько планує їх залишити. Той підтверджує його здогадку одразу, бо сенсу  для мовчанки вже не залишається.

- Мене шукають.. Мені треба зняти їх з хвоста. Ви залишитесь тут.

Батько каже це майже одразу. як вони заходять у свій новий дім. Сем видихає і в цьому видиху все розчарування світу. Він кидає сумку з речами на підлогу і йде дивитися  ванну кімнату, відчуваючи термінову необхідність опинитися подалі від батька. Він більше не хоче слухати його.

Джон приймає це мовчанням, по його обличчю лише на мить пробігає тінь жалю і тут же зникає, змінюючись втомленою рішучістю.

- Дін, - продовжує він повертаючи обличчя до старшого сина, але в словах, що їх він хоче сказати, немає сенсу, Дін і так все знає, він чув це все безліч разів. Дін знає як подбати про них з Семмі. Тому вони обмінюються розуміючими поглядами і батько додає лише: -  В цьому будинку живе мій знайомий Грег. Мисливець. Він допоміг мені знайти це місце і,  якщо буде треба, звертайтеся до нього по допомогу. 

- Тату… я думаю ми й самі впораємося, не малі вже. Якщо треба і з монстрами розберемося.

- Якщо закінчаться гроші, позич у нього, я приїду і віддам - обриває його Джон.

Дін супить брови. Він ненавидить говорити про гроші. Їх ніколи не вистачає і вони завжди закінчуються. Але позичати у когось остання справа.

- Я знайду гроші.

Джон дивиться на Діна і киває, в очах його сум і німа вдячність. Принаймні Дін хоче так вважати.

Він розбереться. Він старший. І вони давно не маленькі діти.

Джон кладе руку на плече сина і, наче намагаючись закрити хворобливу тему, каже:

- У нього є племінник. Він теж мисливець і ходить в місцеву школу. Ти казав Сему не вистачає друзів.

Діну це здається трохи ніяковим. Ніколи до цього батько не переймався такими речами, та й сумнівається, що Сему сподобається ідея дружити з першим ліпшим лише тому, що той розділяє їх спосіб життя. Але татові він це не каже, і коли той їде, думає, що, можливо, це не така вже й погана ідея. Зрештою, не так легко знайти підлітка, який така ж  заплямована полюванням на надприродних гадів біла ворона як і вони.. Він вирішує поділитися цією думкою з братом.

Вони саме вечеряють пастою, що приготував Сем, на підлозі перед телевізором, дивлячись Друзів.

Батько поїхав, навіть не залишившись на ніч, але Сем вперто робив вигляд, що в них все добре. Дін активно підтримував це хитке відчуття.

- Ти схожий на Джої. Він так само любить їсти і клеїти дівчат. І дурбелик як ти, - каже Сем сміючись.

- А ти схожий на Моніку, бо дівчисько, - відбиває подачу Дін.

Сем дивиться на нього тим поглядом яким дивляться на малих дітей - трохи зверхньо та поблажливо і додає:

- А у тебе спагетті соус на щоці.

Дін витирає його краєм футболки, заслуговуючи від молодшого брата розчарований стогон.

- Ти жахливий.

- Її все одно час вже прати, - виправдовується старший, відчуваючи несправедливість всесвіту, де його молодший брат веде себе так наче він старший і розумніший.

Може й розумніший, але дбати про нього повинен Дін.

Вони заповнюють животи і ліниво лежать перед телевізором на стягнутих з дивану подушках. Саме тоді Дін вирішує сказати:

- Тато сказав, що у нього тут є друг мисливець, а у того є син… ой, ні, племінник… Ну, і батько припустив, що  ви можете поладнати. - Дін говорить як змовник і сам це відчуває. -  Він як ми, теж полює.

Сем повертається на бік і дивиться на Діна з підозрою.

- З чого батько взяв, що мені не вистачає спілкування?

Дін стискає плечима але Сем все розуміє, бо Дін виглядає винним і надто зведені один до одного брови видають його.

- Ти йому сказав. - втомлено стогне молодший. - Мені.. це не потрібно. Все добре Дін, мені достатньо тебе.

Дін мовчить, слова брата викликають химерне відчуття задоволення, теплом розливаючись десь під ребрами, але Дін продовжує, відкидаючи дивну реакцію: 

- Це не здорово, Семмі, треба спілкуватися з іншими людьми. 

- Ну то сам і спілкуйся, у мене все чудово, ти просто перекладаєш на мене свої власні почуття.

Начитається своїх книжок з психології і філософії… І в кого він такий розумний?!

 Дін дивиться на брата відчуваючи змішане відчуття гордості, ніжності і роздратування.

- Ти… - з нього рветься дещо дуже.. дівчаче, щось у стилі Сема. Таке що міг би сказати молодший, але не старший, і Дін не каже “Мені тебе не вистачає” замість цього він каже:

 - Останнім часом ти і зі мною не дуже балакучий. - він старається щоб голос звучав рівно, але сьогодні в нього не виходить приховати власну вразливість. Може тому що Джон їде і Дін сумує за ним але між тим відчуває полегшення, бо бути завжди сильним і усміхненим вже не так обов’язково. І образа за те, що молодший його уникав останнім часом, просочується через його образ незворушного старшого брата і осідає напругою між ними.

Сем опускає погляд і виглядає одночасно здивованим і трохи винуватим, стискає губи і вдихнувши тяжко каже:

- Коли поруч батько мені в цілому не надто хочеться говорити.

Говорити про батька у них не виходило, Сем бісився, бо Дін батька захищав і цитата: “був слухняним солдатиком”. Найгірше було те, що молодший не тільки постійно лаявся з батьком, а й намагався перетягнути Діна на свій бік. Спочатку старший думав, що Сем такий через перехідний вік, але з ним, та й з будь ким іншим той він вів себе нормально. Наступною теорією було, що Сем ревнує батька, з рештою, Дін проводив з тим більше часу і не був “розчаруванням як Сем” як одного разу не дуже влучно висловився Джон. Через цей вислів у бік молодшого Дін таки посварився з батьком. Тому він вирішив дати їм час тільки у двох і влаштував собі відпустку, поїхавши з міста. Не допомогло. Навіть гірше стало. Коли він повернувся вони не розмовляли один з одним, а Джон майже одразу зібрався на нове полювання забравши з собою лише Діна. 

З рештою він збагнув, що Сем ревнував не батька до нього, а його до батька. Тоді Дін прийняв єдине можливе рішення. Обмежити будь які розмови про Джона до мінімуму. Сема трохи попустило.

Тому і зараз стримавши бажання сказати “Батько дбає про нас і хоче як краще” Дін просто каже:

- Зараз його немає.

Сем кидає на нього короткий  спантеличений погляд але миттєво повертає його до екрану. Між ними зависає дивна атмосфера, але вона більше не здається напруженою, навіть навпаки. 

- То.. кажеш тобі треба більше моєї уваги. - Сем виглядає задоволеним, і ледве стримує посмішку, - І хто з нас ще дівчисько?

Дін тягне до Сема  руку і відвішує йому щелбан.

- За що? - Сем підхоплюється і судячи з погляду не планує Діну це пробачати. Його рука тягнеться до подушки на якій він лежав. Дін також озброюється.

- За неповагу до старших, - роблячи серйозну пику каже Дін, і миттєво відбиває першу атаку. - Бій на подушках? А що далі нафарбуємо один одному нігті?

Сем дивиться хижо, з викликом, і несподівано кидає свою набиту пухом зброю і розводить руками.

- Знаєш, це якийсь шовінізм. Усі ці жарти про дівчат.  Зможеш вигадати щось розумніше?

- У мене в арсеналі ще є жарти про голубих.

Сем пирхає, і підсувається блище, все ще виглядаючи загрозливо, як пантера що готується до нападу.

- Що ти задумав, Семмі? 

- Дати тобі прочухана, старий.

Вони обидва повільно, не зводячи один з одного очей, піднімаються на ноги. 

- Думаєш зможеш мене забороти, дрібното, - Дін скалиться, приймаючи умови гри. 

Він атакує перший. Вони спарингувалися мільйон разів, тому починається  це як визубрений до дрібниць танок де кожен може передбачити рухи іншого, випад, блок, випад, захват, Дін валить брата на підлогу і притискає, той викручує його руку і бере в захват. Вони не калічать один одного сильно, але й синців один для одного не шкодують. Сем б’ється з нечуваним азартом і Дін від цього напору, не властивого його брату, трохи шокований. Сем не дає йому видихнути, вони перекатуються по підлозі комком сплетених кінцівок і, з рештою, обходиться не без жертв - торшер падає на підлогу десь в сантиметрах від голови Діна і той на мить завмирає, чим миттєво користується Сем. Він притискає  Діна до підлоги вниз обличчям і зафіксує руки у нього за спиною. Дін борсається намагаючись вибратися, і Сем навалюється всім тілом, знерухомлюючі його. 

І тоді відбувається те, що назавжди все змінює…

На мить Діну стає по справжньому страшно від власної безпомічності, але лише на мить, бо Сем, важко дихаючи у нього над вухом, каже:

- Ти диви, таки заборов, - і Дін згадує що це Сем і вся ця тваринна сила з якою брат втискає його в паркет не здатна нашкодити йому. Сем не здатен нашкодити йому насправді. Вони вовки однієї зграї, що б’ються, щоб визначити хто з них сьогодні буде вожаком. І Дін здивований від власного смиріння і навіть задоволення з яким в цей момент він приймає свою роль. Сем переміг і якась тваринна частина всередині виснаженого і переможеного Діна жадає служити. Думки покидають голову і залишається лише дзвінка порожнеча в якій  не існує нічого крім гострого відчуття належності і покори.

- Хто тепер моя сучка? - сміється Сем, не підозрюючи як його жарт смикає якусь струну в середині його старшого брата і хвиля тремтіння проходить по хребту і осідає в занімілих пальцях. І це надто схоже на збудження, миттєве і сильне і тільки відчуття жаху, що накриває його слідом, не дає статися ерекції.  Дін притискається лобом до підлоги і загнано дихає, намагаючись повернутися від тваринного назад до людського.  - Дін, все добре.?

Сем злізає з нього і перевертає Діна на спину, щоб впевнитись що не покалічив старшого. Дін навіть не пручається, дозволяє Сему нависнути над ним і вдивлятися в обличчя. Ще занадто сильне це химерне відчуття, Дін все ще не може переконати власне тіло в тому, що воно належить йому, а не Сему. Дін і сам в це не дуже вірить, бо на його хвору голову саме зараз в цю мить обрушується жахливе усвідомлення - він і справді йому належить, і завжди належав і не треба дивуватися, що  його власне тіло, знає про це. Дивуватися варто лише тому, що зрозумів це лише зараз.

- Все добре, - каже він, а власний голос звучить невпевнено, бо мабуть з ним таки щось недобре. І він точно якийсь зламаний.

Сем не виглядає переконаним, він схвильований. Його руки тягнуться до обличчя Діна і той весь завмирає і напружується як пружинка, але зупинити Сема не може. Він повертає голову Діна, то вправо, то вліво, мацає пальцями братову потилицю.

- Ти вдарився головою?

- Ні, не вдарився, - каже Дін, а самому стає смішно, бо може струс мозку пояснив би чому в голову лізуть такі дивні думки і відчуття. 

Він збирає всю свою нормальність до купи, відсторонює від себе братові руки і піднімається, сідаючи на підлозі.

- Ти дивний, - каже молодший. Дін як ніколи з ним згоден але лише хмуриться на слова брата.

Вони мовчать. Дін встає, бажаючи якнайшвидше опинитись на відстані від Семма. На відстані достатній для того, щоб Дін зміг знову стати самим собою і не відчувати як затягується нашийник на його шиї. 

Він проходить на кухню, наливає собі воду і жадно п’є, кидаючи обережний погляд на брата. Сем збентежений, він не розуміє чому Дін так себе веде. І Дін просто радий, що Сем, який завжди все розуміє, в цей раз розгублений, це дає відчуття того, що Дін ще не повністю втратив контроль над ситуацією. 

- Час лягати спати, - каже Дін, додаючи трохи командності в свій тон. Так, для того щоб відновити баланс у їх всесвіті. 

Коли вони лягають спати на дивані Дін думає де б дістати окреме спальне місце. У них були окремі ліжка, були спільні, але ще ніколи до цього Дін не відчував такої гострої необхідності спати окремо. 

- Скільки років тому хлопцю? - раптом розрізає гнітючу тишу голос Сема. І Дін вже давно забувший про цю розмову не відразу розуміє про що його питає брат.

- Не знаю, мабуть як і тобі, ти будеш до тієї ж школи ходити… Будеш одразу когось знати.

- І він мисливець? І Живе з дядьком?

- Ну наче.

- А де його батьки?

- Семмі, це все що я знаю. 

- А як його хоч звуть?

- Рой.

…

 

Зустріч була не минучою.

- Я гадаю ти один з Вінчестерів? - питає незнайомий хлопець скоріше стверджувально.

Дін саме протирає бокове дзеркало імпали. Він не так давно отримав від батька ключі від шевроле і здував пилинки з омріяної, тепер його власної, крихітки імпали. 

За цим інтимним заняттям його і застав незнайомець.

- А ти гадаю Рой? - Дін витирає руки рушником і протягує правицю для рукостискання.- Я Дін, старший брат.

Рукостискання було міцним і саме таким як потрібно, не надто довгим, не слабким, без спроб грати в домінантні ігри, як люблять робити деякі друзі батька. 

А потім Рой проходить по  імпалі захопливим поглядом, чим остаточно заробляє прихильність Діна.

- Крута тачка, твоя?

- Моя, - з гордістю каже Дін, - Заслужив її, врятувавши батька від привида пірата.

Рой сміється, знайшовши це дуже цікавим.

- Пірата, серйозно? Звучить не дуже правдоподібно.

Дін піднімає брову.

- Деревяної ноги і крюка в нього не було, звичайно, але присягаюсь це був пірат. 

- Пфф, ладно, ладно вірю. У нас тут привиди рідко заводяться, але от вовкулаки в школі, ти й не уявляєш як часто.

- Вовкулаки в школі? Дай вгадаю, баскетболісти?

Рой знову  сміється, зрозумівши жарт і Дін сяє від радості, бо хтось нарешті зрозумів його відсилки до фільмів.

- Один був викапаний Майкл Джей Фокс. - додає Рой.

(Teen Wolf - американська комедія 1985 року з Майклом Дж. Фоксом у головній ролі. Де він грає школяра який несподівано стає перевертнем і починає круто грати в баскетбол) 

Дін відчув дивне захоплення обговорюючи з кимось ледве знайомим полювання як якусь буденну справу, просту роботу яку не треба приховувати, а можна жартувати з неї. Це було щось новеньке.

- Я б покатався на такій крихітці, - Каже хлопець обережно торкаючись капоту імпали.

Дін загоряється одразу.

- Хочешь візьмемо мого брата і ввечері трохи покатаємось?

- Я знаю місце де можна вижати за сотню.

- Ти мені вже подобаєшся, Рой!

 

…

 

Рой виглядає зовсім не так як Сем уявляв. Не те щоб Сем дуже багато думав про це, але точно не думав що він такий. Високий, можливо такого ж зросту як Сем, а може й вищий, плечистий, з чорнявим волоссям, дуже блакитними очима, широкою посмішкою і диявольською харизмою. Такі зазвичай стають капітанами футбольної команди і зутрічаються з черлідершами. От таким був Рой. Ходячим стереотипом, до всього ще й мисливцем, що робило його образ поганого хлопця ще й загадковим. У нього було безліч дівчат, Сем був в цьому впевнений. Він терпіти таких не міг. 

І наче цього було мало щоб зіпсувати перше враження, він сідає поруч з Діном на переднє пасажирське імпали, а вже потім дивиться на Сема і каже:

- Ох, вибач чувак, це мабуть твоє місце, просто так кортіло б проїхатися з переду. Машина неймовірна.

Сем був би останнім мудаком якби сказав йому прибрати дупу з його місця. Тому він змушений був відступити.

- Не проблема, сяду позаду.

Так Сем зрозумів що Рой з тих людей що завжди досягають бажаного будь якими шляхами. Це робило його небезпечним. Не для Сема, ні. Для святої наївності Діна, який ніколи не зрозуміє, що їм маніпулюють. Сем спробував пригнітити тривогу за брата, що несподівано накрила його, поки він спостерігав як ці двоє обговорюють машини, а потім несподівано починають жартувати про Майклів Джеїв  Фоксів і баскетбол. Сем не розуміє про що вони, це був вже якийсь дивний гумор який розуміли тільки ці двоє. Це дуже дратувало. 

Дін швидко зближувався з людьми, він був як голодний до уваги вуличний пес, готовий піти за будь ким, хто пропонує йому крихту тепла. Але Сем заспокоював себе тим, що зрештою глибоко всередині Дін не міг довіряти чужим і завжди повертався до своєї зграї. До нього і батька. Він був відданим.

Та й що такого страшного може заподіяти Діну цей Рой?! Навряд  чи в нього є причини шкодити навмисно, тому Сем переконує себе, що нема про що перейматись. Навіть якщо йому самому цей Рой був неприємний, з Діном у того було більше спільного. Та й забороняти Діну спілкуватися з кимось він не міг.

 

Через тиждень Сем вже хоче змінити своє рішення і вимагати у Діна щоб той перестав спілкуватися з Роєм. Бо у п’ятницю вони о другій ночі п’яні,чортихаючись і хихочучи завалюються в квартиру.

Сем не знає що робити, він ловить хитаючогося брата коли той ледь не падає на вішак і душить у собі потік матерних слів.

- Як це розуміти? - питає він струшуючи Діна за ворот куртки щоб той трохи прийшов до тями. 

- Семмі… - Дін охоче використовує Сема як опору і закидає руку за його шию, навалюючись на плече. 

- У Роя сьогодн День нардження він тепр повнлітній - язик у нього заплітається - тож ми пішли в баар, а потім трохи проїхалися.

- Не хотів казати Дін, бо ти так захопився ідеєю мого повноліття - каже Рой - Але насправді мені дев’ятнадцять, Я пізно пішов в школу.

- От гад, - злиться Дін, але не надто завзято. Може тому що п’яний, а може тому що насправді радий що Рой підіграв.

Сема хвилює трохи інше.

- Ти ж не сідав п’яним за кермо? 

- Що?.. Ні, ні звичайно ні. Нас віз той хлопець як, його?…

- Денні, - підказує Рой, який чомусь виглядає менш п’яним ніж Дін і безпардонно, лише трошки похитуючись, проходить на кухню, нахиляє голову над краном і п’є прямо з нього.

- Денні, точнк, прикольний чувак, і ще були дівчата, - Дін поштувато посміхається і рухає бровами, що виглядає особливо дурнувато коли він у такому стані. Сем хоче відпустити його і подивитися, що буде якщо його обличчя таки зустрінеться з підлогою, але не робить цього.

- Дін, вони хоч повнолітні?

- Одна, - повівши плечем каже Дін, і п’яно але ображено бормоче - Ти мені не довіряш, Сем? Думаєш я такий? Що я буду трхати малих дівчаток? Ми прсто тусили.

- Малими я б їх не назвав, - хмикає Рой малюючи руками в повітрі приблизні розміри грудей.

Дін хихоче, а потім різко замовкає.

- Щось мені недобре..

Сем тягне його в ванну кімнату де Дін згинається над унітазом і довго блює, а коли шлунок стає повністю пустим безсило падає на підлогу і дивиться на Сема примруживши очі.

- Вибач, Семмі…

Сем присідає поруч і каже:

- Якщо ще раз так нажрешся, додому не повертайся.

Дін киває, відчуваючи себе паршиво як ніколи.

- Я поганий старший брат…

- Не починай цієї хуйні зараз. - обриває його Сем. Він злий на Діна, але любов до нього і ще трошки жалість перемагають бажання врізати йому прямо зараз. Можливо пізніше, коли він буде менш безпомічним. - Роздягайся.

Дін дивиться на нього наче не розчув, а потім очі здивовано розширюються.

- Що?..

Віід виразу обличчя Діна стає смішно і злість трошки вщухає.

- Ти смердиш наче тебе викупали в галоні дешевого віскі. Прийми Душ.

- А.. - Дін ніяковіє.

- Тобі допомогти роздягатися?

- Що?.. Ні, нащо таке пропонувати?

- Та ти на ногах не стоїш, телепень!

- Я впораюсь, Сем! Звали вже!

Щоб довести власну спроможність подбати про себе, він різко піднімається, і  одразу ж блідніє.

- Точно не… - починає Сем.

- Точно! - обриває його Дін, - Принеси мені чистий одяг.

Сем не сперечається, його справа запропонувати допомогу, справа Діна козлитися і вдавати з себе всесильного старшого брата якому не треба щоб про нього дбали. Сем знає, що це брехня, турбота Діну потрібна незрівнянно більше ніж Сему. 

Коли Сем приносить йому свою футболку і спіднє, Дін визирає за шторки душу і хоче поскаржитись, але Сем обриває його перш ніж він встигає щось сказати.

- У тебе в речах хаос я не збираюся годину витрачати намагаючись знайти в чому ти спиш. Вдягай що дають. 

І демонстративно виходить.

 

Дін приймає холодний, майже крижаний душ щоб трохи остудити голову і протверезіти. Поки п’єш завжди весело, а коли починаєш тверезіти відчуваєш себе шматком лайна. Але у Діна був привід напитися, і справа навіть не в дні народженні Роя, це скоріше гарна відмазка для справжньої причини. Але про справжню причину Дін не хотів думати, він не дозволяв своїм думкам йти у бік того що його турбувало, і направді виходило не так вже й погано. Просто не думати, контролювати власні думки.  

 Після незадоволено розглядає себе в дзеркало. Сем мало того, що був трохи ширший в плечах, так ще й носив вільні футболки, на відміну від Діна який любив коли тканина плотно прилягала до тіла щоб кожна дівчина яка на нього подивиться одразу бачила результати виснажливих тренувань. Так, він був трохи позером.

Але тепер він чистив зуби, роздивляючись у дзеркалі як він виглядає у вільній футболці брата. Виникла думка, що той спеціально вибрав найширшу, щоб Дін виглядав в ній ще менше. 

Дін не був малим, він мав тіло якому можна тільки заздрити, це Сем вимахав велетнем ще й носив мішкуватий одяг, намагаючись приховати власне тіло.

Бо Семмі дурник і не розуміє своїх привілеїв. 

Якби ж тільки Сем користувався своїм тілом правильно він би вже не був незайманим. Будь яка дівчина з задоволенням об’їздила б його. Фантазія послужливо намалювала картинку: Семмі б цій футболці цілується з дівчиною, яка сидить на його колінах, її маленькі руки залазять під футболку і ніжно гладять його жортскі грудні м’язи, а стегна труться о жорстку ширинку, вона відчуває стегном його збудження…

Власний член відкликається на фантазію і Дін спішно викидає це з голови. Це все через дівчину, каже він собі, він уявив її надто сексуальною. 

До кімнати він повернувся змерший від холодного душа. Рой вже спав на матраці Діна, який вони з Семом придбати на гаражному розпродажі. Він спробував посунути Роя, але той тільки не задоволено щось буркнув крізь і перевернувся розлігшись у самому центрі. 

-Посунься, мудак, це моє ліжко, - Дін не полишав спроб і вже збирався застосувати  силу коли почув:

- Облиш, Дін, лягай тут. 

Дін завмер, вагаючись. Сем пропонував лягти поруч, нічого дивного, але Дін нервував. 

Він підійшов до дивана і побачив що Сем вже лежав на одній стороні, наче чекаючи що брат прийде. Десь між грудей щось приемно стислося і  Дін хутко заліз під ковдру. Одну на двох. Ковдра Діна була похована десь під Роєм і хоч він міг би, хоч і з певними зусиллями, ї забрати, але чомусь не став. Під ковдрою Сема було тепло, і тепло це належало брату і від цього, по спині Діна бігли мурашки. Мабуть він був ще не достатньо тверезим, бо дозволив собі насолодитися цією думкою і відчуттям, а потім прислухався до подиху Сема і притулив крижану п’ятку до семової литки.

- Козел! - Сем той час сіпнувся від дінової ноги, - Може я спав?!

- Ти не спав, я знаю як ти дихаєш уві сні. - Дін посміхнувся і притулив до Сема вже й другу п’ятку. Той шикнув, але не став пручатися. І Дін блаженно вдихнув, гріючи промерзлі до кісток ноги.

- Чого ти крижаний як трупак? 

- Холодний душ. Хотів збадьоритися.

- Чудово, тепер ти бадьорий і не даєш мені спати.

- Не козлись, я вже засинаю

 

…

Розі Адкінсон було 23, після роботи вона носила шкірянку, коротку джинсову спідницю,  збирала руде кучеряве волосся в високий хвіст і мала власний харлей. А також мала репутацію дуже дуже поганої дівчинки.  А ще вона працювала офіціанткою забігайлівці недалеко від їх будинку, куди Сем влаштувався на работу. Також офіціантом. Йому дісталося обслуговувати сімейні пари з дітьми, старих леді, і загалом всіх тих хто косилися на Розі з легкою зневагою. 

Так Дін і Рой і познайомилися з нею. До того часу вже важко було описати наскільки молодшого Вінчестера дістав Рой, що постійно тинявся поруч з Діном. 

Сем обслуговував старе подружжя, що нестерпно довго вибирали між куркою і свининою, коли задзвенів дзвіночок над дверима. 

Загалом сюди навідувалися багато людей і той дзвіночок часто сповіщав про нових клієнтів, але Сем звик ігнорувати його, коли вже мав кого обслуговувати. Але якесь передчуття змусило його озирнутися назад, він майже фізично відчув на собі погляд. Сем взагалі мав надприродну здібність відчувати коли Дін був поряд, особливо коли не бачив його весь день.  Брат махнув йому і широко посміхнувся. Він був у хорошому гуморі, що не було рідкістю для Діна, але Сем все одно відчував що тому була якась особлива причина. Сем лагідно посміхнувся у відповідь.

- Раджу курку, ми подаємо її з кисло-солодким соусом.

Йому вже не терпілося до Діна, тим паче що його зміна вже п’ять хвилин як закінчилася, і він залишився лише з ввічливості перед Майерсами, яким він дуже подобався. І може трошки заради чайових, що вони залишали.

Коли вони нарешті визначилися Сем ледь не побіг передати замовлення на кухню, а коли він проходив повз Розі, вона обхопила його за лікоть і підтягла до себе, змовницьки шепнувши на вухо.

- То котрий з них твій брат? - вона кивнула у бік диванчика, де сіли дін і Рой.

- Як ти дізналася?

- Ти дуже пильно туди дивився - яскраво червоні губи розтягнулися у посмішці. - Спочатку подумала що там твоя дівчина. Але потім згадала, що ти незайманий.

Вона жартувала про його незайманість навіть частіше ніж Дін. Сем не злився на неї бо знав, що таким чином вона захищала власну гордість, яку Сем понівичив в перший тиждень, доволі грубо відшивши її залицяння. Хоча називати ту спробу згвалтування залицянням це дуже применшувати.

- То який з них? 

- Той що гарніший. - Це був не стільки комплімент Діну скільки плювок у бік Роя.

- Вони обидва дуже гарячі. - пожавши плечима сказала Розі, так наче відчуття сорому це вигадка. Вона оцінює  їх хижим поглядом, а потім і Сема також, змушуючи його миттю зашарітися.

- Ти доволі схожий з тим чорнявим, - каже вона і Сем чомусь обурюється.

- Не правда, я не схожий на Роя!

- Схожий, - каже вона і посміхається, - Отже не він…

Більше Розі нічого не говорить, вона бере свій записник і трохи хитнувши стегном йде обслуговувати  їх столик.

- Передай що я скоро звільнюсь, - каже він, безсило.

Розі справжня хижачка, як і його брат, тому Сем думає що, вони могли б бути ідеальною парою, але потай все ж сподівається що вона вибере Роя.

 

Коли вони їдуть додому Дін розповідає про те що сьогодні сталося в автомайстерні, де його взяли на підмогу, про те як він полагодив щось (Сем прослухав) і довів Роджеру, що був його начальником, що він краще порається з роботою ніж Джейсон, що був його головним суперником.

- Мені дали невеличку премію, тому можемо побалувати себе чимось, - Дін рухає бровами і качає головою - У тебе є якісь побажання, Семмі? 

- Лобстери? - жартує Сем, але по раптовому спалаху в очах Діна розуміє, що той зацікавився. 

- А що, буде весело, підемо в ресторан, одягнемо костюми, буде смішно…

- Або просто підемо в Ред Лобстер.

- В цьому місті є Ред Лобстер?

- Ні але є у Орландо.

Вони вже три місяці сидять і чекають батька, Дін не говорить про це, але Сем знає, що той втомився. Його брат був лицарем доріг і просиджувати дупу на одному місці його виснажувало. 

- А якщо батько повернеться, а нас немає?

- Залишимо записку, Дін. Він постійно кудись зникає. Та й з’їздити туди назад не займе більше однієї доби. Яка ймовірність що він повернеться саме в цей день? Зможеш вигуляти свою крихітку..

Дін вагається. Бо Дін слухняний солдат. Батько сказав сидіти тут і нікуди не рипатись, і Дін, хоч вже і не маленький, боїться ослухатися. Але Сем знає, що той хоче, в очах у старшого вогонь бажання у суміші з тягарем обов’язку. Він схожий на голодну собаку на ланцюгу якій кинули кістку але занадто далеко щоб та змогла дотягнутися. 

Сему трохи соромно за таке порівняння, але між тим у грудях тліє вічна злість чи то на батька, що зробив таке з його братом, чи то на Діна за його сліпу слухняність, а може й на себе за те як стягує гарячою ревністю у грудях. 

З рештою Сем знає, яка роль йому відведена. У нього є свої брудні методи.

- Набридло все, Дін, хочу вибратися звідси хоч на день, - він дивиться на Діна і їх погляди стикаються на кілька секунд, а потім старший повільно відводить свій на дорогу, але виглядає трохи збентеженим. - Мені це треба, Дін.

Дін ніколи не піде проти наказу батька заради власного бажання, але зробить це заради Сема. Треба лише трохи натиснути.

- Добре, - каже Дін, через півхвилини вагань і Сем відчуває як всередині все скручується  і гаряче тягне від кінчиків пальців на ногах і до самих вух від відчуття беззаперечної влади, що є в нього над братом. Влади, що здатна потягатися з батьківською. Це соромне і збуджуюче одночасно відчуття, що жадністю осідає десь в серці. Сем заспокоює себе тим, що зробив це заради Діна, бо  щоб піклуватися про старшого брата, іноді доводиться бути хитрим гівнюком. У нього є темна сила, але все в порядку доки він використовує її на благо.