Глава 1: Відлуння минулого
Сакуро Харуно прокидався від сонця, що проникало через вікно його невеликої кімнати в Коносі. Зібравши всі потрібні речі та поснідавши із сім’єю, він вирушив до Академії ніндзя. На заняттях Сакумо був дуже старанним чим сильно вирізнявся серед інших маленьких та бешкетних учнів, але не завжди так, як йому хотілося б. Він мав гострий розум, але часто відчував себе відособленим від однолітків, які мріяли про славу та битви.
Після уроків уникаючи вулиць, переповнених гамірними однокласниками, Сакумо знайшов спокій у тихому куточку міста. Це було неподалік від місця масового знищення клану Учіха, яке завжди викликало у нього незрозуміле відчуття. Ходили чутки, що тут все ще витає дух клану, але Сакуро відчував щось інше - ніби невидима нитка зв’язувала його з цим місцем.
Саме тут, сидячи на камені та дивлячись на занедбаний але все ще величний квартал, він раптово втратив свідомість.
Уві сні Сакуро опинився в іншому світі - світі без ніндзя, де він був зовсім іншою людиною. Він відчував, як спогади з цього життя мерехтіли в його свідомості, але вони були чіткішими, ніж звичайні сни. Він бачив великі міста, технології, які в світі ніндзя здавалися б чарами, і відчував глибоку ностальгію по життю, якого ніколи не знав.
Прокинувшись, він спочатку відмахнувся від сну як від нічного бреду. Він повернувся додому та ліг спати навіть не повечерявши та не роздягнувшись. Під час сну спогади поверталися до нього. Вони були як шматки пазлу, які він намагався скласти разом, але кожен новий шматок лише додавав питань. Він почав відчувати себе розірваним між двома світами. Проте за ніч дві свідомості злилися в одну гармонічно переплітаючись між собою.
З ранку очі відкрила вже зовсім інша людина…
Прокинувшись від неспокійного сну, я почував себе зміненим. Мої думки бігли швидше, а знання, що з’явились у моїй свідомості, були такими чіткими та відмінними від усього, що я знав до цього. Вони не були схожі на звичайні спогади або навіть мрії, це було щось глибше, майже як якщо б я жив іншим життям у паралельному світі. І цей світ був зовсім не схожий на світ ніндзя, який я знав. Це були спогади про світ, де існує аніме «Наруто», світ, де моя історія і історія моїх друзів і ворогів є лише частиною великої розповіді, створеної для розваги. Звісно я навіть зараз можу назвати з десяток розбіжностей але це все одно приголомшлювало. Чим більше я думав про це, тим більше я починав розуміти, що це знання дає мені унікальну перевагу. Я міг використати ці відомості, щоб стати сильнішим, мудрішим, ефективніше вирішувати конфлікти та захищати тих, кого я люблю.
Сидячи на краю свого ліжка, я намагався зібрати свої думки. Спогади з іншого світу продовжували з’являтися в моїй голові, і я знав, що повинен використати їх з розумом. Моє перше завдання було розібратися, які з цих нових знань я міг застосувати в своєму світі, і які з них могли бути лише плодом фантазії.
Я встав і підійшов до дзеркала. Мій відображення виглядало так само, як завжди, але я відчував, що змінився зсередини. Мій погляд став рішучішим, а в моїх очах відблискувала нова мета.
«Сакуро,» - звернулася до мене моя мати, входячи до кімнати, - «Ти в порядку? Ти здаєшся дещо відсутнім.»
«Так, мамо. Просто задумався про майбутнє. Я відчуваю, що маю зробити щось велике.»
Моя мати поглянула на мене зі змішаними почуттями гордості та занепокоєння. «Ти завжди хотів допомагати іншим, Сакуро. Просто будь обережний,» - сказала вона, виходячи з кімнати.
«Щож, якщо хоч половина з тої історії «Наруто» правда, то мене чекають великі неприємності, а часу напрочуд мало.»
Але зачатки плану «ЯК ВИЖИТИ КОЛИ ТИ В ПОВНІЙ ЖОПІ!!!» вже почав формуватися у моїй свідомості. Із дзеркала на мене дивився стрункий рожевоволосий хлопець на обличчі якого сяяла зла посмішка.
«Можете поцілувати мене в зад, я виживу не дивлячись нінащо»