16:57.
- ми перевірили сімнадцять камер, доведеться продовжити після зборів. — Дон Джю відійшла від стіни, поклавши ключ до кишені.
- хто б міг бути мафією? Хочемо чи ні, але доведеться когось обрати. Перш ніж говорити з іншими я б хотіла почути вашу думку.
- я нікого не підозрюю, принаймні зараз.
- я теж, зараз ніхто не поводив себе підозріло, ніяких сварок. Можливо після розмови ситуація проясниться. За кого віддаси свій голос?
- точно не за когось з вас. Якби ти або Дон Джю були мафією, то думаю зараз не шукали б ведучого.
- так, мабуть так все і було б. Ходімо до інших, не треба нам зайвих підозр. — брюнетка знову сховала руки до кишень і пішла до сходів на другий поверх.
Суі зібралась йти слідом, але Хо Сон зупинив дівчину.
- щось не так?
- ні, все добре, просто хочу аби ти знала, якщо в твої плани входить обманути Дон Джю і використати для своїх планів чи якось нашкодити–це погано закінчиться.
- ти мені погрожуєш? — Суі повернулась до хлопця, дивлячись на нього з цікавістю та нерозумінням одночасно.
- ні, Суі, ми не малі діти і це місце дає чітко зрозуміти, що саме за таких обставин ти вчишся розставляти пріоритети. Я буду захищати те, що люблю і що має для мене ціну, а ти потенційна небезпека, якою б там не була твоя роль. — хлопець ще кілька секунд дивився на брюнетку, а потім пішов до місця зборів.
- захищати те, що любиш.. — Суі опустила голову, сховавши обличчя в своїх долонях.
В центрі другого поверху.
- що у вас?
- телефони не працюють, але тут повно їжі і цілком безпечних місць для ночі. — Ин Ук обперся на стіну, дивлячись на однокласників. - що в кімнаті охорони?
- ми знайшли рації.
- і ключ. — продовжила Дон Джю. - після цієї знахідки отримали повідомлення, що треба знайти ведучого гри.
- цей ключ від камери сховку. Ми перевірили сімнадцять камер на першому поверсі, решту планували після цієї розмови.
- як думаєте, що буде в потрібній камері? — Канґ І Со поправив окуляри.
- інформація про ведучого, можливо навіть його ім’я, або ж пояснення того, навіщо була почата ця маячня.
- твоя думка має право на існування. Скоро нам доведеться проголосувати, що будемо робити?
- І Со, хіба не очевидно? — Сакі усміхнулась. - ми будемо голосувати.
- дякую, я ніяк не міг зрозуміти суть. — саркастично мовив хлопець, повертаючи погляд на старосту. - Хо Сон, ми не можемо вбити когось з однокласників просто так, мають бути вагомі підстави.
- я розумію, дайте ще трохи часу на роздуми, і якщо вже когось обрали, то доведеться пояснити, інакше це дійсно буде вбивством без вагомих причин.
- здається все очевидно. Треба голосувати за Суі.
- що? Сакі, ти божевільне стерво. — Рісу встала зі свого місця. - не чіпай Суі.
- облиш, Рісу. Вона має право мене підозрювати. — брюнетка зупинилася біля подруги.
- де ти так довго була? Все добре?
- біля камер..так, все добре, повернімося до теми зборів.
- ми не будемо голосувати за Суі. — продовжив Хо Сон.
- що? — Суі глянула на хлопця, пошепки мовивши своє питання.
- поясниш? — Сакі склала руки на грудях.
- Суі дещо знає про цю гру і якщо ми хочемо врятувати свої життя, то і вона має жити, бо може стати в нагоді і вказати на правильний шлях. — перевів погляд на дівчину.
- ще встигнеш віддати свій голос за Суі, але не цього разу. Якщо вона помре першої ж ночі–це занапастить і решту, адже Сон має рацію, Суі може допомогти.
- я не мала сумнівів, що ваш клуб диваків буде триматися разом.
- я не збираюся витрачати час на суперечки з тобою, Сакі. Повернусь сюди об одинадцятій тридцять, до того часу перевірю камери і подумаю над тим, кому віддати свій голос. — дівчина кивнула і розім’явши шию пішла назад до кімнати камер сховку.
- що іншим робити? — Онна підійшла до центру. - Суі найбільш підозріла з усіх присутніх, але ти стверджуєш, що її не можна вбивати. Чому так?
- якби вона була мафією, то просто почекала б ночі і вбила когось, а не намагалася знайти вихід разом з іншими.
- не впевнена, що твоїх слів достатньо.
- чого вам треба від Суі? — Рісу крикнула. - вона намагається вам допомогти і така ваша вдячність?
- то може нам тебе обрати?
- роби, що хочеш, але не чіпляйся до Суі, вона хотіла для вас як краще.
- Рісу, не роби дурниць. Перш ніж жертвувати собою заради людини варто впевнитися, що вона того дійсно вартує. — Сон глянув на Суі. - до прийняття спільного рішення жодного голосу, ми не будемо вбивати невинних. — хлопець покинув центр другого поверху, йдучи до камер сховку.
- що на нього сьогодні найшло? — Рісу здивовано дивилась вслід старости, увесь час не відпускаючи руку Суі.
- я погоджуюсь з Соном, не хочеться вбити мирного. — Ин Ук по плескав в долоні. - ходімо до кафе і там обговоримо свої версії.
Кан До Йон, Міцу Онна та Лі Арим пішли слідом за Ин Уком до кафе. Сен Сакі, Ха Ясу і Лін Чже Гу спустилися на поверх нижче, хлопці також пішли до кафе, а Суі сіла на підлогу під стіною.
- Суі, тобі треба поїсти. Йдемо в кафе?
- ні, я не хочу. Вони праві, я найбільш підозріла з усіх, тому слова на мій захист не допоможуть і якщо будеш мене підтримувати–потрапиш під підозру.
- але ж ти не мафія, так?
- я мирна. — дівчина прикрила очі.
- я тобі вірю. Чому Хо Сон так злиться?
- хвилюється, тепер я розумію його, але вже надто пізно.
- пізно для чого?
- мені варто було захистити те, що я любила і що мало для мене ціну, а не дозволити цьому нашкодити.
- ти досі мене лякаєш, дивачко.
- чекай..потенційна небезпека…він говорить так, ніби щось знає.
- хочеш сказати, що він пам’ятає попередню гру?
- не знаю, я не впевнена. Залишається поговорити з ним і спитати прямо.
За десять хвилин до одинадцятої.
- вже сорок друга камера, але ключ не підходить до жодної з них, трясця.
- не хвилюйся так, ще вісім і ми закінчимо з першим поверхом, а завтра новий день і ми матимемо більше часу на решту поверхів.
- мені байдуже на інших, чесно. Навіть якщо мафія вб’є половину класу за ніч–це не стане найбільшою втратою мого життя, от тільки у мене дивне відчуття.
- на що воно тобі схоже?
- на страх. — підійшла до наступної камери. - я боюсь, але не розумію чого саме.
- страх за своє життя?
- точно ні, мені всеодно на подібні речі.
- хей, не кажи так. — староста поклав руку на дверцята комірки, закриваючи замок.
- я так не зможу перевірити чи ключ сюди підходить. — підняла погляд на Сона.
- так, я знаю, ти будеш надто зосереджена на перевірці і не почуєш того, що я хочу сказати.
- здається в тебе щось важливе.
- відносно. Дон Джю, я знаю, що твоє життя досить складне і це штовхає тебе до думок, що померти краще і світ завжди готовий вдарити тебе в спину навіть в тих місцях, де ти не очікуєш. Я хочу сказати, що завжди буду твоїм безпечним місцем і я завжди готовий лишитися поруч з тобою за тих обставин, коли інші підуть. Не подумай, що я під впливом всієї ситуації і мною керує адреналін, це не так. Ти давно мені подобаєшся, але сміливості мені таки завжди бракує, проте певні події змусили мене багато чого переосмислити і дійти до висновку, що відкладати життя «на потім» це погана ідея. — хлопець перестав говорити, взявши Дон Джю за руки, яка уважно слухала кожне його слово, не зводячи погляду з серйозного обличчя навпроти себе. - тож, якщо ти скажеш, що твої почуття не взаємні і ми лишимося однокласниками та просто знайомими–я прийму це і всеодно не відмовлюсь від тебе, обіцяю. Я так і лишуся твоїм безпечним місцем і лишуся твоїм другом та людиною, яка завжди буде приймати тебе такою, яка ти є, не ставлячи під сумнів твоїх слів та рішень. — замовк, видихнувши.
Дон Джю спостерігала за кожною дією хлопця, усміхаючись, а секунду після закінчення його слів–обійняла.
- вибач, я не знаю, що кажуть за подібних розмов, але мені хочеться подякувати тобі.
- подякувати? — обіймаючи у відповідь мовив Сон. - подякувати в сенсі залишитися друзями, чи подякувати і..
- ти подобаєшся мені, але я боюсь звикати до когось, боюсь зашкодити тобі..я не хочу аби ти зіпсував свою репутацію через зв’язок зі мною. Здається я розумію, що за дивне відчуття було кілька хвилин тому.
- я тобі подобаюсь? — староста не стримав посмішки. - Дон Джю, я готовий піти з тобою хоч на край світу. Репутація? Вона не є тим, що мені страшно втратити.— відсторонився від обіймів, уважно розглядаючи обличчя брюнетки. - то, що за дивне відчуття?
- ти подобаєшся мені. — мовила пошепки. - відчуття страху через те, що на ранок я можу не побачити тебе і тоді мені доведеться перевіряти всі камери самостійно. — посміхнулася. - вибач, я мусила пожартувати про ці камери, вибач.
Хо Сон посміхнувся, провівши великим пальцем по щоці Дон Джю.
- я не лишу тебе один на один з цими камерами, обіцяю.
- тепер ти зобов’язаний дотримати слова. — коротко поцілувала, переплівши пальці. - зарахуй це, як доказ до моїх слів.
- навіть за таких обставин ти зробила мене найщасливішим хлопцем класу.
Пролунала сирена, а після послідувало оповіщення
- ᴦρᥲʙцяⲙ чᥲᥴ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲᴛᥙ і ᧐δρᥲᴛᥙ 𐌑ᥲɸію. 𐌲᧐᧘᧐ᥴуʙᥲння ⲙᥲє ᤋᥲκінчᥙᴛᥙᥴя д᧐ ᧐ᥰіʙн᧐чі.
- якщо голос не за Суі, то вже буде за Ґоку Юн Ші.
- чорт, Сакі, ти ідіотка. Чому це голос за мене? І хіба Хо Сон не сказав, що жодних голосів до його повернення і прийняття спільного рішення?
- я не чекатиму Хо Сона і його прибацану подружку. Ти підозрілий і від початку гри мовчиш, ховаєшся десь закутками і стежиш за нами.
- що за аргументи?
- радій, що отримав хоч якісь.
- чекайте, давайте не діяти з опалу.
- а ти взагалі замовкни. Або ти, або Юн Ші.
Пролунала сирена
- 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- 𐌗ᥲ Яᥴу ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- 𐌡ін Կжᥱ 𐌲у ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- зупиніться, це не спільне рішення. — сердито крикнув Юн Ші. - це тупість.
- 𐌗ю Бі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
Хо Сон та Дон Джю повернулися до місця зборів.
- не довго доведеться думати чиєю ідеєю було голосувати за Юн Ші. — Сон перевів погляд на Сакі.
- маєш кращі варіанти? Давай..
- ні, я не маю інших варіантів. — хлопець дістав з кишені телефон.
- 𐌗᧐ 𑀝᧐н ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- якщо ти помилилась і він виявиться мирним–його смерть на твоїх руках і нікого більше.
Сен Сакі здивовано спостерігала за старостою.
- чому ти так на мене дивишся?
- як? Я навіть нічого не кажу, тільки дивно, що ти погодився з моєю думкою.
- я не погодився, але краще втратити одного, ніж більшу частину одразу, тим самим зробивши гірше для решти мирних громадян.
- і на біса ми обрали тебе старостою?
- Юн Ші, я не підписувався на подібні ігри тоді, коли займав місце старости.
- зараз не найкращий час для сварок.
- Суі, ти взагалі помовч, це ти мала бути на моєму місці і саме ти мала отримати всі ці голоси.
- Ґ᧐κу Юн Ші ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𐌗і 𑀝уі.
- мені прикро, та подібне всеодно не зможе тебе врятувати.
- 𐌗і 𑀝уі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- 𐌺᧐ Д᧐н Джю ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- якщо ви припинили звинувачувати одне одного, то я продовжу пошуки інформації про ведучого. До опівночі лишилось п’ятнадцять хвилин, змарнувати навіть цей час буде тупістю. — дівчина поклала телефон до кишені і відійшла від центру.
Хо Сон глянув вслід Дон Джю, секунду по тому повертаючи погляд до однокласників.
- якщо вдасться ми вже завтра знайдемо потрібну комірку і це буде останнім голосуванням.
- 𑀝᧐κу Джу ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- старий, вже вийшло врятувати Лі Арим напочатку і це завдяки розповіді Хі Суі, тому вбивати її лише через інформацію буде реальною дурістю.
- Կ᥊ʙᥱ Ин Уκ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
- 𐌺ᥲн Д᧐ Й᧐н, 𐌏 Ріᥴу, 𐌑іцу 𐌏ннᥲ, Тᥱ Аⲙᥲ, 𐌡і Аρᥙⲙ, Կ᧐н В᧐н 𐌲і᧘ь, 𐌺ᥲнґ І 𑀝᧐, 𐌿ᥲκ Джун ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥙ ᤋᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
Чергова сирена
𐌲᧐᧘᧐ᥴуʙᥲння ᤋᥲʙᥱρɯᥱнᥱ. Ґ᧐κу Юн Ші нᥲδρᥲʙ нᥲйδі᧘ьɯу κі᧘ьκіᥴᴛь ᴦ᧐᧘᧐ᥴіʙ. Й᧐ᴦ᧐ δудᥱ ᥴᴛρᥲчᥱн᧐.
- сподіваюсь ви задоволені.
Хі Суі відвернулася від Юн Ші, а Рісу взяла дівчину за руку.
- ми можемо піти звідси, тобі не обов’язково дивитися на фінал голосування.
- ходімо, треба встигнути до місця ночівлі.
Дівчата, а після і решта учнів, швидко розійшлися до обраних ними місць ночівлі.
Юн Ші схопився руками за голову, впавши на коліна. Через короткий проміжок часу хлопець знову піднявся на ноги і затуманеним поглядом зосередився на вікні, без жодних роздумів чи сумнівів кинувшись з нього, лишаючи по собі звук розбитого скла та уламки.
- Ґ᧐κу Юн Ші δуʙ чᥲᥴᴛᥙн᧐ю 𐌑ᥲɸії.
𐌑іᥴᴛ᧐ ᤋᥲᥴᥙнᥲє. 𐌿ρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя 𐌑ᥲɸія.