Кейхіл розплющила очі, важко підіймаючи голову і оглядаючись по сторонах.
- куди ти мене..притягнула? — глянула на Айві, яка лежала на ліжку, перекручуючи шарикову ручку між пальцями.
- ти досі довго спиш, але добре, цього разу це моя вина. — піднялась, сідаючи. - голова мабуть болить, ні?
- що ти дала в те кляте вино?
- тобі не обов’язково знати всі деталі. То, на чому ми зупинилися? Точно, згадала. Моя відпустка.
- чорт забирай..ти зв’язала мене? — Кейхіл глянула на свої руки, які були прив’язані до стільця, так само як ноги і тулуб. - це викрадення, ти сядеш.
- сяду? — розсміялась, поправляючи волосся. - а хто мене здасть поліції? Ти не дуже схожа на таку людину.
- я зроблю все, аби тебе відправили в психушку, клянусь.
- залиш клятви для когось іншого. І от ти знову ігноруєш мої слова і бажання.
- чого тобі треба? Хочеш аби я повернулася назад? Досі мене любиш?
- сьогодні моя черга ставити питання, а ти маєш відповідати, інакше буде боляче. — встала з ліжка і підійшла до зв’язаної Кейхіл. - достатньо чітко і зрозуміло сказала?
- ти не зможеш зробити мені боляче, тобі не вистачить сил і сміливості, бо ти досі любиш мене і боїшся нашкодити.
- та невже? — Айві глянула на ручку, а через кілька секунд встромила її в стегно брюнетки, від чого та закричала.
- по-моєму сили більш ніж достатньо. — усміхнулася, погладивши дівчину по щоці. - у мене багато ручок та олівців, ти ж знаєш, як я люблю їх збирати, тому тобі краще відповідати і не дратувати мене своїми маніпуляціями, ясно?
Кейхіл зажмурилась від болю в нозі, важко дихаючи і стискаючи руки в кулаки.
- ясно! Мені ясно, давай свої питання, тільки після відчепися.
- а над цим я все-таки ще подумаю. — знову сіла на край ліжка, опустивши руки на коліна. - чому ти відповідала на мої залицяння взаємністю, якщо від мене не було користі і вже до цього ти мала Дез?
- чому? У тебе був цікавий статус, цікаві знайомства, тебе поважали і цінували, добре відгукувалися і були тільки раді, якщо ти просто глянеш в їхній бік, я хотіла такого ж, а поруч з тобою могла все отримати. Твої друзі були в захваті від мене, коли ти нас познайомила, а я люблю увагу.
- тільки потім мої друзі стали твоїми. Якщо справа лише в увазі, то чому ти не давала мені спокою зі своїми ревнощами?
- бо хотіла більше уваги і хотіла, аби в тебе нікого не лишилося. Я знала, що ти слабка і сильно любиш мене, тому відмовишся від кого завгодно, тільки не від мене.
- ти боялась, що у мене хтось з’явиться і ти втратиш контроль над ситуацією.
- чорт забирай, так. Мене дратували всі, хто лишився з тобою. Вони не спілкувалися зі мною, а увесь час були зосереджені на тобі. Що в тобі взагалі такого? Чому вони ігнорували мене?
- тут я питання ставлю, не забувайся. — помовчала, дивлячись на підлогу. - мені було страшно, коли від тебе відчувався холод, дуже страшно. Ти була для мене всім, я була ладна на все, тільки би ти лишалася поруч, чула, обіймала, щось говорила чи просто мовчки сиділа біля мене. Я була рада, бо ти чекала на мене після роботи і я мала можливість повертатися в квартиру, де хтось є. Я була рада прокидатися і бачити тебе поруч, чути твій голос і сміх. Ти подобалася мені в будь-якому вигляді і мені було всеодно який у тебе настрій. — підійшла до Кейхіл, стаючи за її спину. - я любила тебе будь-якою, з усіма проблемами, настроями, примхами, бажаннями, вподобаннями, ідеями, виглядом. Згадай, хто лишився поруч під час твоїх істерик, коли ти набрала зайвий кілограм? Може пам’ятаєш, хто приїхав посеред ночі на інший кінець міста лише тому, що ти була засмучена, бо серія твоєї улюбленої дорами не вийшла вчасно? — взяла дівчину за волосся, підіймаючи голову на себе. - хто був поруч, коли твій батько влаштовував сцени і намагався тебе вдарити?
- мені боляче..відпусти.
- хто, чорт забирай, був поруч?
- ти..ти була.
Айві забрала руку з волосся Кейхіл і стала перед нею.
- а кого ти дурила фразами, що зателефонуєш чи приїдеш, а потім йшла на зустріч з Дез чи була надто зайнята своїм непотребом?
- тебе! — Кейхіл крикнула, злісно дивлячись на Айві. - ти мені так набридла, ненавиджу тебе. Завжди хотіла все знати і допомогти, завжди лізла до мене зі своєю любов’ю. Принаймні Дез не контролювала мої дії.
- я не контролювала твої дії, Кейхіл. Мені було важливо знати, що з тобою відбувається і де ти є, бо я хвилювалась і боялась за тебе, не хотіла аби ти постраждала.
- та мені плювати, всі твої дії душили мене, ніби хтось перекрив повітря, розумієш? Я хотіла свободи, а не твоєї безглуздої турботи. Що за дурниці? Ти приносила мені всілякий непотріб, писала, що любиш і завжди шукала варіанти, аби ми знову змогли жити разом. Самій не набридло?
- хей, ти взагалі любила мене?
- любила, спочатку, перших місяців п’ять та потім мені набридло, я отримала бажане і далі було нудно, нічого цікавого. Ти стала схожою на домогосподарку. Нічого і нікого окрім мене не бачила. Втопила себе у наших стосунках, а мене втопила у своїх хвилюваннях і клятій любові.
- п’ять місяців…чому не пішла?
- з тобою було зручно. У тебе була хороша робота, ми мали все, що треба для життя. Ти вирішувала всі проблеми і нікому не давала мене ображати, навіть батькам. Була готова приїхати в будь-який час, мені було достатньо написати або подзвонити. Я могла кричати і говорити все, що завгодно, а ти навіть не ображалась, сиділа поруч як собака, вся така наївна і вірна, аж гидко. Останнім часом ти дратувала мене, тому я нічого не писала і не телефонувала, відмовлялася від зустрічей і відмазувалась чим завгодно, тільки б не бачитися, але яка дурепа відмовиться від такого зручного становища?
Айві слухала слова Кейхіл, увесь час втискаючи нігті в долоню, не дозволяючи сльозам вийти назовні.
- немає чого сказати? Ти хотіла правду, тепер отримала. Відпусти мене.
Блондинка вдарила Кейхіл в обличчя, нахилившись ближче.
- тепер ти точно не покинеш це місце.
- досить погрожувати! Ти отримала свої відповіді, ще й зробила мені боляче, двічі. Минуле в минулому, я не хочу тебе бачити і чути, ти мені огидна.
- а ти робила мені боляче увесь час, поки ми були разом. — відійшла від Кейхіл прямуючи до дверей.
- так? Тоді чому ти лишалася зі мною?
Айві зупинилася біля виходу, усміхнувшись словам Кейхіл.
- бо була дурепою. — вийшла з кімнати, зачинивши двері.
Рік тому.
- ця поїздка вийшла дуже вдалою, ми обійшли всі місця, як хотіли.
- зробимо фото на згадку? — блондинка вказала на фотобудку поблизу пляжного бару.
- навіть кілька. — Кейхіл взяла Айві за руку, біжучи до обраного місця.
Наш час.
Блондинка вийшла на балкон, вхопившись руками за перила.
- зараза..тихо, досить цього. — опустила голову. - я не хочу згадувати це раз за разом. — закрила обличчя руками, вже не стримуючи сліз. - це не моя вина..я цього не хотіла.
Викуривши цигарку Айві зайшла до ванної кімнати, вмила обличчя і перевівши подих повернулась до спальні, де сиділа зв’язана Кейхіл.
- у мене оніміли руки та ноги, розв’яжеш мотузки?
- авжеж, вже поспішаю. — підійшла до комоду, відкриваючи верхню шухляду.
- знаєш, я завершила стосунки після того, як твої ігри скінчилися і ти вирішила не продовжувати грати роль закоханої дівчинки. Спочатку я жалкувала, адже любила тебе і мені було страшно стати для тебе травмуючим досвідом, але вийшло так, що травмуючий досвід—це ти. — вибрала з шухляди свічки і шприц.
- ти говорила, що приймаєш мене з усіма проблемами, але в кінці кінців ти першою тікала якнайдалі, лишаючи мене сам на сам з труднощами. — закрила шухляду, повернувшись до Кейхіл.
- пам’ятаєш, як ти кричала на мене, звинувачуючи в тому, що твоє авто заправили не тим бензином? Чи може тобі згадається, як я виявилась винною у тому, що попросила тебе звернутися до лікаря через біль в животі, а тебе це чомусь налякало ледь не до смерті?
- боже, то я винна? Ти знала, що у мене проблеми, що я не стабільна, ніжна, мене легко образити і зачепити, налякати. Хіба не ти завжди тиснула на те, що мене лякало?
- так, так, у твоїй версії нашої історії я буду злодієм. — дістала з кишені запальничку, підпалюючи свічку.
- ми не в казці, аби обирати хто буде героєм, а хто злодієм.
- так чи інакше я завжди надавала перевагу поганцям. — взяла стакан з свічкою, присідаючи перед Кейхіл. - тому обрала тебе і була поруч.
- Айві, ти монстр, завжди ним була, тільки зараз намагаєшся скинути свою провину на мене. Ти сама все зруйнувала, власними руками. Ти обрала не вірний шлях і вирішила бути самостійною, але хіба без мене ти чогось варта? — усміхнулася, дивлячись на блондинку. - ти завжди будеш на другому плані, не лише в мене. Ти досі сама, розумієш? Відколи я пішла ти одна, в тебе нікого не було, і нікого не буде. Ти намагаєшся робити кроки вперед, але не можеш піти далі, бо я досі тримаю тебе і твої думки повністю в мені. В кожному, хто б не трапився на твоєму шляху, ти шукатимеш мене, бо саме я твоє перше кохання і я знаю, що ти досі мене кохаєш.
- ти завжди була надто самовпевнена, тобі подобалося принижувати інших лиш аби підняти свою самооцінку, подобалося дивитися на світ зверхньо, тільки ти завжди забувала, з чого починала і де була напочатку. — заправила пасмо волосся за вухо Кейхіл. - за милим личком ховається гнила душа, завжди шукаючи вигоди і потіхи для свого «я». — погладила по щоці, усміхнувшись. - та вже досить про погане. Ти знала, що при неправильному виборі місця ін’єкції може спостерігатися пошкодження нервових стовбурів?
- що ти несеш? До чого мені інформація про ін’єкції?
- це ускладнення може призвести до утворення паралічів. Як думаєш, що станеться після того, як я зроблю тобі ін’єкцію гарячим воском? — взяла до рук шприц, відкриваючи голку.
- ти божевільна, давай поговоримо, для чого тобі мати неприємності? Якщо вб’єш мене—потрапиш до в’язниці. Я знаю, що тебе замучить совість, ти надто добра для того, аби вбити мене. Агов, Айві, ти ж любиш мене, так? Я знаю, що ти досі маєш почуття і потім тобі буде ще важче жити далі, якщо відбереш моє життя.
- вай, справді? Ти така турботлива. — усміхнулась і стала на ноги, поцілувавши Кейхіл в чоло. - дуже дякую за прояв любові і турботи, це було мило з твого боку.
- зупинись, ще є шанс. Я не розповім про твої витівки і ти спокійно полетиш до Нідерландів.
- я в будь-якому випадку туди полечу, навіть твій труп в підлозі не змусить мене зупинитися.
- ти зруйнуєш собі життя.
Айві набрала віск до шприца і нахилилась до Кейхіл.
- моє життя не зруйнується ще більше, ніж є зараз. Ускладнення від подібного може проявлятися приступами задишки, але в решті решт закінчується смертю. Спочатку віск змішається з кров’ю, а через кілька секунд почне застигати, утворюючи грудки у твоїх венах, через що ті почнуть розтягуватися і на кінець кров не зможе потрапити до серця. Знаєш, що буде далі?
- не треба, Айві, зупинись. Що ти хочеш? Тобі щось потрібно? Просто скажи і я все зроблю.
- що робити, якщо мені потрібна твоя смерть? — відсунула рукав куртки, оголюючи руку Кейхіл.
- та щоб тебе! Припини це робити!
- буде тільки гірше, якщо не припиниш. Серце битиметься частіше, це прискорить твою смерть.
Голка плавно проколола вену брюнетки, а відчуття від подібної процедури змушували її кричати і сіпатися з боку в бік.
- але ти не навчилася слухати когось окрім себе. — відкинула шприц на підлогу. - ти завжди любила свічки, з запахом ванілі найбільше.
Кейхіл з жахом дивилась на свою руку, де місце від ін’єкцій починало змінюватися і синіти.
- мені боляче, дихати важко..дуже боляче. Зроби хоч щось!
- я вже зробила все, що було в моїх силах. Тобі дійсно краще не сіпатися і просто дозволити відбутися тому, що має статися. — стала позаду Кейхіл, повільно поклавши руки на плечі. - потрібно самостійно писати свою історію, допоки хтось інший не зробив тебе жертвою своєї власної. Я не хочу бути жертвою ні в твоїй історії, ні в історії когось іншого. — Айві посміхнулась, погладивши Кейхіл по голові. - гарних снів, зірочко.