Частина 1

в ефірі проект супермама. тут четверо зовсім різних матусь щотижня доводять, що вони найкраще дбають про своїх дітей. цього тижня змагатимуться мешканки міста мірох.

а саме: мама-танцівниця — ліна.

молода жінка заправляє неіснуючу прядку за вухо і впевнено говорить у камеру:

— я пропахала все своє життя на підтанцьовці в бтс не для того, аби моя дитина плясала під чужу дудку. знято? — камермен киває, — господи, ну і крінжа, нашо я взагалі на це погодилась.

мама спортивних поглядів — мінхо, яка своєю дисципліною тренує переможців.

— я стараюсь робити все необхідне, аби вони знали, що для всього є свій час.

сувора мама — сонхва.

— я виховую своїх дітей, щоб вони знали, де їхнє місце. не в мене вдома, — дівчина наївно блимає очима, — ми можемо це перезняти, я наговорила трохи зайвого.

та мама в ресурсі — джина.

—…— джина із цікавістю розглядає декорації позаду, проігнорувавши слова про старт зйомки.

— ми почали запис.

від несподіваності дівчина підстрибнула на стільці.

— а, так? всім привіт, — вона активно помахала рукою перед собою, — мене звати джина і я даю своїм дітям усе, щоб вони залюбки пізнавали цей світ і виросли справжніми особистостями.

протягом тижня матусі ходитимуть одна до одної та оцінюватимуть від нуля до десяти в таких категоріях: хазяйновитість, самореалізація та виховання дітей. результати перевірок покаже фінальна зустріч. та хто отримає браслет супермами від нашого ведучого тейона карпачова?

***

першою в гру вступає танцівниця-трудівниця ліна, яка знає, скільки трудитись у минулому, аби вистачало втерти ніс суперникам у майбутньому.

ліна поправляє останні пилинки на піджаку, дивиться в дзеркало й надуто (поки камера не бачить) крокує в спільну кімнату.

— я все-таки перша, — хитро каже жінка, розкинувшись на великому дивані.

наступною подвоює свою ставку на звання супермами мама справжніх особистостей — джина.

камери повернуті до входу, оператори готові до зйомок, але дівчини немає. аж раптом із грохотом у проді з’являться розпатлана матуся, яка незручно усміхається. помітивши ходяче безглуздя ліна спішить допомогти.

— я зачепилася за шнур у проході, ось воно все й полетіло, — пояснює джина, розводячи руками, поки її всаджують на диван і струшують пилинки. — я, до речі джина, — жінка протягує руку привітатись.

«вона смішна. нічого не можу поки що сказати, — ліна закотила очі, замислившись, — не знаю, чи запросила б я її лекцію про грудне вигодовування, а ось у білий налив із задоволенням».

— у мене двоє синів. старший чанбін. він, — дівчина надула губи, згадуючи інформацію, — закінчує старшу школу й чанні. йому п’ять. я виховую у своїх дітей бажання пізнавати цей світ і не обмежувати його рамками. я художниця. в мене було декілька виставок. мої роботи цікавили багатьох відомих людей, але я не пам’ятаю їхні імена.

«цікаво, а вона пам’ятає як сюди доїхала. чи їй треба під студію метро викликати, — ліна прискає зо сміху».

— мене звати ліна, — обидві дівчини кивають головою в знак чергового привітання, — мені тридцять чотири. і я мама чудової дівчинки боккі, — згадавши донечку ліна щиро усміхнулась, — їй три, і я роблю все, аби вона жила щасливе життя.

«коли ліна сказала, що їй тридцять чотири, я впала в ужас, — джина перелякано схопилася за щоки, — а потім згадала, що мені тридцять два… мені тридцять два, уявіть… жах».

— я власниця танцювальної студії. у мене є крута команда тренерів, адміністраторів і маркетологів, які допомагають мені розвивати мій бізнес. ну, а я стою вся така гарна й усміхаюсь.

«я спочатку подумала, що вона офісна працівниця. хто ще б посеред білого дня ходив у костюмі? а в неї так очі горять, коли вона про студію говорить. це так круто».

— а чоловік твій? він є?

— так. я одружена вже, — ліна закотила очі, згадуючи своє життя, — двадцять чотири… двадцять п’ять… уже дев’ять років як ми в шлюбі. він працює лікарем.

«ого, чоловік лікар — це прикольно. а можна я не буду говорити про свого клоуна? — джина засміялась, прикривши рот рукою».

а зі своєю старшою картою у дверному отворі чекає свого часу сувора мама — мінхо.

— усім привіт, — атлетично витончена дівчина в червоному платті спокійною ходою доєдналися до решти матусь, — мене звати мінхо, я домогосподарка на спорті.

— це типу однією рукою мішаєш суп, іншою ногою присідаєш? — запитала ліна.

— свого роду так, із цього все починалось. зараз у мене є невеликий блог, де я це показую для інших матусь. ну або для дівчат, у яких мало часу, але які хочуть м’язи, — у підтвердження своїх слів дівчина зігнула руку, демонструючи свій біцепс.

«— я…— ліна постукала себе по губах, — я найголосніше мовчу».

— вау, — щиро здивувалася джина.

«— я колись ходила на розтяжку, це рахується за спортивний стиль життя?».

— дякую, — зашарілася мінхо. — окрім того, що я спортивна леді, я також мама. у мене є двоє синів: старший — сондже й молодший — пеніель. вони вже обидва дорослі й ось-ось вирушатимутьу самостійне життя, того я вважаю, що моя задача розповісти їм, що на все є свій час і що деякі цілі можуть почекати, а за деякими треба рватись.

— тобто ти така філософська мама? — ліна закинула ногу на ногу, хитро зіщулившись.

— я б сказала, що я більше сурова мама. я люблю дисципліну, щоб усе було вчасно й на своїх місцях, але без фанатизму.

«— дівчата мені сподобались у спілкуванні, я думала буде гірше, — мінхо поправила свій чубчик, — ліна дуже схожа на мене. я не знаю чи це плюс чи мінус. а якщо вона виховує дітей так само як і я?».

а яку карту в рукаві приховує остання мама?

— вітаю, — сонхва розправила покривала біля себе й натягнула рукава рожевого кардигану на пальці.

«— хто її випустив із «хелоу кітті»? — ліна здивовано випучила очі, — вона вилита цинамонова булка».

— мене звати сонхва, мені і я мама двійнят: уйона та йосана. їм шістнадцять років і вони вже два роки стажуться в айдол-компанії.

«— де вони стажуються? — мінхо від здивування ледь не виплювала весь рекламний чай».

«— індустрія розваг — це одна з прибуткових розваг, тому не дивно, чому вони обрали цей шлях, — джина розвела руками, — головне, щоб у них були ресурси на це».

— мій чоловік продюсер. він один із провідних спеціалістів у компанії-чию-назву-називати-не-можна-бо-він-уточнює-умови-контракту, — сонхва усміхнулася, прикриваючи рот рукою.

«— продюсер? а вони нормально заробляють взагалі? — мінхо нахмурилась, — усе що я знаю про музику, це треки, які обмежені в моєму регіоні в інстаграм, — дівчина знизала плечима».

— ти також пов’язана з індустрією розваг? — запитала мінхо.

— і так, і ні. я дизайнер інтер’єру. роблю все, аби в будинку хотілося жити.

— о! — вигукнула джина, — я теж на це вчилась. ці знання знадобилися мені, коли бін-а кольоровими фломастерами писав реп на стінці.

«отже, — ліна приготувалася загинати пальці, — у нас є: мама в ресурсі, спортивна мама і творча мама. ну і, звісно, я. браслетик гарний, але цікаво, хто ж із нас буде супермамою, — вона хитро щулиться на камеру й по-котячому всміхається.»

та хто насправді виграє цю партію та забере звання суперматусі собі покаже фінал.

тейон захлопує кришку ноутбука і втоплено падає на неї:

— я хочу додому.