Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Усім своїм тілом Ніл врізається в Ендрю, натякаючи йому, що хоче обіймів. Проте, якщо білявий не затисне його своїми руками, раптом промайне хоча б одна думка, що Ендрю не хоче — Ніл відступить. Йому завжди казали: усьому свій час, якщо зараз Міньярд не налаштований, значить момент Ніл підібрав хріновий.
Хлопці давно відійшли від звички питати дозволу, зрозумівши, що, коли вони тільки вдвох, відповідь завжди буде «так». Хоча, на випадок, якщо відповідь все-таки «ні», джостен ніколи не чіпляється за Ендрю одразу. Він натякає і чекає зворотної реакції, наче киця притирається до ніг господаря. Якщо хлопець розслабляється і тулиться до Ніла: сон в одному ліжку в непристойній близькості, майже інтимній, чи просто обійми, як зараз — неважливо, Джостен розуміє, що можна. Якщо ж Ендрю відсунеться чи від огиди його навіть затрусить, Ніл не сприйматиме це як щось особисте, адже Міньярда зовсім не можна схарактеризувати словом «ніжний». Знаючи Ендрю вже багато років і бачучи його кожен день, на думку спадає: «не такий вже егоїстичний», «жорстокий, але не зовсім», «злий і не дуже черствий». Це ніколи не буде «ніжний».
Хоча з початком стосунків — про які, до речі, ніхто в слух не оголошував, обидва просто зрозуміли, що їм комфортно жити пліч о пліч, любитися, займатися сексом і все таке — Міньярд став більш тактильним. Раніше він не дозволяв Нілу навіть дрочити йому. Торкатися можна було тільки постійно відкритих частин тіла: шиї і рідко шкіри рук, що лишалася оголеною, коли рукава футболки Міньярда занадто короткі, щоб дістати повʼязок. Тому рудий намагався вбити собі в голову, що гарячих поцілунків достатньо. Руки чухалися, хотілося відчути палку ребристу, оксамитову шкіру живота під пальцями, розмазати краплину поту, яка виблискувала, стікаючи між грудей Ендрю. Джостен завжди памʼятав «не можна». Ніл витратив майже рік тягання білявого за волосся, щоб домогтися дозволу торкатися чужого члену. Потім Міньярд дав можливість щупати свою спину, а от стегна й передпліччя бажано не зачіпати навіть зараз.
Ще давно, під час істеричного нападу, Ендрю почав чухати внутрішню частину руки, наче намагався здерти пошрамовану шкіру. Тоді Джостен не придумав нічого геніальніше, ніж притримати того й намагатися поцілувати подразнення. Усе йшло як по маслу, поки Ніл не відчув холод леза й не почув хрипке «наблизишся ще — лишишся без очей». Тоді до дурного лиса швидко дійшло, що краще він матиме змогу спостерігати за обережними вигинами голого тіла Ендрю, ніж дратуватиме того ще хоча б зайву секунду.
Ніла, звичайно, теж описати словом «ніжний» неможливо. Він одним своїм виглядом відбивав це бажання, більше того, декому навіть дивитися на нього не виходило, боляче. Ніхто довкола не знає, як він вміє кохати, ніхто ніколи не відчує цього, а Ендрю просто не створений для того, щоб вживати подібні слова. Він зазвичай обмежується фразами «смачнюща кава» і «ахуєнно смокчеш», що справді змушує ніла сміятися. Кава — кавою, а от де він навчився смоктати — дивувався сам. Думалося, що життя занадто часто давало в рота, звідти й навички. З даванням в інше місце ситуація складалася дещо складніше.
Нілу хотілося перейти межу й зайнятися з Ендрю справжнім сексом, хоча на моменті усвідомлення яким чином це роблять два хлопці, Джостен серйозно задумався чи дійсно воно йому треба… Від початку він розумів свою роль в ліжку, проте підготуватися фізично було набагато складніше, ніж морально. Згадка одних лише губ Міньярда запалювала його настільки, що в поривах пристрасті, коли чіпав себе в їх спільному ліжку одного разу, не помітив повернення Ендрю. Йому хотілося ридати від сорому, проте спокійна натура білявого врятувала ситуацію. Вони навіть кінчили разом того вечора. Тоді Ендрю, зник із дверного отвору всього на хвилину, повернувшись із ще вологими руками, він мовчки сів на край ліжка. Чекав Міньярд ще менше, ніж мив руки: Ніл швидко зрозумів на що йому натякали і зайняв своє місце на колінах хлопця. Джостен тричі повторив своє «так», коли Ендрю, цілуючи вилицю Ніла, ковзнув своїми пальцями в нього. Рудий тоді тихо стогнав і ховав обличчя у згині шиї партнера, поки Ендрю уривчасто дихав тому на вухо. Почуття подібної близькості, почуття того, що вони тільки вдвох, підносило обох на небеса і в гарячці кидало назад на землю. Вони насолоджувалися один одним. Вони відчували.
Та ситуація стала поштовхом в їх інтимному житті. Ніл все частіше почав помічати розхристаний силует Ендрю на простирадлах, коли сам, обгорнувши тільки стегна тонким рушником, виходив з душу. Рік за роком, їм ставало все простіше знаходитися поруч один з одним, залишатися оголеним самим або оголеним душею. День за днем вони йшли на зустріч один одному, на зустріч своїм бажанням: могли пристрасно цілуватися в туалеті «райських сутінок» і, повернувшись додому, спати в різних кімнатах, тому що так захотів Ендрю. Могли також мовчати годинами сидячи в одній кімнаті, насолоджуватися тишею і присутністю один одного, тому що в цьому й полягала сутність їх стосунків. Ніл ніколи не заперечував бажання Ендрю, не наполягав на своїх, саме тому Міньярд кохає його, хоча ніколи в голос цього жоден з них не скаже.