Глава шоста.

- Нацу померла..вона не витримала біль, яку отримала при пораненні. Здається я зрозумів всю серйозність проблеми тільки після того, як вона перестала дихати. Кес був правий—це моя вина і якби я не захотів клятої популярності, то все б могло обійтися..

 За годину до запису відео. 

Кай сидів перед тілом Нацу, Кес та Юмі стояли трохи далі.

- чому..вона ж могла крикнути мені, що спускається і тоді б я не зводив з неї очей..

- Кай, Нацу сказала тобі, що спускається і ти погодився її підстрахувати. — Кес видихнув, стоячи під стіною. 

- я не хочу тебе звинувачувати в її смерті, тому мені краще помовчати. — Юмі сиділа на підлозі, опустивши голову й приклавши руку до голови. 

- тут їй буде не зручно, треба забрати звідси. — брюнет став на ноги. - вона б не хотіла тут лишитися.

- хей, Кай, припини будь ласка. Нацу заберуть рятувальники, так само як і Віктор-сан. Чувак, ти зробив достатньо записів, пора шукати вихід.

- записи..кляті записи. Ти казав, що сходи частково вціліли і якщо підемо обережно, то є шанс вибратися з цього триклятого готелю. 

- якщо пощастить—виберемося, а якщо ні, то нас поховає під завалами. 

- краще сидіти тут?

- до смерті Нацу тебе це не бентежило! — Юмі піднялась на ноги, закричавши. - чому ти раптом так захотів вийти? Популярність вже не така важлива? Може повернемося на сьомий поверх? Там море ексклюзиву. 

- що ти сказала? — Кай підходив до Юмі, дивлячись очима повними злості.

- агов, охолонь. — рука Кес зупинилась на грудях Кая. - не займай Юмі. Не ти один втратив Нацу, вона була однаково важливою для нас всіх. 

- ти аж зблід, не бійся, я не чіпатиму Юмі. — зробив кілька кроків назад, намагаючись не дивитися вбік Нацу. 

- Кес.. — Юмі стала перед хлопцем, поклавши руки на його щоки. - ти справді блідий, тобі погано?

- ні, це все адреналін. — усміхнувся, сховавши тендітні руки Юмі в свої долоні. - немає підстав для хвилювання. 

- потім знайдете час ніжитися. Сходи лише частково зруйновані, ми пройдемо. 

- тоді підеш перший. — Кес поцілував Юмі в чоло, після чого пішов до сходів, дорогою вмикаючи ліхтар. 

- піду. Врятую вас звідси. 

- чекайте. — дівчина підійшла до хлопців. - я піду перша.

- ні, забудь за це. 

- Кай ледь не загинув в кімнаті на п’ятому поверсі, ти спустився вниз і знайшов для нас цей спосіб вийти..навіть поранився. — Юмі посміхнулася, провівши великим пальцем по підборіддю Кес. - з вас вже досить ризику, принаймні на сьогодні. 

- але якщо..

- Кес, відкинь всі сумніви, я буду обережною. — коротко поцілувала, взявши блондина за руку.

Після поцілунку Кес видихнув, на секунду прикривши очі.

- зустрінемося на вулиці. 

 Дівчина кивнула, повільно відпустивши руку.

- я люблю тебе. — повернулась спиною до хлопців, обережно йдучи до сходів. 

- я люблю тебе.. — блондин нервово сховав руки за спину, спостерігаючи за тим, як Юмі стає на першу сходину.

- вона впорається, не переймайся. Там безпечніше, ніж було нагорі. — Кай відвернувся, кинувши погляд на Нацу, а потім підійшов ближче, збираючи речі назад до рюкзака. 

- Юмі, чуєш мене? 

- так, все добре. Тут попереду одна пошкоджена сходина, я обережно обійду її, не хвилюйся. 

- тільки не заподій собі шкоди, гаразд?

- ну звісно..все буде добре. 

 Кес трохи відійшов від сходів, повернувшись до Кая. 

- може залишиш речі тут? Вони вже не такі безпечні та необхідні, якими були з самого початку. 

- я мушу чимось себе зайняти..голос Нацу, він не замовкає. 

- хей.. — присів перед другом. - нам буде її бракувати, але разом ми зможемо принаймні частково впоратися з тим болем, котрий прийшов разом з втратою Нацу. 

- я не встиг вибачитися..я так промахнувся.

- проте зараз ти це визнав, Нацу б пишалась тобою. 

- чорт забирай! — почувся крик Юмі.

- твою ж.. Юмі, що таке? — Кес підбіг до сходів. - що там сталося?

 Кай підійшов слідом за блондином, дивлячись вниз. 

- я ледь не впала, сходина зсунулась, вибач, я не хотіла налякати. 

- добре, що ти ціла.— брюнет видихнув з невеликим полегшенням, не зводячи погляду з нервового Кес.

- я піду до тебе.

- ні, Кес, якщо підемо двоє сходи можуть не витримати. 

- багато залишилося?

- ще один проліт. За кілька хвилин вийду в хол. 

- не поспішай, будь ласка. 

- ми й так повели тут багато часу, але я рада, що ми були разом. — було чутно, що Юмі усміхнулася.

- але більше я не дозволю тобі їхати в подібні місця. Юмі?

 Дівчина не відповідала, та потім почулося

- хлопці, відійдіть.

А після послідував гуркіт падаючих бетонних сходин, за яким піднялась хмара пилюки.

- Юмі? — Кес налякано промовляв ім’я Юмі, але відповіді не було. 

Кай вхопив Кес під руку і відтягнув подалі від сходової клітки, знизу якої почувся ще один гуркіт після якого піднялась чергова хмара пилюки, а частина підлоги на четвертому поверсі почала руйнуватися, важко падаючи донизу.

- Юмі! Тільки не ти..прошу. — блондин не зводив очей з руйнування, яке забрало життя його коханої. - Юмі! — голос зірвався на крик, а зір затуманили сльози. - забери свої руки, Кай. Чуєш? 

- ні, я не відпущу тебе, хоч вдар, але я не пущу тебе туди, бо ти теж загинеш. 

- вона ще там, вона завжди боялась замкнених приміщень, там вузько і темно, Кай. Я не можу тут сидіти, пусти мене зараз же! — останнє блондин прокричав, стиснувши плече Кая. 

- ми втратили їх, друже, як і шанс вийти, мені шкода. — брюнет сильніше обійняв Кес, який більше нічого не казав. 

Хлопці просиділи в мовчанні ще кілька хвилин, після чого Кес мовчки піднявся і сів під стіною, де трохи раніше сиділа Юмі, продовжуючи мовчати. 

- агов, може хоч щось скажеш? Ти сидиш мовчки близько години, це моторошно. Хочеш кричати? 

 Кес махнув головою, даючи негативну відповідь.

- зробити щось?

 Відповідь була тією ж.

- мені закритися? 

На це питання блондин підвів голову і глянув на Кая.

- а ти вмієш закриватися? Не помічав цього за тобою протягом всіх років нашої дружби.

- ти говориш..боже.. — сів навпроти хлопця.

- їй було страшно сьогодні вранці, якби я дослухався і відмовився поїхати—Юмі була б жива, Нацу, Віктор-сан, і ми б не померли. 

- ти збираєшся вмирати? 

- я сказав вам, що поранився поки ліз вниз, а насправді мене вирвало кров’ю. 

- чорт, Кес. Це все стрес, пил, він погано впливає на легені. 

- чувак..— блондин дістав з кишені дозиметр. - ця штука останні півтори години не закривається. Ми були на сьомому поверсі, пам’ятаєш, що тоді сказав провідник?

- що ми ідіоти? Це якщо не дослівно. 

- коли ми востаннє перевіряли рівень радіації. 

- так, це він теж казав. 

- ми загралися і забули про те, в яке місце попхалися. Скільки ми там пробули? 

- хвилин двадцять мабуть.

- тепер розумієш, про що я кажу?

- ні, Кес, люди жили і після того, як отримали дозу радіації, як батько Віктор-сан. 

- боже, ти такий придурок. 

- згоден, погане порівняння. Рятувальники приїдуть, тоді тебе відвезуть до лікарні. 

- я туди не доїду. — Кес витер кутик рота, з якого текла кров. 

- краще не говори. 

- ти ж хотів аби я щось сказав.

- так, але це не означало, що треба говорити про свою смерть. 

- ми опинилися тут через тебе, але я краще? Аж ніяк, пішов за тобою..краще б залишився слухати розповіді і дивитися на АЕС з відстані. Вони пішли за нами, бо любили. Нацу любила тебе так сильно, Кай, це було щось. — подивився на брюнета, який сидів поруч під стіною. - вона завжди розповідала Юмі, як їй не вистачає тебе поруч, а не в соцмережах, ти завжди там зависав і забував про свої обіцянки їй. Це ранило Нацу, але вона всеодно тебе любила.

- так..і в її «я тебе ненавиджу» було більше любові, ніж у звичних зізнаннях в коханні. — брюнет усміхнувся. 

- так, тільки Нацу могла передавати всю свою любов словами ненависті. — помовчав. - Юмі мені б не пробачила.

- що ти маєш на увазі?

- мою смерть. Вона б мені не пробачила, якби я помер. Як думаєш, їй було страшно там?

- думаю ні, Юмі була ніжною і чуйною, але точно ніколи не боялась йти назустріч небезпекам. Хіба якась боягузка пішла б за своїм хлопцем-придурком у готель, вхід до якого заборонено?

- точно ні. — хлопець ледь-ледь помітно усміхнувся. - вони були неймовірними, а ми все зіпсували. 

- думаю а ні Юмі, а ні Нацу ніколи не жалкували про те, що зустрілися з нами.

- думаю Нацу таки іноді жалкувала.

- знаєш що? 

- а? Я ж не серйозно. 

- ти рідко буваєш серйозним.

- так. Можна збожеволіти, якщо завжди все розглядати надто серйозно, а життя і без цього надто складне. Я втомився..ранні підйоми завжди мене добивали.

- ей, не засинай, ми не договорили. Зараз знайду для тебе щось в рюкзаку. Там мають бути кавові цукерки, чекай. — Кай встав з підлоги, знову вибираючи речі з рюкзака.

- чому навіть за таких обставин я не можу на тебе злитися? 

- можеш, ти можеш на мене злитися, якщо тобі так сильно цього хочеться. Маєш на це причини, лише сьогодні я зробив купу помилок, які понесли за собою жахливі наслідки. — Кай відклав рюкзак, повертаючись до Кес. - я знайшов..

 Кес сидів під стіною, його руки впали з колін, а голова була опущеною і здавалося, що лише стіна не дає хлопцеві впасти на підлогу.

- ей..Кес, ми не договорили. Я ще не все сказав. — брюнет відкинув цукерки, присів перед другом і закрив обличчя руками.

- схоже я поранився, коли був в кімнаті і просував руку через розбите вікно. — усміхнувся, поклавши камеру напроти себе.

- здається мені пора підводити підсумки про наш похід. — кілька секунд помовчав. - сподіваюсь принаймні вас я не розчарував. Тож, почнемо з провідника. Віктор-сан загинув через мене, адже мені дурнувата карта пам’яті була ціннішою за життя, от тільки помер не я, а інша людина, котра просто виконувала свою роботу і з доброї совісті вирішила мені допомогти.. — Кай скуйовдив волосся. - Нацу померла..вона не витримала біль, яку отримала при пораненні. Здається я зрозумів всю серйозність проблеми тільки після того, як вона перестала дихати. Я ще досі чую її голос..у вухах дзвенить її «я тебе ненавиджу». Це останнє, що вона сказала. Я був сліпим по відношенню до Нацу, вона робила для мене все, а я просто користувався нею. Лише зараз розумію, як сильно люблю її. 

Юмі..вона теж померла через мене. Якби я не захотів цього бісового контенту всередині готелю, то вона, як і решта, залишилась би живою. Не була б змушена спускатися сходами і в кінці не загинула б під завалами..Кес не був би змушений дивитися на те, як його дівчина помирає..і він теж не помер би. — знову помовчав, спочатку глянувши вбік Нацу, потім посередині—на залишки від сходів, основна частина яких вбила Юмі, а на кінець подивився в протилежний бік стіни, де сидів Кес, що спочатку виглядало так, ніби він задрімав. 

- Кес був правий—це моя вина і якби я не захотів клятої популярності, то все б могло обійтися…

 [ - що?! Вони померли?? Ні, це точно постанова, ви ж знаєте Кая.

- бляха, чому рятувальна група не приїхала? Хіба там не пройшло близько шести годин?

- Кай! Ми повірили, а тепер розбуди Віктор-сан, Нацу-сан, Юмі-сан і Кес-сан!! ]

З’єднання розірвано. Трансляція завершена.