Глава третя.

[- вони божевільні?

- хіба підйом в той готель не заборонений?

- давайте, давайте, я хочу побачити все з найкращого ракурсу. 

- що скаже Нацу-сан і Юмі-сан?]

 Коментарі не припиняли сипатися, що не могло не тішити Кая. 

- відповіді на свої питання скоро зможете побачити на власні очі, залишайтеся з нами. — брюнет підійшов до Кес. 

- як будемо діяти?

- дівчата відволічуть Віктор-сан, а ми пройдемо через ці дерева і кущі на шляху. 

- Нацу тебе вб’є.

- авжеж, вона сама залюбки туди піде і зробить для мене все. — усміхнувся. - Віктор-сан.

- питання?

- скоріше пропозиція. Ви розповісте нам ще щось цікаве про це місце, а я стану трохи позаду і все зніматиму. Глядачам сподобалося слухати, мені теж. Що скажете?

- не можу вам відмовити. — чоловік повернувся трохи вбік, починаючи розповідь.

Нацу глянула на Кая, підійшла ближче і кілька секунд мовчки стояла поруч. 

- я знаю, що тобі плювати на ці розповіді, твоїм підписникам теж, що ти робиш?

- продовжую шоу, мила, вони хочуть шоу. — поцілував Нацу в чоло, усміхаючись. - повертайся до Юмі, Віктор-сан не має відволікатися на нас. 

- пам’ятай, що я тебе вб’ю одразу, як тільки щось піде не так. 

- ти не даєш цього забути. 

 Нацу поцілувала Кая в щоку і повернулась до Юмі, ставши поруч з Віктором, частково закривши йому боковий зір, котрим той міг вловлювати рухи хлопців. Кай усміхнувся з дій Нацу і повернувся до Кес. 

- я ж тобі казав. Пішли. 

- ти дограєшся. — Кес увімкнув свій телефон, почавши запис відео.

В кількох метрах від входу до «Полісся» хлопці зупинилися. 

- що скажете? Зблизька тут ще моторошніше. — глянув на вимірювач радіації. - тут допустимий рівень, наші життя в безпеці.

- а тепер досить балачок і ходімо всередину. — Кай піднявся сходами, заходячи всередину приміщення. 

Піднявся пил, різко вдаряючи в обличчя, що змусило хлопців прокашляти.

- о чорт, Віктор-сан почує. — Кес закрив рот рукою. 

- клятий пил. — прокашлявшись підняв погляд на обшарпані стіни, зламані двері ліфту і розкидані підлогою залишки меблів та інтер’єру. - він казав правду, від колишньої розкоші тут нічого не лишилося.

[- вони правда пішли туди. 

- готова побитися об заклад, що провідник їх прикінчить за цю витівку. 

- знизу нічого не видно, звичайна покинута будівля.]

 Кай, прочитавши коментарі, посміхнувся і направив камеру на себе. 

- може нагорі ховають щось цінне? Готель не такий вже й небезпечний, як нам сказали. 

- це тільки початок, може лише тут підлога така міцна.

- зараз це і перевіримо. Як і обіцяв—йдемо на сьомий поверх аби звідти побачити все місто і АЕС. — хлопець повернув об’єктив в інший бік, знімаючи підлогу і стіни.

- у нас лишилось дві години перебування тут, тому поквапмося.

- Кес, якби ти таки зустрів мутанта, то що б зробив?

- в першу чергу фото — посміхнувся, обережно йдучи сходами - а потім не знаю, залежить від його поведінки. 

- не викликав б спецназ?

- ні, обійдусь без нього. Раптом вийде стати друзями і я матиму ще когось, а не лише залежного від популярності Кая.

- сам ти нічим не краще. — брюнет піднявся на сходинку вище, а одразу після цього почувся тріск, ще секунду по тому кілька сходинок обвалилося, гучно полетівши вниз.

- чорт, чувак, вони точно це почули. 

 Кай усміхнувся і глянув назад.

- дорога назад буде важчою. Небезпеки починаються. 

 Через кілька секунд пилюка трохи всілась і Кай продовжив свою трансляцію. 

- обвал кількох сходин не стане на заваді. Ми з Кес майже нагорі. Тут трохи важче дихати, але справа в пилюці, її тут значно більше ніж поверхом чи двома нижче. 

- хей, чувак, поглянь. 

- знайшов скарб?

- краще. — блондин вийшов нагору, прямуючи до великої, напівзруйнованої, тераси. - тут з підлоги стирчать гострі металеві прути. 

- дивно, що мародери їх не винесли. 

- це нереально. — Кес пішов трохи далі. - думаю якщо б вони їх витягли, то одразу були б завалені цими стінами. 

- ризик не про них. — брюнет пішов до тераси. Під ногами тріскотіли уламки скла, посуду та частини інших речей, зі стелі звисали доволі великі павутини впереміш з пилом, а з тераси відкривався вид на похмуре місто, вдалині виднілась АЕС, а великі темні хмари зловісно нависали над, і без того, моторошним місцем. 

- чорт забирай, мені вже не шкода померти. — Кес з захватом дивився на картину перед собою, записуючи все на відео. - це місце нереальне, треба було брати з собою дівчат.

- почекай..внизу щось відбувається.

- ти про що? — блондин зупинив запис і підійшов до сходів. 

- Кес! Кай! Щоб вам.. — чулося знизу.

- до речі про дівчат.

- будь обережний зі своїми бажаннями. — Кай усміхнувся. - ми тут — крикнув.

- я тебе вб’ю, клятий псих. — крикнула Нацу.

- чекаю тебе нагорі, крихітко. 

- як Віктор-сан дозволив їм сюди йти? Це ж заборонено. — саркастично мовив Кес, помалу йдучи вздовж коридору. 

- я казав, що це місце не таке вже й заборонене. — брюнет пішов в іншому від друга напрямку. - підлога ніби міцна, вид вартував порушення заборони від нашого провідника, ви й самі все бачили. — усміхнувся, заглядаючи до кімнат. - правда є сейф, але вже порожній. Он там було ліжко..— зайшов всередину, розглядаючи тінь на стіні, котра нагадувала частину ліжка. - всі ж чули про тіні людей на стінах, котрих спалила радіація? — пройшовся кімнатою і зупинився біля вікна. - здається тут не лишилося чогось цілого. — просунув руку між розбитим склом. 

- Кай! 

- а от і Нацу. — посміхнувся і забрав руку, йдучи до дівчини. - крихітко, вам не варто було сюди підійматися.

- не варто? — підійшла до хлопця, давши ляпаса. - я просила без вибриків, це не якийсь безпечний парк розваг.

 Кай усміхнувся і глянув на дівчину.

- ну і чого ти так заводишся? Все ще краще, ніж могло бути. Глянь на цифри.

- ти хворий придурок. 

- я думав ми порозумілися і ви чітко зрозуміли, що сюди вхід заборонений. — Віктор піднявся сходами, зупинившись за кілька кроків від хлопця.

- порозумілися, тут цілком безпечно, ви дещо перебільшили зі словами про аварійність приміщення.

- справді? — чоловік, ніби, здивовано зреагував на слова брюнета. - де Кес-сан?

- Кес, ідіот. Йди сюди! — Юмі вийшла з кімнати, де шукала хлопця. - Кес? Куди ти подівся? 

 Хлопець вийшов з останньої на поверсі кімнати.

- моя мила Юмі, я не хотів тебе лякати.

- ідіот. — дівчина пішла коридором назустріч Кес. 

- я правда ідіот, але це дійсно того вартувало. — розкрив руки для обіймів. 

Юмі підійшла до хлопця і міцно його обійняла. 

- дурень, там сходи обвалюються, підлога ненадійна.

- все добре, ми в повному порядку, у нас вийшло зробити захоплюючі кадри, сама поглянь, ходімо. — Кес взяв Юмі за руку, ведучи до тераси. 

- тут справді чудовий вид і прекрасна можливість перейняти всю атмосферу міста.

- так, але як давно ви перевіряли рівень радіації? — мовив Віктор, показуючи групі дозиметр.