[- вони божевільні?
- хіба підйом в той готель не заборонений?
- давайте, давайте, я хочу побачити все з найкращого ракурсу.
- що скаже Нацу-сан і Юмі-сан?]
Коментарі не припиняли сипатися, що не могло не тішити Кая.
- відповіді на свої питання скоро зможете побачити на власні очі, залишайтеся з нами. — брюнет підійшов до Кес.
- як будемо діяти?
- дівчата відволічуть Віктор-сан, а ми пройдемо через ці дерева і кущі на шляху.
- Нацу тебе вб’є.
- авжеж, вона сама залюбки туди піде і зробить для мене все. — усміхнувся. - Віктор-сан.
- питання?
- скоріше пропозиція. Ви розповісте нам ще щось цікаве про це місце, а я стану трохи позаду і все зніматиму. Глядачам сподобалося слухати, мені теж. Що скажете?
- не можу вам відмовити. — чоловік повернувся трохи вбік, починаючи розповідь.
Нацу глянула на Кая, підійшла ближче і кілька секунд мовчки стояла поруч.
- я знаю, що тобі плювати на ці розповіді, твоїм підписникам теж, що ти робиш?
- продовжую шоу, мила, вони хочуть шоу. — поцілував Нацу в чоло, усміхаючись. - повертайся до Юмі, Віктор-сан не має відволікатися на нас.
- пам’ятай, що я тебе вб’ю одразу, як тільки щось піде не так.
- ти не даєш цього забути.
Нацу поцілувала Кая в щоку і повернулась до Юмі, ставши поруч з Віктором, частково закривши йому боковий зір, котрим той міг вловлювати рухи хлопців. Кай усміхнувся з дій Нацу і повернувся до Кес.
- я ж тобі казав. Пішли.
- ти дограєшся. — Кес увімкнув свій телефон, почавши запис відео.
В кількох метрах від входу до «Полісся» хлопці зупинилися.
- що скажете? Зблизька тут ще моторошніше. — глянув на вимірювач радіації. - тут допустимий рівень, наші життя в безпеці.
- а тепер досить балачок і ходімо всередину. — Кай піднявся сходами, заходячи всередину приміщення.
Піднявся пил, різко вдаряючи в обличчя, що змусило хлопців прокашляти.
- о чорт, Віктор-сан почує. — Кес закрив рот рукою.
- клятий пил. — прокашлявшись підняв погляд на обшарпані стіни, зламані двері ліфту і розкидані підлогою залишки меблів та інтер’єру. - він казав правду, від колишньої розкоші тут нічого не лишилося.
[- вони правда пішли туди.
- готова побитися об заклад, що провідник їх прикінчить за цю витівку.
- знизу нічого не видно, звичайна покинута будівля.]
Кай, прочитавши коментарі, посміхнувся і направив камеру на себе.
- може нагорі ховають щось цінне? Готель не такий вже й небезпечний, як нам сказали.
- це тільки початок, може лише тут підлога така міцна.
- зараз це і перевіримо. Як і обіцяв—йдемо на сьомий поверх аби звідти побачити все місто і АЕС. — хлопець повернув об’єктив в інший бік, знімаючи підлогу і стіни.
- у нас лишилось дві години перебування тут, тому поквапмося.
- Кес, якби ти таки зустрів мутанта, то що б зробив?
- в першу чергу фото — посміхнувся, обережно йдучи сходами - а потім не знаю, залежить від його поведінки.
- не викликав б спецназ?
- ні, обійдусь без нього. Раптом вийде стати друзями і я матиму ще когось, а не лише залежного від популярності Кая.
- сам ти нічим не краще. — брюнет піднявся на сходинку вище, а одразу після цього почувся тріск, ще секунду по тому кілька сходинок обвалилося, гучно полетівши вниз.
- чорт, чувак, вони точно це почули.
Кай усміхнувся і глянув назад.
- дорога назад буде важчою. Небезпеки починаються.
Через кілька секунд пилюка трохи всілась і Кай продовжив свою трансляцію.
- обвал кількох сходин не стане на заваді. Ми з Кес майже нагорі. Тут трохи важче дихати, але справа в пилюці, її тут значно більше ніж поверхом чи двома нижче.
- хей, чувак, поглянь.
- знайшов скарб?
- краще. — блондин вийшов нагору, прямуючи до великої, напівзруйнованої, тераси. - тут з підлоги стирчать гострі металеві прути.
- дивно, що мародери їх не винесли.
- це нереально. — Кес пішов трохи далі. - думаю якщо б вони їх витягли, то одразу були б завалені цими стінами.
- ризик не про них. — брюнет пішов до тераси. Під ногами тріскотіли уламки скла, посуду та частини інших речей, зі стелі звисали доволі великі павутини впереміш з пилом, а з тераси відкривався вид на похмуре місто, вдалині виднілась АЕС, а великі темні хмари зловісно нависали над, і без того, моторошним місцем.
- чорт забирай, мені вже не шкода померти. — Кес з захватом дивився на картину перед собою, записуючи все на відео. - це місце нереальне, треба було брати з собою дівчат.
- почекай..внизу щось відбувається.
- ти про що? — блондин зупинив запис і підійшов до сходів.
- Кес! Кай! Щоб вам.. — чулося знизу.
- до речі про дівчат.
- будь обережний зі своїми бажаннями. — Кай усміхнувся. - ми тут — крикнув.
- я тебе вб’ю, клятий псих. — крикнула Нацу.
- чекаю тебе нагорі, крихітко.
- як Віктор-сан дозволив їм сюди йти? Це ж заборонено. — саркастично мовив Кес, помалу йдучи вздовж коридору.
- я казав, що це місце не таке вже й заборонене. — брюнет пішов в іншому від друга напрямку. - підлога ніби міцна, вид вартував порушення заборони від нашого провідника, ви й самі все бачили. — усміхнувся, заглядаючи до кімнат. - правда є сейф, але вже порожній. Он там було ліжко..— зайшов всередину, розглядаючи тінь на стіні, котра нагадувала частину ліжка. - всі ж чули про тіні людей на стінах, котрих спалила радіація? — пройшовся кімнатою і зупинився біля вікна. - здається тут не лишилося чогось цілого. — просунув руку між розбитим склом.
- Кай!
- а от і Нацу. — посміхнувся і забрав руку, йдучи до дівчини. - крихітко, вам не варто було сюди підійматися.
- не варто? — підійшла до хлопця, давши ляпаса. - я просила без вибриків, це не якийсь безпечний парк розваг.
Кай усміхнувся і глянув на дівчину.
- ну і чого ти так заводишся? Все ще краще, ніж могло бути. Глянь на цифри.
- ти хворий придурок.
- я думав ми порозумілися і ви чітко зрозуміли, що сюди вхід заборонений. — Віктор піднявся сходами, зупинившись за кілька кроків від хлопця.
- порозумілися, тут цілком безпечно, ви дещо перебільшили зі словами про аварійність приміщення.
- справді? — чоловік, ніби, здивовано зреагував на слова брюнета. - де Кес-сан?
- Кес, ідіот. Йди сюди! — Юмі вийшла з кімнати, де шукала хлопця. - Кес? Куди ти подівся?
Хлопець вийшов з останньої на поверсі кімнати.
- моя мила Юмі, я не хотів тебе лякати.
- ідіот. — дівчина пішла коридором назустріч Кес.
- я правда ідіот, але це дійсно того вартувало. — розкрив руки для обіймів.
Юмі підійшла до хлопця і міцно його обійняла.
- дурень, там сходи обвалюються, підлога ненадійна.
- все добре, ми в повному порядку, у нас вийшло зробити захоплюючі кадри, сама поглянь, ходімо. — Кес взяв Юмі за руку, ведучи до тераси.
- тут справді чудовий вид і прекрасна можливість перейняти всю атмосферу міста.
- так, але як давно ви перевіряли рівень радіації? — мовив Віктор, показуючи групі дозиметр.