Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
На стіні вивісили дату та час виїзду з Гоґвортсу
- А я не можу залишитись у Гоґвортсі? – майже не плачучи спиталась сама до себе Вероніка, адже хоча в Гоґвортсі її ображають, але в дитячому будинку буде гірше.
- Ні, всі їдуть до.. – почала говорити староста Слизерину, але її перебив декан Слизерину
- Можете. Йдемо поговоримо в іншу кімнату. – строгим тоном сказав Снейп. Вероніка дуже хвилювалась, адже ніколи не залишалась з деканом тет-а-тет. Коли вони зайшли в кімнату, декан закрив двері зсередини. Вероніку це насторожило.
- У Вас все добре вдома?
Вероніка не знала, що відовісти, бо дитячий будинок не являється домом. Вона просто мовчала з розгубленим і водночас шокованим виразом на обличчі.
- Послухай, якщо у тебе проблеми вдома, я можу тобі допомогти.
Тут Вероніка зрозуміла. Декан певно не знає, що вона з дитячого будинку, тому думає, що я не хочу їхати типу «додому» до батьків, бо мене ображають, тому вона швидко відповіла:
- Та ні, я живу в дитячому будинку, тому хочу залишитись в Гоґвортсі.
- Зрозуміло. У якому саме?
*Так дивно, що дівчинка з дитячого будинку потрапила на Слизерин. У Лондоні існують два магічні будинки для дітей і там досить добре ставлення, щоб хотіти туди поїхати*
- Мм, у №71. – Вероніка зовсім не розуміла навіщо йому стільки знати.
- Зрозуміло. - хоча в думках Снейп був шокований, адже дівчинка з магловського будинку була на Слизерині. Він сам знає, як ставляться до полукровок. Цій дівчинці певно взагалі спокою не дають, а він навіть не знав про її існування. Через декілька секунд Снейп продовжив. – За всі роки, що я був тут деканом, ніколи студенти зі Слизерина не залишались на зимові канікули, тому я маю плани і не зможу бути в Гоґвортсі. Відповідно, ви не можете залишатись у спальнях Слизерину. Я повідомлю про Вас інших деканів. Будете ночувати з іншим факультетом. Вас це влаштовує?
– Так, сер
- Гаразд. Тоді можете йти. Староста повідомить вам все пізніше.
- Добре. До побачення