Минулого ранку, за кілька хвилин до моменту, коли прокинулась Хі Суі та решта гравців
- сьогодні без..— Хо Сон замовк на півслові. - Дон Джю, тільки не ти, прошу..— вхопив з підлоги свій телефон. - швидше, будь ласка.
- яκ᧐ᴦ᧐ ᴦρᥲʙця δᥲжᥲєᴛᥱ ʙᥙ᧘іκуʙᥲᴛᥙ?
Староста натиснув ім’я Ко Дон Джю.
- 𐌺᧐ Д᧐н Джю δудᥱ ᥰ᧐ʙᥱρнᥱн᧐ д᧐ жᥙᴛᴛя.
Хлопець відклав телефон і видихнув, обпершись на стіну та взявши Дон Джю за руку.
- не покидай мене, будь ласка, мені більше нічого не треба, тільки повернись назад.
Пролунала сирена.
- ⲙіᥴᴛ᧐ ᥰρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя.
- ʙн᧐чі ⲙᥲɸія ʙδᥙ᧘ᥲ Ґ᧐κу Юн Ші.
Ґ᧐κу Юн Ші δуʙ ⲙᥙρнᥙⲙ ᴦρ᧐ⲙᥲдянᥙн᧐ⲙ.
- ᤋнᥲйдіᴛь ⲙᥲɸію і ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴіᴛь ᧐δρᥲн᧐ᴦ᧐ ʙᥲⲙᥙ ᴦρᥲʙця нᥲ нᥲᥴᴛуᥰн᧐ⲙу ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲнні.
Дон Джю прокинулась в кімнаті охорони, сидячи на дивані.
- отже ця ніч вирішальна для обох сторін. — повільно встала з місця, йдучи до дверей, за якими вже стояв Хо Сон. - що ти тут робиш?
- і я радий бачити, що цієї ночі ти не постраждала. — помовчав, уважно дивлячись на брюнетку. - Дон Джю, ти плакала?
- плакала? Жартуєш? Ні, жодних сліз.
- вибач, схоже мені здалося. Чому ти не пішла ночувати зі мною та Суі?
- мені було важко обходити половину центру, тому повернулась сюди, думала ви теж прийдете. З Суі все добре?
- так, вона в порядку. Пішла до кафе, а потім збиралась говорити з однокласниками, бо ця ніч має все вирішити.
Дон Джю кивнула і кілька хвилин мовчала.
- все добре? Може тобі погано?
- так, тобі нема за що хвилюватися і мені вже краще, ніж було вчора. — ледь-ледь усміхнулася. - не будеш проти, якщо я тут переодягнусь і потім наздожену тебе? Не дуже гігієнічно ходити у вимазаному кров’ю одязі, та й для рани не надто добре.
- а, так, жодних проблем, я буду йти повільно, аби тобі не довелося бігти.
- дуже мило з твого боку, я скоро буду.
- чекатиму. — Хо Сон усміхнувся і неспішно пішов коридором.
Дон Джю зачинила двері і зажмурилась.
- поволі, не хочу зомліти. — відійшла від дверей, притримуючись за стіну.
На столі лежала вода і кілька шматків розірваного простирадла, ватні диски та спирт. Дівчина підійшла до столу, паралельно знімаючи свою закривавлену сорочку та розв’язуючи вчорашню пов’язку.
- чорт..тільки не сьогодні, не зараз, коли майже все позаду. — відкинула стару пов’язку, беручи до рук ватні диски змочені спиртом. Обробивши рану, під час цього кілька разів крикнувши та через біль вкусивши губу, Дон Джю закінчила з перев’язкою, переодягнулась в знайдену футболку і вимивши руки від крові пішла за Хо Соном.
Почувши кроки позаду себе хлопець зупинився і, усміхнувшись, обернувся до дівчини.
- тобі таке личить.
- та ну тебе, знайшов час оцінювати одяг.
- коли, як не зараз. — повільно пішов на рівні з Дон Джю.
- як думаєш, хто міг вбити Ґоку Юн Ші?
- точно знаю, що це не ти.
- ти так сильно мені довіряєш?
- я довіряю тобі більше, ніж будь-якій іншій живій душі на цій планеті.
- це..незвично, але приємно чути, дякую.
- за що?
- за цей час ти показав мені, що достатньо бути собою аби тебе цінували і не відверталися за першої ж нагоди.
- вай, сьогодні ти відповідаєш за милу частину у нашій трійці. Проте якщо говорити серйозно, то завдяки тобі я зрозумів, що мовчазні люди не завжди погані і не завжди ненавидять всіх довкола. Такі люди мовчать через те, що їх не чують або їх слова просто не сприймають за серйозні.
- тоді може подумаємо над майбутніми професіями ще раз і підемо в педагогічний?
- якщо вчитимемося разом, то піду куди завгодно.
- але для початку давай закінчимо цю гру. — дівчина усміхнулась, підходячи до дверей кафе.
- Дон Джю, я дуже рада, що ти тут. — Суі залишила чашку на столі і підбігла до Дон Джю, обійнявши.
- я не могла зникнути за ніч. — обійняла, прикривши очі.
- я злякалась, коли ти не прийшла ночувати.
- було важкувато це зробити.
- знаю, знаю, добре, що все в порядку. Як твоя рана? Треба змінити пов’язку.
- я все зробила, не хвилюйся, у нас є проблема серйозніша за мою рану.
- знайти мафію, так. — Суі притислась до брюнетки, далі не сказавши жодного слова.
- Суі, не хочу вас перебивати, але ти в порядку?
- а? Так, так, все добре. — відійшла від дівчини, перевівши погляд на старосту.
- я розумію, що сьогодні напруга вище ніж зазвичай, тому моє питання було безглуздим.
До кафе зайшов Соку Джу та Ин Ук.
- яке питання? — мовив Джу.
- це не твоє діло.
- ти далі така кусюча.
- ще слово і я тебе реально вкушу.
- ей, голодна чи що?
- боже, Соку Джу, стулися нарешті і дай Дон Джю спокій. — Ин Ук сів на кріслі, закинувши голову назад.
𐌿ід чᥲᥴ нічнᥙ᥊ ᤋδ᧐ρіʙ 𐌑ᥲɸії
- попереднє рішення було помилкою. Якщо зачепиш її хоч пальцем—я тебе вб’ю і гра закінчиться ще до світанку.
- за попереднє рішення Сакі понесла покарання і твоя безцінна відлюдька ціла та неушкоджена. На відміну від нашої мертвої колеги я вмію користуватися мозком.
- якщо вмієш користуватися то кого вбити цього разу, не викликавши зайвих підозр?
В кафе.
- Ин Ук, чого це ти сьогодні в охорону записався?
- і чого мафія вбила Ґоку Юн Ші, а не такого ідіота як ти? Може мені це виправити?
- тобі погано живеться?
Ин Ук піднявся на ноги і замахнувшись вліпив Соку Джу ляпаса.
- ей, що ви тут влаштували? — Дон Джю підійшла до Ин Ука, а Хо Сон став перед Соку Джу, не пускаючи до хлопця.
- я бачу, що ти герой і сьогодні в ролі охорони, але я не потребую захисту, чуєш? Тому охолонь і побережи сили для когось іншого.
Хлопець мовчки слухав Дон Джю, опустивши руки.
- я чую. Дайте знати, коли оберете потенційну мафію, та скажу наперед, я голосуватиму за Соку Джу. — різко глянув на Хі Суі, а потім так само різко відвів погляд і пішов на вихід.
- за мене? З якого це дива?
- досить тобі всіх провокувати, бо отримаєш з іншого боку. Йди з очей. — Сон зробив кілька кроків подалі від хлопця.
- якщо так, то я голосуватиму за нього, або ж ви знайдете мафію і ми не здохнемо. — поправив свою куртку і поспішно покинув кафе.
- що на них найшло?
- останні години перед голосуванням будуть напруженими. — до цього часу мовчазний Канґ І Со заговорив. - доброго ранку.
- привіт. — Дон Джю сіла на крісло, приклавши руку до своєї рани.
- аби прийняти рішення нам треба поговорити з усіма. Де Хю Бі та Чон Вон Гіль?
- Вон Гіль пішов на гору, намагається зловити сигнал, а де Хю Бі я не знаю. Бачив її востаннє вчора на голосуванні.
- почекаємо їхнього повернення. — Суі підійшла до дівчини, поклавши руки на її плечі.
- може краще оглянемо тіло? Канґ І Со, ти не знаєш куди минулої ночі пішов Юн Ші?
- Дон Джю, думаю тобі краще відпочити.
- я в порядку, у нас обмаль часу, Суі.
- так, добре, тоді давайте подивимося місце. І Со?
- здається вони з Соку Джу йшли в те крило. — хлопець вказав напрямок.
- ніби недалеко. Пішли. Маю все побачити. — Дон Джю піднялась, а Суі забрала свої руки з її плечей, сховавши за спину.
- я сходжу за простирадлом, треба потім перенести тіло Юн Ші до інших, скоро повернусь.
- добре, будь обережна.
- так, все буде добре. — усміхнулась, поцілувавши Дон Джю в щоку.
Після Суі покинула кафе, лишивши здивованого Канґ І Со та задуманого Хо Сона позаду разом з Дон Джю, котра сховала свою закривавлену руку до кишені.
- я не буду питати, що між вами, але чекатиму запрошення на весілля. — І Со поправив окуляри і з посмішкою пішов з кафе у напрямку до місця ночівлі Юн Ші.
- запрошення на що?
- думаю він вже в думках одружив вас з Суі.
- яка дурість. — видихнула. - Хо Сон
- так?
- пішли, не літай в думках, добре?
- жодних думок, я тут.
Через декілька хвилин Дон Джю та Хо Сон зайшли до кімнати, в якій лежало тіло Ґоку Юн Ші.
- на диво тут мало крові. — дівчина пішла далі по кімнаті, оглядаючись довкола.
- ви не будете проти, якщо я піду пошукаю Хю Бі?
- я не проти.
- я теж. — староста кивнув І Со і підійшов до тіла. - здається його вдарили ножем тільки двічі.
- так, перед цим всю фантазію та силу витратили на мене.
- як ти можеш про це жартувати?
- я точно не буду плакати через подібне.
- не повіриш, але я знав, що ти це скажеш. — помовчав, придивляючись до місця навколо мерця. - тобі не здається, що Суі сьогодні дивно себе поводить, і схоже Ин Ук теж.
- дивно? Може трохи є. Думаю вони просто переживають через останні події і напружені через те, що ввечері треба обрати підозрюваного і головне не помилитися з цим вибором.
- варіант хороший. Можеш підійти, будь ласка.
- щось знайшов?
- він щось стиснув у руці перед тим, як помер.
Дон Джю нахилилась, розглядаючи знахідку.
- і справді, зараз глянемо. — забувши про кров на своїй руці дівчина потягнулась до руки Юн Ші.
- коли ти встигла поранитися?
- я..не поранилась. Надто різко підійшла до Ин Ука під час бійки і це трохи вплинуло на мою рану.
- господи, я збожеволію. Тобі треба полежати.
- чекай, все потім. — витягнула з руки Юн Ші пасмо волосся. - що за чорт?
- воно точно не його, надто коротке.
- він схопив свого вбивцю за волосся, але воно точно не Соку Джу, це пасмо темне. — припідняла руку на рівні голови Хо Сона, порівнюючи кольори волосся.
- ти мене підозрюєш?
- дурень. Я знаю, що ти не мафія, але іншим треба це доводити. Тепер дивись сюди. — приклала пасмо до свого волосся.
- ні, явно не твоє, надто довге і темне.
- а якщо мафія так збирається когось підставити?
- думаєш власник цього пасма не кричав би вранці через те, що йому було б боляче?
- ти б запідозрив таку людину?
- ту, яка кричала?
- так. Яка відповідь?
- думаю так, підозри б виникли.
- це пасмо точно жіноче. — опустила руку. - якщо це…
- можеш не казати, давай спочатку перевіримо Хю Бі.
Дон Джю лише кивнула і разом з Соном пішла до місця зборів.
Трохи згодом Канґ І Со, за проханням Хо Сона, покликав Вон Гіля, Ин Ука, Соку Джу та Хю Бі до магазину.
- що у вас? До голосування лишилась година. — Ин Ук сів на стіл.
- ми дещо знайшли на місці вбивства Юн Ші.
- що ви знайшли? — Суі, стоячи під стіною, увесь час дивилась на Дон Джю.
- шкода, не маємо доступу до тестів ДНК.
- що ти маєш на увазі?
- ми з Хо Соном знайшли пасмо волосся, воно жіноче.
- може твоє? — Соку Джу усміхнувся. - лишається замочити когось з вас трьох і гру закінчено.
- може спочатку даси їм можливість договорити? — Суі відійшла від стіни.
- не смію заперечувати.
- дуже дякую. — Дон Джю встала з крісла і підійшла до Хю Бі. - розпусти волосся, я порівняю його зі знайденим пасмом і більше не чіпатиму тебе.
- оу, так, хвилинку. — Хю Бі з трохи тремтячими руками розв’язала резинку зі свого волосся.
- якщо ти нічого не зробила, то й не маєш причин для страху. — припідняла руку, порівнюючи волосся.
- що там? Воно ж не моє?
Та Дон Джю мовчала, опустивши руки.
- Дон Джю? — Хо Сон підійшов до дівчини.
- таки схоже на її волосся? — Соку Джу з цікавістю дивився тільки в спину дівчини, нічого іншого видно не було.
- Дон Джю..
На підлогу поруч з дівчиною впало кілька крапель крові.
- Дон Джю, з твоєю раною щось не так. — Суі налякано кинулась до дівчини.
- не підходь до неї. — староста закрив Дон Джю собою.
- якого біса у вас там відбувається? — нервово мовив Ин Ук.
- Дон Джю…подивись на мене, будь ласка. — очі Суі почали наповнюватися слізьми.
- це твоє волосся. — повільно обернулась, заплаканими очима дивлячись на брюнетку. - ти мафія, Хі Суі?
Пролунала сирена
- ᴦρ᧐ⲙᥲдянᥙ ᤋнᥲйɯ᧘ᥙ ᧐дн᧐ᴦ᧐ ᤋ ɸінᥲ᧘ьнᥙ᥊ ᴦρᥲʙціʙ δ᧐κу 𐌑ᥲɸії.
Дон Джю опустила голову і кинула на підлогу знайдене волосся.
- я сподівалась, що помилилась, що тебе підставили, що ти не винна.
- чому ти так вчинила, Суі, хіба ми не були друзями?
- я не хотіла аби все склалося саме так, не хотіла вам зашкодити.
- 𐌗і 𑀝уі δу᧘ᥲ чᥲᥴᴛᥙн᧐ю 𐌑ᥲɸії.
- не хотіла зашкодити? — Дон Джю підійшла до Суі, дивлячись прямо у вічі. - ти обдурила мене своїми розмовами про почуття і клятий список бажань, а за спиною вбивала інших.
- Дон Джю, слова про мої почуття були справжніми..я казала тобі правду.
- як я можу тобі вірити? Скажи мені, як я можу тобі вірити? Ти заслуговуєш на те, аби я тобі повірила після всього, що зараз відбулося?
- тобі..тобі не варто нервувати, твоя рана знову кровить.
Дон Джю гірко усміхнулася, вкусивши свою губу аби не заплакати.
- тебе турбує моя рана? Ти дозволила мене вбити.
- сподіваюсь колись ти зможеш мені пробачити.
𐌑ᥙρні ᴦρ᧐ⲙᥲдянᥙ ᥰᥱρᥱⲙ᧐ᴦ᧘ᥙ. Կ᥊ʙᥱ Ин Уκᥲ ᴛᥲ 𐌗і 𑀝уі δудᥱ ᥴᴛρᥲчᥱн᧐, яκ ᴦρᥲʙціʙ ᥰᥱρᥱⲙ᧐жᥱн᧐ᴦ᧐ δ᧐κу.
- Суі, агов.
Дівчина різко відкрила очі і глибоко вдихнула, ніби до цього була змушена затримати дихання.
- нарешті. Жах наснився?
- Рісу? Ти..як ти.. — Суі озирнулась, прислухаючись до метушні навколо.
- годі вам реготати, як скажені. — Дон Джю зняла навушники і роздратовано мовила до присутніх.
Хо Сон сидів поруч з Чхве Ин Уком, досить емоційно обговорюючи якусь тему. Сен Сакі сиділа посередині автобуса, а поруч сиділа Ха Ясу. Позаду дівчат своє місце займала Лін Чже Гу, з головою занурившись в екран телефону. Кан До Йон повернувся до Соку Джу і Ґоку Юн Ші, показуючи хлопцям відео зі свого мобільного. Лі Арим, Те Ама, Хю Бі та Міцу Онна сиділи ззаду, розглядаючи модний журнал, а Канґ І Со знову читав книгу, не зраджуючи своїм вподобанням. Чон Вон Гіль дивився у вікно, а на сусідньому кріслі вмостився Пак Джун, майже засинаючи і не чуючи вчителя.
- а тепер трохи уваги, дякую. — пан Качі став по центру. - ми на місці, прошу вас не розбігатись одразу і почекати подальших команд біля входу.
- Рісу..
- ти ще не до кінця прокинулась?
- куди ми їдемо?
- Суі, ти мене лякаєш. — приклала руку до лоба подруги. - сонячний удар мабуть. Як це, куди ми їдемо? Звичайно ж до торгівельного центру Ренома аби розважитися після навчального року та екзаменів.
- Ренома..