7.

𐌿ід чᥲᥴ нічнᥙ᥊ ᤋδ᧐ρіʙ 𐌑ᥲɸії

Сен Сакі сиділа навпроти ще двох однокласників. 

- пора її прибрати. Вона щось підозрює і наступне голосування може закінчитися не так гладко, як ми запланували з самого початку. — Сакі помітно нервувала, чекаючи на відповіді.

- поки рано, хіба це не викличе ще більше підозр? — мовив чоловічий голос.

- ти взагалі на чиєму боці?

- досить. Якщо ти хочеш скинути всі підозри на себе, нехай, я не стану заперечувати. — грубо проговорив жіночий голос.

- одна згода є. Повертаємося до тебе. — глянула на хлопця. - так чи ні?

- грець з тобою, роби як знаєш, тільки за голосування я зроблю все, аби мене і її не розкрили, а ти вже собі як знаєш. 

- я з цим вже якось впораюсь, не хвилюйся. — Сакі хитро усміхнулася, взявши до рук ніж пішла на вихід з магазину.

 Зᥲ ᴦ᧐дᥙну д᧐ ᤋᥲκінчᥱння н᧐чі

Сакі розбила скло, просунувши руку відчинила замок і відкинула крісло подалі, після чого зайшла всередину.

- це мало статися ще в першу ніч. — йшла усміхаючись і наспівуючи пісню.

Через кілька хвилин Сен Сакі вже нависла над тілом дівчини, на її обличчі виднілися краплі крові, а задоволена усмішка тільки збільшувалась.

До магазину забігла дівчина зі зборів.

- стій, я передумала. Зупинись. — підбігла до Сакі і зупинилась, спостерігаючи, як та з задоволенням раз за разом пронизує живіт обраної жертви ножем.

- зупинитися? Люба, ти спізнилася. — піднялась на ноги, залишивши кривавий слід на обличчі іншої Мафії. 

 Пролунала сирена.

- ⲙіᥴᴛ᧐ ᥰρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя.

Суі та Хо Сон сіли на підлозі.

- з вами все добре? — промовив хлопець, повільно повертаючись до дівчат.

- я в порядку. — Суі перевела погляд вбік брюнетки. - Дон Джю?

- ʙн᧐чі ⲙᥲɸія ʙδᥙ᧘ᥲ 𐌺᧐ Д᧐н Джю.

- що? Чорт забирай, ні! — Хо Сон підповз до закривавленого тіла Дон Джю. 

- Дон Джю, чуєш, розплющ очі, будь ласка. — Суі сіла поруч, поклавши голову дівчини на свої коліна. 

- чому саме вона? Ні, ні, це неправда. — староста взяв холодну руку Дон Джю, ховаючи в своїх долонях. - ми маємо її врятувати, Суі, де аптечка?

- Хо Сон..її живіт…подивись скільки там ран. За ніч Дон Джю втратила..багато крові. — Суі опустила голову, погладжуючи холодну щоку своєю долонею. 

 Чергова сирена 

- 𐌡іκᥲρ ᥴκ᧐ρᥙᥴᴛᥲʙᥴя ᥴʙ᧐їⲙᥙ ⲙ᧐ж᧘ᥙʙ᧐ᥴᴛяⲙᥙ і ᥰρᥙйняʙ ρіɯᥱння ʙᥙ᧘іκуʙᥲᴛᥙ 𐌺᧐ Д᧐н Джю.

- 𐌺᧐ Д᧐н Джю δудᥱ ᥰ᧐ʙᥱρнᥱн᧐ д᧐ жᥙᴛᴛя.

Дівчина повільно розплющила очі, і першим, що вона побачила, були заплакані обличчя Хі Суі та Хо Сона.

- чого ви..плачете?

- Дон Джю, ти ще питаєш? — хлопець здається плакав і сміявся одночасно, притуляючи руку дівчини до свого чола. 

- вона померла і питає, чого ми плачемо? — сльози ще рясніше лилися з очей брюнетки, але схоже тепер це були сльози радості та полегшення. 

- ну подумаєш..померла і…нічого..— прокашляла.

- краще нічого не кажи, твої рани не зникли, а сили не повернулися. Треба перенести тебе в зручніше місце і обробити рани.

- тільки не хвилюйтеся..так, блискавка в одне й те саме…місце двічі не влучає?

- давай, ще жартуй тут. — Суі витерла сльози. - перенесемо Дон Джю до кімнати охорони, там є все необхідне для перев’язки і потім лишимо її там відпочити. 

- так, все так і зробимо. — Хо Сон перевів подих. - а потім пора класти цьому край.

- ви сьогодні..особливо рішучі. Треба було прирізати мене..раніше.

- тихо, тихо, я більше не хочу повтору чогось подібного. — хлопець обережно підняв Дон Джю на руки. 

- йдіть до кімнати охорони, а я принесу води і візьму простирадло з того магазину.

- тільки будь..обережна.

- за мене не варто хвилюватися, по бережи сили, будь ласка. — Суі усміхнулася. - я швиденько. 

 Через кілька хвилин Хо Сон зайшов до кімнати охорони і з усією обережністю поклав Дон Джю на диван. 

- тут ще десь точно мають бути подушки, знеболюючі..ковдра? Так, ковдра, тобі холодно?

- агов, видихай..я в порядку. 

- я помітив. — взяв подушку, підклавши під голову Дон Джю. - я злякався, коли побачив тебе таку. І твої руки були дуже холодними, так багато крові, ти геть бліда і всі ці оповіщення..

- хей..— Дон Джю доклала трохи зусиль аби взяти Хо Сона за руку. - хвилювання зведуть тебе в могилу. Я в порядку..правда. Рани загояться, сили повернуться і тоді…все знову буде добре. Після цього випадку я буду намагатися..не робити чогось екстремального, щоб тобі…не доводилося витрачати нерви і плакати..через мене.

- ай, Дон Джю, ти хіба винна? Ти не взяла до рук ножа і не встромила його собі в живіт. Тут немає твоєї вини.

- але це всеодно…змусило тебе хвилюватися і засмучуватися. І що ти взагалі…коїш? Мені було плювати на інших, а тут..ти і Суі, я сама не помічаю, як починаю..змінювати свої принципи.

 До кімнати повернулась Суі, зачинивши за собою двері.

- говорили про мене?

- так, наша Дон Джю змінюється і відкрила мені тут душу. — староста посміхнувся. - я ціную кожну таку розмову і кожну твою зміну, для мене це правда важливо. 

- все..досить ніжностей, я зараз зомлію.

- ні, ні, не треба. — брюнетка поклала необхідні їй речі на столі поруч з диваном і сіла біля Дон Джю. - зараз виправимо ситуацію. 

 Хо Сон підійшов до вікна, дивлячись на вулицю.

- але якщо це всеодно буде заважати вам, то я почекаю за дверима.

- можеш залишитися, треба…обговорити нічні події. 

- ти змінила свою думку на рахунок Сакі? — Суі змочила рушник і обережно розстібнула сорочку Дон Джю. 

- ні..— глибоко вдихнула, спостерігаючи за кожним рухом брюнетки. - я віддам свій голос за неї і після сьогоднішньої ночі у мене немає сумнівів, що Сакі мафія. Мене цікавить інше питання.

- яке? — Сон прикрив очі, потерши шию.

- хто лікар. Мені цікаво, кому було потрібно саме цієї ночі обрати мене? 

- мені теж цікаво, якою буде відповідь на це питання. — Суі витерла кров, відклавши рушник на стіл, повністю зосередившись на рані. - але як би там не було, я вдячна йому чи їй за таке рішення. 

- Сон, повернись.

- а? — староста обернувся до дівчат. 

- я не буду вимагати від вас розкриття своїх ролей. — глянула на хлопця, а після на дівчину. - якщо лікар хтось з вас, я до кінця життя буду вдячна за цей вчинок і ніколи не забуду, як ви стали для мене близькими за доволі короткий період часу. 

- коли розкриються ролі–тоді зможеш подякувати, а зараз краще подумай про себе і відпочинь. — хлопець посміхнувся і підійшов ближче. - я піду до решти однокласників, а ви поки побудьте тут. Вночі схоже з’явилася електрика і варто спробувати зв’язатися з поліцією. 

- добре, я пізніше спущусь до вас. 

- домовились. — Сон кивнув і вийшов з кімнати.

- Суі

- так? — підняла погляд на Дон Джю.

- вночі я померла щасливою. Зараз я ще щасливіша, бо змогла повернутися і ще раз почути твій голос. 

 Суі помовчала.

- можеш трохи припіднятись? Мені треба закінчити перев’язку. 

- так..жодних проблем. — Дон Джю взялась за спинку дивану і повільно припіднялась.

Суі взяла частину простирадла і подивилась у вічі подруги. 

- поклади руки на мої плечі, якщо тобі так буде зручніше.

 Дон Джю без жодних слів поклала руки на плечі Суі, а вона почала перев’язувати рану.

- я рада, що ти повернулась і лишилась тільки рана, а не щось значно серйозніше, що могло б загрожувати тобі і твоєму життю. Тепер мені хочеться захистити тебе і якомога швидше повернути додому, забрати подалі від небезпек, але сумніваюся, що це в моїх силах. — закінчивши з раною поправила одяг Дон Джю і обережно обійняла. 

- сподіваюсь ти зможеш мені пробачити. 

- Суі, хіба ти винна? — обійняла у відповідь, повільно погладжуючи спину.

- я не повірила тобі з самого початку на рахунок Сакі, потім сумнівалася у правильності твого вибору і це призвело до..

- все, все, твоєї вини в цьому немає, ти маєш право сумніватися і думати по своєму, не обов’язково завжди погоджуватися зі мною і робити те саме, що я. 

 Брюнетка повільно відсторонилась від обіймів, дивлячись на Дон Джю. 

- скоро це закінчиться і не доведеться проводити кожну розмову так, ніби вона остання. 

- так, не доведеться. За межами Ренома ми почнемо все спочатку. — забрала пасмо волосся з обличчя Суі, поцілувавши в чоло. - і не доведеться плакати. 

 На першому поверсі в місці зборів. 

- Хо Сон, з Дон Джю все нормально? — побачивши старосту Чон Вон Гіль підійшов ближче. 

- так, вона в порядку, плани мафії з тріском провалилися. 

- її роль не оголосили, але я думаю вона мирний громадянин. — мовив Канґ І Со, поправляючи окуляри. - дуже добре, що лікар скористався своїми повноваженнями. 

- тепер важливо не втратити лікаря. — Вон Гіль глянув на старосту. - ти в нормі? 

- я? Так, в нормі.

- схоже досі шокований. 

- здається це м’яко сказано. — Сон глянув в екран телефону, а потім на хлопців. - у вас зв’язку теж немає?

- хвилину. — І Со дістав телефон. - ні, мережа відсутня.

- Вон Гіль?

- нічого. 

- трясця. Таки не вийде викликати поліцію. 

- вона б всеодно не допомогла. — до магазину зайшов Ин Ук. - як там жертва нічних розваг?

- назло мафії взяла і вижила. 

- що ж, це дуже добре, нам на користь. Когось підозрюєте? Хоча можеш не відповідати, я наперед знаю кого обере Дон Джю, гадаю ти зробиш так само.

- я не можу зрозуміти, на чиєму ти боці.

- я? На твоєму звичайно ж, якщо ти не мафія. До того ж ми друзі, Хо Сон. 

- всі ми були тут друзями, допоки не почалася різанина. 

- мене теж підозрюєш?

- ні, тебе не підозрюю, друже.

- про що суперечка? — Сакі, а за нею Соку Джу і Ґоку Юн Ші, увійшли до магазину, зайнявши свої звичні місця. 

- де поранена? — Соку Джу усміхнувся, спостерігаючи за реакцією Хо Сона.

- ти б хотів почути, що на тому світі, але дзуськи. 

- я? Як можна? Мирні мають триматися разом. 

- Джу, стули пельку, мене нудить від твого сарказму і поведінки. 

- може вдариш мене? — зробив кілька кроків вбік старости. 

- вернись на місце. — Сакі склала руки на грудях. - не будьте як діти, котрі ображені через іграшку. 

- іграшку? Ти себе чуєш?

- Хо Соне, ти так заводишся, коли йде мова про дивачку. Ти змінився, стаєш слабшим через неї?

- Сакі.

- ну що, Ин Ук? Я не права?

- не лізь до нього. 

- ви занудні. 

- а тобі тільки шоу давай. — в магазин зайшла Дон Джю, тримаючись за Суі. Голос дівчини привернув увагу інших учнів, перекладаючи суперечку на другий план.

- не краще відлежатись, посидіти на знеболювальних? — саркастично продовжувала Сен Сакі.

- та ні, я маю справу цікавіше. 

 Канґ І Со встав з крісла.

- присядь, так мало б бути зручніше розмовляти.

- дякую. Не розходіться, є розмова яку треба закінчити до того, як почнеться голосування.

 Брюнетка сіла в крісло, поклавши руки на стіл.

- і що ти нам скажеш? — Сакі сіла навпроти, а хлопці, як і вчора, стали позаду неї.

- що ти ну дуже сильно помилилась, віддавшись своїй ненависті. 

- я не повірю в твої чергові безглузді казочки про те, що я мафія і тільки про те й мрію, що вбити тебе.

- мене не обходить, у що ти віриш. — трохи зажмурилась і вдихнула. - говоритиму коротко, а далі вибір за вами. 

 Хю Бі стала між Вон Гілем та І Со. Хо Сон та Хі Суі позаду Дон Джю, а Чхве Ин Ук тримався посередині, спостерігаючи за однокласниками.

- отже, з самого початку поведінка Сакі була для мене підозрілою. Вона завжди була зверхньою і зарозумілою, поводила себе так, ніби в цілковитій безпеці і їй нема чого боятись. Мафія вбивала тих, хто дратував Сакі і тих, з ким у неї були суперечки. Всі ми почули, що Чже Гу подобався Хо Сон, а також всім очевидно, що він подобається Сакі. 

- до чого тут це? А?

- помовч, Сакі. — Ин Ук посунувся вперед, з цікавістю повертаючи погляд на Дон Джю. - що далі?

- вчора в кафе Сакі нервувала через мій голос і нагадувала про те, як погано мене «виховувала». Трохи пізніше сказала Сону, що він пожалкує про спілкування зі мною та Суі. Чогось раптом саме цієї ночі мафія обрала мене, але от невдача, втрутився лікар і зіпсував всі плани. 

- я так і не почула доказів моєї причетності до нічних подій.

- хочеш докази? — Дон Джю посміхнулася, розкривши, до цього закриту в кулак долоню, на якій лежав бігунець від кофтинки. - ти так захопилась іграми з ножем, що навіть не помітила, як замок твоєї кофтини зламався і впав поруч зі мною. 

- це не.. — Сакі схопилась з місця, руками бігаючи по своєму одязі. - ти..це ти мафія, вночі прийшла до мене і забрала бігунець, хочеш підставити мене, наволоч. 

- для чого Дон Джю вбивати себе? Якби вона померла, то ми б не побачили цього елементу з твого одягу. — І Со знову поправив окуляри. - ви звісно можете мене поправити, якщо я помиляюсь.

- я погоджуюся з думкою І Со. Твої..звинувачення у бік Ко Дон Джю не мають логічного зв’язку. — Хю Бі відвела погляд від Сакі. 

- я мафія? Правда в це вірите? — дівчина кинулась на Дон Джю, але Хо Сон та Вон Гіль закрили дівчину собою. 

- ти вже програла, Сен Сакі, твоя ненависть і бажання все контролювати привели тебе до такого фіналу. — староста увімкнув свій телефон, після чого послідувала сирена

- 𐌗᧐ 𑀝᧐н ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- Կ᧐н В᧐н 𐌲і᧘ь ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- 𐌗ю Бі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- 𐌺ᥲнґ І 𑀝᧐ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- ти не зуміла зупинитися вчасно, наразивши її на небезпеку. За все треба платити, Сакі.

- 𐌗і 𑀝уі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- твій метод виховання кнутом вийшов з-під контролю, зачепивши тебе саму. 

- 𐌺᧐ Д᧐н Джю ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

 Віддавши свій голос брюнетка встала з крісла і підійшла до Сакі. 

- на пам’ять. — взяла за руку, вклавши в долоню бігунець. 

- Дон Джю. — Соку Джу не наважувався дивитися на дівчину. - ми з Юн Ші помилилися і потрапили під дурний вплив Сакі і її брехні.

- я сподіваюся ти зможеш нам пробачити за ту поведінку.

- Ґ᧐κу Юн Ші ᴛᥲ 𑀝᧐κу Джу ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥙ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- ваші вибачення не прийнято. — брюнетка помалу пішла на вихід з магазину.

- Կ᥊ʙᥱ Ин Уκ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- ти облажалась, дорогенька. — підійшов до розгубленої дівчини. - щасливої дороги в пекло. — постукав по плечі, а після покинув магазин.

- більше тут немає чого робити. — Хо Сон розвернувся і пішов, лишивши позаду заплакану Сакі, а після й всі інші пішли геть, до своїх нічних сховків.

𐌲᧐᧘᧐ᥴуʙᥲння ᤋᥲʙᥱρɯᥱнᥱ. 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі нᥲδρᥲ᧘ᥲ нᥲйδі᧘ьɯу κі᧘ьκіᥴᴛь ᴦ᧐᧘᧐ᥴіʙ. Її δудᥱ ᥴᴛρᥲчᥱн᧐.

- клята Дон Джю, клятий лікар, клята мафія. Хай йому грець! — кинула крісло у вікно, скло якого розлетілося проходом. Сакі опустила погляд на свою закриту долоню, в якій міцно стиснула бігунець. Її погляд спочатку був розгубленим, а після затуманеним. Ніби під чужим впливом дівчина потягнула руку до рота, ковтнувши бігунець, а кілька секунд після цього впала замертво, задихнувшись.

- 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі δу᧘ᥲ 𐌑ᥲɸією.

Почувши оповіщення Дон Джю усміхнулася і опустивши голову розплакалась.

𐌑іᥴᴛ᧐ ᤋᥲᥴᥙнᥲє. 𐌿ρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя 𐌑ᥲɸія.