6.

- ⲙіᥴᴛ᧐ ᥰρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя.

Вже звична для учнів ранкова мелодія і слідом оповіщення

- ʙн᧐чі ⲙᥲɸія ʙδᥙ᧘ᥲ 𐌡ін Կжᥱ 𐌲у. 𐌡ін Կжᥱ 𐌲у δу᧘ᥲ ⲙᥙρнᥙⲙ ᴦρ᧐ⲙᥲдянᥙн᧐ⲙ.

 Ха Ясу почувши оповіщення кинулась до виходу, галасуючи і щодуху біжучи до звичного місця зборів.

- ᤋнᥲйдіᴛь ⲙᥲɸію і ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴіᴛь ᧐δρᥲн᧐ᴦ᧐ ʙᥲⲙᥙ ᴦρᥲʙця нᥲ нᥲᥴᴛуᥰн᧐ⲙу ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲнні.

- чорт забирай, мафія була там, в нашому сховку. — дихання дівчини збилося, а серце шалено стукало в грудях. 

- стій, стій. — Дон Джю, Суі та Хо Сон спускалися з гори, підходячи до дівчини.

- ти не поранена?

- я..я ні, ні, але Чже Гу..вона там в сховку, мертва.

- так, ми чули. — Дон Джю зажмурилась і потерла потилицю. - де твоя подружка?

- Сакі?

- в тебе хіба є інші?

- а..ні, вона цієї ночі не була з нами. 

- куди пішла?

- я..

- Дон Джю, не треба так різко.

- Хо Сон, потім пограємося в хорошого і поганого копа, у нас час обмежений, пам’ятаєш?

- таке важко забути.

- отож. — повернула погляд до Ха Ясу. - то де Сакі?

- можливо з Соку Джу, я не знаю..вони про щось говорили перед вчорашнім голосуванням, а потім Сакі сказала, щоб ми йшли без неї.

- це не дуже схоже на те, що винна Сакі. Може у неї якісь стосунки з Соку Джу, що скажете? — Суі подивилась на Сона, а потім на Дон Джю.

- мені цілковито байдуже. — Дон Джю підняла руки і повільно пішла вбік кафе.

- треба поговорити з Сакі і Джу, з усіма іншими теж, до голосування щось вирішимо. — хлопець дивився вслід Дон Джю, відповідаючи на запитання Суі. - йдемо їсти?

- ти себе добре почуваєш?

- а? Так. Йдеш?

 Суі вивчаюче дивилась на Хо Сона, а після подивилась в тому ж напрямку, що й він.

- йду. Ха Ясу, ходи з нами, чи підеш до Сен Сакі?

- можливо вона теж в кафе..піду з вами. 

- от і добре. — Суі взяла Ха Ясу під руку і пішла до кафе.

- але так просто підозрювати, без жодних вагомих причин?

- до одинадцятої години жодного голосу.

 Говорили Суі та Сон дорогою до кафе. 

Пролунала сирена

- 𐌺᧐ Д᧐н Джю ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- Дон Джю, що ти робиш?

- голосую. — мовила брюнетка, п’ючи каву.

- але ж ми не знаємо точно. — Сон сів навпроти.

- для мене все очевидно ще з самого початку, тобі хіба ні?

- що має бути очевидно?

- отже ні. — зробила ковток.

- Дон Джю, ти хочеш її вбити тільки через ваші старі непорозуміння?

 Дівчина підняла погляд на Суі.

- тільки? Я звичайно чітко пам’ятаю всі її знущання і приниження, але зараз я керуюсь тим, що бачу, а не старими образами. У нас гра, на кону стоять наші життя і щоб вижити—треба вбити. Чому Сакі цим вільно користується, а мені хіба не можна?

- Дон Джю, не треба.

- що не треба, Суі? Для мене очевидно, що Сакі мафія, а Чже Гу вона вбила для того, аби відвести від себе підозри і показати, що її компанію теж зачепили. — перевела погляд на Ясу. - а ти наступна, вона всіх вб’є, тому вам обирати яким буде кінець цієї гри. 

- ми оберемо, але для початку подумаємо і тоді віддамо свої голоси під час голосування. Я не засуджую тебе, в жодному разі, і хочу щоб ти знала—я тобі вірю і буду на твоєму боці, Дон Джю, до самого кінця, обіцяю. 

 Дівчина глянула на Хо Сона, який ледь-ледь посміхався, в той час коли в його очах був помітний страх, розгубленість, біль і геть крихітна надія, а він всеодно посміхався і пам’ятав про свої обов’язки старости та лишався дійсно хорошим другом.

- ти надто добрий для цього життя, Хо Соне, надто добрий. 

 До кафе увійшла Сен Сакі, а за нею Соку Джу і Ґоку Юн Ші.

- клята Дон Джю, якого біса ти проголосувала за мене? — Сакі гучно поклала свій телефон на стіл перед Дон Джю.

- а мені заборонено за тебе голосувати?

- що ти собі взагалі дозволяєш? Маєш докази того, що я вбила Лін Чже Гу? 

- ти стала такою правильною. — піднялась з крісла, ставши навпроти однокласниці. - майстерно маніпулюєш і користуєшся людьми так, як тобі зручно. 

- тобі краще не зв’язуватися з психом, як Сакі. — мовив Соку Джу, на що Дон Джю тільки розсміялась. 

- психом? Якщо ти завжди називаєш себе психом—це аж ніяк не означає, що ти дійсно псих.

 Поведінка та слова Дон Джю явно роздратувала Сен Сакі, яка замахнулась і вдарила дівчину в обличчя. 

- що ти коїш? — Хо Сон схопив Сакі за руки, відводячи подалі, а Суі підійшла до Дон Джю, розглядаючи її обличчя. 

- я погано тебе виховувала, так і не навчила поважати тих, хто вище тебе. 

- схоже тепер час виховувати тебе. — Дон Джю витерла трохи крові зі своєї губи і зробила крок до Сакі, але Суі зупинилася перед дівчиною.

- не треба, будь ласка. — взяла за руку, дивлячись прямо у вічі. - вона того не варта, серйозно, не треба переходити межу. 

- давай ще ти продовжуй, я тоді.. — та Сакі не закінчила своє речення, погляд Суі змусив її замовкнути. 

- ми поговоримо окремо, а тепер бери своїх друзів і забирайтеся. 

- оу, Сакі попустили. — хлопці розсміялися і пішли з кафе. 

- пусти мене, чуєш?

- та будь ласка. — Хо Сон відійшов від дівчини.

- ти обрав погану компанію, Соне, потім жалкуватимеш. — погляд був злісним, водночас розчарованим.

- добре, я краще буду жалкувати про свій власний вибір залишатися з людьми, котрі не змушують мене спілкуватися з ними, а не..все, Сакі, йди, будь ласка. 

- нам доведеться повернутися до цієї розмови, старосто. — дівчина забрала свій телефон зі столу і покинула кафе.

- ти в порядку?

- цілком.

- твоя губа. Краще обробити рану.

- ти серйозно? 

- так, Дон Джю, я серйозно. В кімнаті охорони має бути аптечка. 

- я сходжу за нею, а ви побудьте тут. Наглянь, аби вона ні з ким не побилась. — Суі обережно відпустила руку Дон Джю. - далі обійдемось без синців. 

- ти права, без них буде краще. 

- краще подумайте над тим, хто винен в нічній втраті, а не забивайте собі голову моєю подряпиною.

- гаразд, гаразд, жодних думок про подряпини. — брюнетка усміхнулась, виходячи з кафе. 

 Дон Джю провела Суі поглядом, після цього повернулась до Ясу.

- Соку Джу і Ґоку Юн Ші завжди крутилися з Сен Сакі?

- ні, не пригадую. Сакі всіх відшивала бо..

- бо що?

- я не можу цього казати, це неправильно.

- бо їй вже хтось подобається?

 Ясу кивнула, погоджуючись зі словами дівчини.

- я трохи не розумію яке це має відношення до пошуків мафії.

- я поясню. Тільки спочатку спитаю, Ясу, а Чже Гу подобався Хо Сон?

- стоп, зачекай, до чого тут я?

- я..не знаю напевне, вона не говорила з нами про хлопців. Останнім часом сиділа мовчки і дивилась щось в телефоні, посміхалась і була задумана. 

- прекрасно, я більше не маю запитань. Йди візьми собі чогось поїсти, тут смачна кава. 

 Ха Ясу не сперечалась і поспішно пішла до холодильника з різними закусками, а Хо Сон абсолютно розгублено дивився на Дон Джю.

- а тепер можна пояснення? До чого я і Чже Гу?

- ти себе бачив?

- мені вже лячно від твоїх запитань.

- дурник. Думаю ти подобався Чже Гу, а Сакі ревнує.

- ревнує? Але між нами нічого немає і не може бути.

- гадаю у неї трохи інші плани. 

 До кафе повернулась Суі, поклавши аптечку на стіл.

- тут все добре? Хо Сон, ти зблід, щось сталося?

- все добре, а він просто шокований.

- шокований? 

- саме так. — Дон Джю сіла на стілець. - він тільки но дізнався, що подобається дівчатам. 

- мені здавалося, що це очевидно. — усміхнулася, беручи мазь.

- чому це всім очевидно, а я один не в курсі?

- тепер і ти в курсі. — Суі підійшла до дівчини. - підніми трохи голову і подивись на мене, будь ласка. 

- але правда все добре.

- мені буде спокійніше.

- що ж, добре. — прийнялась виконувати просьбу брюнетки.

- так значно краще, дякую. — досить обережно почала обробляти невеличку рану.

 Староста відвів погляд від дівчат і підійшов до вікна.

- Дон Джю..

- м? 

- ти впевнена, що Сакі мафія?

- так, я впевнена більш ніж на сто відсотків.

- добре, я тобі вірю і цього разу готовий ризикнути. Я проголосую за Сен Сакі.

 Хі Суі закінчила з раною Дон Джю і складаючи ліки до аптечки подивилась на Ха Ясу.

- а ти за кого віддаси голос?

- не знаю, я геть розгублена. Якщо проголосую за Сакі, то вона мене вб’є ще до того, як закінчиться голосування, а якщо за когось іншого, то можу помилитися і ще одна смерть висітиме на моїх руках.

- Сакі тебе не зачепить, я зможу захистити тебе, обіцяю.

- дякую, Хо Соне, я ціную це. 

- а що на рахунок інших, як їх переконаємо?

- я не буду когось переконувати. Свій голос віддала, ви схоже теж вирішили, а далі їм вирішувати хто винен і має бути покараним. 

- добре, але давайте підемо до них і не будемо сидіти тут цілий день. Сакі хитра і може обмовити когось з однокласників, тоді голосування пройде так, як їй заманеться. 

- мені б цього не хотілося. Дон Джю, зможеш йти? Голова не паморочиться?

- ти це чого?

- може удар Сакі був надто сильним і тобі зле. 

- я в повному порядку, ходімо до решти і тобі не завадить заспокоїтися, інакше хвилювання поглинуть тебе з головою.

- я буду намагатися, чесно. 

- ти надто добрий, аби брехати. — Дон Джю посміхнулася і неспішно піднялась з стільця. - бажаю нам виграти це голосування на користь мирних громадян. — пішла на вихід.

- я дуже хочу щоб ми повернулися додому цілими і не пораненими. 

- сьогодні треба знайти надійніше місце для ночівлі, згоден?

- так, цілком і повністю, подалі від мафії і можливих небезпек. Йдемо?

- авжеж. 

 Хо Сон, Хі Суі та Ха Ясу покинули кафе, йдучи до місця зборів. За кілька метрів Суі зупинилася і гукнула Дон Джю, щоб і вона лишилася на місці.

- Сон, Ясу, ви б могли залишити нас на кілька хвилин?

- добре, зустрінемось вже в магазині. — Ха Ясу пішла вперед.

- тільки не затримуйтесь. — хлопець пішов слідом.

- ми швидко.

- в чому справа?

- маю тобі дещо сказати.

- я слухаю.

- загалом, як би це почати..обставини змушують мене думати про це і я усвідомлюю, що рівень небезпеки тільки зростає, а кожна ніч може стати останньою. Ми знайшли лише одного з мафії, втратили громадян і закінчення сьогоднішнього голосування невідоме, все може піти геть не так, як нам б цього хотілося, тому я розумію, що не варто відкладати розмови і бажання щось зробити на потім, адже дійсно може бути надто пізно. У мене є невеликий список бажань, я виконала тільки один пункт і якщо помру цієї чи наступної ночі–жалкуватиму, що більше нічого не зробила.

- звучить дійсно серйозно і я буду сподіватися, що жодна з ночей в цій грі не стане для тебе останньою, але не можу зрозуміти яке відношення маю до всього цього і твого списку бажань.

- я думала, що ніякого, але все-таки він стосується і тебе. — Суі дістала з кишені фіолетову коробочку. - першим пунктом було знайти особливу річ. — відкрила її, діставши браслет. Відклавши коробочку Суі взяла Дон Джю за руку, лишивши браслет на її зап’ясті. 

- другим пунктом було віддати цю особливу річ такій ж особливій людині. — підняла погляд на зацікавлене і уважне обличчя дівчини. Це змусило Суі посміхнутися, а після її тендітні пальці лягли на щоки Дон Джю.

- Суі..

- зараз, почекай. — дівчина стала навшпиньки і прикривши очі поцілувала брюнетку, притиснувшись ближче до її тіла. Дон Джю кілька секунд стояла без жодних дій і цілковито здивовано, та потім її руки ніжно лягли на талію Суі, а бажання відпускати дівчину абсолютно не було. Кілька хвилин по тому Суі повільно відсторонилась від Дон Джю, посмішка з її обличчя не зникала.

- а це було третім пунктом в моєму списку бажань. Якщо в одну з цих ночей я таки помру, то помру задоволеною і навіть щасливою. 

- ти не помреш, точно не тут. — Дон Джю тихо видихнула, не зводячи очей з усміхненого обличчя Суі.

- сподіваюсь, ми якось повторимо щось подібне. — погладила щоку Дон Джю.

 Пролунала сирена, а після послідувало оповіщення.

- ᴦρᥲʙцяⲙ чᥲᥴ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲᴛᥙ і ᧐δρᥲᴛᥙ 𐌑ᥲɸію. 𐌲᧐᧘᧐ᥴуʙᥲння ⲙᥲє ᤋᥲκінчᥙᴛᥙᥴя д᧐ ᧐ᥰіʙн᧐чі.

В магазині меблів знову зібралися всі учні, цього разу більш підозріло дивлячись одне на одного. Всередину зайшли Суі та Дон Джю.

- добре, що ви нарешті тут. У вас все в порядку?

- у нас..так, у нас все добре, можеш не хвилюватися.

 Суі сіла на вільне місце, а Дон Джю та Хо Сон стали позаду. Ха Ясу сіла неподалік Суі, саме навпроти Сен Сакі, за спиною якої стояли Соку Джу і Ґоку Юн Ші. 

- у нас є півгодини аби проголосувати. Хтось когось підозрює? — спитала Хю Бі. - звичайно за винятком Дон Джю і її вибору, мені без пояснень все ясно. 

- я теж голосуватиму за Сен Сакі..її реакція на смерть Чже Гу була дивною, а точніше її взагалі не було, хоча ми були друзями.

- 𐌗ᥲ Яᥴу ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- Ха Ясу, ти завжди була тупою. — Сакі закотила очі і взяла телефон.

 Звук сирени

- 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𐌗ᥲ Яᥴу.

- я чомусь навіть не мала сумнівів, що так і буде.

- 𑀝᧐κу Джу ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𐌗ᥲ Яᥴу.

- Ґ᧐κу Юн Ші ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𐌗ᥲ Яᥴу.

- хлопці, я не знаю, що вам наговорила Сакі, але зараз ви робите помилку.

- це тебе не сильно стосується, ця справа тільки між нами. — Джу усміхнувся. 

- 𐌗᧐ 𑀝᧐н ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- а тут вже схоже на те, що помилку робиш ти.

- як я вже казав тобі в кафе–я краще буду жалкувати про свій вибір, проте він буде моїм власним.

- або частково на твій вибір вплинула навіжена.

- 𐌗і 𑀝уі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- досить суперечок, це вибір кожного і кожен зробив його базуючись на тому, що побачив і що йому відомо. 

- сьогодні з тобою таки не посперечатися. — Сакі криво усміхнулася.

- так, не варто випробовувати долю. — Суі усміхнулася, схиливши голову вбік, не зводячи погляд з напруженої Сакі.

- Կ᥊ʙᥱ Ин Уκ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𐌗ᥲ Яᥴу.

- Ин Ук..? — Ха Ясу більше не стримувала сліз.

- нічого особистого, Суі права, ми обираємо з того, що бачимо і що нам відомо.

- Կ᧐н В᧐н 𐌲і᧘ь ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі.

- якщо ви не заперечуєте–я покину голосування і не чекатиму моменту, коли одній з вас доведеться себе вбити. — хлопець поклав телефон до кишені і вийшов з магазину.

- 𐌺ᥲнґ І 𑀝᧐, 𐌗ю Бі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲли ᤋᥲ 𐌗ᥲ Яᥴу.

𐌲᧐᧘᧐ᥴуʙᥲння ᤋᥲʙᥱρɯᥱнᥱ. 𐌗ᥲ Яᥴу нᥲδρᥲ᧘ᥲ нᥲйδі᧘ьɯу κі᧘ьκіᥴᴛь ᴦ᧐᧘᧐ᥴіʙ. Її δудᥱ ᥴᴛρᥲчᥱн᧐.

- я правда не винна, не вбивала Чже Гу. — Ха Ясу відійшла від столу. - я просто хотіла вижити, повернутися додому, я дуже сильно хочу додому. — дівчина вибігла з магазину.

- ваш план вбити мене, невинну, з тріском провалився. Сподіваюсь відплата не змусить довго чекати на себе і мафія покарає вас замість мене. — Сен Сакі встала зі свого місця і пройшла повз Дон Джю, зачепивши її плечем. 

- здається тепер клас розділився на кілька таборів. — Суі закрила обличчя руками і видихнула. - ходімо звідси, більше немає сенсу про щось тут говорити.

 Ха Ясу бігла коридором до запасного виходу.

- я хочу додому, я дуже сильно хочу додому.

 Дійшовши до дверей дівчина відчинила їх і на кілька секунд зупинилася, дивлячись на нічну вулицю. 

- ᴦρᥲ ⲙᥲє ʙідδуʙᥲᴛᥙᥴя у ʙідʙᥱдᥱнᥙ᥊ ⲙᥱжᥲ᥊. Зᥲ ᥰ᧐ρуɯᥱння ᥰρᥲʙᥙ᧘ ᴦρᥲʙціʙ δудᥱ ᥰ᧐κᥲρᥲн᧐.

- годі! Годі! Я хочу закінчити цю гру! — вибігла на вулицю, після чого погляд Ясу одразу став затуманеним, а тіло, ніби ніколи й не перебувало під її контролем, попрямувала до електричного щитка. Одного дотику до оголеного дроту вистачило, аби Ха Ясу замертво впала на землю.

Одночасно зі смертю дівчини в торгівельному центрі з’явилася електрика.

- 𐌗ᥲ Яᥴу δу᧘ᥲ ⲙᥙρнᥙⲙ ᴦρ᧐ⲙᥲдянᥙн᧐ⲙ. 

- чорт, ми втрачаємо мирних кожної ночі і на кожному голосуванні. — староста сидів під вікном, поклавши руки на свої зігнуті коліна.

- після цієї ночі нам треба добре обдумувати свій вибір на голосуванні. — Суі сіла під стіною в магазині, двері якого їм вдалося зачинити.

- наших голосів недостатньо, тому доведеться говорити з іншими учнями теж, допоки це не зробила Сен Сакі.

𐌑іᥴᴛ᧐ ᤋᥲᥴᥙнᥲє. 𐌿ρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя 𐌑ᥲɸія.