- ⲙіᥴᴛ᧐ ᥰρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя.
Суі піднялась з підлоги, розплющила очі і подивилась вбік Рісу, котра лежала неподалік.
- Рісу, ти в порядку?
Нове оповіщення
- ʙн᧐чі ⲙᥲɸія ʙδᥙ᧘ᥲ 𐌏 Ріᥴу. 𐌏 Ріᥴу δу᧘ᥲ 𐌺᧐ⲙіᥴᥲρ᧐ⲙ.
- чорт забирай. Ні, ні. — дівчина швидко піднялась на ноги і кинулась до подруги.
- ᤋнᥲйдіᴛь ⲙᥲɸію і ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴіᴛь ᧐δρᥲн᧐ᴦ᧐ ʙᥲⲙᥙ ᴦρᥲʙця нᥲ нᥲᥴᴛуᥰн᧐ⲙу ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲнні.
- Рісу, ні..
Після оповіщення про смерть Комісара учні зібралися в холі.
- Суі приходила?
- ні, Хо Сон, Суі я не бачила. — Сакі невдоволено хмикнула.
- хтось знає, де вона ночувала? — перевів погляд на Дон Джю.
- я не знаю.
- здається вони з Рісу йшли нагору. — мовив Пак Джун. - я йшов до свого сховку і бачив, як дівчата йшли коридором. Думаю їхнє місце ночівлі десь там.
- дякую. — Хо Сон пішов до сходів, а слідом за ним пішла Дон Джю.
- а для чого я взагалі за тобою пішла?
- Дон Джю.. — хлопець ледь-ледь посміхнувся. - може тобі подобається наша «трійця»?
- чого ти регочеш? Не дочекаєшся аби мені щось таке сподобалося. — йдучи позаду говорила дівчина, усміхнувшись від слів старости.
В кімнаті Суі сиділа на підлозі поруч з тілом Рісу.
- я не хотіла аби так сталося, справді не хотіла. Мені шкода, що я не змогла тебе захистити, Рісу, дуже шкода.
- Хі Суі, ти не поранена? — Хо Сон зайшов до кімнати, зупинившись біля дверей.
Суі, почувши голос, витерла сльози зі своїх щік і повільно піднялась, підійшовши до Дон Джю міцно її обійняла, що змусило дівчину здивуватися подібним діям.
- а..сподіваюсь це позитивна відповідь на питання Сона. — Дон Джю дещо невміло обійняла Суі у відповідь.
- так, я в порядку, не поранена. Дякую, що прийшли.
Тиша довкола виразно підкреслювала збентежене серцебиття Суі, та здавалося, що присутність Дон Джю і Хо Сона поволі це змінювала, заспокоюючи брюнетку.
- можемо..піти звідси?
- так, так, вже йдемо. Тобі треба поїсти і заспокоїтися, а потім..
- ей, не треба так багато інформації. — Дон Джю була вищою за Суі, тому без проблем подивилась на хлопця, не турбуючи дівчину.
- я просто..
- знаю, хвилюєшся.
- так. — кілька секунд помовчав. - ми з хлопцями перенесемо Рісу звідси, а ти поки подбай про Суі.
- принаймні спробую. Суі, підемо в кафе?
- краще на самий верх, я хочу подихати повітрям.
- що ж, добре, повітря не завадить. Ти потім приєднаєшся?
- я? Так, обов’язково прийду, а ви поки йдіть, не затримуйтесь тут.
Суі трохи відійшла від Дон Джю і перевела погляд на Хо Сона.
- ми будемо на тебе чекати. Подбай про неї, будь ласка.
- можеш не турбуватися про це, я все зроблю.
Дівчина кивнула і взявши Дон Джю за руку, що стало черговим здивуванням для поціновувачки усамітнення, пішла до виходу з приміщення, а потім до сходів, які вели нагору.
- тобі так спокійніше? — подивилась на руки.
- що? Ой, вибач, я..
- все нормально, мені просто цікаво, який ефект на тебе має тілесний контакт.
- це..заспокоює, дає відчуття безпеки.
Вийшовши на терасу Суі глибоко вдихнула, відпустила руку Дон Джю і не поспішаючи попрямувала до краю.
- я часто сюди приходила, і більшість тих разів були з О Рісу. Ми проводили багато часу разом і вона була мені, як сестра. На початку цього божевілля я розуміла, що можу її втратити, адже поняття не маю про можливі вибрики мафіозі, тому морально готувала себе до цього.
- вийшло підготуватися? — зупинилась поруч, зацікавлено дивлячись на брюнетку.
- думаю лише частково. Мені завжди болітиме за Рісу. Гадаю, якби я більше нікого не мала, то збожеволіла б.
- тобі пощастило мати поруч Хо Сона.
- так, і тебе теж.
- мене?
- тебе. Я рада, що ти теж поруч. — повернулась до дівчини. - ти завжди викликала в мене дивні відчуття, зацікавленість.
- і які вони, твої дивні відчуття?
- ти схожа на головоломку, квест, пазл–котрому бракує кількох частин аби нарешті побачити цілу картину. Ці зниклі частини шукати важко, здається навіть неможливо, але я впевнена, що пошуки будуть варті результату, який я отримаю.
Дон Джю зацікавлено слухала кожне слово Суі, не зводячи погляд з карих очей.
- отже ти зібралась ще щось шукати окрім мафії?
Хі Суі кивнула.
- а якщо після знайдення частин і бачення цілої картини результат тобі не сподобається?
- ти показуєш, що результат буде хорошим.
- я буду вважати, що ця розмова відбулась тільки через те, що у тебе стрес і емоції сплутані.
Після слів Дон Джю дівчина кілька секунд мовчки вдивлялася в її обличчя, а після підійшла ближче, стала навшпиньки і поцілувала в щоку.
- ось це точно не було під впливом стресу та сплутаних емоцій.
Дон Джю здивовано дивилась на Суі, підбираючи слова, які ніяк не знаходилися.
- нічого не кажи, можемо просто мовчки тут постояти, а зовсім скоро повернемося до інших, я не забула про пошуки мафії. — майже непомітно усміхнулася і перевела погляд на місто, котре ніби завмерло, геть забувши, що колись там вирувало життя.
- когось підозрюєш? — Дон Джю видихнула і поклала руки на опори.
- Рісу ні з ким не конфліктувала, була доброю і завжди намагалась мене захистити, у нас не було секретів одна від одної, тому я не підозрюю когось конкретного, це може бути хто завгодно.
- ви справді були близькі.
- були…чекай, як ви з Хо Соном дізналися, де саме ми з Рісу провели ніч?
- Пак Джун сказав, а що?
Нагору вийшов Хо Сон. На кілька секунд зупинився, спостерігаючи за розмовою дівчат.
- ніхто не знав, куди саме ми пішли на ніч, за нами ніхто не йшов, ми були тільки дві..
- про що розмовляєте?
- шукаємо мафію. — Дон Джю повернулась до хлопця. - все нормально?
- так, цілком. Є варіанти, хто це міг бути?
- тільки якщо Джун. — Суі заплющила очі. - а більше ніхто не казав про місце ночівлі?
- та ні, тільки Пак Джун відповів на моє питання, чи хтось знає де ти.
- думаєш, що він мафія?
- я не знаю, але він підозріло себе поводив. Найперший йшов після голосування, завжди мовчить і дивиться на всіх так, ніби вивчає і має якийсь задум. Я боюсь помилитися, але інших варіантів у мене немає, пробачте.
- Суі, у тебе немає причин аби вибачатися.
- ми вбили одного мафіозі, це звичайно добре і є шанс перемогти, але мертвий тільки один, а мирних вже троє, тут наші шанси падають і ми не маємо уявлення, скільки мафії загалом. — Дон Джю заплющила очі і закинула голову назад. - щоб його…
- давайте повертатися до інших, я не хочу аби виникали підозри і когось з нас вбили на голосуванні.
- Хо Сон знову дуже турботливий.
- обов’язок старости. — усміхнувся. - жарт, трійця має бути непохитною. Так, Суі?
- так, повністю підтримую.
- Дон Джю?
- а? Що одразу я? І коли ви взагалі придумали цю трійцю?
Хо Сон та Суі посміхнулись, а кілька секунд після й Дон Джю не змогла стримати усмішки.
- з вами цікаво і особливо, але як би там не було, не сильно до мене звикайте, тим паче за таких обставин.
- обставини не змінять мого бажання тебе бачити. — хлопець знову зосередив свою увагу на Дон Джю.
- і мого теж.
- тільки потім не жалкуйте, я попередила. А тепер тягніть свої задниці до інших, бо нас справді почнуть підозрювати.
- за щось миле у цій трійці відповідаємо ми з Суі?
- так, тому добре старайтеся. — дівчина пішла до входу.
- з цим у нас проблем точно не виникне. — Суі пішла слідом, вже значно заспокоївшись від ранкових подій.
За півгодини до опівночі пролунала сирена, а після послідувало оповіщення.
- ᴦρᥲʙцяⲙ чᥲᥴ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲᴛᥙ і ᧐δρᥲᴛᥙ 𐌑ᥲɸію. 𐌲᧐᧘᧐ᥴуʙᥲння ⲙᥲє ᤋᥲκінчᥙᴛᥙᥴя д᧐ ᧐ᥰіʙн᧐чі.
- вбили Комісара, а значить нам буде ще важче знайти мафію. — Ґоку Юн Ші дивився на Суі.
- байдуже, обійдемось без Комісара, вже й так нічого не повернути. Давайте думати, хто мафія. — Сакі, як завжди невдоволено, спостерігала за однокласниками.
- Сен Сакі, ти в порядку?
- я, так, а чому питаєш?
- ти надто нервова і до всіх прискіпуєшся.
- Сон, чому ти так кажеш? Підозрюєш мене в чому?
Хлопець важко видихнув, намагаючись не розпочинати чергові істеричні розбірки.
- він може й ні, а я підозрюю.
- Дон Джю, здається ти погано засвоюєш уроки минулого.
- то може ти погано старалася?
- хочеш продовження?
- агов, в чому справа? — Суі, геть не розуміючи причину суперечки, дивилась на дівчат.
- вся школа в курсі, як Сен Сакі травила Дон Джю майже цілий рік. — Ин Ук покрутив телефон на столі. - тебе тоді ще не було в нашій школі.
- чорт забирай, Сен Сакі. — брюнетка повернулась до однокласниці. - облиш її принаймні зараз.
- думаю тобі краще не лізти в наші дружні стосунки з Дон Джю.
- тільки не треба мені погрожувати.
Після слів Ин Ука Дон Джю відійшла від Сакі і повернулась до стіни.
- вибач, якщо було надто грубо.
- закрийся вже.
- а що я зробив? Всього лиш дав відповідь на питання Суі.
- не продовжуйте. — Хо Сон подивився на годину. - ми не вирішили, за кого голосувати, проте є підозрюваний.
- хто це?
- Пак Джун. Тільки він знав, де ночувала Хі Суі та О Рісу.
- і тільки через це я під підозрою?
- ти відмовився йти ночувати разом. — Вон Гіль піднявся. - минулі ночі не хотів йти сам.
- чувак, серйозно?
- так, ти дивно себе поводиш.
- я просто хочу вижити і рівень моєї довіри на нулі.
- Пак Джун, я розумію, тут кожен хоче вижити.
- але дивакувата поведінка викликає серйозні підозри.
- в такому випадку тебе варто вбити в першу чергу.
- бляха, як мені набридло це чути. То вбийте вже. — Дон Джю глянула на кожного в приміщенні. - чого досі не вбили, якщо стільки підозр?
- не треба, будь ласка, сварки точно зайві. Вибач, Пак Джун, але сьогодні мій голос за тебе.
- 𐌗᧐ 𑀝᧐н ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𐌿ᥲκ Джунᥲ.
- а ти обіцяв, що ніхто не помре даремно.
- годі вам завжди звинувачувати Хо Сона.
- 𐌗і 𑀝уі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𐌿ᥲκ Джунᥲ.
- він більше всіх намагався знайти вихід і піклувався про вас.
- 𐌺᧐ Д᧐н Джю ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𐌿ᥲκ Джунᥲ.
- 𑀝᧐κу Джу, Ґ᧐κу Юн Ші, Կ᥊ʙᥱ Ин Уκ, Կ᧐н В᧐н 𐌲і᧘ь, 𐌺ᥲнґ І 𑀝᧐ ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥙ ᤋᥲ 𐌿ᥲκ Джунᥲ.
- 𐌗ᥲ Яᥴу, 𐌡ін Կжᥱ 𐌲у, 𐌗ю Бі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥙ ᤋᥲ 𐌿ᥲκ Джунᥲ.
- отже цього разу без варіантів.
- 𑀝ᥱн 𑀝ᥲκі ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲ᧘ᥲ ᤋᥲ 𐌿ᥲκ Джунᥲ.
- якщо вже всі проти мене, то нехай. Віддам свій голос за того, хто так сильно старається нас вберегти.
- 𐌿ᥲκ Джун ᥰρ᧐ᴦ᧐᧘᧐ᥴуʙᥲʙ ᤋᥲ 𐌗᧐ 𑀝᧐нᥲ.
А після усміхнувся.
- а тепер валіть до своїх сховків, сподіваюсь справжня мафія вб’є вас неймовірно жорстоко і значно гірше, ніж зараз помру я.
Хо Сон, Хі Суі та Дон Джю не стали чекати дванадцятої години і примусового сну, тому покинули місце зборів і пішли на терасу, де згодом прийняли рішення пересидіти ніч.
Пролунала сирена, після якої послідувало оповіщення
𐌲᧐᧘᧐ᥴуʙᥲння ᤋᥲʙᥱρɯᥱнᥱ. 𐌿ᥲκ Джун нᥲδρᥲʙ нᥲйδі᧘ьɯу κі᧘ьκіᥴᴛь ᴦ᧐᧘᧐ᥴіʙ. Й᧐ᴦ᧐ δудᥱ ᥴᴛρᥲчᥱн᧐.
Хлопець, з затуманеним поглядом і повною відсутністю контролю над власним тілом, піднявся з місця і взяв до рук стілець. Зламавши його об підлогу Пак Джун підняв ніжку, приклавши під своє підборіддя.
𐌿ᥲκ Джун нᥲδρᥲʙ нᥲйδі᧘ьɯу κі᧘ьκіᥴᴛь ᴦ᧐᧘᧐ᥴіʙ. Й᧐ᴦ᧐ δудᥱ ᥴᴛρᥲчᥱн᧐.
І після другого оповіщення хлопець вкоротив собі віку, замертво впавши на підлогу.
- 𐌿ᥲκ Джун δуʙ ⲙᥙρнᥙⲙ ᴦρ᧐ⲙᥲдянᥙн᧐ⲙ.
𐌑іᥴᴛ᧐ ᤋᥲᥴᥙнᥲє. 𐌿ρ᧐κᥙдᥲєᴛьᥴя 𐌑ᥲɸія.