─ Мам, відчепись, ─ Стас уже починає дратуватися, коли його мати вкотре нагадує йому про документи, телефон та інші речі, про які Стас зі своєю, часто надмірною, відповідальністю в житті не забув би.
─ Слідкуй за язиком, ─ відповідає жінка її улюбленою фразою, на що хлопець тільки мовчки закочує очі. Сваритися на автовокзалі йому не дуже хочеться.
Стас натягує свій побитий життям рюкзак на плечі, бере в обидві руки по сумці і озирається навколо, шукаючи блондинку з довгим волоссям середніх літ, яка, як сказала йому мати, повинна бути одягнута у червоне плаття із квіточками. І він знаходить таку жінку. Навіть чотири жінки, котрі ідеально підходять під цей опис. А потрібна їм, як виявилося, уже сама знайшла їх і, привітно посміхаючись, махає їм, стоячи біля якогось невеличкого магазину, вдягнута в білі шорти та бежеву футболку.
─ Вітаю, я Вікторія, ─ жінка простягає руку для привітання і своїм ніжним голосом продовжує: ─ Ми живемо тут неподалік, тому підемо пішки, ви не проти? ─ її погляд падає на сумки в руках Стаса та його мами і вона трошки ніяковим тоном пропонує допомогти. Стас відмовляється, бо йому справді не так уже й важко, а його мати ─ бо занадто горда, щоб приймати будь-яку допомогу.
Шлях до їхнього нового місця проживання дійсно займає не більше семи хвилин, а через десять вони втрьох уже сидять за столом на новій кухні. Дім Вікторії дуже світлий та доволі великий, набагато більший за той, в якому Стас жив раніше. У ньому гарно виконаний сучасний ремонт, високі стелі та чотири кімнати: одна простора вітальня та три спальні, включаючи гостьову. Стас, роздивляючись поки лише кухню, щиро не розуміє, чому Вікторія вирішила так дешево здавати кімнати. Будинок просто шикарний і, хоч знаходиться далеко від центру, все одно має достатньо зручне розташування у зовсім не поганому районі Хмельницького. Скоріше за все, причина у тому, що вони з мамою біженці, але для хлопця вона занадто банальна. Можливо, жінці стало самотньо? Але у неї є син, наскільки пам’ятає Стас. Тоді, мабуть, в них такі ж стосунки, як і у Стаса з його мамою? Холодні, без довіри та тепла? Це могло б багато чого пояснити..
Доки хлопець прокручує у голові різні теорії щодо низьких цін, до новоспечених сусідів зі своєї кімнати вибирається той самий син Вікторії. І перед ними постає високий хлопець із таким же неймовірним світлим волоссям, як у його мами, з худорлявою статурою, якщо порівнювати зі Стасом, та трохи заспаним виглядом.
─ Доброго ранку, ─ вітається він і позіхає, прикривши рота рукою.
Стас помічає, що хлопець все ще у піжамі і злегка посміхається, коли розуміє, що той тільки прокинувся.
─ О, наша спляча красуня нарешті покинула свої покої, ─ чується сміх Вікторії, яка повернулася на кухню з двома новими кружками в руках ─ Це Ян, ─ вона лагідно куйовдить його і без того скуйовджене волосся, а сам Ян спросоння намагається збагнути, що відбувається і чому на його кухні сидить якась незнайома жінка із якимось незнайомим хлопцем.
Зрозумівши, що від Яна перших кроків зараз не дочекатися, Стас вирішує брати ініціативу на себе. Він прочищає горло і простягає хлопцеві руку:
─ Стас, ─ кілька секунд Ян мовчить і вдивляється у хлопця напроти, через що той починає трохи хвилюватися. Проте, врешті-решт, тисне простягнуту руку і на мить посміхається, киваючи головою.
─ Мамо, в нас ще є м’ятний чай? ─ переводить увагу на свої ранкові ритуали Ян.
Далі Вікторія дає чай мамі Стаса ─ сам Стас відмовився ─ і мило бесідує з сином. Точніше кажучи, намагається якось розбурхати його після сну. Стас весь цей час уважно вивчав Яна і, як він любить, придумував різні теорії про хлопця: про його вподобання, стиль життя і таке інше. Перебравши усі варіанти, які спадали йому на думку, хлопець дійшов до висновку, що Ян не надто активний у житті, ймовірно, інтроверт та доволі закритий, якщо відмітити як незацікавлено він спілкується із мамою. Певно, не любить великі компанії і має небагато друзів. А ще, знову ж таки можливо, не дуже щасливий, що тепер житиме у кімнаті не сам.
Стас далеко не психоаналітик і зовсім у цьому не розбирається, але з останнім він влучив прямо в яблучко. Коли Вікторія веде його до кімнати, в якій він тепер буде жити, щоб хлопець розклав там свої речі, Ян проводжає їх явно не задоволеним поглядом. Або ж просто досі трохи сонним. Нова кімната виявляється такою ж світлою та, на думку Стаса, розкішною, як і решта будинку. По обидві сторони стоїть два ліжка. Зліва, скоріше за все, ліжко Яна, а біля нього невеличка рослина, назви якої Стас не знає і його це абсолютно не цікавить. А от що одразу привертає увагу хлопця, то це плакати над ліжком Яна ─ Марвел? Ян виглядає, як людина, яка слухає тільки класичну музику та дивиться виключно Ромео і Джульєтту, якщо взагалі щось дивиться, а не проводить весь вільний час за інтелектуальними книгами. Ну, на фотографіях у вітальні, через яку Стас заходив на кухню. Той хлопець, який зараз стоїть у дверях, склавши руки на грудях, далеко не такий, як на світлинах.
─ Класні плакати, ─ з ноткою невпевненості у голосі каже Стас, коли помічає, що Вікторію, яка проводила йому екскурсію, змінив її син.
─ Ага, дуже. Твоє ліжко тут, ─ він вказує пальцем на ліжко справа.
─ Я зрозумів, ─ Стас киває ─ Моє застелене, ─ коли Ян не оцінює його дуже дотепний жарт, хлопець вирішує змінити тему: ─ То ти любиш Марвел?
─ Раніше любив. Зараз трохи охолов, але можу іноді щось глянути.
─ Я тільки почав дивитися.
─ Подобається? ─ Ян опускається на своє, як підмітив Стас, незастелене ліжко і вкутується ковдрою. Він виглядає більш розслабленим, ніж мить тому, що змушує Стаса посміхнутися.
─ Дуже. Окрім фільмів про Тора. В сенсі, вони теж круті, але мені якось не заходять.
─ Улюблені про Старка, так?
─ Звідки знаєш?
Ян стискає плечима:
─ У більшості, кого питав, була саме така відповідь.
Розмова про фантастичний всесвіт займає близько години і Стас нею сильно насолоджується ─ можливо, у нього знову буде друг ─ доки їх не перериває Вікторія, яка вирішила нагадати сину таки застелити ліжко і привести в порядок себе самого. На ці слова Ян важко зітхає, бо йому подобається сидіти в піжамі під ковдрою, але слухається. Дивлячись як Ян прибирає, Стас згадує про свої все ще не розібрані речі. Він запитує в Яна, куди їх покласти і, отримавши відповідь, береться за діло. Речей у нього не так багато, більшість залишилася в Харкові, тому він справляється раніше за Яна і, чекаючи його з душу, провалюється у неглибокий сон. Його нове ліжко, як з’ясувалося, просто неймовірно зручне.