Лія проводила дні у власній кімнаті, розмірковуючи про події, які трапилися опівночі та про той загадковий голос у голові. Вона вирішила скористатися цими вихідними для внутрішньої саморефлексії та відпочинку. Дівчина гуляла біля академії, збирала квіти і трави, насолоджуючись свіжим повітрям та спокоєм.
Магнус іноді навідував її або доєднувався до прогулянок, виражаючи своє побажання поділитися з нею своєю здогадками. Він розпитував про її самопочуття, та думки, щодо її нічних пригод. Лія відповідала невпевнено, не знаючи, як висловити свої власні почуття та спостереження.
Пані Ревері і інші професори теж виражали свою підтримку, але їх візити супроводжували формальними бесідами та питаннями, які рідко допомагали розкрити таємницю.
Через відсутність Хелен Лія переживала навіть більше, ніж через таємничий голос опівночі. Їх дружба була особливою, а Хелен завжди виглядала, ніби знала більше, ніж інші. З кожним днем відсутність Хелен ставала все більш помітною для Лії.
Дівчина майже відчувала, як у ній росте внутрішня тривога, намагаючись розгадати, чому саме Хелен уникає зустрічей з нею. Лія запитувала себе, чи події тієї опівночі вплинули на їхню дружбу.
Кожен пройдений коридор або кожне відвідане місце, де можна було б зустріти Хелен, нагадувало Лії про те, як сильно вона зараз потребує її підтримки. Питання, які не мали відповідей, створювали атмосферу невизначеності.
Лія намагалася вивчати свої власні почуття та пригадувати кожний момент їхнього спілкування, але це тільки підсилювало її занепокоєння. Час плив, а відповіді залишалися недосяжними. Лія відчувала, що без Хелен її світ став меншим і темнішим, ніж раніше. Вона не витримувала цього невизначеного чекання і тяжко переживала кожен момент очікування роз’яснень від своєї дорогої подруги.
Бібліотека була наповнена гомоном та енергією, яку важко було не помітити. Лія, шукаючи потрібні книги, відчувала, як тепер це місце стало центром зацікавлення компанії студентів. Магнус та його друзі вже стали невеличкою частиною її щоденного життя в бібліотеці.
Лія, сидячи за старовинним дерев’яним столом, прикривши обличчя томом магічної історії краєм вуха слухала, як Магнус та його друзі обговорювали нові завдання. Серед розмов виникали смішки та радісні вигуки, що наповнювали простір бібліотеки життям. Поруч з роботою над завданнями, студенти обговорювали нові відкриття в магічних науках, обмінювалися враженнями від останніх уроків, а іноді просто насолоджувались приємною бесідою та сміхом.
Лія, прийнята в цю дружню компанію, раділа, що знайшла підтримку та розуміння серед нових друзів. Її дні стали більш насиченими, а нічна пригода вже не так сильно впливала на її настрій.