Король який не хотів бути королем, сидить в тронному залі із заплющеними очима з напівпорожньою пляшкою вина. Коли двері відчинилися Ейгон роздратовано простогнав: “Чого тобі?”
У відповідь він почув лише: “Ваша світлосте.”
Ейгон зробив великий ковток із пляшки, почувши голос дружини. Він повернувся до неї.
— Говори жінко…, — роздратовано пробурмотів він.
— Ти три дні звідси не виходиш, — каже дівчина повільно наближаючись до чоловіка.
Поки його дружина йшла до нього він не зводив з неї очей, він зробив ще один ковток із пляшки та запитав:
— Ну той що?
— Ти не боїшся зради? — раптово промовляє дівчина.
Ейгон нахмурився від питання своєї дружини.
— Зрада? Люба, що ти маєш на увазі? — запитав він.
— Король без дій, легка мішень для ворогів, — промовила вона.
Почувши її слова, Ейгон засміявся.
— Я не хвилююся за своїх ворогів, моя люба дружинонько, я Дракон, — зарозуміло відповідає король, випиваючи ще вина.
— Та хоч собака, але одного титулу замало! — не серйозність її чоловіка — дратувала.
Ейгон збентежено озирнувся на дружину.
— Що ти маєш на увазі, кохання моє? — запитав він насупивши брови.
— Ти повинен бути при здоровому розумі, адже Рейніра не схвалює твоє правління, — промовляє вона.
Король на мить задумався, посміхнувся зі слів своєї дружини.
— Не думаю люба. Залізний трон — це моє право від народження. Немає значення, що думає моя сестра, — відказав Ейгон із зарозумілістю.
— Звичайно, це твоє право від народження, але не забувай, що їй було дано право на трон раніше від тебе.
Ейгон засміявся.
— Жінки слабкі, вони не можуть правити Сімома Королівствами, — відповів він, нахмурившись, і на мить відвів погляд від дружини.
Дівчина вирвала пляшку вина з рук чоловіка, розмахнулася та кинула її до виходу з тронної зали. Вона повернулася до чоловіка зі словами “Жінки слабкі?” Очі дружини горіли гнівом, їй не подобалося що чоловік вважав її слабкою, ні на що не здатною.
Ейгон піднявся зі свого місця і повільно підійшов до дружини з посмішкою. Він дивився на нею з верху.
— Так, жінки слабкі. Їм не дозволено правити, вони лише здатні народжувати дітей, — промовив він, його голос звучав сердито й суворо, коли його без виразне обличчя дивилося на неї.
Дівчина замахнулася і вдарила чоловіка по щоці: “Повтори.”
Ейгон здивовано дивився на неї, він був здивований її агресії й тим, що вона справді вдарила його.
— Я говорив це раніше, і я повторю це ще раз. Жінки слабкі й годяться лише для того, щоб народжувати дітей.
Дівчина ледь чутно промовила: “Ще раз.”
Ейгон був здивований її проханню.
— Навіщо? Щоб ти знову вдарила мене? — запитав він, дивлячись на неї із роздратуванням. — Добре, я зроблю це для тебе. Жінки слабкі й годяться лише для того, щоб народжувати дітей, вони не годяться сидіти на Залізному троні. Вони – не придатні для правління.
Його обличчя нахмурилося, а очі свердлили її.
— Звичайно, я просто жінка. Я ніхто в цьому світі. Знаєш, як важко довести вам — чоловікам, що ми на щось таки здатні, що ми не пусте місце, що ми створені не тільки, щоб народжувати дітей!
Сльози котилися її обличчям.
Ейгон був шокований реакцією своєї дружини, її сльозами, що котилися по її обличчю. Він зробив кілька кроків уперед і опустився, щоб бути на одному рівні з нею. Чоловік дивився на дружину з тривогою.
— Кохання моє, — він говорив зі співчуттям. Він обійняв її. — Шшш, вибач.
Дівчина дала волю емоціям. Вона голосно плакала, не могла стриматися.
Ейгон притиснув свою дружину до себе, обіймаючи її сильніше, він намагався заспокоїти її. Він відчував провину. Він не повинен був ображати свою дружину таким чином, що він тільки собі думав?
Дівчина обм’якла в руках чоловіка, її голова лежала на його плечі.
Ейгон зітхнув з полегшенням, коли його дружина обм’якла в його руках. Він знав що тепер вона спокійна, нахиливши голову до її вуха: — Моя королево…, моє кохання…, мені шкода, — пробурмотів він, відчуваючи, як у його венах тече почуття провини.
— Мені важко тримати меч або їздити верхи, але це лише тому, що нас цього не вчили. Я впевнена що якби я навчалась тому чого навчались ви з дитинства, то я могла б змагатися з вами, з чоловіками, — шепоче дівчина.
Король не міг з цим сперечатись.
— Ти маєш рацію, моя королево. Я не повинен був ображати твої здібності, як правителя, — пробурмотів він на знак згоди, його почуття провини перетворилося на сором. Попри його вислови вона досі продовжувала з ним говорити.
Ейгон подивився на свою дружину, опустив руки більше не тримаючи її. Його обличчя виражало почуття провини.
— Моя королево? — промимрив король. — Як я можу залагодити провину перед тобою?
Дівчина оглянула чоловіка та зустрілася з його поглядом.
— Я хотіла б навчитися вправлятися з мечем. Навчи мене цього.
Чоловік був здивований проханню дружини. Він подумав над цим хвилину, перш ніж відповісти.
— Звичайно, моя люба. Все що захочеш. — сказав з посмішкою король.
Дівчина підійшла до чоловіка та обійняла його. Ейгон у відповідь міцно обійняв свою дружину. Його хвилювання та сором перетворилися на турботу та любов до його дружини.
— Мені дуже шкода, моє кохання, я більше ніколи з тобою так не говоритиму, — промимрив він.
— Я запам’ятала, — прошепотіла вона, посміхаючись.
Усмішка дружини втішила його, він дивився на неї якусь мить або дві, потім нахилився до її губ й поцілував її.