Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
«Пані Клоріндо, вимкніть на кухні світло». Повідомлення від цього абонента як завжди застало зненацька. Жінка в синьому, оксамитовому пеньюарі й атласному чорному халаті гучно зітхнула, зморщивши носик від вигляду чату з цією людиною. Чи людина він? Радше буде сказати, ручний песик. (Чи все-таки вовк в людській подобі? Вже надто кінчики його волосся нагадували вушка. Не вистачає тільки хвостика). Сенсу виглядувати у прочиненому вікні якийсь силует. Клорінда знала, якщо Вріотслі стежив за нею, то вже стоїть на її порозі. Стиснувши телефон в тендітній долоні, вона міцніше затягнула пояс на халаті і попрямувала до вхідних дверей. Глянувши у вічко, скупо посміхнулась й провернула ключ в замку, впускаючи гостя.
— Я ненавиджу гвоздики, любий, – брюнетка обернулась до чоловіка, вже зачинивши двері.
— Я в курсі, Лорі, – губи Вріотслі викривились в дещо глузливій посмішці.
Кинувши букет на поличку, він спочатку обережно поклав грубі долоні на талію жінки, після чого не церемонячись, грубо притягнув її до себе і жадібно впився своїми вустами в чужі. Це навіть не можна було назвати поцілунком. Чоловік пожирав свою кохану всю і повністю, не залишаючи на її губах живого місця. Відірвався він лиш тоді, коли крихке тіло під його тиском здригнулося, а довгі гострі нігті впилися в шкіру шиї, залишаючи там нові подряпини.
— Який дурень даруватиме жінці квіти у вечір Нового року, скажи мені? – це було сказано з явним докором, зрештою, Клорінда вже не маленька дівчинка років сімнадцяти.
Начальник в’язниці Меропід у відповідь видав тільки легкий смішок, розмикаючи свою хватку. Скоріш за все, на її шкірі залишаться сліди. Чи не єдиний Вріотслі знав, наскільки білосніжна шкіра жінки була чутлива. Дуелянтка подарувала йому свій незадоволений погляд і, взявши букет до рук, пішла на кухню. Викинувши минулий букет білих троянд, який тільки-тільки почав в’янути, вона промила вазу і налила туди свіжої води, і все це під розчарований коментар чоловіка: «Шкода, а вони були милими». Він прекрасно знав, що це від Ньювілетта, але ревнувати і не збирався. Та і у Клорінди з суддею відносини були схожі, як йому здавалося, більше на брат - сестра. Саме тому Ньювілетт лишався єдиним чоловіком, до якого він не ревнував свою кохану.
Із роздумів Вріотслі витягнуло задоволене зітхання, коли букет гвоздик вже красувався посередині порожнього стола. Тільки зараз він звернув увагу на те, що на столі немає жодної закуски, один його букет самотньо стояв там, немов зайвий.
— Ти Новий рік святкувати зібралась чи хоронити когось? Ні, зажди, навіть на похорони накривають стіл, – Клорінда жарт не оцінила, а тому Ріо швидко замовк, відвівши погляд в сторону.
— А що ти хотів, цуцику? Миску з м’ясом й булку з маком? З тебе зовсім не новорічні квіти, з мене кава і цигарки, – вона явно насміхалась над ним.
— Навіть ніякого алкоголю? – тепер Вріотслі виглядав точнісінько як ображене цуценя.
— Не заслужив.
Клорінда хихикнула і увімкнула гірлянду на досі прочиненому вікні. На кухні погасло світло і приміщення заполонив блиск різнобарвних вогників. Щоб не було так темно і сумно, Клорінда запалила також ароматизовану свічку. Ваніль. Вріотслі ненавидив ваніль.
— Зіграймо? – із однієї шухляди жінка вийняла пачку пошарпаних гральних карт.
Через тьмяне світло начальник Меропід не одразу розгледів, що це.
— В дурня?
— В покер.
На обличчі чоловіка навіть не з’явилось ні краплі азарту. Грати з Клоріндою у будь-які азартні ігри - все одно, що підписати собі смертний вирок. І що з того, що він з нею навіть спить? Це не порівняється з покером! Коли ти трахаєш цю жінку в її ж ліжку і вибиваєш з неї останні протяжні стогони це одне, а коли вона пропалює тебе своїм поглядом і ти розумієш, що добровільно без усілякої гри віддав би цьому дияволу весь свій статок і душу свою - це зовсім інше.
Вріотслі гримнув кулаками по столу і закотив очі:
— В біса, ну ні, я не буду грати з тобою в покер, жити ще хочеться, а страховка не оформлена!
Судова дуелянтка незадоволено прикусила губу, все одно поклавши коробку з грою на стіл. Цокнувши язиком, брюнетка взяла з відкритою пачки, що лежала на стільниці, цигарку, і підбалила її запальничкою, якою підпалювала свічку.
— Який ти нудний, – в чомусь вона була таки права.
Увімкнувши електричний чайник, жінка почала готувати каву. Чудовий Новий рік, а, головне, прямо святковий. На телефоні вона знайшла прямий ефір одного з телеканалів і слухала веселу музику, все чекаючи, коли Ріо скаже ще хоч щось. А він немов втратив дар мови. Негоже розчаровувати кохану жінку в новорічний вечір, але і грати зовсім не хотілось. Можливо, варто випити і зважитись на гру? Та ні, він майже без грошей прийшов, до того ж поблизу цілодобових магазинів не було. І куди тільки поділись весь його шарм і харизма.. Чесно кажучи, плани на цю ніч у нього були грандіозні, але пропозиція Клорінди зовсім вибила його із колеї. В якийсь момент розглядання цього витонченого силуету, Вріотслі зазначив, як сексуально виглядають її плечі. Такі білосніжні й недоторканні. Відчувши раптовий потяг, твердо вирішив: він що, ганчірка, щоб дозволяти їй руйнувати його плани?
— Лорі, – озвався він, і коли був впевнений, що увага милої повністю ним захоплена, підвівся з місця й підійшов ближче, — як ти дивишся на те, щоб пограти трохи в іншу гру?
Брюнетка розвернулась до нього обличчям і миттю була притиснута до дерев’яної стільниці, відчуваючи тиск і пульсацію в зоні чужого паха.
— Гм, ну я можу розглянути вашу пропозицію, пане Вріотслі, – вона грайливо поглядом провела по ньому зверху вниз.
Те, як вона вимовляє його ім’я..здавалось, він готовий здатись їй вже зараз, але наразі мусить тримати домінантну ініціативу. Одним вправним рухом чоловік підняв свою кохану і посадив на стільницю.
— Розпочнімо нашу гру.
Бій курантів, салюти надворі, а в очах іскри і оргазм хвилею накриває обох, зливаючись стогоном-криком. Одна мить, вдих-видих і вони роз’єднують свої тіла, шумно видихаючи. Треба покурити. Обом.
Після холодного душу закохані стоять на балконі. Вона в його футболці. Палять цигарки одна за одною і мовчать, поки не захочеться спати, люди з вулиць не порозходяться, вуличні п’яниці не затихнуть. Нехай гірлянда блимає. Нехай дім весь пропахне ваніллю й гвоздиками. Нехай кожен Новий рік буде просочений ненавистю. Поки люди кохають, поки ненавидять, поки примирюються з тим, що люблять їх кохані, земля обертається довкола Сонця і Всесвіт дозволяє людству жити.
Рай цих двох – це ненависть одне до одного, секс, букети з гвоздик і ванільні свічки. Ах, ну і ще покер, цигарки й кава. Що ще треба, щоб бути разом?