Снейп нетерпляче барабанив пальцями по дерев’яному підлокітнику крісла. Втім, цей предмет меблів з натяжкою можна було назвати кріслом у звичному Зіллєварові значенні слова: навіть на стадіоні в Гоґвортсі сидіння були зручніші за це. Однак, Снейпа у навколишній обстановці нервувало не лише це крісло, але й занадто білі стіни, і надмірно гучні звуки, і вкрай привітний персонал, і сам факт того, що навколо були одні магли.
Тієї самої хвилини, коли Северус готовий був досягти точки кипіння, до нього підійшла невисока повнощока жінка і з неймовірно солодкою променистою усмішкою, вимовила фатальну фразу:
– Вітаю, татусю, у Вас двійнята!
***
Герміона наполягла на тому, щоб народжувати у звичайному пологовому центрі. Снейп сердився, заперечував, наполягав; попереджав, шантажував, і навіть намагався маніпулювати материнськими інстинктами, що ледь зароджувалися. Але місіс Снейп лишалася непохитною. І Северус вирішив поступитися (до найближчого зручного моменту).
Як тільки цей момент настав, Зіллєвар швидко нагадав дружині, що вона «заборгувала йому люб’язність», і в свою чергу наполіг на тому, аби назвати дітей іменами, що починаються першими літерами імен батьків (згідно із стародавньою майже забутою традицією). Герміоні абсолютно не подобалася ця ідея, але вона не мала сил протистояти. Отже, діти Ґриффіндорської Всезнайки та Майстра Зіллів були зареєстровані у Міністерстві Магії як Серпентіна та Гідеон Снейп.
Малята росли міцними, здоровими, активними та гучними. Спочатку вони просто кричали, як голодні баньші, потім у них почалися кольки, потім полізли зуби. Герміона перебувала в стані перманентного недосипання, дратувалась з будь-якого приводу, і заспокоювалися лише тоді, коли малюки терзали її налиті молоком груди. Северус не міг цього спокійно виносити, тому проводив у своїй домашній лабораторії більшу частину дня. Він думав, що коли діти трохи підростуть і почнуть самі пересуватись, стане легше. Наївний!
Діти пішли практично одночасно, і нове коло пекла для Северуса замкнулося. Діти тепер виникали в непередбачуваних місцях будинку, хапали все, що трапиться їм під руку, пустували, плакали і билися. Але Герміона чомусь досі відмовлялася довірити нагляд за двійнятами домовикам, хоча було очевидно, що вона не справляється. Останньою краплею став випадок, коли Тіна і Део пробралися в батьківську лабораторію («Як їм вдалося обійти захисні чари?!» – дивувався Северус), зіпсували кілька інгредієнтів, розбили пару реторт, і мало не напилися зіллів. Снейп тоді прийшов у німу лють і крижаний жах одночасно, і з того моменту двоє домових ельфів – Воллі і Ціррі – взяли на себе обов’язки няней для двійнят.
***
Місіс Снейп було нелегко не лише фізично, а й морально. У своїх дівочих мріях Герміона уявляла материнство зовсім інакше. Чи варто звинувачувати її в цьому, адже вона була єдиною дитиною в сім’ї, і вихованням дітей до народження своїх власних не цікавилася. Найбільше, звісно, Герміона була засмучена поведінкою чоловіка. Вона розуміла, що Снейп, з усіма його недоліками і тягарем пережитого, навряд чи стане зразковим батьком і супер уважним чоловіком. Але серце молодої мами розбивалося щоранку, коли Северус покидав їхнє ліжко, адже Герміона знала, що протягом дня вона його не побачить. Про секс залишилися лише спогади. Здавалося, Снейп віддалився настільки, що між ними розверзнулася Маріанська западина, подолати яку могло допомогти лише диво.
***
– Як ти, серденько?
Герміона намагалася засунути подалі Музичну Кулю Візлі, яка затягла сумну баладу, а тут як раз зателефонувала місіс Ґрейнджер.
– Все гаразд, мам. Уф!..
На тлі почулося надривне: «Hello! Is it me you’re looking for?..»
– Зрозуміло… Містер Снейп повідомив мені, що їде на тиждень на науковий конгрес.
– Повідомив… тобі? – Герміона подивилася на поверхню Кулі, по якій розпливалися блискучі переливи. Чи вони були у неї в очах?
– Так, люба, тому збирай речі – свої та дітей – і будь готова, у п’ятницю ввечері ми вас заберемо. Будете тиждень у нас, ми побавимо онуків, а ти відпочинеш, розвієшся.
Ніщо не віщувало біди, коли Герміона прийняла пропозицію мами. Хоча Музична Куля чомусь раптом завела пісню про вітер змін…
***
Місіс Снейп похмуро крокувала однією з вулиць Лондона і прокручувала в голові недавню розмову з мамою.
– Ну, і куди я піду?
– Щось ти зовсім здичавіла, люба. Шопінг?
– У мене все є.
– Бар?
– Я заміжня.
– Музей?
– Я там вже все бачила.
– Луна Парк?
– Мені майже 30.
– Боже мій! Твій чоловік перетворив тебе на черницю!
– Мама! Це не так!
Місіс Ґрейнджер закотила очі.
– Знаєш що, сходи-но ти до бібліотеки. Я бачила, що в середу вони якраз мають проводити презентацію нової книги.
– Непогана ідея, – нарешті погодилася Герміона.
Місіс Ґрейнджер нервово реготнула і похитала головою. У цьому була вся її дочка.
І нащо вона погодилася з ідеєю піти на презентацію? Книга була абсолютно обурливого змісту, а її потенційні читачі повинні були шокувати всіх вихованих підданих Її Величності. Краще б Герміона просто поспала вдома!
Раптом світ здригнувся і накренився, як стара морська посудина, що напоролася на рифи. Місіс Снейп зрозуміла, що падає, вже біля самої землі. Ну і незграба! Врізалася у перехожого!
– Вибачте!
– Все гаразд, – почула Герміона у відповідь і напружилася.
Цей голос вона впізнала б у маренні, під закляттям, навіть у глибокій старості. Голос Северуса. Такий глибокий, чарівний, із помітним акцентом… Стоп. Що? Звідки в нього акцент? Нарешті грифіндорка підвела погляд на перехожого… і одразу ж із жахом позадкувала. Перед нею стояв Северус, чи хтось під Оборотним, але чому він був такий молодий? Він видавався її ровесником. Доглянуте обличчя, блискуче волосся, рівні зуби. Варто було лише поглянути на це дороге вовняне пальто! Напевно, це був не її чоловік, хіба що з якогось паралельного всесвіту. Версія з Оборотним теж одразу відпала, адже ефект від зілля має повторювати зовнішність людини з точністю до кожної родимки. Хто ж тоді перед Герміоною?
– З вами все гаразд? Ви дуже зблідли.
– Так-так, я в порядку, – схвильовано проказала грифіндорка, і відразу помітила, що її паличка лежить прямо біля ніг Дивного Северуса.
– Здається, це ваше? – Він простежив за поглядом Грифіндорки, підняв і простяг їй паличку.
– Дякую, – Герміона поспіхом прийняла магічний інструмент, і нарешті підвелася з тротуару.
Дивний Северус шанобливо кивнув головою на прощання і продовжив свій шлях. Від його рухів віяло впевненістю та гідністю, і жодного граму нервозності, властивої її Северусу, не простежувалося. Просто якийсь Люціус Мелфой у личині її чоловіка!
Місіс Снейп мала з’ясувати, хто це, і чому він розгулює вулицями у вигляді двійника Северуса, тому вона пішла слідом за незнайомцем.
Раптом у кишені завібрував мобільний.
– Герміоно, привіт! Я чув, що ти зараз у Лондоні?
– Гаррі! Ти віриш у існування двійників?
– Ееем… – здивувався Поттер, – навіть не знаю.
– Я зараз врізалася в нього на вулиці.
– У твого двійника?
– Та ні, Гаррі, двійника Северуса! Не можу сказати, що це його точна копія, є відмінності.
— Стривай, значить, це не Оборотне… Може, якісь ілюзорні чари?
– Я щойно перевірила, ніяких чарів на ньому немає.
– Ти ж не збираєшся за ним простежити? – чи то з побоюванням, чи то з надією запитав Поттер.
– Саме цим я зараз і займаюсь!
– Хах!
– Хах? Гаррі, послухай. Я зараз прямую за ним у бік Семи Циферблатів. Якщо що… ти знаєш, звідки шукати.
Герміона скинула виклик і додала кроку: Дивний Северус йшов дуже енергійно і легко міг зникнути з очей.