- Ого! Дивись, які вогні! - Хімено звернулась до Акі та із захватом покликала зайти всередину клубу.
- Я не думаю, що це гарна ідея. Ми дуже виснажились за сьогодні, коли вбивали того диявола. Ти певна, що маєш сили на це?
- Таааак! Нумо, зайдімо всередину, музика нас розважить та відволіче. Сьогодні ніхто не помер і я думаю це варто відзначити!
Вона посміхнулась, дивлячись на Акі, та злегка доторкнулась до його плеча. Через кілька секунд навколо них уже була геть інакша атмосфера: простора зала із яскравим освітленням фіолетово-рожевих вогнів неону, купа безтурботних людей, щасливі обличчя, музика і ріки алкоголю, залою ширився сигаретний дим.
- Хімено, точно все в порядку? Тобі тут не надто шумно?..
- Акі, та чого ти! - на мить вона майже розсміялася. Її насмішив занадто серйозний вигляд напарника. - Слухай, я справді в нормі, давай відпочинемо, тут чудове місце.
Ритм пісень в одну мить вихопив Хімено від Акі та закрутив у натовпі. Її темне волосся стало грайливо розвіватись від рухів, а офіційний костюм наставниці заграв новими барвами.
- Ходи сюди, тут так весело, хаха!
Акі стояв неподалік і дивився на її танець. У нього на обличчі промайнула ледь помітна посмішка. Він щиро радів тому, наскільки Хімено зараз радіє та веселиться після такої справи і загалом важкого тижня. Він замовив собі випити і спробував теж розслабитись, прибрати із пам’яті негативні думки, які так часто роїлися в його голові.
- Ну все, іди сюди, зараз буде приспів!
Хімено з’явилася, ніби нізвідки і так само раптово потягнула Акі в сам натовп. Вони ледь протиснулись крізь інших людей. Вона поглянула на нього і знову всміхнулася.
- Ти знаєш, що навіть мисливці на дияволів мають трохи відпочивати? Давай, потанцюй зі мною, прошу!..- Хімено почала майже благати.
- Я не вмію танцювати. Подивлюся з боку, в тебе чудово виходить.
- Тут ти не вгадав, хаха! - вона підхопила його за лікоть і вони почали рухатися. Акі сам не зрозумів, як це встигло відбутись і от він уже танцює посеред зали разом зі своєю наставницею. Його рухи були трохи незграбні, але поруч із Хімено від, здавалося, відчував себе краще, ніж хвилину тому на самоті.
Це був такий незапланований, але приємний вечір для обох. Дівчина показувала йому найпростіші рухи диско, але було помітно, що Акі відчував себе злегка незручно у променях такої уваги. Проте йти звідти він уже теж не поспішав. Він хотів відігнати всі погані думки.
- Ти знаєш, у мене є така чарівна сукня… Шкода, що я зараз не в ній. Вона б дуже красиво переливалася на цьому освітленні, у неї багато блискіток на комірці. - вона награно зітхнула, ніби зі спробою на щось натякнути. - Акі, може, сходимо ще колись на таку вечірку?
- … На вечірку?
- Так! Сходимо ще колись так потанцювати?..- легке ніяковіння завмерло на вустах.
- Ну… Думаю, що решта теж не відмовиться, тут дуже приємне місце. І напої смачні. Можемо якось після роботи зібратися. Запросимо наших із відділу, Макіму, Павер, Денджі…
Увімкнули нову композицію. Вона стала острівцем перепочинку між різких та потужних ритмів. Її звучання лилося, як мед, пісня начебто загіпнотизувала майже всіх у залі. Більшість відійшла до бару, хтось до столиків. Зовсім небагато лишилося танцювати у повільному темпі посеред танцполу.
- Стій, стій… Я мала на увазі, можливо, ти хотів би.. Колись разом прийти сюди ще раз? Тільки удвох. Я б вдягнула свою сукню… Що скажеш? - Хімено досі танцювала, але після своїх слів вона злегка зашарілася.
- Ох… - Акі розгублено подивився на Хімено, це уточнення збило його з пантелику.
- А втім, забудь, це неважливо, послухай початок цієї пісні, я думаю тобі сподобається! Вона американська, але дуже гарна мелодія! Її прем’єра була зовсім недавно, не прослухай найкрутішу частину! - Хімено спробувала швидко перевести тему, віддалившись від нього.
Звідкілясь у голові Акі виринув образ Макіми. І так само швидко розчинився. Він дивився на чарівну дівчину навпроти і спостерігав за її рухами.
“And I thought I was mistaken
(І я думав, що помилявся)
And I thought I heard you speak
(І мені здалося, що я чула, як ти говорив)
Tell me, how do I feel
(Скажи мені, що я відчуваю)
Tell me now, how should I feel
(Скажи мені зараз, що я повинен відчувати)”.
Такі красиві слова.
Акі подивився на годинник. Уже було близько дванадцятої ночі. Він зрозумів, що час, проведений тут разом із Хімено, відчувся п’ятихвилинною розвагою. Хоча вже минула вже майже година.
- Хочеш щось випити?
- Дякую, Акі, але сьогодні я не питиму. Хіба що закурю… Маєш запальничку? О, Дякую.
Вони мовчки сиділи і дивилися, як навколо них метушаться люди. На балачки, здавалося, вже не було ні сил, ні бажання.
- Хімено, мені здається, що це була гарна ідея.
- Що?
- Ти говорила про вечірку. Ми доволі рідко кудись ходимо через роботу, постійні відрядження то в Кіото, то в Токіо… Це місце справді достатньо приємне.
Хімено поглянула на напарника, ці слова її вразили. Для неї стало несподіванкою, що сказане зопалу, насправді його не відштовхнуло.
- Послухай, - продовжувала Хімено, - я не хочу все псувати. Вибач мене за це, я не подумала… Це була дурість.
- Хімено. Я справді хочу піти з тобою, цікаво поглянути на мисливицю на демонів у сукні з блискітками.
- !!!..
- Дозволиш запросити тебе?