До самого вечора Святий Отче визирав з храму, сподіваючись почути ще раз неквапливі маленькі постукуючи кроки. Раніше спокійні думки ураганом рознесло в різні боки, не залишивши більше спокою в душі. Хотілося ще раз побачити гострі вилиці та пухкі губи, почути ніжний, але водночас чоловічий голос.
«Грішне грішно» — заспокійливо думав батько, припадаючи чолом до ікони. Він благав про прощення у Всевишнього за грішні помисли, за думки про відкритий рот юнака, в якому він виразно бачив свої пальці, що прослизають усередину.
На вулиці сонце вже востаннє показало своє червоне проміння, повністю сховавшись за обрієм. Усі відвідувачі пішли, а батько завершив свою вечірню молитву. Підійшовши до віконниць, Андрій почав діставати ключі зі своїх просторих кишень, як раптом ззаду почулося легке постукування. Чужа рука лягла на плече священику, і той, обернувшись, побачив перед собою Влада. У ніс ударив слабкий квітковий запах упереміш із запахом алкоголю. Він стояв у чорній сукні нижче колін, на ньому була довга чорна хвиляста перука, сине-чорні губи і красиво підфарбовані очі. Батько нічого не знав про макіяж, але те, що він бачив, дуже приваблювало його. У руках юнак тримав свої підбори, а колготки від ступні по коліна були порвані.
— Я хотів прийти раніше, — сказав Влад, — але я знову випив, а потім, — видно було як він збентежився, – пішов у клуб.
Ноги в юнака тремтіли, тіло тремтіло від вечірньої прохолоди, а шкіра вкрилася мурашками.
— Я розумію, що пізно, але я можу зайти до вас?
Священику нічого не залишалося, як впустити бідолаху в храм. Священнослужителі повинні допомагати нужденному, навіть якщо ті наповнені гріхом. Хоча сам батько не бачив у парубку нічого гріховного. Він бачив людину, яка заплуталася, яка прагнула знайти для себе вихід, а тому застрягла в наркотичних гульках і алкоголі. Може, йому просто хотілося виправдати його через свою симпатію до нього, він не знав точної відповіді.
Поспіхом зайшовши всередину, юнак оглянув храм знизу вгору, шукаючи собі поглядом зручне місце, щоб сісти. Святий Отче показав рукою йому у бік сповідальні.
Андрію здавалося неправильним дивитися на худу постать хлопця, зупиняючи свої погляди то на стегнах, то на ногах, але відвести погляд він не міг, як би не намагався. Йому жадібно хотілося дивитися більше й більше.
У сповідальні, коли обидва присіли вже на свої місця, почувся голос Влада через штору:
— Знаєте, мені вчора було так незатишно тут. Я не хочу сидіти в цьому замкнутому помешканні. Чи могли б ми переміститися в інше місце? — голос захрипів. — Тут усе так офіційно, аж до тремтіння.
Святий Отче не зміг відмовити чудовому голосу, що відбивається по периметру приміщенню легким ехом. Здавалося, що на будь-яке прохання він міг погодитися, аби воно було вимовлене цим юнаком.
Вийшовши зі сповідальні, чоловіки сіли на лаву і зробили напівобертання один до одного. Влад закинув одну ногу на іншу, відкривши гостре коліно з яскраво синім синцем. Нога хаотично бовталася з боку на бік, явно молодик нервував. Святий Отче звик бути терплячим, тому лише перебирання чіток у руці могло здати його занепокоєння поруч із дивним хлопцем. Він трохи кивнув головою, даючи зрозуміти, що сповідь можна починати:
— Мені дуже соромно, – почав Влад, — Я втомився так жити, завжди занурений у засуджуючі погляди, — на його очах виступили сльози, — Але я не можу припинити, тому що я є я, це моя сутність, яку немає можливості випалити з мене. Я хотів прийти сьогодні до вас на збори анонімних наркоманів, але знову пішов не тією дорогою. Ледве змусив себе дійти сюди, щоб побачити вас.
На хвилину в храмі повисла тиша, лише легкий вітер завивав десь біля вхідних литих дверей. Юнак закинув голову назад, з цікавістю розглядаючи кришталеву люстру, перевів погляд на Ісусову ікону, яка багатозначно дивилася на нього. Було відчуття, що його очі осудливо дивляться на вбрання Влада, проникаючи прямо в його мерзенні думки.
— Все добре? — спитав Андрій, злегка торкнувшись пальцями плеча хлопця, той трохи здригнувся і перевів погляд на священика.
— Мені здається, картина засуджує мене, — з усмішкою промовив юнак.
— Ісус нікого не засуджує, просто люди трактують його слова неправильно, роблячи кожну другу людину непрохідним грішником, — подивившись на картину, сказав священик, — Але ікона справді виглядає осудливо.
Обидва чоловіки засміялися, розганяючи свій сміх по приміщенню. Влад поправив тонкими пальцями свої пасма, знову глянувши прямо в очі до священика.
— Мені дуже спокійно поряд з вами, — вимовив юнак. — По правді, я не відчував такого дуже давно.
Влад почав шалено розповідати подробиці свого життя, включаючи спроби самогубства та щоденну боротьбу із собою за право жити в цьому світі як повноцінна особистість. Святий Отче не відчував нічого, окрім жалю до бідного хлопця. Весь час він дивився на гарне обличчя Влада, іноді пропускаючи цілі уривки його фраз, розглядаючи недбало зіпсований макіяж, припухлі губи та неймовірно розумні очі. Ставало важче дихати, з-за відкритого рота губи зовсім пересохли і доводилося щоразу облизувати їх. На наручному годиннику Святий Отче давно вже помітив одинадцяту годину ночі, але зупиняти юнака від його сповіді йому не хотілося. Навпаки хотілося ще більше часу провести віч-на-віч із цим прекрасним створенням, просто слухаючи його. Але не всьому судилося тривати вічно. Влад потягнувся за своїми підборами, спочатку застебнувши один, а потім інший підбор на дрібний ланцюжок з камінчиками. Він поправив свою сумочку і вставши, вирішив попрощатися зі священиком. Юнакові здалося, що він забирає надто багато часу у священика.
— Вибачте за балаканину, я коли випью, багато говорю, — виправдовувався хлопець, спостерігаючи як з-за лави встає священик, роблячи між ними допустимий простір, — Просто, я так давно не вимовлявся. Тільки моя найкраща подруга знає мене справжнього, а тепер і ви. Мені хотілося б залишитися тут на довше, але я не хочу затримувати вас від сну.
— Насправді наші двері відчинені нужденним і ви можете провести тут скільки захочете час, а як захочете піти, то я вас проведу, — батькові взагалі не хотілося відпускати юнака від себе. Він докоряв себе за гріховні думки, за слабкість до цього хлопчика, за те, що задовольняв себе вночі, представляючи податливі стегна прекрасної істоти. Від юнака чулася інопланетна енергетика, що бурхливо приваблює і опоясує всю свідомість. Так незвичайно було бачити тендітне тіло чоловіка, одягнене в жіночу сукню, дивитися на чоловічі руки в кільцях і бачити непоганий макіяж, зроблений саме цими руками. Святий Отче подумав не випробовувати долю і, зробивши свою пропозицію щодо залишитися в храмі, вирішив піти до себе в кімнату. Але тільки-но зібравшись зробити крок убік, Андрій відчув на своїх губах чужі, такі приємні й ніжні, губи. Він розплющив очі, зустрівшись з обличчям юнака. Його статус не давав можливості здійснювати такі необдумані, аморально брудні, але страшенно приємні вчинки. Священик відсторонився, м’яко відсунувши юнака в груди. Губи відкрилися, він не знав, що сказати.
— Я думав, ви хочете цього, — зі страхом у голосі промовив Влад, — Боже, мені так соромно, я не повинен був.
Юнак хотів ще щось вимовити, але Святий Отчк, обхопивши двома долонями обличчя хлопця, заходився цілувати його. “До біса”, — подумав батько, — “Я вимолю цей гріх пізніше”. Священик розплющив очі, спрямовуючи їх вгору. Він подумки вибачився у Бога, а потім знову проник язиком в податливі губи юнака. У легені вдарив різкий запах алкоголю впереміш із цигарками, але це не було важливо. Отче не відвертало нічого в ньому, а лише надавало почуття свободи, збираючись у паху збудженням. Він жадібно чіпав обличчя своїми руками, кожним пальцем намагаючись промацати тендітного і такого тремтячого хлопця. Влад і сам злякався від дій священика, але піддався поцілунку, відкриваючи свій рот назустріч вологому шорсткому язику. Руки ніжно, і водночас настирливо гуляли по тілу один одного, а язики безсоромно досліджували роти один одного. Молодий хлопець відсунув поділ сукні, забираючись своєю рукою до священичих штанів, видавивши слабкий стогін прямо до себе в рот з священика. Священик теж спробував пустити руку на стегно хлопця, рукою пройшовшись по грубій тканині його сукні, опустивши долоню прямо на збуджений член. Ситуацію вже складно було контролювати, адже священик зрозумів, що збуджений хлопчина біля нього надто настирливий, надто прямий і не звик відступати в питаннях сексу.
— Ви дуже гарний, — відсторонившись, сказав юнак, однією рукою поправляючи пасмо волосся священика, а другою настирливо пробираючись до збудженого органу своєї пасії. Шлейф його парфуму приємно лоскотав ніздрі священика, створюючи ореол квіткових запахів навколо них.
В очах хлопця грали диявольські вогники, вони сяяли і були затуманені. Не можна було не дивитися на нього. Юнак м’якою рукою відсунув священика, змушуючи того сісти на лаву. Він буквально розвалився на ній, розставивши ноги. Перед ним постала досить дивна, але дуже симпатична картина: хлопець зняв перуку, показуючи свої короткі кучері, сукня обтягувала фігуру, чітко виділяючи член, що притиснувся до живота. Сукня промокла через велику кількість предекулянту, залишивши вологий кружок в області паху. Юнак провів своєю рукою по члену, важко дихаючи, ніжні руки постійно чіплялися за тканину. Він робив усе ніби в театрі, вигинаючись у талії, випрямляючи то одну ногу, то іншу, схиляючи голову в різні боки просто під світло лампи. Андрій зрозумів, що хлопцеві подобалося чіпати себе, він отримував задоволення від власного тіла. Але й священик був не проти спостерігати за цим. Навіть дивитись на нього було одним задоволенням. Він не розумів, як інші люди можуть засуджувати його чи вважати негарним.
— Ви не проти? — ставши на коліна перед священиком, хлопець показав на штани батька, — Я хотів би віддячити вам за вашу проповідь.
Батько виставив уперед руки, трохи піднявши таз, тим самим зупиняючи юнака.
— Ти робиш це тільки з вдячності? Зрозумій, це лише сповідь, ти не повинен платити за неї своїм тілом, — сказав Андрій, взявши в руку підборіддя хлопця. Той трохи опустив голову вниз, піддаючись теплим пальцям.
— Ви єдиний, хто симпатичний мені по-справжньому за останній час, — він наполегливо поклав руки на штани, намагаючись розстебнути гудзики, що зрадливо заважають йому проникнути до бжаного органу,— Я відчуваю до вас тільки симпатію, і якщо ви не проти, то я хотів би, — він показав поглядом на пах святого, чекаючи позитивного підтвердження.
Святому Отцю нічого іншого не залишалося, тільки як піддатися приємному голосу і спокійно перекинутися на лаву своєю спиною. Він по-своєму зняв з себе шати священика, залишаючись лише в білій сорочці і чорних штанах, з яких він уже зняв ремінь і допоміг юнакові розстебнути гудзики. Вони удвох перебирали пальцями навколо ґудзиків, переплітаючись поглядами один з одним, намагаючись якнайдовше відтягнути вульгарний момент. Нарешті, коли Владу вдалося звільнити член свого священика, що той вже повністю встав, він обволок його долонею, яка ніжно терлась то вниз то вгору. Андрій і не міг уявити вчора вночі, що його мокрі мрії стануть дійсністю. Йому хотілося перекинути голову і задихнутися у власному стогні, але більше за це йому хотілося спостерігати за всім процесом. Він упускав дрібні стогін, не відволікаючи свого погляду від юнака, що задовольняє його, іноді зустрічаючись з ним очі в очі. Хлопець точно знав, як принести задоволення чоловікові, язиком обводячи контур від основи до голівки, жадібно злизуючи всю змазку. Вже не було зрозуміло, де змазка, а де слина. Він дражнив його своїм язиком, вистежуючи легкі судоми по тілу священика, дивився на його напівзаплющені очі, які настирливо намагалися не відволікатися. Він обводив по голівці знаки нескінченності своїм язиком, різко заковтуючи весь член цілком і викликаючи новий несамовитий, такий гучний, стогін. Андрій хвалив Всевишнього за насолоду, що обрушилася, запускаючи свої сильні пальці у волосся юнака, проріджуючи кожний кучерь, що зустрічався у нього на шляху. Він з силою насадив рота хлопця на себе, і почав робити поступальні рухи стегнами в гарячий вологий рот юнака, дістаючи до горла, пробуючи глибину його розробленого рота. Він приймав дуже глибоко, випускаючи лише тонкі цівки слини на дерев’яну стару підлогу. Святий Отче забув про почуття хлопця, витовкуючи хрипкий стогін з горла його коханця в даний момент. Він більше не міг стримуватися від оргазму, що наринув на нього, і, зробивши ще пару різких поштовхів, він відпустив волосся хлопця, спустивши йому прямо в рот. Очі його відкрилися і перед ним постала ікона Ісуса, яка все ще осудливо дивилася за любовним процесом двох чоловіків. Здавалося, що картина в прямому розумінні засуджує його дії, так і твердячи: «Ти мерзенний грішник і горітимеш в Аду». Але як би страшно не було це усвідомлювати, йому зараз було байдуже. Вперше за довгі роки він відійшов від правил церкви. По храмі рознісся запах поту.
Священик спробував доторкнутися долонею ще до збудженого члена Влада, щоб допомогти тому теж досягти задоволення, але той відсунув руку вбік.
—Не варто, —сказав він, —Я не хочу.
Андрію здалося, що хлопець образився на нього за грубе поводження під час мінету. Худі ніжки швидко встали, юнак почав поспішно збиратися, намагаючись натягнути перуку і привести його в відповідний вигляд. Священик лише натягнув на себе штани та спостерігав за зборами свого коханця. Він допоміг знайти тому сумочку під лавкою, і передаючи її в ніжні руки Влада, йому хотілося запитати про можливу нову зустріч. Він очікував почути відмову або, в кращому разі, тупу мовчанку.
— Я хочу зайти ще раз до вас, — випередив священика юнак, цього разу він не питав дозволу на зустріч, він з поглядом спідлоба просто ствердив, що хотів би зайти ще раз.
Рухи юнака були грубими цього разу, погляд метався з боку на бік, Андрій хотів на прощання щось зробити для юнака, хоча б обійняти чи просто сказати «до завтра». Однак уста були зімкнуті в рівну лінію і неможливість що-небудь вимовити била під дих. Священик докоряв собі за сором’язливість, за скоєний гріх. Він не хотів бачити Влада знову, але в той же час пристрасно бажав доторкнутися до його ніжної шкіри, хоча б ще раз відчути припухлість його губ і послухати нові розповіді про дивне життя юнака.
Хлопець заглянув у відображення від скла ікони і поправив свій макіяж, а потім впевненим кроком вийшов із храму, залишивши Святого Отця наодинці зі своїми гріхами, оточений засуджуючими поглядами від зображень святих.