Це був чудовий день. Пташечки дзвінко співали, сонечко ніжно гріло своїми промінчиками з вікна і Маслотом просто не міг не посміхнутися. Маск Хуяск зрозумів що без Маслотом твіттер розвалиться і разбанив аккаунт, повернулися десерти на сайт, ще й склад кокосової карамелі тепер повністю веганський та безлактозний. Як то кажуть, життя йде як по арахісовій пасті.
Але, як на зло, не може все йти так ідеально як хотілося б. Почувши кроки які лунали по коридору офісу що так стрімко і впевнено наближалися до його офісу, Маслотом зрозумів чия сама солодка дупа прямує до нього, як тільки відчув млосний запах солодощів.
Двері в кабінет повільно відчинилися і Маслотом побачив знайому пихату посмішку і цей звичний надто ошатний костюм.
— А я бачу ти тут веселишся. — промовив Рошен пихато і вальяжно пройшов кабінет до стола Маслотома. Посмішка на обличчі зникла і замінилася невдоволеною мармизою, такою неначе Маслотому замість його улюблених цукерок подарували рошенівські плюсики.
— Так, веселюся. А ще я точно впевнений, що твоя фотографія біля головного входу з написом “Рошену вхід заборонено” мав би дати чітко зрозуміти, що я не хочу бачити твою самовдоволену пику тут. — Похмуро проговорив Маслотом і схрещує руки. Рошен же лише закочує очі, він по-лисячому обходить стіл Маслотома, все для того, щоб бути ближчим до свого прекрасного і дуже близького “приятеля”
— Ну, не треба так грубо відповідати, я взагалі-то я прийшов ще більше підбадьорити тебе. — ніжно прощебетав Рошен і сів на стіл Маслотома, його стегно торкається його руки. Але Маслотом не прибирає руки він хоче подивитися куди ж це все їх приведе.
— Саме тому ти завалився своєю сракою на мій стіл? — Саркастично сказав Маслотом і підняв брову. Звичайно він розумів до чого це все, але не під’їбати цього пихатого хлопа він не міг.
Рошен чарівливо сміється у відповідь, примружуючи очі.
— Ну ти майже правий. — Рошен взяв Маслотом за підборіддя і підвести його обличчя так щоб той дивився йому в очі. Тепло розлилося від голови до ніг, а по тілу побігли мурашки коли Рошен провів великим пальцем по губах Маслотом.
— Просто у твіттері розганяють, що на тебе треба подати в суд, так ось я і подумав що нам треба зробити щось дійсно рівноцінне всім тим гучним звинуваченням. — Рошен, хтиво всміхнувшись, нахиляється ближче до Маслотома
— Я ненавиджу тебе. — Тихо сміється Маслотом, після чого хапає Рошен за воріт його сорочки та притягує до себе. Їх вуста переплітаються в палкому поцілунку, хоча цілувалися вони пристрасно так, як цілуються закохані, які не бачили одне одного роками, але при цьому їх поцілунок був ніжним і солодким, як рошенівські шоколадки.
Рошен запускає руки в волосся Маслотом відчуваючи як його свідомість стає все туманнішою з кожною миттю. Все чого йому хотілося це бути ближчим до Маслотома, ближчим ніж коли-небудь був. Рошен ніжно перебирає волосся Маслотома між пальцями насолоджуючись кожною секундою їх поцілунку.
Палаюча пристрасть розливається тілом Маслотома і він вже не може вгамувати свій подих. Маслотом повалив Рошен на стіл, чоловікам вже було все одно на папери, що гучно розлетілися по підлозі чи на те, що хтось в офісі може почути їх палкий буревій.
Маслотом безцеремонно почав знімати з Рошену одяг, оголюючи його тіло. У звичайній ситуації Маслотом би їдкого гримнув, що йому не подобається Рошен і ніколи не подобався, занадто чепурний, занадто хімозний, занадто це, занадто то. Проте зараз Маслотом насолоджується кожним міліметром тіла Рошену.
Осипаючи шию Рошену майже вогняними поцілунками, Маслотом піднімає погляд і дивиться в очі Рошену, шукаючи в них сумніви, однак погляд шоколадного чоловіка вже туманний, з німим бляганням на продовження їх пристрасті.
— Ми тільки почали, а ти вже розтанув як шоколадка в літній день. — Хтиво всміхається Маслотом, скидаючи з плечей свій піджак, починаючи знімати з себе сорочку, що вже встигла просякнуту потом і прилипнути до його спини й з насолодою дивиться як змінюється вираз Рошену на більш похмуре.
Рошен нічого не відповідаючи лишень повертає голову на бік аби не бачити самовпевненого обличчя Маслотом.
“Що цей арахісовий засранець про себе думає?” — думав про себе Рошен, але з його злісних роздумів вириває різкий потік жару на своїх грудях.
Маслотом впевнено, неначе розпланувавши все це зараньше, рішуче спускався своїми пестощами все нижче та нижче, не даючи Рошену і секунди щоб обдумати все що відбувається.
Рошен дихав здавлено, неначе в кімнаті хтось в одну секунду прибрав все повітря, лише іноді гаряче видихаючи в якомусь невідомому раніше блаженстві. Серце Маслотома тремтить неначе нічний метелик у світлі ліхтаря, кожен раз коли Рошен робить вдих і видих, в надії почути своє ім’я що буде вириватися з горла Рошену в гарячому екстазі. Маслотом трохи ніяково і поспішно відкриває верхній ящик свого столу і дістав все що необхідно для того, щоб вони могли продовжити.
— А я так бачу тобі не вперше, раз ти вже підготовлений — кепкує Рошен і намагається поспішно перевести дихання, зберегти ті крихти самоконтролю, які залишилися після всієї тої ласки, якою його нагородив Маслотом.
— Ні, я просто знав, що твоя шоколадна дупа одного дня опиниться в мене на столі. — Відповів Маслотом зберігаючи свою пиху. Здається, вони ніколи не припинять одне одного підколювати незалежно від їх почуттів і ситуації в якій вони перебувають.
Коханці квапливо, майже зриваючи кидають останній одяг на підлогу вже не маючи сил чекати ні секунди.
Маслотом нахилившись до Рошену лагідно цілує його, повільно і ніжно готуючи Рошену до наступного розвитку подій, що призведе їх до кульмінації.
Заборонена любов, конкуренти мають ненавидіти одне одного, знущатися, намагатися переграти одне одного, але щоб переграти ворога треба знати всі його слабкості. Рошен і Маслотом, роблять це в дуже неординарний, хтивий спосіб, але ці двоє знову і знову тонуть в дотиках, поцілунках, пристрасті одне одного.
Їх тіла так близько, неначе все їх життя були одним цілим, неначе все життя тільки й прагнули відчути липке тепло одне одного, потонути в цьому жадібному, ненаситному потоку пристрасті одне до одного.
Коханці, так палко кохали одне одного, що здається втратили почуття часу та простору. Здавалося, що доля вирішила що їх маленький пристрасний секрет, не може не бути викритий. Двері в кабінет Маслотома вибиваються і на порозі стоїть той кого, Маслотом хотів би побачити в цю мить найменше
— МАСЛОТОМ, НІКОЛИ НЕ ПОВІРИШ ЩО Я… — Сммник замовк, неначе німий, стояв закам’янілий, дивився на цю невимовно сцену.
— Послухай це не те, що ти подумав! — Знервовано пролепетав Маслотом. Але сммник не бажав слухати ці недолугі виправдовування.
— Я НЕ МОЖУ ПОВІРИТИ, ТИ ЗРАДИВ НАШІЙ ДРУЖБІ! ЯК ТИ МІГ ТРАХНУТИ РОШЕН І НЕ ПОКЛИКАТИ МЕНЕ? ТИ ХОЧ ЗНАЄШ СКІЛЬКИ Я ДО НЬОГО ОЦЕ ОТО ЗАЛИЦЯВСЯ? — Маслотом був щиро вражений, здається він не очікував почути саме це від його коханого скаженого сммника. Але це робить ситуацію трошки легшою для Маслотома.
— Ну ти все ще можеш доєднатися до нас і ми виправимо мою жахливу помилку. — Ніяково сказав Маслотом відводячи погляд, він відчуває як його тіло починає ще сильніше горіти. Цей “маленький” секрет з Рошеном, стає все більш ризикованим і хтивим.
— ЩЕ Б Я НЕ ДОЄДНАВСЯ! — Сказав сммник закриваючи за собою двері на ключ, Маслотом починає картати себе всередині, він мав би з самого початку зачинити двері й тоді йому не треба було виправдовуватися перед його сммником.
Сммник швидко позбувся зайвого одягу, після чого підійшов до коханців.
Здається, сьогодні Рошен отримає подвійну насолоду~