Поштовий пес

 

— Як ти могла розповісти мамі! — Белла без стуку увірвалася в її кімнату.

Андромеда лежала в ліжку з якоюсь нудною книжкою й курила. Піксі загарчав на несподівану з’яву і вона шикнула на нього. На диво, пес послухався — здається, він слухняністю намагався компенсувати те, що Андромеді тепер заборонено ходити далі тераси будинку.

— Око за око, сестричко, — проспівала Андромеда.

Так, вона розповіла мамі, як старша сестра репетирує ментальну магію на Нарцисі.

Белла стиснула кулаки.

— Я зробила це для твого ж добра, стерво! — заявила вона. — Я турбувалася про тебе!

Андромеда затягнулася цигаркою, а тоді випустила дим у бік старшої сестри. Зрештою Андромеда цілком справедливо вважала себе переможницею. Можливо, вона й взагалі вийде сухою з води.

— А я турбувалася про Цисі, — знизала плечима вона.

Белла кинулася на неї з такою швидкістю, що Андромеда не встигла відреагувати. Піксі встиг — та його відкинуло до стіни закляттям. Песик заскавчав і затих, а Белла тим часом всілася Андромеді на ноги й схопила її за волосся так, що Андромеда й голови не могла повернути. Чарівна паличка лишилася лежати на тумбочці поза межами досяжності.

— Ти з глузду з’їхала! — вереснула Андромеда, намагаючись поцілити сестрі стиснутим кулачком у лице, однак та спритно виверталася і боляче смикала їй волосся.

— Ти огидна, — шипіла Белла крізь сціплені зуби. — Заради якоїсь маґлівської тварини готова зруйнувати життя власній сестрі.

— Ніхто тобі життя не руйнує, істеричко, — своєю чергою цідила Андромеда. Скинути з себе Беллу їй не вдавалося.

— Падлюка ти зрадлива, — Белла раптово зацідила їй гучного ляпаса, аж луна пішла кімнатою, а щоку немов закололи тисячі голочок.

— Ти хвора! — знервовано крикнула Андромеда.

Кілька хвилин боротьби і лице Белли опинилося зовсім близько. Її нігті боляче увіп’ялися в щоки.

— Що ти робиш? — Андромеда вчепилася в її зап’ястки, щоб прибрати її руки, але Белла виявилася збіса сильною.

— Цікаво, якщо зіпсувати твою мармизу, чи ти ще подобатимешся своєму бруднокровому дружку, — дихала їй в лице Белла. — Хоча… — вона різко відпустила Андромеду і зіскочила з ліжка. — Гроші твої йому точно сподобаються.

Андромеда схопила чарівну паличку й наставила на сестру.

— Забирайся з моєї кімнати!

Белла криво всміхнулася і лінькувато почвалала до дверей.

— Треба бути зовсім тупою, щоб вірити маґлородцю без роду й племені, — Белла на мить повисла на стовпчику балдахіна. — Як ти можеш вірити, що йому треба не лише влізти повище на твоєму горбі, га? — вона зробила співчутливе обличчя. — Та наше малятко думає, що це чисте щире почуття?

Андромеда стиснула губи, не спускаючи палички з Белли. Вона не збиралася їй відповідати, бо та саме на це й розраховувала. Белла ще трохи витріщалася на неї, всміхнулася і вистрибом вискочила з кімнати.

Тільки тоді Андромеда зрозуміла, що затримала дихання. Белла зовсім навіжена. Андромеда провела долонею там, де щока особливо пекла, і побачила кров. А тоді кинулася перевіряти стан Піксі.

На щастя (особливо на щастя для Белли!), Піксі серйозно не постраждав. Андромеда притягнула з бібліотеки книжки з ветеринарії і старанно продіагностувала сотворинку. Наступні кілька днів постраждалий сумно лежав на подушечці, однак невдовзі його сангвінічна натура взяла гору і Піксі знову став комочком енергії. Сіріус теж одужував і став брати Піксі на прогулянки Блеківськими угіддями, куди наразі заборонялося потикатися Андромеді. Це стало в пригоді, бо вдома Піксі інстинктивно уловлював бурю емоцій і намагався зайвий раз не покидати кімнату, скачучи по голові в Андромеди.

Приготування до весілля йшло повним ходом. Від Лестранжів, звісно, старанно приховували кризу стосунків у сімействі Блеків. Мама на людях була шовковою з Беллою — Андромеді лишалося тільки тішитися, що на саму наречену ця мамина поведінка наводила жах. Схоже, Белла відкрила для себе нові сторони мами і була під враженням.

Втім, Андромеда старалася уникати товариства як могла. Якось до її імпровізованої в’язниці завітала сама Нарциса.

— Фу, в тебе тут так смердить цигарками, — наморщила носа бездоганно правильна молодша.

Андромеда безтурботно всміхнулася. Їй було байдуже до всього. Триматися їй допомагав отриманий від дядька Альфарда лист. «Поговоримо предметно на весіллі. Там усе одно буде смертельна нудьга».

— Чим я завдячую твоєму візиту? — спитала Андромеда в Нарциси.

Та велично пропливла кімнатою і опустилася на диван. Андромеда подумала, що люди ніколи не бувають такими підкреслено дорослими, як у чотирнадцять років. Потім, коли ти закінчуєш Гоґвортс і опиняєшся сам на сам зі справді доленосними рішеннями, тебе охоплює нечуваний рівень розгубленості.

— Мама на дві третини зменшила розмір посагу Белки, — кинула Нарциса таким тоном, наче вони говорили про погоду.

За традицією, посаг нареченої чистокровиці був її особистим капіталом, до якого чоловікові було переважно зась. Ну принаймні у випадку Белли йому точно не світило розпоряджатися її коштами.

Андромеда мимоволі реготнула, сама не знаючи, що це означає — зловтіху чи просто здивування від маминої суворості.

— Отакої, — посмішка таки вилізла на обличчя.

Нарциса стрельнула лукавим поглядом у її бік.

— А ти чого під замком? — спитала вона все тим же легким тоном для обговорень погоди.

Андромеда посміхнулася ще ширше.

— Ми не укладали угоди про обмін інформацією.

Нарциса закотила очі. Потім взяла м’ячика Піксі, трохи покрутила і, на подив Андромеди, кинула — зазвичай молодша була байдужісінькою до тварин і ні з ким не гралася. Піксі чкурнув за іграшкою.

— Завтра примірки суконь, — додала Нарциса.

Піксі доставив їй м’ячика на диван і в надії покрутив хвостами. Нарциса поморщилася, коли відчула слину на іграшці, а тоді знову кинула. Піксі з вражаючим для його розмірів гуркотом приземлився на підлогу і побіг.

— Наші примірки окремо від Беллиної, — сказала Нарциса. — Певно, вона не хоче нас бачити.

— Або мама оберігає нас від цієї мегери, — іронічно докинула Андромеда.

Вони посиділи у мовчазному тріумфі.

Піксі притягнув м’яча, але Нарциса втратила інтерес. Вона підвелася й розправила складки сукні.

— У будь-якому разі, дякую, — кинула ніби між іншим.

— Це був слушний час, щоб розказати мамі? — здійняла брову Андромеда.

Нарциса ще трохи поправила спідницю.

— Думаю, кращої нагоди вже б не випало, — замислено сказала вона.

На мить Андромеді спало на думку, що вся та ситуація з «Розповім Руді» була планом найменшої, щоб мамі розповіла саме Андромеда, а юна авторка п’єси лишилася за лаштунками вистави. Та певно, це вже уява занадто розігралася.

Андромеда покрутила в руці закладинку до книжки. Значно більше її турбувало інше.

— Як думаєш, мама теж використовувала на нас ментальну магію? — зрештою спитала вона.

— Не думаю, — після паузи сказала Нарциса. — Коли ми ставали нестерпні, нас завжди можна було здати няньчитися домовим ельфам.

Андромеда гигикнула — більше від полегшення, ніж від дотепності зауваження. Нарциса всміхнулася краєчками губ і поспішила покинути кімнату, наче в неї був чіткий ліміт на розмови по душах.

Все ж Андромеді значно полегшало щодо мами. Вона справді добре пам’ятала, що в дитинстві багато часу проводила в товаристві домашніх ельфів, аж поки не затямила собі, що якщо хочеш бачити маму, то мусиш бути чемна. Тож зрештою вона остаточно переконала себе, що Белла набрехала. Вона завжди міряє людей по собі.

Про Теда вона теж точно сказала неправду. Андромеда злилася на себе, що Беллі вдалося своїми словами посіяти зерно сумніву в її душі, однак нічого не могла з собою вдіяти і тепер думала, чи не права сестра.

Піксі встав передніми лапами їй на коліна і з надією кинув м’яча. Андромеда розсіяно погладила його по голові і хотіла почухати шийку, аж тут намацала на нашийнику щось шорстке. 

— Що там у тебе? — вона уважніше придивилася і побачила, що на нашийник намотана записка.

Андромеда відчепила її. Неохайним стрибучим почерком було нашкрябано:

 

«Тебе покарано? Сподіваюся, це не дуже серйозно».

 

Андромеда закусила нижню губу. Оце сюрприз з прогулянок Піксі із Сіріусом! Першої миті всередині розлилося тепло, а вже наступної промайнула думка, як це тупо, що її досі можуть посадити під замок, хоча вона вже цілком доросла. Повагавшись, Андромеда вирішила написати відповідь.

Вона починала писати кілька разів і жмакала написане, аж поки в голові не сформувався план. Завдяки дядькові Альфардові вона зможе вбити двох зайців одним закляттям.

Андромеда написала довгого листа про дядькову подорож на Корфу.

 

«Особливо я б хотіла побачити одне озеро в період цвітіння білих лілій. Словом, затриматися доведеться надовго. Планую їхати без «благословення» сім’ї, тож буду харчуватися краденими оливками і морським повітрям. Отак от. Якщо що, чекатиму в гості»

 

Андромеда зменшила листа і вчепила на нашийник.

— Ти в мене тепер поштовий пес, — повідомила вона Піксі, на що той з ентузіазмом замахав хвостами.

Можливо, з її боку було занадто радикально кликати Тонкса кинути все і приїхати до неї на Корфу. Та зрештою, він може просто взяти відпустку… що її немало розчарує, бо коли як не тепер хотіти всього і відразу.