«Пігмаліон» (англ. Pygmalion: A Romance in Five Acts) — одна з найвідоміших п’єс ірландського письменника Бернарда Шоу, написана в 1912 році. Оригінальність, дотепність і демократичний дух п’єси, відображення глибоких і гострих соціальних проблем забезпечили їй популярність у багатьох країнах. П’єса має успіх і нині.
У п’єсі розповідається про лондонського професора фонетики Генрі Хігінса, який уклав парі зі своїм приятелем, полковником Пікерінгом. За умовами парі, Хігінс має за шість місяців навчити квіткарку Елізу Дулітл вимові, заведеній у вищому світі, і на світському прийомі зуміти представити її як герцогиню. Назва п’єси є іронічною алюзією на античний міф про скульптора Пігмаліона, який створив настільки досконалу статую дівчини, що богиня Афродіта погодилася, на прохання Пігмаліона, закоханого у створений ним образ, оживити статую.