У шкільних коридорах було галасливо не лише під час перерв. Учні шляхом обману покидали кабінет навіть під час самостійних, а вчителі щиро повірили у безглуздий збіг, коли одразу п’ятеро пішли з уроків через носову кровотечу.
Даллон і Раян були серед цих хитромудрих учнів. Цього разу вони вийшли раніше, аби зайняти улюблене місце в їдальні, але хлопців випередила компанія дівчат з паралельного класу.
— Вже втретє на цьому тижні, гей! — вигукнув Сіман з ноткою образи і поставив свою тацю на вільний стіл. — Ніщо не може так засмутити мене, як зайняте наше місце.
— Навіть завалені іспити тебе так не розчарують? — зняв з плечей рюкзак Вікс і посміхнувся, сідаючи поряд. — І що мені зробити, щоб у тебе піднявся настрій? — поплескав він друга по плечу, від чого юнак тихо посміявся, відсунувши тарілку з салатом.
— А поворожи мені на таро, — Раян ляпнув перше, що прийшло в його голову і, схрестивши руки на грудях, глянув на однокласника розуміючи, що він цього зробити не зможе.
Але Даллон лише знизав плечима, відвернувся та поклав рюкзак на коліна і порився в ньому. Цікавість взяла вгору, піднявши брови, Сіман спробував заглянути і дізнатися, що ж ховає його друг. За що він і отримав лише в лоба.
Раяна це, звичайно, образило, що найкращий друг йому не довіряє, тому він потер чоло та вже хотів обуритися, але Вікс його перебив:
— Отже, — сказав юнак і почав по черзі розкладати світлини, вигадуючи по ходу діла, — тут сказано, що в тебе чудова посмішка, а тут…
— Гей! — вихопив він фотографію з рук однокласника і посміхнувся. — Це ж мої фотографії з Інстаграму. А цієї у мене немає навіть у телефоні, — взяв Сіман і другу, уважно розглядаючи. Він тихо хмикнув. Хто б міг подумати, що найкращий друг завжди носить із собою його фотографії?
Даллон у цей момент усвідомив, що зовсім не так хотів розповісти свій секрет. На мить йому здалося, що в животі з’явилися ті самі мерзенні метелики, але вони швидко зникли, варто було юнакові взяти у Раяна трохи салату, тому він продовжив:
— Гм, то й що? Між іншим, тут сказано, що ми маємо бути разом, — Вікс поклав фотографію, де вони на одній з вечірок вона на спір танцювали вальс.
— Прямо так і сказано? — усміхнувся Сіман і посунувся ближче. Він довго не міг наважитися сказати «другу», що той йому подобається і вже дуже давно. Але тепер його позбавили від прокручування різних варіянтів розвитку діалогу на цю тему. — Тоді хто я такий, щоб сперечатися з долею, — юнак забрав сік тепер уже свого хлопця і зробив ковток, а потім коротко поцілував Даллона в кутик губ. — Але цю фотографію ти все одно мусиш мені віддати.
