Які бувають сімнадцять

Здається, коли тобі сімнадцять життя грає яскравими фарбами та таке бурхливе, як Тихий океан. Але кольори які бачить Саша досить сірі, іноді вони сині чи чорні. Найнеочікуваніше, що з нею трапилось це контрольна з фізики про яку не попередили. 

Уночі Саші розбудила кроки в кімнаті. Вона не відразу змогла прокинутись, та старанно кліпала очима, намагаючись побачити щось чіткіше за темряву. Велика тінь ходила туди-сюди. 

— Мам? — сонний голос рознісся по кімнаті. 

Чоловік стояв та розглядував всіх хто йде, шукаючи дочку. Саша тим часом, стала як викопана.

— Саш, щось сталося?

У тьоті Люби було затишно, Саші побрався район. Хоч там все було явно не нове, відчувалася атмосфера життя. Найбільше їй сподобався їх балкон, який був заставлений різним непотребом, але з кількома стільцями, та гарним краєвидом на інші поверхівки.

Мама попередила, що сьогодні вони з  Любою підуть до батька у квартиру, забрати деякі речі, адже зима вже була близько. Це тривожило Сашу, вона боялась за жінок. 

Дорога додому здається займала вічність. Саша почала переживати за сьогоднішній вечір.

Чорний чай з долькою лимона, зручно вмостилась на кухонному дивані та дзвінок другу.

Погода в цей день була особливо мерзенна. Холодний вітер, що обривав листя, дощ мрячкою, багнюка під ногами. Вологе повітря, через яке здавалось на вулиці мінус тридцять. Так їх зустрів жовтень.