Її посмішка мов сонце

   Одного дня я отримала повідомлення від валторністки з оркестру, що на цьому тижні відбудеться концерт, і чи знайшла я вже спосіб як я буду добиратися, так як концерт відбудеться в іншому місті. Це було дуже добре що вона мені повідомила про це, так як я ніяких повідомлень не отримувала. Потім я домовилася з цією дівчиною, що вона мене підвезе. Вона зі своїм хлопцем Бенуа теж валторністом відвезли мене туди, ще й підібрали мене прямо біля дому. Це було дуже приємно що про мене не забули і написали. Взагалі я мала отримати мейл на пошту(у мене Жульєн брав його), але я нічого не отримала, можливо він записав неправильну адресу.

    Ми прибули в місто, воно справді було доволі далеко. Спочатку я пішла в кімнату поклала свою скрипку слідом за валторністкою. Я вирішила пройти туди де було більше людей. Заглянула в одну із гримерок, там якраз була Таті, я їй помахала. Тільки но я хотіла взяти телефон, піднімаю очі, на мене дивиться дівчина, і з виразом «О» підходить до мене.

    — Як тебе звати?  — запитала. Але я нічого не чула бо було дуже шумно, і плюс я була трохи в ступорі. Вона ще раз повторила. І потім мабуть зрозуміла що я іноземка.

— What is your name?

— Aa, name, Katherine. 

Я чула дуже погано що вона каже. Але під час діалогу вияснила, що їх звати Louna , хоча я і це далеко не з першого разу почула. Ще й перепитала це як Lune? (Французською це місяць), вона підтвердила, і сказала що в її мами таке саме ім’я як і моє. І вона навчається в Арт школі на другому курсі, хоча я і досі не до кінця зрозуміла, що вона там вивчає. І  їй 20 років Після недовгої бесіди ми мали йти, так як нам організували ще екскурсію в цьому місті.

  Звичайно я мало що зрозуміла з тої екскурсії. Ще я стояла не далеко від Луни(типу неспеціально ), потім ще сказала, що мало що розумію. Вона запропонувала пояснити. Ааа, вона прекрасна. Але я відмовилась. Було б дивно відволікати їх від екскурсії. Потім вона випадково вперлася на одну із стін, і на ній лишилося трохи побілки. Я незнаю звідки я брала сміливість, підійшла до неї, і почала обтрушувати, при цьому сказала в тебе стіна на спині. Взагалі місто дуже гарне. Там багато стін, де організовували бої в середньовіччі. 

     Після цього ми мали репетицію під відкритим небом та палючим сонцем. Тому ще й використовували прищіпки. Це було доволі кумедно. Так як ми намагалися швидко перегортати сторінки, і вони ще й літали по всій сцені. 

       Закінчивши грати, ми пішли перевдягнутися і перекусити. Я одразу була в чорному. Тому спочатку просто пішла прогулялася. Я ще й була в платті, що легко взлітає, і коли я спускалась по сходах, хтось такий «Мерлін Монро». Повернулася, взяла свої бутерброди з лаваша. Мама ще сказала брати два на випадок щоб когось пригостити, але я все сама поїла звичайно. Луна переодягнулась в чорне. Вона прекрасна, особливо в чорному ще й в рубашці, просто вау. Потім почався дощ. І багато хто побіг забирати партитури і деякі інструменти що там лишилися. Але нам пощастило що дощ йшов зовсім недовго, тому хоч і трохи пізніше, але все таки ми виступили. Я троохи запорола, ще й вітер трохи підводив, хоча це було навіть весело ловити ноти по сцені. 

    В нас був невеликий антракт, я пішла поклала скрипку, і спустилася в низ. Паралельно розповідаючи подрузі про Луну, ще й засняла на камеру в низу сцени як вона бігала туди сюди. Я спустилася до сцени, і мінори оркестру(неповнолітні) запросити мене піти фотографуватися. 

     Я не відмовилася, і пішла з ними. Це було досить мило, що вони мене запросили. Ми зробили декілька фото, ще мене запросили на гей парад, і потім нас почали гукати, що вже пора йти на сцену. Виявилось що одразу потрібно було взяти інструмент, а я залишила його в гримерці. Я бігом побігла за скрипкою. А там закрито, я перелажу через паркан, а наступні двері закриті. Потім я вже відчаїлася, думала що вже незможу виступити. Повертаюся, так само перелажу через паркан, бачу Жульєна з ключами. Він пішов відкрив мені двері, я почала вибачатися що провтикала, він сказав, що всеодно без мене б не почали. Я налякана і захекана вибігаю на сцену, і всі повертаються і дивляться на мене. Кошмар як соромно. 

     Ми відіграли другу частину концерту. Пішли переодягнулися. І звичано як всі поважаючі себе музиканти пішли пити пиво. Мене усі розпитували чи їду я в турне, але я не могла відповісти, бо сама ще незнала. Я знову опинилася біля Луни. Ми трохи поговорили, вона і ще декалька чоловік привітали мене з дебютом.  Також Луна показала мені на карті де її рідне місто, і дізналася що я з України і приїхала у зв’язку з війною. Коли французи дізнаються, що я українка, вони спочатку  реагують, а добре, а потім, так стоп, а коли ти сюди приїхала? І починають жахатися коли дізнаються що після 24 лютого.

    Всюди було шумно, тому Луна попросила ближче казати їй бо їй не чути. А я ледь стримувалась щоб не сказати яка вона шикарна в чорному. Ми ще трохи поговорили, я попросила її інстаграм. Вона написала свій нік, і поряд з ним веселка(бінго).

      Потім Гюстав мене розпитував як буде добрий день українською і допобачення. Він відразу сказав, що дуже схоже на польську. Потім усі почали збиратися їхати. 

    Я назад поверталася таким самим чином. А Луна їхала в машині з іншими музикантами. Ще й по дорозі, ми їх зустріли. Я повернулася додому пізно. Вертатися додому в ночі прекрасно.

     Ще один концерт, але в тому ж місті де я зараз проживаю , тому проблем з тим як дістатися до місця призначення не виникало. Але в день виступу я почала трохи сумніватися чи правильно я почула коли ми зустрічаємося. Спочатку я написала Таті, але вона не відповідала. Тому я вирішилась на те щоб написати Луні. Але коли я вже стояла на зупинці, мені відповіла Таті і через деякий час Луна. Вона мені все дуже детально розписала, обожнюю коли люди так відповідають. А Таті відповіла російською, латинськими літерами.

      Я дісталась начебто до пункта призначення, але щось мені здалося, що щось не те. Якась маленька церква, і я не чую ознак життя, а тим більше що там музиканти. Я сфотографувала церкву, і запитала Луну чи це тут. Потім запитала якихось двох тіток, що стояли неподалік. Вони допомогли мені знайти правильну адресу. Я вирушила до зупинки, добре що правильне місцезнаходження виявилося зовсім недалеко. Потім одразу видалила повідомлення, що писала Луні. 

     Звичайно я гарно так запізнилася, розклалася, сіла за третій пульт, хоча зазвичай граю за другим. Стільця для мене не було, тому я сіла на лавку біля пюпітра. Коли ми перейшли до наступної пісні Гюстав(деригент) запропонував взяти мені стілець. Я вже сіла як людина, мені ще й дівчина що грає на арфі допомогла піднести його. 

     Я сіла за третій пульт, хоча зазвичай сижу на другому. Прийшла дівчина, яка взагалі рідко ходить на репетиції, і ще й партачить. За день до концерту, ми з одною моєю колегою розписали штриги у всій партитурі, аплікатуру, і все що можна, але ця папка дісталася не нам. Ми були змушені грати по третьому пульту, а там дуже мало чого написано, ще й попереду Емілі постійно плутала штрихи, що сильно збивало.

     Після репетиції ми пішли переодягатися, до мене підійла Луна, і почала вибачатися, що не змогла відповісти на повідомлення, бо грала(яка ж вона киця). Ще я їй розповіла трохи детальніше як я добиралась, і чому запізнилась. Потім до мене підійшла ще одна дівчина і вибачилася що вони не поставили стілець для мене бо незнали чи я буду. Чому вони всі такі милі?

      Після цього в нас був концерт, він був досить непоганим, мене лише напрягало, що глядачі сиділи в метрі від мене. А ще моя мама з хрещеною та її родичами, змогли прийти на концерт. Моя хрещена сказала що не думала що їй буде подобатися лебедине озеро. 

     Після антракту ми трохи побули на дворі, ще Таті похвалила мій наряд. І виявилося що ми маємо грати ще твір який я ніколи не грала і перший раз побачу. Але добре, що всі ці пісні я добре знала, вони в мене на слуху, це були просто деякі хіти Абба тому це доволі не важко.

     Мене спочатку хотіли дочекатися після концерту, але я відмовилася. Як же я пропущу пиво після  концерту, яке я не п’ю. Але всеодно це можливість з кимось поспілкуватися. Я хотіла піти в гримерку, як до мене каже Гюстав, я тебе познайомлю з одним українським композитором. Після цього я була змушена розмовляти з якимось дядьком, який ніяк не міг зупинитися щось говорити. Я все хотіла піти, бачила як всі складаються ітд, але він все говоре і говоре.Під час бесіди я побачила як Луна дає спробувати зіграти на її флейті своїй подрузі. Я стою і наблюдаю боковим зором за людьми з оркестром і типу слухаю що він каже. Так цікаво то було, він все ніяк не міг зупинитися балакати. Я вже почала говорити, що думаю , мені пора йти, і нарешті він зупинився хоч і не одразу. 

        Багато хто вже підійшли до столу, деякі досі допомагали розносити барабани. Я трохи почекала і теж підійшла до столу. Деякі оркестранти вже пішли додому недочекавшись. Мене почали розпитувати Гюстав(деригент) та Илюіз(наш єдиний альт краш і бібліотекар) . Вони запитували про війну, як все починалося де я була, як мої родичі і друзі що в Україні. Я розповіла як в нас щось зірвалось, і вахтерша почала казати виносьте сміття, але вони не знали як реагувати. Також питали мене про вступ до концерваторії та систему навчання музики в Україні.

       Поряд зі мною стояла Луна, і розмовляла з своїми друзями але їй постійно треба були то якийсь стаканчик, то ще щось, і вона постійно наближалась до мене, прямо дуже близько. Я ще трохи постояла там і вирішила піти. Коли я виходила, мене наздогнала Марі(валторна) , і запитала, як я буду добиратися наступного разу. Вона пообіцяла, що знайде спосіб доїхати, або ж сама підвезе.

    Я пішла на зупинку, і так вийшло що я чекала на автобус ще з одною дівчиною з оркестру. Цього концерту вона була за одним пультом зі мною. Виявилося, що вона з Німеччини і також не ідеально розмовляє французською тому ми говорили англійською. Взагалі цього разу було цікаво іти додому. Коли ми з Маіти(це ця дівчина) виходили з автобуса, то якраз на велосипеді проїзджала Луна повз нас, ми їй помахали, поздаровкались і я знову побачила її посмішку. Потім виявилось, що я живу зовсім недалеко від Маїти.

     Після цього концерту я багато нила подрузі, що я хочу  погуляти з Луною хочу ще зустрітися ітд. Думала написати чи ні, чи що робити взагалі. Але Ясіся (моя подруга) сказала що чому б і ні, і я все-таки вирішилась запросити Люну піти гуляти.

     Я їй написала, і вона мені відповіла, що вона цьому була б рада, але вона нажаль зараз не в місті, і повернеться в п’ятницю. Можемо зустрітися на вихідних або на наступному тижні якщо я зможу. Згодом я їй запропонувала піти гуляти в суботу, але вона відповіла що працює в суботу зранку, а потім іде на марш гордості(гей парад). Я відповіла, що теж буду там. Потім вона сказала що це кул, і ми домовилися про зустріч в інший день. Трохи пізніше, вона мене запитала, чи я одна чи з друзями буду. Я відповіла, що скоріш за все сама( так як компанія неповнолітніх що запросили мене почали писати що вони йдуть з іншими компаніями, і вже не можуть) . Луна запропонувала періодично пересікатися, вона знає деяких людей, що будуть там і вона збирається періодично змінювати компанії. Я відмовилася, подякувала і сказала що не хочу її відволікати, тим більше після цього я маю йти не день відкритих дверей до концерваторії. 

Можливо я лохиня а можливо і ні))

        Ми домовилися зустрітися в понеділок, але до понеділка ще мав відбутися гей парад і ще один концерт. Я пішла на прайд сама, але в переписці мінорів всі почали писати, що давайте зустрінемось, я стою тут, а я тут. Але там такий величезний натовп був, що жах. До цього ж жара неймовірна. Я йду собі, розглядаю, це доволі цікаво. Вже думала, що нікого не знайду, але потім чую мене хтось гукає. Я повертаю голову а там Таті, Анна і Мальо.  Ми вже достатню дистанцію пройшли, але я все-таки їх зустріла. 

     Взагалі нічого незвичайного не відбувалося, ми просто ходили всі за ручки щоб не загубитися, і підспівували під музичку. Періодично всі зустрічали когось знайомого. Єдине це було жах як жарко і хотілося стрибнути в канал поплавати. Багато хто забігали в фонтани і там хлюпалися. Але в цілому це було весело. Ми зупинилися на деякий час, потім я дивлюся, із натовпу виходить Луна. Ми всі такі ооо, поздаровкались, обсудили як сьогодні спекотно, і вона побігла далі. Потім зустріли ще дівчат з оркестру. Під кінець гей параду я побачила повідомлення від Жульєна, він питав як я буду добиратися до завтрішнього концерту. Я відповіла, що поки незнаю, і він запропонував мене відвезти.

        В день концерту я трохи запізнювалася на призначений час. Написала про це Жульєну, він сказав щоб я не хвилювалась, все ок. Я підходжу до місця зустрічі. Дивлюсь Луна стоїть. Я запитала чи вона також їде з Жульєном, вона підтвердила. Я була трохи в шоці, що їду з нею. Вона мене почала розпитувати як парад, чи вперше я на ньому. Чи мені сподобалося і так далі. Я їй багато чого встигла розповісти поки ми їхали, ми ще й продовжили розмовляти коли вийшли з машини. 

     Далі було трохи рутинне заняття, ми розтавляли стільці, барабани, потім в нас була репетиція. До речі, майже кожен раз так виходить, що я сиджу так, що мені просто ідеально видну Луну. Навіть ніяк повертатися не треба, я практично по діагоналі до неї сиджу, що мені прекрасно її видно. Коли я грала в оркестрі в коледжі я сиділа так, що духовиків взагалі не було видно. А зараз ідеальний ракурс.  І іноді на репетиціях, якщо Люна зловить мій погляд, посміхається мені. Можливо мені неварто так робити, але я не можу не пялитися. Але невідомо чому, в мене немає такого відчуття, що мені за це соромно чи конфузно, і я немаю так робити, бо як мінімум це не вічливо, і людині може бути неприємно .

       До концерту лишалася година, я незнала чим себе зайняти. Луна залишилась трохи пограти. Багато хто пішов переодягатися. Згодом, я приєдналась до компанії мінорів, ми тинялися по церкві в якій відбувався концерт. До виходу на сцену, Луна випадково доторкнулася до мого плеча, і вибачилась, ну блін, навіщо ж вибачатися, треба було ще раз.

      Ми виступили, людей було якось малувато якщо порівнювати з минулими виступами. Далі ми розбирали барабани, і стільці. Я до цього запитала Жульєна чи зможу я поїхати разом з ним, і він погодився, тому я залишилася чекати, хоча мене запрошували їхати на потязі і не чекати нікого.

     Нас залишилось досить небагато, і виявилося що Жульєн з Илюїз залишаються випити пива. І в мене є вибір лишитися з ними, чи поїхати з Еліз. Я обрала другий варіант. Якийсь мужик заманював Луну лишитися на пиво, але вона відмовилася. Коли ми прощалися з другою частиною людей, Гюстав намагався попрощатися зі мною українською мовою. Я йому нагадала, що це буде «допобачення «. Він це сказав, і Луна в мене потім перепитала, і повторила також(аааааа). 

    У Еліз на той момент була велика машина, тому поїхали вона, Шарлот(труба), Мальо, Таті і Луна. Ще й вийшло так , що саме Луна сиділа біля мене. Їхати було досить прикольно, вони вмикали і співали якісь французські пісні, а ще пісню про Бруно(енканто) тільки французською мовою. У Луни на ногах дуже багато ран, здогадуюся, що це розчісані комарі, але чомусь це так привабливо. 

     Спочатку висадилися Таті та Мальо, я збиралась з ними, але мені підсказали, що краще вийти пізніше, бо там трамвайна розв’язка. Тому я вийшла з Шарлот і Луною. Ми всі разом під’їхали на трамі, але дівчата вийшли раніше ніж я.

    А ось на наступний день, довгоочікувана зустріч але  в іншому розділі.

      Я написала Луні коли  вона може зустрітися. Ми домовилися на 4, вона прямо запропонувала конкретні години коли вона вільна і запитала куди я хочу піти. Але я незмогла нічого запропонувати, лише прогулятися в місті. Вона погодилась, і сказала на місці вирішимо. 

     Я прийшла на місце зустрічі, але вона трохи запізнювалась і написала мені про це. Я поки зайшла в книгарню, до речі знайшла там ще книжку з рецептами українських страв. Потім вона мені написала що під’їхала, я вийшла.

    Вона приїхала на велосипеді, припаркувалася. Запізнилася, бо її затримали на навчанні. Наскільки я зрозуміла, вона навчається на факультеті якимось чином пов’язаному з фотографіями, але незнаю як, і в неї від цього мозолі. Вона одразу коли ми зустрілись,  сказала, що це дуже мило, що я сказала, що балакаю як равлик. До цього я їй писала, чи нормально їй буде зі мною гуляти, так як я говорю як равлик. Але вона мені запропонувала спілкуватися англійською якщо мені так легше (ааа вона прекрасна).

    Ми ходили, говорили, потім ще взяли морозиво. У мене були солодкі руки із-за морозива, і Луна налила мені на них води.  Я їй багато розповідала про війну(оце я класна компанія). Вона насправді доволі багато мене запитувала про Україну. Ще ми зустріли її друзів, вони запитали як мене звати, я відповіла що Катрін, і вони почали дивуватися як це так, це французське ім’я. Потім я сказала, що мене звати Катерина, але вони не можуть правильно вимовляти. Зазвичай французи кажуть Катеріна, ще й наголос на і. Але я потім ще додала, що повним ім’ям мене рідко називають, зазвичай я Катя. 

      Після цього Луна перепитала мене про це, і така о Катья, Катя(до речі в неї виходить дуже добре казати моє ім’я як для француженки).  Вона запитала як мені більше подобається коли до мене звертаються Катья чи Катеріна, я сказала, що може казати як хоче. Зазвичай французи звертаються на повне ім’я. Але вона мені розповіла що її маму називають часто Кет. 

      Ми зустріли ще декілька її знайомих. До речі одна дівчинка була з рюкзаком в якому сидів кіт. Луна ще розказала, що вона з Болгарії, і запитала чи це біля України . До речі, дуже кумедно, що вона відповідає усім попрошайкам. Вони такі кажуть, дайте грошей. Вона відповідає, —ні вибачте немає. 

—Гарного дня мадмуазель

— І вам гарного дня

     Ми обговорювали хто, що дивився, і я сказала, що колись дуже активно дивилася аніме, але в нас бажано таке тримати в секреті, так як зазвичай якщо хтось відрізняється чимось то він від цього може страдати. І привела в приклад ще ЛГБТ. Вона сказала, що в Франції теж є гомофоби, і навіть в якихось регіонах їх більше а десь менше. Незнаю як така статистика підраховується. Вона в мене запитала, як мої батьки ставляться до цього, я відповіла, що не позитивно нажаль. Я розпитала як у неї, її мама сказала окей, і батько теж, але вони незнають як таке сказати бабусям і дідусям. Сестра її теж ок відреагувала, бо їй теж подобаються дівчата, і вона перша хто робив камінгаут в сім’ї . Взагалі у Луни дві сестри, наскільки я зрозуміла, вона середня. Вона дуже багато мені чогось розповідала, але я незавжди розуміла. Хоча мені просто навіть приємно слухати її голос. Наскільки я правильно зрозуміла, то в неї є дівчина. Але я сумнівалась чи правильно зрозуміла чи ні. 

      В цілому ми гуляли не довго, їй треба було йти забрати свої речі в своєму навчальному закладі. Ми стали прощатися, я її обняла, вона мене обняла у відповідь так, ніби я її подруга яку вона не бачила 100 років. Взагалі у французів чомусь є така манера обіймів, потерти по спині. Потім вона ще нахилилася, і я віддалилася, а потім зрозуміла що вона хотіла цілуватися. Я сказала а добре, і її поцілувала в одну щоку потім в другу. І вибачилась сказала що для мене це просто дивно, ми в Україні не цілуємось так. » Ви надаєте перевагу обіймам?» . Я сказала що скоріш так . Вона додала, що в Франції коли був ковід, то всі теж перестали цілуватися. 

       Я вже звикла впринципі цілуватися з всякими дядьками , бабусями і дідусями. Але з Луною було приємно це робити на відміно від всіх інших. Ми попрощалися, і під час прогулянки ми пообіцяли обмінятися трохи музикою. Я їй одразу надіслала, вона сказала що послухає коли буде вільний час, але якщо проспойлерити, то вона досі не послухала і мені нічого не відіслала. 

    Я їй подякувала за прогулянку, і запропонувала, якщо вона не проти ще якось зустрітися, але вона відповіла, що до неї приїде її копін, а потім вона їде додому, і тому не зможе піти гуляти, лише в вересні коли почнеться навчання. 

       В цю ж саму неділю в нас відбувся концерт, в містечку неподалік від того, де я зараз проїзджаю. Я домовилася добиратися туди разом з Таті, на велосипеді. Ще по дорозі ми зустріли Мальо та Естер, вони також їхали туди на велосипеді. 

      Ми знову виступали під відкритим небом, біля палацу. Переодягалися ми теж в палаці, і робили це за дверима де був плакат голої жінки.  Там було підвальне приміщення, тому був дуже сильний контраст температури. Нам ще видали карточки на безкоштовну їжу та напій. Я трохи дулась на Луну бо вона не послухала мою музику. Тому за цей концерт я з нею практично не спілкувалася бо хотіла накрутити себе, щоб вона мені не подобалась. Але Луна все-таки запитала в мене «Ça va» ? 

      На цей концерт знову прийшла моя мама і декілька знайомих. Після концерту ми поїли по карточкам, що нам дали.  Назад я так само добиралася велосипедом, ще й коли ми з Таті виїхали, то по дорозі зустріли Луну теж з велосипедом, вона комусь дзвонила. Таті запропонувала їй допомогти чимось, але та відмовилась. 

         Це була моя остання зустріч з Луною. В наступний раз я вже зустрілася з нею конкретно в турне. Але після цього вона мені ще писала. Я виставляла історію в інстаграмі, коли підірвали будинок офіцерів у Вінниці, і вона відповіла, що це жахливо те, що відбувається, та запитала мене чи не було там когось кого я знаю. І ще й я отримала досить дивне повідомлення. Я думаю про тебе…❤️. Французська вічливість звичайно, але це в цілому мило, що вона мені відписала, хоча мені тоді було не сильно до того щоб радіти. Мені ще й відписала  Лія (флейта) що вона рада, що я поїду в турне, і зможу відволіктися(я на той момент якраз визначилась з цим).

      Їхали ми на автобусі, тому зустріч була ввечорі, щоб якраз на ранок ми були на місці. Мені трохи важко було дістатися, так як там де я зазвичай пересідаю на трам відбувалися ремонтні роботи, і в такому випадку треба трохи пройтися. А з валізою та іншими речами це не дуже весело.

    Я написала Таті, чи не можна до неї підсісти, під’їхати. Вона погодилася, але я всеодно трохи під’їхала автобусом. Я то думала, що підвезуть її батьки. Але вона така бере і сідає за руль. 

     Як відчути себе лохинею швидко. На хвилинку Таті просто теж 17, вона навіть на пів року менша. В Франції здати на права можна з 16, але їздити можна тільки в присутності людини яка має досвід водіння більше трьох років.

      Ми прибули на місце відправлення. Мені Таті розповіла страшну історію, як її флейту вкрали. Вона живе на першому поверсі, і в неї були відкриті вікна, хтось заліз, і вкрав конкретно її флейту . Тому на цей тур їй позичила Еліз свою стару.  Таня якраз збиралася купити нову флейту, і впринципі не так сумно, але всеодно жаль.                  Потихеньку всі почали підходити. Метушня з барабанами та арфою. Зустрілися з Анною і Мальо. Луни я серед усіх незнайшла. Уся компашка мінорів пішли на задні місця. Ті,  хто старші ввімкнули музику, дістали пиво. 

     До  півночі всі спілкувалися, пили, підспівували, лазили по автобусу. Шарлота нам видала ще невеличкі програмки туру. У нас була якась вікторина на знання учасників оркестру, але мене не запитали . Нам пощастило, що нас не так багато, і мені дісталося подвійне місце в автобусі. Це означає, що в мене була можливість хоч трохи поспати. Я намагалася вмоститися. І постійно випадково штовхала Таті, вона спала навпроти мене. Я сростерігала таку картину, що Таті уже заснула, а Мальо намагався її розбудити, оце так тактовність.  За ніч я все-таки трохи поспала. Зранку ми їхали дуже гарними місцями, між гор, і я ввімкнула музику та дивилась на дорогу, релакс. 

     Ми прибули вчасно, як і обіцяли. Я нагріла вухо, почула, що Луна приїде в 15:30. В кімнату ми не могли одразу заселитися, тому нам спочатку просто оголосили хто з ким. Мені пощастило, так як нас заселили лише вчотирьох( Таті, Анна та Естер). Заселитися ми мали можливість лише після обіду, тому ми пішли гуляти містом і шукати щось, щоб поснідати. Спочатку в нас була доволі величенька група. Але потім ми трохи розділилися, і так вийшло що я залишилася вдвох з Таті. Ми знайшли булянжерію, купили собі круасани. Потім трохи погулялися. Спочатку мені не дуже сподобалося місто. Одразу видно, що воно набагато бідніше за те, в якому я зараз проживаю. Потім ми вирішили спробувати пошукати інших. Ми їх знайшли, але потім пішли далі гуляти, і взяли з собою Мальо. Ми потрапили вже конкретно в центр міста, і там було гарно. Погуляли, зайшли в катедраль, вона була менша ніж у місті де я зараз знаходжусь, і ми думали, що старіша, так як нагадувала середньовічну побудову, але виявилося що вона навпаки молодша. Ще у Тані на годиннику випало 12:12, і мені сказали доторкнись до носа. Я спочатку не зрозуміла в чому справа. А це у французів щось типу сплюнути, але в цьому випадку навпаки на удачу. Ми зробили декілька фото. Пішли назад в наш » l’héberge de jeunes — будинок молоді». 

       Кімнати ще досі не відчинили, тому ми трохи почекали на дворі, а вже потім пішли заселятися. Після цього ми одразу пішли обідати. Мене ще здивувало, і вразило, що їжу готували деригент з деякими іншими  музикантами які входять в адміністрацію оркестру. І до того ж це було дуже смачно.

     Одразу після обіду, у нас була репетиція. На мене очікував сюрприз. Нам дали програму з першого семестру, яку я абсолютно не грала і перший раз чула. Я намагалася на ходу читати з листа, ще й Жібу(концертмейстр) сказав, та не панікуй, а як тут не панікувати то. 

     На середині репетиції прийшла Луна.Таті її провела в залу де можна лишити речі. До речі репетиції були на вулиці, разом з прищіпками, сонцезахисним кремом та окулярами від сонця. Луна приєдналася до нас, коли я на неї подивилася, вона мені помахала і посміхнулася. Ми трохи пограли, і після цього була невеличка перерва. 

      Я не пішла на неї, сіла  розбирати симфонію. До мене підійшла Таті, поспівчувала мені. Сказала, що насправді це для усіх трохи сюрприз, бо скоріш за все в останній момент було вирішено грати деякі твори з минулого семестру. Потім до нас підійшла Луна, і теж мені поспівчувала. Вони сіли біля мене, дивилися як я намагаюся грати симфонію, і тринділи. Дякую за підтримку  звичайно, але наврядчи це було гарно.

        Потім в нас була друга частина репетиції. Деякі дівчата ще мокрі з душу повибігали на неї. Ми були трохи втомлені, і почали нагадувати дерегенту, що вже час вечеряти. Після цього мені вже впадло було щось грати, і я пішла в душ відмитися від автобуса. 

      Ми сіли вечеряти. Я була якраз навпроти Луни, в неї ще деякі пасма були пофарбовані в фіолетовий, і я зробила комплімент. До речі, коли я щось починаю говорити, вона одразу на мене дивиться, і це ааа. Навіть якщо до Таті звертаюся російською, вона на мене дивиться та слухає. Ще в мене з’явився конкурент, він втикав на Луну. Але вона вже реагувала не так як на мене. Вона терпіла, терпіла, питала мімікою, що таке, а потім вже просто запитала «Шо»? 

        У нас була ще одна недовга репетиція, і вільний час. Ми пограли в настільні ігри. В мене є погана звичка, що коли я з кимось знайомлюся, то я починаю за ним бігати, але тут якось усі разом спілкуються. Просто з кимось більше з кимось менше. Це звичайно дуже добре, але для мене трохи складно. Спочатку я таким чином бігала за Таті.

       Я підсіла на лавку і опинилася недалеко від Луни. Ми з нею трохи поговорили. Я порозпитувала як вона добиралась, вона мене теж багато порозпитувала, навіть як справи у моєї мами. Запитала за навчання, консерваторії, якась її подруга навчається в університеті на тій же спеціальності, та в консерваторії вчиться по класу скрипки. Тільки в іншому місті.

    За сусіднім столом багато хто грав в якусь гру, Луна мені пояснила, що це щось типу дорослих настольних ігор про секс і наркотики. Я трохи подивилася, але потім стало трохи нудно, і пішла чілити на гамак. Потім до мене підійшов деригент, я з ним трохи теж порозмовляла. Ми обсудили заробітню плату музикантів. Я цого здивувала зарплатньою соліста та концертмейстра в Україні. Він сказав приблизну зарплату цієї роботи у Франції, і я трохи офігіла. Ще він мені почав доказувати, що на півдні Франції погано, і люди там дуже бідні. Гюстав ще порозпитував мене про війну. 

      Я пішла спати. До речі я обрала другу полку на свій страх звалитися звідти. Але жодного разу не пожалкувала. Так як на першу завжди всі сідають. І тим більше у нас в кімнаті постійно тусувався Мальо, і можна просто вилізти наверх, і ніхто не заважає і я теж нікому не заважаю в такому разі. Я майже одразу вирубилась, так як втомилась від дороги. 

        На другий день по графіку мав бути пляж, але ми на нього врешті-решт не пішли. Ще вчора нам повідомили, що замість пляжа буде репетиція. До речі я вчора розмовляла про це з Луною і про інші можливості піти на пляж, і вона підтримала ідею піти на світанку, хоч це і доволі проблематично, так як пляж знаходиться дуже далеко. Вона така, «оо на світанку має бути дуже красиво та людей нема.»  Але не цього разу, так як ми усі втомлені після дороги. 

      Зранку мене очікував невеличкий сюрпрайз, я така стою біля дзеркала, якраз одягаю кулон, і заходить до мене Луна чистити зуби. Але я одразу втікла, еххх. До речі цікавий факт, більшість французів чистять зуби після кожного прийому їжі.

     На справді в нас в кімнаті був трохи прохідний двір. Постійно хтось приходив, особливо Мальо. І перед концертом було неможливо потрапити до вбиральні, так як Мальо та Естер робили мейк ап. 

       Ми пішли готуватися до репетиції, я допомагала нести литаври, і взяла їх неправильно. До мене підійшов ударнік і сказав що це те саме, що взяти скрипку за струни. Оце в нього залізні нерви. Я би вже виругалась б на людину. 

       На репетиції було дуже жарко, ми якраз були під сонцем. Луна зробила собі маленький хвостик. Це наймиліше, що я коли небудь бачила після моєї киці звісно, хоча не сильно й програвало, з малою різницею. 

     В нас знову були репетиція з перервою, я так само лишилася пограти. Багато оркестрантів пішли по пиво, і коли перерва вже закінчилась вони його допивали в паузах. 

         За те коли я беру каву для французів це дивно. Мені Таті одразу сказала, ого ти така доросла, коли я взяла каву. Її реально п’ють дуже мало людей. Це ми постійно нею закидуємся, то лате то капучіно то ще щось. 

        Після репетиції я трохи пограла в настільні ігри. Ми пообідали, і нас відвезли на місце проведення концерту. Це було зовсім недалеко, але кожен раз щоб нам кудись дістатися, потрібно попереносити барабани та інші інструменти, і на це витрачається досить багато часу. 

        В цей день було жах як жарко. Нам одразу сказали, що можливо у нас буде можливість піти в душ, тому порекомендували взяти купальні костюми. Ми пішли до сцени розставили стільці, пюпітри та ноти і нас відвели в гримерку. На цей раз час був розподілений максимально нераціонально. Ми приїхали туди в 15, а сам концерт був на 21. Тому нам небуло чим зайнятися. Було жах як жарко, на вулицю не було сенсу йти. Нам залишили невеликий снек в заллі, і воду в холодильнику. Наша старша частина оркестру(зазвичай приблизно 23+) охолоджувалися за допомогою пива. Я випила кави з печивом яке було там. Трохи тусувалася з Мальо, Естер та Маіти. Після цього пішла дивитися як грають в якусь гру. Я нічого не зрозуміла, і нас до того ж вже почали гукати на репетицію. 

        Сонце ще не сіло тому все одно було жахливо жарко, ми трохи пограли, в нас навіть вже з’явилась публіка на репетицію. Виявилось, що цей концерт присвячений фестивалю вуличних художників. 

        Ми повернулися до гримерок. На нас вже чекала їжа(кіш та салати, непогано так). Але спочатку більшість пішли в душ. Я декілька разів приходила і уходила, бо то думаю піду, то ні. Ще прикол в тому, що душ там був спільний, але ми могли митися в купальнику. Я вирішила не йти, пішла туди накрасити вії. При цьому це було максимально неловко, бо я туди приходила вже разв так три, то з речами то без. Перший раз я взагалі втікла бо побачила полуголих дівчат, і мені стало соромно. Отже я прийшла красити вії, позаду хтось, наближається, бачу через зеркало, що це Луна. Вона починає перевдягатися в купальник. Незнаю чому я злякалась, і знову втікла. По дорозі зустріла Таті, запитала чи іде вона в душ. Вона сказала, що поки не іде. Я вже подумала, що мабуть все-таки я теж не піду. Але потім вже сіла, і думаю ладно, піду, не хочу бути солона. Потім вже взяла речі іду, і згадала, що  буде незручно з мокрими речами і повернулась, але потім все-таки вирішила піти. Я переодягнулася, пересіклася з Луною, звичайно підсковзнулася на плитці, а душ ще й капець який гарячий був. Освіжилась називається.

      Я переодяглася в концертне, і тоді в душ  прийшли Таті та Анна . Я вже їх не чекала, пішла всі вже почали їсти. Я взяла собі трохи їжі, та сіла на стілець десь в куточку. Впринципі я б змогла сісти разом з усіма, але я вважала, що заважаю людям. І думаю їм не сильно було цікаво зі мною, багато хто навіть незнав, що я можу говорити французською, і намагалися казати мені щось англійською. Тому я досить часто була одна, а може я себе просто накрутила. Але зазвичай я або хвостиком ходила за компашкою мінорів, або сама. 

         Я собі їла, до мене підійшла Таті. Вона прийшла бо Анна пішла говорити по телефону з батьками. Ми з нею доволі непогано поговорили, вона ще почалв вибачатися, що іноді забуває мені перекладати, і щоб я не соромилася запитувати в неї переклад, якщо я чогось не розумію. Я звичайно подякувала, і сказала, що я маю вивчати мову і практикуватися, і це нічого страшного якщо вона мені не перекладає. Вона мені сказала, що всі тут хороші, люблять говорити, не треба соромитися ітд. Я поділилась з нею, що скоріш вони то люблять але не зі мною. Таті сказала, що можливо вони і самі бояться, бо думають, що я взагалі не шпрехаю французською. Ми душевно поговорили, ще обговорили аніме, що в Європі жінки ходять без лівчика і це дуже круто.

           До мене ще підійшла Еліз(флейта і якийсь менеджер оркестру), і сказала, що якщо мені щось треба, щоб я не соромилася запитувати. Перед виходом, деякі дівчата флейти трохи розігрувалися, і я поплескала в долоні, здається трохи засмущала їх. Потім я ще сказала Таті, що обожнюю флейту, і люблю слухати коли хтось грає на ній, в мене на це фетиш. Вона усміхнулась, сподіваюсь, що я її не налякала. 

         Ми пішли виступати. Було вже шикарно, не жарко. Ми грали із лампами на пюпітрах. Позаду нас малювали художники. Я трохи була перелякана, бо я взагалі майже незнала симфонію, і ще й сиділа в першому ряду. Але начеб-то все було нормально. 

         Під кінець нашої програми, нас почали знімати, і прямо біля мене був оператор. Він просто знімав мої ноги, руки, скрипку. Я така граю, і боковим зором бачу якогось мужика,(до речі потім це попало в відеоролик про цей концерт, і мене там було багато). Ще на концерті затупив наш ударник, ми в одному місці немогли вступити три рази із-за нього. Зазвичай в проміжку між виступом в нас є антракт, а цього разу його не було, і я тільки зараз розумію наскільки це важливо, так як за дві години, може трохи менше, спина встигає сказати о ревуар.

          В цілому було прикольно, і були дуже гарні картини. Всі такі красиві в чорному, я ледь стримувалась щоб не сказати Луні комплімент, яка вона гарна. Тому я просто сказала, що всі гарні, і не збрехала. Ми закінчили виступати, пішли класти інструменти, і верталися ми разом з Марі(валторна)  і Анною. Марі розповідала, що вона взагалі не бачила деригента, бо темно, тому просто дивилася на перших скрипок, «мерсі Катеріна, я якраз дивилася на тебе». Упс.

        Ми поклали речі, і Таті позвала мене піти пофотографувати сцену. Ми пішли, по дорозі зустріли віолончелісток, і Анна вигукнула «ей мадмуазелі ви чарівні» (це я так зрозуміла у них популярний пікап). Коли трохи ближче підійшли до сцени, ми зустріли Луну. Аня сказала те саме, і вона відповіла, і ти тоже. Потім Анна почала казати огого, вона мені відповіла вауу. 

     Ми зустріли на сцені Шарлот, і вона попросила комусь зателефонувати, щоб сказати Илюіз(альт краш) забрати партитури. Але в нас не було її телефону, тому ми намагалися  різними махінаціями до неї дозвонитися через інших людей. Але потім прийшли ще дівчата з адміністрації, і вже дзвонити не треба було. Ми повернулися в гримерку, забрали інструменти, їжу, і пішли до автобуса. Трохи допомагали по-переносити барабани. Коли я стояла біля автобуса, до мене підйшов Батіст(фагот), побалакав зі мною, запитав враження від концерту, виявилося він також приєднався до оркестру в другому семестрі, і для нього теж виявилося сюрпризом, що ми маємо грати ще симфонію, і дві п’єси. 

    Я пішла в автобус, на місце, де сиділа до цього, але воно вже було зайняте пирогом та кішом. Але мені допомогли звільнити його. В нас ще залишився яблучний пиріг, і деякі із задніх сидінь його під’їдали. Звичайно я теж взяла, і він був дуже смачним. Ще Таня пожартувала, що ми приїдемо а його вже не буде. Нажаль вона мала рацію, але краще ми б його справді з’їли б.

      Ми вийшли з автобуса, усі почали брати барабани, пюпітри, я теж взяла один барабан, а Мальо та Естер несли пиріг. Ми вже підходили до будинку, як Майло спіткнувся, і пиріг вилетів на дорогу, і повністю обмазав Естер. Це було дуже сумно та трагічно. 

      Ми розклали речі, піднялися наверх, сходили по своїм справам, хто в душ, хто ще кудись. Естер заставляла Мальо прати їй футболку, вона ще й біла була. Але добре, що пиріг яблучний а не смородиновий. До речі Естер приїхала на другий день, тому спочатку одна полка в нашій кімнаті була вільна. 

      Таті втомилась, і лягла, навіть вирішила цього разу не спускатися вниз. Прийшов Мальо сів до неї на кровать, я зробила те саме, і почала ловити флешбеки з гуртожитку. Деякі пішли в низ, Естер з Мальо лишилися лялякати, а Таті заснула, тому я теж пішла в низ.  Спочатку я просто дивилася як люди грають в карти, і потім мені запропонували зіграти з ними. В снеп, якщо я не помиляюсь. Ян(віолончель)та Люсіль(тромбон)  почали «битися» за стілець, я пішла взяла собі інший. Потім мене почали запитувати як буде мерсі українською, і всі намагалися сказати «дякую». Їм це чомусь важко було. Ми тільки хотіли почати грати, як у Амандін(валторна) впало пиво, і розлилося. Так як стіл був з дирками, Розалін(труба і сестра Амандін) почала дути на те пиво, і воно почало литися через дірки на ногу Люсіль. І нам прийшлося всетаки змінити ще стіл, так як він залишався мокрим.

      Боковим зором я побачила, що Луна пішла, вона теж грала в карти, але не в тій самій компанії, що і я.  Але все-таки це було прикольно, я ще в таку гру не грала. Потім ми закінчили майже в три години ночі, але багато хто залишився. Я вже все-таки пішла спати. І до того ж дізналася, що завтра в нас замість репетиції буде відьний час, і можна буде піти на пляж, тому ми з мінорами знайшли мажорів, що теж йдуть на пляж, та домовилися з ними.

       Цього разу ми прокинулися раніше, так як збиралися на пляж. Я ще й всіх почала будити, бо вони не прокинулися від будильника. Анна ще вагалася йти, чи ні(вона пішла спати в 6 ранку), але все-таки пішла. Мінори не можуть ходити на пляж самостійно, тому ми приєдналися до Марі та Ирви(другі скрипки, вони ще й парочка), також були ще декілька повнолітніх. Ми вийшли на двір, чекали усіх бажаючих, я до останнього сподівалася, що з нами піде Луна, але вона так і не пішла. До пляжу добиратися досить далеко і довго, до того ж автобус ходить туди з величезним інтервалом. 

        Ми дісталися до пляжу, зайшли в найближчу булянжерію, купили собі по булочці, так як сніданок можна було взяти пізніше ніж ми вийшли. На мій подив на пляжі було досить мало людей. Вода була тепла, але мені здалося, що солоніша ніж як у чорному морі, хоча я там давно була(ми купались в середземному морі). Ми поплавали, посохли і знову поплавали. Ще в воді грали в гру, типу боролися, я незнаю як це назвати. На плечі Тані вилізла Аня, а на мене Ноемі. І ми один одного намагалися стовкнути. Ноемі зовсім трохи нижча мене, і за вагою думаю приблизно однакова, я думала моя спина попрощається зі мною.  За те це було весело.  Взагалі, вода дуже чиста, видно рибок і пісок, навіть коли вже не дістаєш до дна.

       Ми повернулися, якраз до обіду, сходили в душ, я ще й трохи затрималася на обід бо мила бошку. Мені прямо повезло, бо коли я вийшла було вільне місце прямо біля Луни. У Французів прийом їжі це як ритуал, тому він завжди тягнеться не менше ніж одну годину. Але мені це подобається, їсиш і спілкуєшся. Манон(віолончель) незмогла доїсти салат, і пішла пропонувати усім. Я  розказала (це досягнення, бо я іноді не наважуюсь щось сказати в діалозі коли багато людей), що в нас в гуртожитку ніщо не пропадало, завжди є хлопці на другому поверсі, які все з’їдять. І сусідка по кімнаті запитувала, чи можна якимось собакам віддати недоїдки, і друга дівчина їй відповіла, що є собаки, і це хлопці з другого поверху. Я чомусь люблю так цю історію розповідати хах.

      Потім в нас був десерт, цього разу це манна каша. Але вона зовсім не така як у нас. Зазвичай вона в таких стаканчиках як йогурт, і дуже густа, навіть трохи як желе. Але це смачно. В мене Луна почала запитувати чи сподобалося мені це, і чи є в нас таке. Я намагалась їй пояснити, що є, але сильно відрізняється, потім мені ще й Таня допомагала з поясненям . 

       Після обіду Луна пішла дістала свій гамак, привязала, і лягла чілити. Я не могла знайти чим мені зайнятися, і пішла на кухню запитала чи не треба допомогти мити посуд, дівчата здивувалися,( вже потім я дізналась, що той хто миє посуд розподіляється по графіку чергування).

      Я повернулася, сіла недалеко від Луни спитала як в неї справи, вона сказала, що не дуже, і ще пояснила, що сталося, але я нічого не зрозуміла. Потім коли повз неї прозодила Габріель (віолончель) вона попросила її щось принести.    Деякі взяли шприци і воду, і стріляли один в одного. Ми з Луною на це дивилися,  мені теж трохи досталося. Потім все більше і більше людей приєдналися, і вони були всі мокрі. 

       Габріель повернулася, принесла Луні нурофен, вона випила, трохи полежала, а потім пішла з усіма на екскурсію,  як ні вчому не бувало.

      Далі по розкладу в нас була екскурсія в Перпіньянах. Я побачила, що багато хто в купальниках, запитала Таню, виявилося що після цього можна буде піти на пляж, я бігом побігла взяла купальник.

    Ми зібралися і вирушили на екскурсію. До мене підійшла Ноемі, і зацінила мій браслет з натурального каміння, почала запитувати, що це за мінерали ітд… До нас підійшла Луна, теж зацінила і розказала, що десь неподалік є музей, і там є виставка натурального каміння, він безкоштовний, і вона сьогодні там була з якимось чуваком з оркестру. 

      По дорозі Гюстав попросив мене навчити якоїсь дитячої української пісеньки. Я почала згадувати чого ж його навчити, але всі пісні якісь складні. Я намагалася навчити одної, але він не зміг повторити слова. 

       Ми дісталися до якогось палацу. Для людей молодше 27 вхід був безкоштовний, для решти платно. Дуже дивний розподіл насправді. Я трохи поговорила з Луною, поки чекали коли можна буде зайти. 

      Далі ми просто ходили по палацу, це було доволі цікаво, там ще були галереї з картинами в стилі абстракціонізму. Я тирила води у Таті, бо було ще й дуже жарко, а своєї я не взяла. До речі ще один факт, французи 24/7 ходять з пляшками води. 

     Ми зайшли в якесь мале приміщення схоже на церкву, і всі почали співати якийсь канон, який знають усі французські музиканти( мені пізніше пояснила Таня). Але це було дуже гарно і душевно. Після цього була якась кімната з мультиком. І на кінець ми піднялися на верх башні, і звідти було дуже гарно видно місто. Я сфотографувалась разом з деякими дівчатами мінорами. Ще всі ходили фотографувалися один з одним, я хотіла запропонувати Луні сфотографуватися, але не наважилась чомусь. Хоча думаю, вона б не відмовилася.

        Після екскурсії в нас знову був вільний час, тому всі поділилися на декілька груп. Я спочатку вагалася йти на пляж чи ні. Я запитала Таню чи вона йде, і сказала, що я скоріш за все піду . Вона відповіла, що не в курсі хто ще йде, і запитала Луну чи йде вона, і чи можна мені до неї приєднатися. Вона сказала, що поки незнає, можливо і піде, але не приєдналась до основної групи, що йшла на пляж. Взагалі погода була не дуже, ще й моросити починало. Але ж пляж з Луною. Врешті-решт я лишилась з Таті, мінорами та віолончелістками. Мальо та Естер від’єдналися від нас. «Salut queens»(Мальо до нас звертається квінс). Луна лишилася трохи, і потім в групу оркестру написала, що приєднається до них.  Незнаю чому вона лишалася, може хотіла щоб я відстала, бо Таті все-таки питала, чи можна мені приєднатися.

      Отже я пішла з Марілю, Манон( віолончелі), Таті та Анной. Ми пішли в кафе, дівчата почали замовляти коктейлі, я спочатку нічого не замовила, але потім взяла морозива. 

        Ми розплатилися і пішли до будинку, я запропонувала ще лишитися в місті, але дівчата не захотіли. Ми проходили повз дитячий майданчик, ще вилізли на якусь башню з мотузок. Віолончелі одразу побігли в душ як тільки ми прийшли. Я не сильно туди хотіла, як і Таті, ми просто сиділи говорили, потім гадали на лініях рук. 

        Трохи пізніше, ми попросили щоб нам відкрили кімнату з інструментами, і ми пішли грати. Ми намагалися знайти щось цікаве, але нічого не знайшли практично, тому просто пограли дещо з оркестру, і то Таня грала разом зі мною мою партію, бо це був твір для струнного оркестру. Хоча струнний це нічого не означає, бо на концерті ми його грали разом з фаготом, так як у нас лише один контрабас. В оркестрі я перша скрипка, тому ми коли вступали всі дивилися на мене. Я спочатку не врубилася, а потім вже зрозуміла в чому справа, але це було смішно. 

       Усі повернулися з пляжу, деякі з бару. Деригент з деякими оркестрантами пішли готувати вечерю. Я опинилася за столом з Мальо та Естер. Мальо намагався пожартувати про те що сосиска, що мені попалася коротка. До нас ще підійшла Луна, а потім така ой я не тут сижу, а краще б тут. До речі ще одна причина чому французи довго їдять, бо вони ще мають звичку обов’язково їсти десерт. І ми їмо основну стравуя, а потім чекаємо на десерт обов’язково ( це може бути і йогурт і фрукт і пиріг). 

      Після вечері ми чекали конкурсів, і ті хто не пішов спати( на пів години щоб хоч трохи сил набратися) пішли грати в «нінзю». Ми ставали по колу, і можна було зробити лише один рух по черзі. Хтось перший замахується, і намагається вдарити по долоні ближню людину, а та ухиляється, якщо не ухилився то спочатку мінус рука, а далі вибуваєш. Спочатку я випадково тріснула Лорен по попі, потім Марілю по ляшці. Після цього деякі вже боялися біля мене стояти. І один раз з усієї дурі вдарила Франсуа(кларнет) в груди, Луна ще викрикнула» вуазі Катья» . В той час як всі стояли в смішних позах, Лорен ходила і поїла всіх шнапсом з шприца (якась алкогольна газировка). Ще починає гру той хто самий менший, і вони подумали, що це я, і я справді декілька раз починала , поки не прид’явила, що Марілю менша. Хоча деякі такі, а то Луна менша? І думали, що вона мінор, а їй то 20.

       Далі вже всі зібралися, і нас поділили на дві команди, струнники і духовіки/ударники. Перший конкурс був щось типу крокодила. Спочатку звичайний, а потім треба було показувати твори які скажуть. Я зробила помилку і визвалася взяти участь. Мені Лія назвала, що показати, але я цього незнала. Вона мені дала другий варіант, ще й показала в гуглі. Це був парк юрського періоду, я намагалася показати динозавра, тому трохи присіла і закинула голову, але ніхто не зрозумів, поки я не показала руками пащу. Я ледве не підвела команду, ехх. До того ж я виглядала максимально тупо. Але буде мені наука. 

       Ще був конкурс зробити фотографію, ніби ми це їжа. Наша команда перемогла так як в нас було значно оригінальніше фото. 

       Потім був конкурс який мені найбільше сподобався. Треба було розташувати і наповнити бутилки з під пива так, щоб вийшла гамма до мажор. Потрібно було дути і перевіряти. Наша команда перемогла, хоча духовіки почали ображатися і казати, що це не чесно, так як в нашій команді дві людини з абсолютним слухом. І почали придовбуватися, що в нас другий ступінь трохи низив, в той час як їхня гама закінчувалася на ре. 

        Наступним був конкурс придумати невеличкий танець. В нас він був максимально простим, але з епічним фіналом. Одну дівчину підняли, а я і Аня зробили колесо і сіли в шпагат. Ми знову перемогли, але в данному випадку я вважаю, що перемога належала духовикам, так як у них справді був оригінальніший танець. Але після цього до мене підійшла Марі(валторна) і похвалила мене за мій шпагат.

         І останній був вгадати, що за твір, і побігти закидувати м’яч в стаканчик. Коли хтось попаде може назвати відповідь. Я хотіла визватися, але із-за попереднього досвіду вирішила цього не робити. Хоча я доволі мітка. 

        Після конкурсів усі бажаючі могли піти потанцювати. Спочатку Лія (флейта) та Марі(скрипка)танцювали, до речі дуже красиво. Потім мене Марі запросила на танець. Вона мене накружляла як ту деревяшку. Але це було прикольно. Потім вже потихеньку всі почали виходити танцювати. Я стою спостерігаю, біля мене сидить Луна. Я набираюсь сміливості, пропоную їй потанцювати зі мною. Вона погодилась, але сказала, що не вміє. Я взяла її за руку(аааааа, я взяла її за руку!!!!!! Для мене це щось дуже інтимне, і якщо я тримаюсь з людиною за руку, неважливо з якої причини, то я відчуваю, що я близька. Коли на гей параді мене Таті взяла за руку, коли ми проходили через натовп, це було дуже приємне відчуття, ніби , «ей ти не одна тут!!», А тут я тримаюсь за руку з дівчиною яка мені подобається, оце вау.) . До речі в неї дуже велика рука, як мені здалося, хоча Луна майже на голову нижча за мене . Ми пішли танцювати. Ми намагалися повторити те, що робили інші, вона ще попросила спробувати прокрутитися так як з Марі. Це було дуже кумедно, танець двох пінгвінів, чи двох дубочків. Але мені сподобалося звичайно. 

      Спочатку ми намагалися танцювати щось типу бачати, потім ще був вальс. Трохи потанцювавши ми грали в гру, треба заплющити очі та переплутати руки і схватити яку попадеться, а потім намагатися виплутатися. Я декілька раз ловила лапку Луни. Ще вона стояла біля мене і коли ми виплутувалися це було соу хот. Декілька разів у нас не вийшло виплутатися взагалі. 

         Далі ми знову танцювали під якусь німецьку пісню, якийсь типу розважальний танець . І нас знову навчали щось нове, спочатку я була з Луною в парі, але потім ми почали окремо вчитися. За те після цього мене запросила Лія на бачату. Мені дуже сподобалося, вона ще сказала, що в мене гарно виходить і запитала чи займалась я танцями. Ми з нею потанцювали, ще й вивчили зв’язки. Насправді танець трохи хот, навіть нетрохи. 
      Після цього гобоїст і Марі показували як танцювати рок, я теж трохи повчилася. Луна пішла, і сказала, що піде продовжувати танцювати у своєму ліжку та снах. Таню забрав Корентін(тромбон).  Я запросила Аню, але в нас щось зовсім погано виходило, і мене позвала Лія, щоб показати кусочок танцю її новому учню.
        Багато хто розбігся вже спати, і я запросила Таню, але виявилося, що ми обидва кавалери, і ми вчили на однакову ногу. Я ще трохи поговорила з Батістом, він зацінив як я танцювала еротичний танець з його дівчиною хаха.  Сказав, що в нього так не виходить. До нього підійшла Лорен, він почав чухати її по голові і такий «це моя сестра, вона така собі, не подарок». Це так мило.
      Деякі залишилися танцювати, в тому числі Таті з Корентіном, мені ще й здавалось, що хтось там комусь подобається. Цей хлопець ще й прифігів, що Таня розмовляє російською, хоча я теж спочатку прифігіла. Я вже не лишалась ще танцювати, та і не було більше з ким впринципі, то я пішла спати. Аня теж пішла і коли Таті з нею прощалась вона поцілувала її в щоку. Ех ці французи.

      Ми прокинулися, поснідали. До речі сніданки кожен раз були однакові, але мені подобалися. Я кожен раз намагалася підсісти до декого, але цей дехто полюбляє спати. В цей день ще приїхала Илюіз (арфа), а вона зазвичай доволі багато тусується з Луною. 

       Після сніданку у нас одразу була репетиція, так як до нас мали завітати якісь журналісти, і фотографувати нас. Вони справді прийшли,і коли ми грали вони зробили декілька фото і пішли, сказавши, що їм сподобалося. До того ж ми грали ще з арфою, і це дуже круто. Прямо можна релаксувати коли у неї каденція.          Цього дня було досить прохолодно і вітрянно, ми з Лорен(моя сусідка по пульту) знову ловили партії. Взагалі ця дівчина дуже кумедна. Ще мене дивує, як вона щоб щось записати в нотах бере кладе їх на деку скрипки, і записує як на підставці.  В кінці репетиції нам видали нові ноти, саундтрек з Як приборкати дракона. Я вже знову злякалася, що ми будемо грати це на наступному концерті, але поки ні, хоча твір дуже кльовий. Під час репетиції, нам спочатку був потрібен лише один ударник і тому інший пішов лежати в гамаку, але врешті-решт нам знадобився і другий, але він заснув. Всі почали його гукати, і Илюїз пішла його будити, і він ще й не дуже був довольний. 

        Ми пообідали, цього разу по графіку ми мали мити посуд, тому одразу коли поїли пішли до раковин. Я звичайно профукала усю інформацію, і в останній момент пішла переодягатися на рандони в горах. Бігом забігла в нашу кімнату, переодягла лосини, взяла начебто те, що треба було, і побігла. І виявилось я лохиня бо абсолютно всі були в шортах, а я одна в лосинах хаха. І навіщо я летіла переодягатися то.

      Ми сіли в автобус, я звичайно могла спробувати сісти біля Луни, але звичайно я просто їхала і всю дорогу думала про то, що я лох і втратила такий шанс. Хоча більша кількість людей позасинали. Я навіть теж вирубилась на декілька хвилин, хоча зазвичай я не сплю в транспорті. Взагалі це було непогано, в мене було два місця для мене одної, музичка з автобуса, і солло Мальо «ай донт кук ай донт клін» , все як треба. 

        Нарешті ми прибули. Ми їхати доволі довгенько, в горах. Там було дуже красиво. Ми вийшли, почекали щось чи когось, і вирушили. Ще усіх перепитали чи не бояться вони висоти. Ми вирушили, спочатку треба було просто йти вверх, і не дуже цікаво. За те потім було дуже красиво. Ми йшли вздовж гори в формі однієї скелі, і там був досить вузький прохід, що треба було триматися за канат. Але було дуже гарно,  водоспад і купа горних річок. Усіх ще й почало цікавити питання, чи були тут нещасні випадки. 

        Я спочатку йшла за Люною, в мене досі в галереї є купа фото гір з спиною Луни. Вона ще в мене запитала чи не жарко мені в лосинах. Я сказала, що вділа їх, бо в мене незручні шорти. Велику кількість часу Луна тусувалась з Илюіз але я теж умудрялася з нею лялякати. 

       В нас було декілька невеликих площадок я на одній з них підійшла до краю, стояла собі дивилась вниз, і мені Ян(віолончеліст) сказав щось, я нічого не зрозуміла, і така еее хаха. Типу «ти загубила порожній» . Далі я йшла і думала, що він мав на увазі, що я там могла загубити. Іноді ми зупинялися, щоб почекати усіх хто позаду. У деяких була з собою бризкалака, і вони нею бризкали усім на лице і на себе. Я якраз тоді була біля Люсіль(тромбоністка) , вона набризкала на себе, на Луну, я сказала, що теж хочу. І Луна коли почула зупинилась і з посмішкою дивилася як на мене бризкають тою водою. Нууу чо вона на мене дивитьсяяя.

      Ми перешли ще через два містка, і на другий ми чекали дуже довго, так як там ще треба було підніматися по драбині. Але деякі перейшли на другий берег по камінням, в тому числі і Луна. В нас було щось типу перевалу. Мені небуло чим зайнятися, я поклала бананку, і шоппер, на випадок якщо грохнусь в воду. Спочатку все було ок, але там ще були якісь чуваки, і я мусила їх обходити. Я поперестрибувала, а назад то неможу. Далі я стрибаю і промахуюсь, в мене ще й навідміно від інших звичайне взуття, а не спеціальне горне, як у більшості, тому очевидно що моя нога була повністю мокра. Я поперескакувала далі, мені подали руку якісь чуваки. Потім я добралася до берега і всі аплодувала, який жах. Хоча аплодувати в них нормальна практика там всі дуже веселі. В нас є президент оркестру, і як тільки він хоче щось сказати, усі аплодують, просто поприколу. Мальо сказав, що я спайдергьорл. Тільки вот я якась спайдергьорл з аліекспреса.

       Ми вже пішли назад, знову чекали на переправу через міст. І Гюстав вирішив пошуткувати, і попросив мене показати динозавра. Я сказала, ага, дуже смішно. І після цього, я всю дорогу назад думала про те який я придурок. Я йшла разом з Анной, вона здається теж була сумна, бо Таті усю дорогу йшла та тринділа з Корентіном. Але я щось з нею так і не вступила в діалог хоча намагалась, і потім вона знайшла собі компашку. Тому шлях назад був шлях одинокої вовчиці. За те я слухала що говорять інші, дізналася рік народження Луни. А ще досить цікаву інформацію, що у французів іноді буває друге, третє, четверте ітд ім’я. Я була недалеко від Мальо та Естер, і вони якраз обговорювали це. У Естер друге ім’я Аліс, а третє Габріель.

       Я була трохи ображена і зла, що зі мною ніхто не спілкувався. Хоч і розумію, що сама б навряд чи намагалась б спілкуватися з якоюсь іноземкою, яка розмовляє на рівні дитини. 

       Ми спустилися, так як місце зустрічі було в барі, звичайно багато хто був вже з кухлем пива. Ми пішли в автобус, нас почали рахувати, але недорахували одну дівчину. Найцікавіше, що вона була без телефону, хоч впринципі в горах він трохи до одного місця. Деякі пішли її шукати, і попросили тих хто робив фотографії, пошукати фото де є Амандін. Багато хто знайшов, але досить далеко від спуску. Мальо вже почав припускати, що вона впала і померла. Але щось його жарти не зацінили. Через деякий час її знайшли, виявилося, що вона справді впала, і потім трохи збилась з дороги, тому сіла чекати. Але все-таки добре, що все так добре .

        Нас відвезли в якесь містечко. І вечеря в нас мала бути в ресторані. Ми пішли туди, і я вирішила зробити хід конем, поки ми йшли. Я підійшла до Луни, і запитала чи є в неї друге ім’я. Вона сказала, що вона тільки Люна. Потім в нашу розмову ще вписалася Илюїз(арфа). У неї теж одне ім’я, але в’єтнамські родичі називають її якось по іншому (я не запам’ятала). Виявилось, що вона наполовину в’єтнамка, її  мама тікала від війни у В’єтнамі, і поселилася в Франції . Мене також запитали, чи є у мене друге ім’я, і я намагалась пояснити, що означає по-батькові. Луна ще почала повторювати моє ім’я по-батькові(це так прекрасно коли вона повторює слова за мною). Вона спочатку подумала, що це ім’я мого тата тільки жіноче, але я начеб-то пояснила, сподіваюсь, що дівчата зрозуміли. Ми ще заговорили про фамілії, у Луни вона подвійна, вона сказала, що якщо вона одружиться, то тоді зможе обрати одну фамілію, або взагалі змінити.

       Я насмілилася запитати коли у неї день народження, вона сказала, я начеб-то запам’ятала, а потім Илюїз сказала своє, бо в неї схожа дата, і я запам’ятала її точну дату, але дата Луни вилетіла з голови. Ще й виявилося, що Илюїз більше 25 років, вона така одразу, оце я стара. Луна мене теж запитала коли моє день народження, і вона зраділа, що воно було до війни(це так мило). Потім ми ще обговорювали карантин ітд. Взагалі просто слухати Луну одне задоволення. В неї ще й дуже гарний голос, я б перед сном слухала б замість АСМР. Ми опинилися в дуже гарному містечку в горах. Воно огорожене стіною, і вздовж вуличок тече вода.

     Нас завели в ресторан, але я  відбилася від своєї ідеальної компанії, і в ресторані вже сиділа з мінорами. Нам принесли воду, сироп, і ліптон. Я напилася води. Нам принесли вермішель з овочами. Я і третини мабуть не з’їла,так як порція була величезна, та ще й несмачно. Оце я принцеса звичайно, але це реально було несмачно.

      Ми вийшли з ресторану, і нам оголосили, що в нас є 30 хвилин, ми можемо погуляти, або просто одразу йти до автобусу. Усі мінори пішли, про мене забули, я запитала Илюїз, що ми маємо робити. Вона відповіла, що я можу або догнати компашку, вони типу йдуть гуляти, або якщо хочу можу лишитися з ними. Звичайно я нікуди не хотіла бігти, тим більше мене ніхто не звав. Илюїз та Луна виявляєть хотіли знайти десерт (ну а як же французи без десерту лишаться). Ми знайшли невеличку лавку з морозивом та млинцями. Там працювали бабуся та дідусь, тому все було неймовірно повільно. Біля крамниці вже зібралася черга теж з оркестрантів. Ми стояли обирали морозиво. Луна запитала яке я обрала, виявилося, що вона теж обрала морозиво з солоною карамелью, і чомусь зраділа коли дізналася, що в нас однакове. Ми чекали дуже довго, Лія, почала шуткувати, що той дід схожий на ленивця з зоотрополісу. Луна отримала морозиво, спробувала і воно виявилося кавовим, і їй дали ще одну кульку морозива з солоною карамелью, щоб вибачитися. 

      Ми пішли до автобусу втрьох. Я запитала, чому дівчата обрали саме ті інструменти, на яких вони грають. Виявилось, що вони з музикальних сімей, ще й дуже здивувалися, що в моїй родині немає музикантів. Я ще розповіла, що займалася вокалом, але обрала скрипку, так як це більш практично, і я не могла співати високі ноти, як співала раніше, так як мій голос почав мінятися. Але я забула як буде високий французською, і Луна така, типу такі Ляляля(заспівала дуже високо). Так, такі. Ми усю дорогу пролялякали, але в автобусі я пішла на заднє місце до мінорів. Вільне місце було лише біля Корентіна, тому я сіла біля нього. (До речі я дізналася його ім’я звосім недавно від Тані. Вона мені ще й щось розповідала, я питаю який карантин, а виявилось що його звати Корентін. Взагалі він представлявся як його звати, але я нічого не зрозуміла).  Я перша почала говорити, а потім ми всю дорогу десь півтори години пробалакали. 

        Ми вийшли з автобусу, і поки йшли до будинку, Таті сказала, що вона сиділа перед нами, і все чула.  І при цьому вона все розуміла, що я кажу, і що в мене хороший рівень французської, вона прямо здивована(омг як приємно). 

       Розклавши речі, я вийшла на вулицю. Луна лягла в гамак, і говорила по телефону. А могла б зі мною!!!

      Я сіла на лавку, писала повідомлення Ярославі, підходить до мене Жібу(концертмейстр перших скрипок, його звати Жан-Батист, але його називають скорочено). Каже, іди до нас, чи ти тут сама сидиш. Взяв мені стульчика, такий каже, вот Валентін(це його дівчина, і вона біля нього сидить в оркестрі). «Валентін, Катья хоче сидіти біля тебе» . Вона посміхнулася, усі за столом почали казати о Катья. Потім Жібу вибачився, що він так насильно мене привів, і сказав, що якщо я хочу я можу йти. Я трохи посиділа, Батіст почав розпитувати в мене  ким я хочу бути по професії (мене іноді напрягає це питання, бо вони всі там якісь занадто талановиті). Я сказала, що хочу вступати в консерваторії, «О то ти круто граєш, тоді давай чесно, Жібу добре грає?» Потім всі почали сміятися. Жібу сказав, що я можу не стіснятися говорити правду поки він п’яний. До нас підійшов ударник, і каже, пф, то всі ми знаємо, що він хреново грає, можеш навіть не відповідати. Це було кумедно. Я трохи посиділа, і пішла. Я позаписувала голосових повідомлень Ясісі. Усі почали співати з днем народження Марта. Але діло в тому, що у нас немає ніякої Марти, але вони кожен день її вітають. Почалось все з того, що хтось позвонив родичу привітати його з днем народження, інші почули, і почали співати в трубку з днем народження. Я спочатку не роздуплилась, що взагалі відбувається, і кого вітати. А потім це стало як традиція.

        Більшість мінорів повиходили на двір теж. Взявши карти, я підсіла потім до них. Але вони щось не горіли бажанням грати. Потім до нас прийшла Люсіль(тромбоністка, не можу про це не сказати, ця дівчина має неймовірну ауру бед біч, але при цьому вона дуже добра і крута, хочу в неї такого навчитися, а ще в неї класна тату тромбона), в неї була ціла коробка з іграми, я цьому дуже зраділа, сказала, що якщо, я граю, так як більшість за столом чомусь не хотіли. Ми трохи почекали, і змогли набрати компашку на гру в снап.  Я боковим зором побачила як Луна пішла до тієї компанії в яку мене посадив Жібу. 

       Ми пограли в снап декілька разів. Люсіль показала комусь безіменний палець, і всі почали умилятися бо він дуже короткий(дуже важлива інформація).  Нас поменшало, деякі пішли спати. Залишилися Таті Корентін і я. Боковим зором я стежила за іншим столиком, де була Луна. Вона розповідала Ерви історію свого волосся разом з ілюстраціями. Я навіть на мить побачила, її з довгим волоссям, і виявляється вона ще була пострижена під нуль. 

      На цей вечір у мене був план. Все таки я подумала, чому мені не зробити те, що я хочу, поки в мене є на це можливості. Якщо хочу, то зроблю. Я побачила як Луна встає ізза столу, і почала прощатися з Таті. Вона сказала, що ще не довго буде сидіти, скоро теж піде. 

      Я пішла услід за Луною на хвилину вже згубивши надію. Але, в коридорі були ще декілька оркестрантів, і вона не могла спокійно пройти повз них не поговоривши. Я повільно піднімаюся по сходах, чую як вслід за мною іде Луна. Ми піднялися на поверх з кімнатами. Я повертаюсь, вона дивиться на мене здивовано.

    — Можна тебе обійняти?—запитую я. 

Вона усміхнулася, але я з виразу обличчя зрозуміла, що сказала каряво, тому повторила ще раз, і додала, якщо ти не проти. Вона вже зрозуміла, і здивовано відповіла, що так. 

     Я себе дуже дивно відчувала, ніби то я роблю і кажу щось дивне, але при цьому, я взагалі не соромилася, ніби так і треба. Ніби я вже так робила 100 раз, і знаю, що вона не відмовить. Я її обіймаю, але думаю, що це будуть обійми як з подругою на зупинці. 

    Але ні, я думала відстронитися, але вона мене дуже міцно обняла. Луна почала гладити мене по спині. 

     — Ти сумна? — запитала вона.

     — Ні, все добре. Просто хочу тебе обійняти, незнаю чому (дійсно взагалі невідомо то)

     — Це дуже мило, я теж обожнюю обійматися. 

     Вона ще щось сказала, але я не намагалася зрозуміти сенс, я просто релаксирувала хаха. Я ніби забула про все. Так спокійно і добре. Вона міцно мене тримає, гладить по спині, я відчуваю її запах. Ми обіймалися все міцніше і міцніше, вона ніби повністю мене забрала, або я її забрала. Я навіть незнаю як це описати. Але при цьому, моє серце не пішло в п’ятки, і метеликів в животі зовсім не було. Я просто розчинилась і все. Незнаю як так вийшло, що на поверсі нікого не було. Ми простояли в обіймах декілька хвилин, аж потім я почула кроки. Ми відсторонилися, але це скоріш за все це хтось ходив на першому поверсі. Я знову її обійняла, і моя голова була на її плечі, і я доторкнулася до її обличчя. Таке відчуття, що якщо я її навіть поцілую, вона зовсім не буде проти. 

— Це обійми для хорошого сну?—запитала вона.

— Можливо

      Ми ще обіймалися декілька хвилин. Я в цілому не пам’ятаю, щоб мене хтось так обіймав як вона. 

      Ми пішли, в коридор, з кімнатами, вона пішла в ту ж сторону, що і я, бо їй треба було в туалет. Ми попрощалися, вона побажала гарного сну, сказала бізу(цілую), і відправила воздушний поцілунок. Я їй теж відповіла бізу(перший раз комусь таке говорю), і пішла спати. 

    Мені аж соромно таке писати, але хай буде.

       Ми всі прокинулися, поснідали, Луна запитала, чи добре мені спалось.Потім в нас була невеличка репетиція, і перегрузивши всі барабани, ми вирушили на екскурсію. В цей день було доволі прохолодно. Коли ми сідали в автобус, то я вже як нагла чікса підійшла до Луни і запропонувала сісти зі мною. Вона погодилась, але не було вільних місць, тільки напроти, і я одразу пішла сумувати на задні місця.

      В наc була екскурсія в «Місто органів» якщо дослівно. Там були пісочні скелі, схожі на орган. Взагалі дуже гарно, і всім окрім мене звичайно роздали карти з пам’ятками та описом. Я прибилася до Илюїз та Люни. Вони мені почали пояснювати, що там написано. Одна із скель наприклад називається будиночок фей. Я їм подякувала, за те, що вони взагалі говорять що відбувається. До речі іноді коли я щось не розуміла, що нам оголосили, я просто підходила до Луни, і вона мені все дуже добре пояснювала. 

       Я пробула з дівчатами всю екскурсію, коли ми підійшли до місця зустрічі, Илюїз запропонувала піти в тінь, а Луна пішла в іншу сторону, і я опинилася посерелині. Люна така каже «ну можеш обрати», очевидно, що я пішла за нею. Але через декілька хвилин Илюїз теж до нас повернулася. Я побачила ожину, і позвала дівчат. Вони спочатку мене не зрозуміли, бо слово стіна і ожина звучать абсолютно однаково. Ми ще трохи полялякали, і вже потрібно було йти до автобуса. 

        Нас завезли на місце проведення концерту. Ми їхали високо в гори. Це було дуже незвичайне місце, просто серед гір великий ресторан з терассою, на якій сцена. А навколо я навіть не бачила будинків, але поряд була ферма з корівками.

        Ми поклали речі та інструменти, і пішли за обідом. Там вже з’явилася черга. Перед мною стояла Луна. Я поклала свою бошку їй на плече(оце я нагла). Вона сказала, о можеш лягати. Але це було трохи недуже, я стояла як гусь, тому прибрала свою голову. А потім вона вперлась на мене, і я її приобняла(аааааааааа). Але це продовжувалося не довго, бо перед нами вже нікого не було. 

       Можна було брати, що хочеш (сир, м’ясо, овочі), і класти в багет. Луна справилася швидше за мене, тому пішла. Я вийшла на терасу, за столом місця для мене не було, а Луна пішла на шезлонг, тому я сіла за стіл де нікого не було. Але прийшла Илюїз(альтистка), і поставила біля мене чіпси. Потім я вже не була сама. До мене приходили люди за чіпсами,  деякі сіли біля мене. Вот і лайфхак. В нас був сильний вітер, і тому чіпси знесло зі столу, вони впали і трохи розсипалися. Але підлога була дерев’яна з щілинами, і деякі чіпси просто попадали на землю просочившись крізь дошки. Після цього усі приходили і питали в мене хто звалив чіпси. Трохи пізніше, я пішла сіла за стіл, коли він трохи звільнився, усі розмовляли про складність гри на різних інструментах.

      Французи не можуть обійтися без десерту, тому більшість пішли купляти вафлі, або млинці. В мене невлізло, та і часу не дуже багато було, тому я заглянула туди, потринділа з Илюїз(арфой), і ми пішли до Луни. Вона собі солоденько спала, а Илюїз почала до неї говорити(щось усі там неймовірно тактовні) . Я теж з ними трохи поговорила, мене помітила Таня, і позвала до них, і я пішла. Трохи посиділа з нею Аньою та віолончелями. І нас почали гукати на репетицію. 

        Навіть репетрирувати з вітром було прикольно, але потрібен навик перевертати сторінки разом з прищіпками. Я ще й злякалась, що ми їх загубили, і ми з Лорен шукали їх по всіх пакетах, але все-таки знайшли. Взагалі було не холодно, але лише тоді коли сліпило сонце. Коли воно заходило за хмари, ставало холодно.

      Ми пішли переодягатися після репетиції. Нас одразу попередили, що буде холодно, тому варто тепло одітися. Я взяла свою блузу, і почала оглядатися, і думати як переодягтися, бо там вже було декілька напівголих мужиків. Я подивилась на Шарлот, вона стояла в трусах, і пожала плечима коли я шукала очами де б перевдітись. Я зрозуміла, що по іншому ні як, і просто переодягнула блузу. 

      В цілому я не була одягнена тепло, якщо конкретно то в штанах і блузі з короткими рукавами. Але якщо порівнювати з деякими, то це було нормально. Таня взагалі була в короткому платті без рукавів. І Естер так само, саме цікаве, що на минулому концерті в жару, вона одягла штани та піджак. Я їй зробила комплімент, що в неї гарне плаття.

      Я побачила Луну, аааа, вона шикарна. В штанах та рубашці, це так сексуально та прекрасно. Але я їй знову не змогла сказати комплімент. Я пішла в коридор, сіла на лавку, біля мене сіла Розалін(труба) і почала пукати губами, потім прийшли ще декілька мідних і почали робити те саме, і я звідти пішла. Я сіла на друге місце, і спостерігала як вони почали обмінюватися інструментами і пробувати пограти на інструменті один одного.  Біля мене сіла Илюїз та шикарна баришня. Я помилувалася прекрасною баришньою, і нас позвали на виступ.

          Спочатку, було «нормально» грати. Сонце шпарило, жарко(я тільки після концерту зрозуміла, що спочатку було нормально). Вітер був дуже сильний, і у нас впав пюпітр на Валентін та Жібу. Але у Лорен дуже хороша реакція, і вона наступила на нього ногою, що він не встиг впасти на підлогу. Увесь концерт вона тримала його ногою. Ми зіграли перший твір, почали перевертати, і перша сторінка улетіла до Мальо та Естер, добре, що ми її вже зіграли. 

         Сонце сховалося, спочатку цьому зраділа, але краще б воно не ховалось. Було дуже холодно, і до того ж вітряно. Я брала терла руку об штани, бо мої пальці німіли. Багато хто почав одягати худі, але в мене нічого не було з собою. Зіграли ми теж «чудово». Незнаю це із-за холоду чи із-за чого, наш гобоїст, котрий грав соло в лебединому озері, після кожної фрази зупинявся, що Гюстав йому навіть співав, щоб допомогти зіграти. Зазвичай соло грає інший хлопець, але він не поїхав в турне, і дівчата, що теж добре грають не поїхали.

         Я дивлюся в зал, люди сидять собі в куртках і їм взагалі супер. Илюїз собі пограла твори, і пішла грітися на сонечку. Я ледь дотерпіла до кінця, ще дивлюсь така на флейт, а у Луни губи синьо-фіолетові.  Я взагалі не уявляю як духовики грали, інструмент ще й охолоджується. Хоча більшість з них нормально одяглися. Таті одягла зверху кофту, і на ноги поклала собі ще одну.

       Нарешті ми зіграли, усі дуже швидко пішли грітися. Я трохи погрілась, пішла за пюпітром і партитурами. Жінка яка була співорганізатором концерту, потім сказала, дивно, що нам було холодно, взагалі це нормально. Але можливо для людей, що там живуть все життя, то нормально, тим більше вони в куртках сиділи. 

        Ми розклали сцену, перевдяглися і нас позвали на вечерю. Я лоханулась, сіла з Марі і Илюїз, і на протязі всієї вечері просто сиділа мовчала. За те нас смачно нагодували. Нам дали декілька видів м’яса, картоплю фрі салати, я все не осилила, бо там реально було дуже багато всього. 

        У деяких була спеціально вегетаріанська їжа. До речі перед поїздкою я спеціально заповнювала форму, чи є в мене якісь болячки, яке в мене харчування. Нам ще принесли десерт, пиріг з морозивом, прямо здивували. Ми наїлися та пішли в автобус. Я пішла на задні сидіння, і до мене підсіла Илюїз(арфа). Ми коли їхали мене жах як вирубало. І я навіть поспала в автобусі. Взагалі, ще й настрій трохи пропав, бо мені зателефонувала мама, відчитала, що я особисто не привітала брата з днем народження (я привітала, тільки через неї, і її заділо що я особисто з ним не говорила) . Ще й назріли деякі проблеми. 

      Ми пішли в будинок, я розклала речі, пішла в двір. Взяла навушники, і лягла чілити на гамак. Валяюсь, слухаю. Дивлюся чи немає Луни. Я ще їй написала, чи буде вона виходити на двір цієї ночі.

     Підійшла Илюїз(арфа), почала до мене щось говорити, я нічого не чула бо була і навушниках. Я вже сіла як людина, почала з нею балакати.  В результаті ми проговорили десь три години. І пішли спати, але це було прикольно. Вона виявляється теж займалася художньою гімнастикою. Сказала, що в університеті є спортивні секції, почала перечисляти, і потім сказала, що треба уточнити у Луни. Вона глянула на подвір’я, алн її там не було.

     Я їй порозказувала Илюїз про  гуртожиток і коледж, і багато всього. Вона запитала мене чи залишусь я в оркестрі на наступний рік. Я відповіла, що скоріш за все що так, і вона прямо так зраділа, це мило.

     Трохи P.S. можливо мені такі попадаються просто, але французи якісь нетактичні. Ми їхали в автобусі, Таня вже лягала спати, і заснула, Мальо її почав будити, бо йому треба щось сказати. І в будинку вони просто сідали разом з Естер, знімали відео, сміялися в той час як хтось міг спати. Взагалі вони кожен вечір у нас в кімнаті сиділи, щось їли і співали.

    Так само Илюїз, дуже «тактична» , Луна собі спала в гамаку, вона її позвала, та не прокинулася, і вона почала лити на неї воду. І я так зрозуміла, це не було дуже важливо.

Редагую фанфік зараз, і дивуюсь по-перше тому, який сухий текст, і як багато помилок. А по-друге згадую весь крінж. Хоча позоритися для мене звичайне діло.

      Цього разу в нас був виїзд доволі рано. 

      Ми поснідали, переодяглися в купальники. Одразу потрібно було взяти речі на пляж і на виступ. По традиції ми перенесли всі речі в автобус, я одразу сіла в першій половині автобусу де зазвичай сідає Луна. Але вона пройшла повз мене, і сіла позаду з якоюсь дівчиною. А до мене сів якийсь мужик. На щастя я взяла навушники. Сиджу, слухаю музику, приходить мені повідомлення від Луни(я вже і забула, що питала її чи буде вона виходити). » Я не побачила твоє повідомлення, бо вже спала, вибач. Ти вчора залишалася на вулиці? » . 

      Я їхала слухала українські пісні, дивилася на гори. Нас висадили біля моря. Коли ми вийшли з автобуса, я присусідилася до Тані, та інших мінорів, іпобачила, що у всіх них були накрашені нігті, що у хлопців, що у дівчат. Вони вчора ввечорі цим займалися.  Усі щось обговорювали і я постійно чула слово транспарант. Думаю, що ж це таке. Парант це батьки, транс це транс, але виявилося, що це просто прозорий. 

       Ми пішли до пляжу. Ще й була дуже гарна дорога до нього, парком з пальмами. Ми пішли купатися. Найцікавіше те, що з усіх дівчат котрі були присутні, купатися не пішла саме Луна. Ну що ж таке блін. Я пішла купатися, дивно але мені не соромно було знаходитися в купальнику. Я навіть хотіла, щоб вона побачила мене в купальнику. Насправді я прямо пишаюсь собою із-за цього. 

       Я трохи поплавала і пониряла. Майже всі були з масками, тому пірнали і дивилися на каміння та рибок. Луна сиділа на березі і читала книжку. Я прийшла до берега, потім пішла знову купатися. Більшісь були з масками, тому тусувалися разом, і в мене не було впринципі компанії, отже я пішла на берег. Майже всі вже повернулися і Таті в тому числі. Вона запропонувала взяти її маску, я пішла ниряти. Там справді дуже гарно. Прямо ідеально видно усе каміння, ще я дуже добре бачила рибок. Вода там дуже чиста, і від певного моменту дуже глибоко, але усе видно. Я навіть не очікувала, що там настільки гарно. Я спробувала ниряти ще з трубкою, але я чомусь задихалася коли з нею пурнала. 

       Я повернулася на берег, всі вже посохли, я одна там пурнала. І деякі вже взяли свій обід. Я поклала маску, усі вже пішли по їжу окрім Луни(мене чекала хаха). Я запитала в неї чи йде вона, і ми пішли разом. По дорозі вона запитала чи мені сподобалося, чи бачила я рибок і яких, я їй все розповіла(а вона то контролювала все, хоча типу ділова, книжку читала).  

        Нам видали багети, мені дали з жамбоном, а для Луни з сиром. Виявилося, що вона вегетаріанка. Коли ми повернулися, я подякувала Тані за маску. Ми поїли, ще можна було брати чіпси.  Луна пішла до моря, збирати камінчики, я пішла за нею. Вона збирала маленькі шматочки скла, потім до нас ще приєдналася дочка контробасистки, і Илюїз. Я віддала Люні шматочки скла, які знайшла. Ми повернулися, усі почали переодягатися, я зробила те саме. Потім стою, на щось чекаю. Вирішила не гаяти час, я попросилася сісти до Луни. Вона повернула своє полотенце, щоб мені теж було зручно сидіти. 

        Я сказала, що отримала повідомлення від гуртожитку, показала їй,  і вона почала мені пояснювати, що треба з ним робити. Луна сказала, що я можу звертатися до неї, якщо мені щось незрозуміло з доками. Нас почали звати до автобусу. Ми ще почекали, як деякі сходять в туалет. Потім я шла з Луною, вона почала свистіти. Я зробила комплімент, що вона круто свистить, і сказала, що я взагалі не вмію цього робити. Розказала, що впринципі взагалі не намагалася навчитися, так як у нас є забобони, що якщо свистиш, грошей в хаті не буде. Вона дуже здивувалася, ще й Франсуа(кларнет) втрутився в розмову, що в них якщо ти свистиш це означає, що ти щасливий. Луна сказала, що в них свистіти це нормально, але в цьому є сексизм, що це некрасиво якщо дівчина свистить. Я спробувала посвистіти, і Луна почала мене навчати. В мене спочатку взагалі не виходило, я просто дмухала. Ще вона похвалила мою французську, сказала, що я добре говорю, і вона в основному все розуміє(аааа як приємно).

       В автобусі ми сіли разом(нареештіі) . Я запитала в якому крузі(гуртожитку) вона жила, Луна сказала назву, але я не зрозуміла, і вона мені намалювала карту на бумажці з під багета, але я все зрозуміла . Потім вона запитала, що за камінці на моєму браслеті, і хотіла ще показати аметист з музею її рідного міста, але вона його не знайшла в інтренеті.  Я лягла на її плече. Потім запитала чи можна (як логічно то). Звичайно вона сказала, лягай лягай. Це було не дуже зручно, але за те я на ній лежала. На жаль ми їхали приблизно 5 хвилин. 

      Ми прибули в якусь церкву(насправді дуже добре, що ми не на дворі виступаємо). Але там була дуже дивна сцена. Вона була прямо посеред церкви, і нам спочатку сказали лицем до дверей, потім вже навпаки, і ми почали переставляти все. Всі були солоні після моря, але добре, що хоч не дуже жарко було. І я прямо здивувалася, але в церкві був кондиціонер. На мене набризкали водним аерозолем, і взагалі кул. Ми зіграли декілька творів, і можна було піти переодягнутися, і в туалет. Я пішла разом з Лією до туалету, він був десь через 200 метрів від церкви. Але мені треба було лише перодягнутися. Там була якась шафа, я зайшла за неї, зустріла там Естер, вона теж переодягалася, і знову зацінила моє плаття. Взагалі можна було туди не йти, бо як я дізналася пізніше, можна  переодягнутися в кімнаті біля сцени. Але вже було пізно. 

        Ми зіграли, до речі ніхто не облажався навіть. Єдине, це те, що в нас було дуже мало глядачів. Можливо ще із-за того, що ми досить рано виступали. Зазвичай концерти відбуваються ввечорі, але цього разу він був на 16. Я жах як хотіла пити, і конкретно в цей день, я вирішила не брати води. В залі було дуже душно, деякі пили під час виступу. І серед перших скрипок, вода була тільки у Мікаеля. Я дивлюся, Лорен п’є, і одразу тоже взята, пофіг вже чия вона була. Потім я забрала воду у Маїти, і все випила, але ми знайшли де набрати ще.  Після концерту ми по традиції звільнили сцену, і забрали усі барабани. 

      Нас потім запросили на «аперітіф» (це типу перекус перед основною їжею, зазвичай з вживанням алкоголю). Ми пішли, це якраз було в тому місці, де в нас була можливість сходити в туалет. Там ще була невеличка сцена, і перед тим як туди прийти, там виступали якісь музиканти. Нам дали води, соку і можна було взяти вина(повнолітнім). Ще було трохи їжі (чипси, диня, кавун, печиво).Я дуже хотіла взяти вина, впринципі завжди є можливість взяти пива, але мені воно не подобається взагалі. Я думала брати чи не брати. А вино ще й не дешеве(але нас пригощали).  Опинившись біля Луни, я запитала в неї поради. Вона така нуу, ти ж мінор. Незнаю чи гарна це ідея, якщо хочеш можеш спробувати моє(ну як же я відмовлю їй в поцілунку). Я звичайно спробувала, воно справді було дуже смачне, особливо з бокалу Луни. Вона прямо вдивлялася як я п’ю, мені від цього аж ніяково стало. Вона запитала яке мені більше подобається, червоне чи біле.

      Потім багато хто пішов до фортепіано. Таті почала грати Clair de lune Дебюсі, при цьому вона казала, що не вміє грати на фортепіано. До нас підійшли якісь мужики і попросили не торкатися фортепіано. Луна теж туди підходила, і подорозі я запитала чи вміє вона грати. Вона виявляється рік як ходить на заняття по фортепіано. І запитала мене, чи я вмію. 

       Ми ще деякий час були в тому місці, я піднялася до туалету, поговорила з Люсіль та Марі, обсудили виступ. Марі сказала, що чула інформацію, що комусь несподобався концерт, і він пішов серед виступу. Але скоріш за все це жарт Гюстава. 

       Нарешті нас покликали в автобус. По дорозі я спілкувалася з Луною. Ми заходили в автобус, і Гюстав мене запитав щось, а потім почав казати»да да», і такий а ой це російська, а як сказати українською? Гюстав почав повторювати, і Луна також. У неї виходило «такь такь», а потім вже вийшло правильно. Вона попросила мене навчити щось українською мовою. Я незнала, що навчити, і вона запитала як буде»Я граю на флейті». Вона не могла вимовити букву «г». Я ще й хотіла поумінчати, і запропонувала сказати «р», але в неї добре вийшло, я офігіла, вона сказала, що просто вчила іспанську. Я її вчила як сказати «Я граю на флейті». Але граю їй дуже важко сказати. Хоча інші слова в неї дуже добре виходили. Вона запитувала багато рандомних слів. Потім зайшла мова про алфавіт. Я їй показала клавіатуру. Луна запитувала мене деякі літери, потім намагалася їх запам’ятати, я сказала, що в нас все просто, як пишеться, так і читається. Відкрила гугл перекладач,  і вона спробувала написати моє ім’я, це було «Катеріиа». Я виправила, і вона запитала як буде її ім’я. Я написала «Люна», але у неї з’явилися питання чому не через «у». Я сказала, що через у теж можна писати, але тоді «л» буде звучати твердою.  Я написала ще вірант через «у», і перекладач переклав як ехо. Незнаю зрозуміла вона мене чи ні, але я спробувала їй пояснити чому я написала через «ю». Взагалі, французи в будь якому випадку букву «л» вимовляють м’якою, і тому її ім’я звучить як Люна. Ми ще трохи повчили кирилицю, і вона запитувала у мене якесь слово і намагалася написати його в гугл перекладач. (Я не можу описати яка це ейфорія, коли людина яка подобається вчить українську мову). Вона, ще попросила щось де є українські слова, щоб прочитати. Я дала їй 50 гривень, і вона намагалась прочитати » національний банк України». Я їй показала ще купюри, що у мене були. Вона пошуткувала «ого яка ти багачка «(все, спокусила приданним). Я пояснила, що у нас одне євро це 35 гривень, тому виходить, що я недуже багачка. Вона запитала чи ми носимо великі пачки грошей постійно, я пояснила, що в нас є купюри по 200 , 500 і навіть 1000. 

       Нам оголосили, що скоро ми будемо виходити, і ми маємо самі шукати де будемо їсти. Видали кожному по 10 євро, і сказали, що бажано розбитися на невеличкі групки. Я опинилася з Луною, Илюїз, Маїти, Манон та Марілю.

      Ми не довго шукали варіанти, тому пішли їсти до практично першого ресторану, що нам трапився. Майже всі замовили одне й те саме— галет(великий солоний млинець, з сиром, жамбоном та яйцем, начинка впринципі може змінюватися). Луна замовила собі лазанью з овочами, так як вона вегетаріанка. Ми чекали наше замовлення, Луна запитала чи є в мене ще щось з українськими буквами. Я знайшла свій студентський квиток, дівчата зацінили мою фотографію на ньому, що вона непогана. Луна прочитала назву мого коледжу. Усі такі вау вау. Потім я ще пошукала, в мене були карточки з сільпо іще з якихось магазинів. Вона прочитала » картка» і здогадалася, що це таке. Усі знову офігіли, впринципі слово схоже, але справді дуже круто, що вона прочитала його і здогадалася що це.

     Ми були усі дуже голодні, я з’їла половину, і дуже наїлася, мабуть тому, що було дуже багато сиру. Поки ми їли, я глянула на Луну, і вона почала давитися, ледь людину не вбила. Дівчата обговорювали парочки в оркестрі. Зараз помітно, що Люсіль і Ян(тромбоністка та віолончеліст, це ті що билися за стул, а я все попортила, і принесла новий.Чесно кажучи мені не дуже подобається ця парочка, точніше Люсіль подобається а Ян ні).  Вони ще сказали про якусь парочку, але я так і незрозуміла про кого йдеться, бо я незнаю імен усіх оркестрантів.  Илюїз ще розповіла, як минулого разу, коли вони їхали в турне, Жульєн(фагот) та Илюїз(альт) ще не були парочкою, і вона якраз пам’ятає як він заграв до неї(щось я цього не можу уявити). Взагалі в оркестрі досить багато людей які познайомилися в оркестрі, і зустрічаються, в нас навіть є заручені.

       Також ми трохи обговорювали хто як грає. Мене запитали як я потрапила до оркестру, і як відбувалося моє прослуховування, але в мене його не було, мене просто запросив Гюстав після концерту. Дівчата розповідали яке у них було прослуховування, Луна розказала, що була в шоці, що її взяли, бо флейт і так вже було достатньо. Взагалі всі флейти дуже добре грають, вона почала хвалити гру Тані.

      Мені почали казати, що я мабуть добре граю, бо я перша скрипка. І Гюстав зазвичай сам розприділяє кого в які скрипки посадити по рівню. Потім ми ще трохи нахвалювали один одного. Илюїз розповіла, як боялась, що її виженуть з оркестру, бо їй скоро 30, але вона дуже рада, що її лишили. Я б була б в шоці якщо б її вигнали, арфу і в професійний оркестр не легко знайти.

      Я з’їла десь половину, так само як і  віолончелістки. Луна усе доїла, і ми почали пропонувати їй добавки. Я віддала їй свій шматок без м’яса. Вона його з’їла, потім ще почали пропонувати, але вона вже не осилила. Ми розрахувалися, на кожного вийшло трохи більше ніж 10 євро, і в Луни були тільки 10 (вона попередила одразу, і ми сказали, що якщо що виручим). Илюїз визвалась доплатити частину за неї, я теж запропонувала, вона подякувала, але вони вже там домовилися про якість махінації. Ми ледь доїли, і то не все. Але вирішили, що для морозива місце завжди знайдеться. Ми пішли до холодильників з морозивом на іншій вулиці. Там був дуже великий вибір, я взяла одне з карамелью, а друге з печивом. Ще запропонувала купити Луні, але вона сказала, що в неї вже невлізе. Я спробувала морозиво, і те, що карамельне мало присмак кави, я сказала про це Луні, вона запитала, чи мені подобається, чи допомогти попросити поміняти, чи щось таке. Але воно було смачне, і я думаю, що воно реально було карамельне, просто з таким присмаком. Я не брала з собою сумки, чи ще щось таке, і гаманець та телефон я тримала в руках. Так як в мене ще було морозиво, я немогла все нормально тримати. Запитала в Луни»в тебе є трохи вільного місця в рюкзаку?» Вона сказала, що звичайно є багато місця для моїх речей, і якщо мені треба буде телефон, вона його дістане(я їй його теж віддала). Ми прогулювалися, і я весь шлях говорила з Люною. Вона запитала, чи всі мої друзі виїхали з України, чи є які залишилися, чи познайомилася я з якимись українками у Франції. Ще вона запитала як звати моїх подруг, і почала повторювати їхні імена. 

        Ми дійшли до причалу, і хтось із дівчат запропонував сфотографуватися. Ми зупинили якогось мужика, і він нас сфотографував. Ми ще трохи там побули, Луна розповіла, як була вже в цьому містечку до цього, на змаганнях. Потім Марілю запитала, чи хоче Люна спробувати морозива. Вона погодилася, і взяла трохи. Я вирішила запропонувати теж. Хотіла їй дати ложечку, а вона відкрила ротика(з моєї ложечки, ще й я особисто її кормила). Потім вона спробувала друге моє морозиво. Я запропонувала їй ще, і вона сказала, вона зрадістю погодилась, і сказала, яке їй сподобалося більше. Ми шли і я годувала її(досі не вірю в це). Я кажу» ти маленька дитинка». Вона така «дааа, я твоя маленька дитинка». Аааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

      Я її продувжувала ще годувати, поки Марілю не запропонувала доїсти її морозиво, бо вона вже не хоче. Вона і те не доїла, ну і в мене впринципі вже не влізало. Ми пішли гуляти вуличками, ще зустріли Марі та Ирви, вони розповіли в якому ресторані вони були. Коли ми гуляли, я весь час говорила з Луною. Вона потрагала свій живіт, і сказала, я так наїлась. «Оу Луна в тебе є дитина?»—я на це сказала. «Так, це лазанья та морозиво» Вона ще розповіла, що хтось їй сказав , що усі тельці  багато їдять(вона телець по гороскопу). Вона запитала хто я по знаку зодіаку, я відповіла англійською, бо незнала як французькою буде. Вона не зрозуміла, я почала пояснювати, що я чувак який льє воду. » Риби? Ее стрелець? Ааа водолій?» Я підтвердила останнє, і вона чомусь ніби засмутилася. » А, це твій знак зодіак на кулоні, який ти одягала?» — вона мене запитала. » Так, це він». Вона помітила таке, чесно кажучи я не думала, що вона звертає увагу на таке. Ми ще шли лялякали, і зайшла мова про те, що у неї є курочки, вона мені показала трохи фоточок. Я їй ще розповіла , що у моєї бабусі були кози, і в мене навіть була особиста. Вона почала запитувати, як їх звали (а я там помню їх взагалі дофіга було). Я конкретно сказала, що моя це Роза(але її вже дуже давно як нема, але це коза яку я виховувала). Ми ще трохи прогулювалися, забрели на вулицю де був якийсь концерт. Ми трохи постояли, я ще шукала де мені помити руки бо вони в мене повністю були в морозиві. Луна зі мною пішла. Поїлка(незнаю як це зветься), не працювала, я думала що це я лох просто і не можу відкрити, но у Луни теж не вийшло. До нас приєдналася Илюїз, і в неї знайшлися серветки. Ми пішли далі гуляти втрьох, бо решта дівчат залишилися слухати концерт. Ми піднялися до якоїсь церкви, там було дуже гарно. Набережна та порт, все світиться, просто вау. Я запропонувала дівчатам сфотографуватися разом, але навколо небуло людей. Потім я собі стояла, Луна взяла телефон, і сфотографувала мене. Я вийшла дуже упорота. Вона ще зробила декілька фото, і запропонувала мені їх надіслати(так як мій телефон був у неї). Луна запитала, чи я комусь відправляю фото, чи просто для себе. Я сказала, що зазвичай подрузі відправляю(а що це вона таке хоче вивідати, ще й питала як моїх друзів звати, ладно я знову переоцінюю свою персону). Ще дівчата мене запросили полазити(клаймбінг), якщо це буде можливо завтра, я звичайно погодилась.

         Ми потихеньку вирушили до автобуса, я подякувала дівчатам, за те, що вони зі мною спілкуються, і що з ними було дуже круто, і я не хочу уїзджати звідси. Вони трохи здивувалися але я пояснила, що з мінорами мені трохи нудно, бо я просто хожу за ними хвостиком(вот блін нажалувалась). Я реально дівчатам дуже вдячна, що вони навіть ведуть зі мною діалог, пояснюють мені . Я дуже часто прошу Луну пересказати мені, що треба робити, і вона ідеально пояснює.

       Ми зустріли Мальо та Естер, вони розповіли як купили сенвічі, і пішли купатися на заході сонця. Ми пішли в автобус, сіли чекати усіх. Деякі заходили ще з морозивом, чи ще чимось недоїженим. Ми дуже мило і мирно сиділи. Я показала Луні козеня. Я знайшла якесь старе фото з вк, але вона прямо сильно була вражена. Ще якісь мужики позаду вгледіли, і вона їм теж показала, вони тоже почали радіти. Луна запитала чи це Роза, а я там помню взагаді хто то.

        Я ще показала Асю вона теж зацінила. Вона потім мені ще показала своїх курочок та ципляток.  До нас підійшла Илюїз, та сказала, що у офіціанта проблеми з математикою, і Луна не винна їй нічого, бо він помилився в розрахунках і не порахував її порцію. 

      Ми почали їхати, і я як нагла чікса лягаю до Луни на плечико. Все було б чудово, але наш ударник почав викрикувати якусь пісню-кричалку. Я аж убрала бошку коли він почав кричати ту пісню. Ми трохи намагалися поговорити, але було чути дуже погано, і ми навіть спілкувалися через нотатки. Я побачила як Луна записує голосове комусь(ор в автобусі), я в той самий момент хотіла записати його Ярославі. Я запитала,

—О ти теж записуєш голосові друзям? 

— Це моя copine 

— Я також постійно пишу одній подрузі.

     На той момент до мене не дійшло. Але скоріш за все вона мала на увазі, copine в сенсі як дівчина.

    Ми слухали прекрасну пісню, ударник щось викрикує, а потім всі підхоплюють та повторюють. Потім я вже як ненагла чікса знову лягла на Луну, і запитала чи я не заважаю. Вона сказала, що я можу лягати, і тоді я просто не думала, зробила як хочу, може це було і неправильно, але ну і ладно тоді. Я просто віддалась почуттям. Коли вона сказала, що я можу лягати, я лягла їй на груди та обняла за талію. Вона мене трохи приобняла за лікоть. Я поклала руку на її коліно. 

        Усі волали якусь недопісню. Я не все розуміла і впринципі не все намагалась зрозуміти. Я лежу на Люні, та чую»чоловіки це свині, жінки це свині, а свині мають секс» як мило однако. Луна мені сказала, що вона теж незнає цієї пісні, бо вона не альзасьєнка. Коли вони закінчили співати, якийсь чувак почав мене питати чи сподобалася мені пісня. Я впринципі навіть не намагалася зрозуміти про що там, я тоді була в іншому світі.

        Ми прибули до будинку, цього разу ми не вигружали барабани, так як на наступний день в нас мав бути ще один концерт. Ми пішли усі змивати з себе сіль з моря. 

       Я вийшла на двір, мене перестріла Илюїз, і запропонувала домовитися про клаймбінг. Вона позвала Луну, ми почали гуглити. І справді неподалік від нас є призначене для цього місце, але завтра воно працює лише після обіда. А в такий час у нас знову концерт. Ми вирішили, що якщо це буде можливо, ми підемо післязавтра. 

       Ми ще трохи посиділи, до нас підійшли ще декілька дівчат. Я запропонувала пограти в дурака. Взагалі у французів немає такої гри, зазвичай вони грають в «президента» , але вона якась занадто легка. 

      Дівчата погодилися зіграти. Я пояснила правила гри, вони ще й сказали, що це досить важко(французи чомусь не використовують в іграх масті, немає різниці піка це чи черва). Луна врубилась найперша, і почала допомагати мені пояснювати. Інші начеб-то теж зрозуміли. До нас повернулася Илюїз(її просто кудись позвали, коли ми почали грати). Тому вона з першої гри не приєдналася до нас. 

       Ми непогано зіграли, Марілю перемогла(я ще й здивувалася, що вона взагалі з нами грала, бо зазвичай вона чомусь відмовляється). Потім вибула я і Манон, і Луна програла. Вона запитала, то я виходить дуракь? Ну получається да. Мене почали запитувати чи це просто назва, чи щось означає. Я переклала в перекладачі, але переклало якось дивно. 

        Ми зіграли ще одну партію, вже разом з Илюїз, вона нас в процесі гри запитувала, що їй було незрозуміло, і теж потім приєдналась до гри. Другу партію знову виграла Марілю, в неї прямо якийсь талант до усіх ігор, вона завжди виграє. Луна знову опинилась дураком. «Виходить я дуракь?» Ну да. Я їй ще допомагала в кінці, коли всі вибули, та грали на програш. У Луни було багато козирок а у Манон мало карт. Але Люна програла, оце я помічниця називається. Всього ми зіграли лише дві партії, і дівчата пішли до столу там де сиділи багато людей. 

     Ось така фігня малята, мені людина каже, що в неї є дівчина, а я лізу.

     Зранку мене Таня запитала як я вчора погуляла. Я трохи їй розповіла, і по секрету сказала, що Луна хвалила її гру. Вона здивувалась, сказала, що дуже приємно і відповіла на це, можеш їй передати, що вона теж дуже круто грає. Адже багато складних партій виграє саме вона. Багато місць які Таня не може зіграти, добре може зіграти Луна.

    По програмі в нас був вільний час, тому ми домовилися зустрітися зранку, щоб піти на пляж. Але погода не слухала наші плани, і цього дня було досить хмарно. Я поснідала в компанії Илюїз, Люну я не бачила. Сидіти в дворі чи в домі нудно, й до того ж мене деякі дівчата запросили піти гуляти в місто. Я підійшла до Илюїз і запитала чи Луна йде з нами. Вона сказала о звичайно  запросимо її. Ми пішли її звати якщо вона не спить. Але ми прийшли до неї в кімнату, і вона собі спала, сонька. Ми її не стали будити .
       Ми прогулялися містом, зайшли в магазин з сукнями, дівчата собі щось вибрали. Я поки чекала їх, поговорила з мамою по телефону, розказала, що вчу одну дівчинку української, » дівчині це їй 25? «  Ну чому зразу 25, їй 20. А якщо навіть 25 то хіба це вже не дівчина? Я дочекалась дівчат, і  пішли купляти сувеніри, я ще купила брату невеличкий подарунок в честь дня народження. Періодично був невеличкий дощ.
       Десь в обід ми повернулися до будинку. Я піднялась в кімнату. Аня грала на укулеле «call me by your name» і співала, Мальо і Естер їй підспівували. Я поклала речі, і почула з відкритого вікна звуки флейти. Я спустилася в двір. 
       Таті та Луна взяли якісь ноти з телефону, пюпітри та читають дует на флейті. Я взяла стілець, що був поряд та сіла слухати, трохи порелаксирувала, і до мене приєднався Корентін(пропоную йому Таті а мені Луну). Ми трохи посиділи, і у дівчат навіть з’явилась невелика публіка. Я ще почула, що вона говорила Таті, що вона грала якийсь твір з своєю копін(вона скрипачка).

     Нас почали гукати обідати. Я лишилася до останнього, поки дівчата не почали складатися. 
      Я приєдналася на обід до Илюїз та віолончелей. В фейсбуці виставили відео з першого концерту, там досить багато мене було, ще й з другим підборіддям. 
     В нас було трохи вільного часу до відправки автобуса на концерт. Я отримала якесь повідомлення від гуртожитку. Спочатку так як Илюїз була поряд, я перепитала її, що мені з ним робити. Вона мені не сильно підсказала, тому я ще й підішла до Луни, вона на той момент лежала в гамаку. Вона одразу спохватилася(відволікаю людей людей від релаксу). Ми почали розбиратися з цією общагою. Вона написала туди листа, і там ще треба було додати якісь документи, до нас ще приєдналася Илюїз.  Нас почали гукати щоб ми виходили, і Луна запропонувала сісти з нею в абобусі, і вона мені далі допоможе(як же я відмовлюсь то). Ми пішли до абобуса, цього разу не було потреби переносити барабани. Ми сіли поряд, і почали займатися документами— така вона французська  романтика. До нас ще приєдналася Илюїз (навіть втрьох хаха). Мені ще треба було, щоб мама мені дещо відправила. Я їй подзвонила, і вона почала відмовлятися, і питати чому вона має відправляти мені щось, я їй намагалась пояснити, в неї ще й з телефоном проблеми, що вона чує з десятого разу. Взагалі я вже хотіла посалати в задницю той гуртожиток, і сказати забудь про нього, давай їхати та обійматися, можем цілуватися звичайно якщо хочеш, ну їх в сраку ті документи. Ми почали прикріплювати мої документи, вона прочитала мою фамілію, і перепитала чи правильно. Хай запоминає на всяк випадок. Ми з горем пополам завершили відправляти ті доки. Я поклала на неї бошку а потім її підняла, і вона запитала чи може вона лягти на мене. Звичайно я сказала лягай, потім я допомагала вмоститися на мені. Можливо я це сильно нагло зробила, а може і ні, бо я її прямо вклала на себе. Але все-таки незнаю чому, але я взагалі не відчуваю сорому перед нею. Навіть коли я просила обніматися, мені не було соромно чи дуже важко це зробити. Вона ніби така рідна, можливо просто в неї така атмосфера, або я незнаю як це можна пояснити. Або після війни приставати до дівчини це фігня, уже нічого щось не лякає. Але враження ніби я її знаю давно, мене від неї не коробить, серце не вискакує в п’яти. Просто максимально комфортно. Я не можу з нею ідеально розмовляти, іноді перепитую, але при цьому з нею так легко спілкуватися. 
      Луна лежала на моїй грудній клітці, підняла голову і з посмішкою подивилася мені в очі, і запитала чи мені так зручно. Я чуть не вмерла коли вона так зробила. Її лице біля мого, я її обіймаю.  Кажу, що мені так ідеально, і запитала як їй. Вона сказала, що їй так добре. Вона так пролежала деякий час, а потім різко встала, і почала хрускати спиною. Еххх все-таки незручно. 
        Ми прибули до місця вигрузки. Але місце де в нас мав бути концерт було далеко від місця де можна припаркуватися автобусу. Тому ми йшли під гору десь кілометр з своїми інструментами, ще й з барабанами. Ладно нам, а для Илюїз взагалі жесть. Вона везла арфу під гору, ще й довшим шляхом, так як ми йшли по сходах, а вона не могла перенести її так, тому їхала в обхід. Нарешті ми дібралися, і ось новенький сюрприз. Контрабасистка дістає свій контрабас, а головка на ньому відпала. Ніхто незнав як так сталося, усі в шоці. Ми намагалися щось зробити. Навіть приматували скотчем. Але це було взагалі не надійно. Ми почали розкладати сцену. До нас докотилася Илюїз, та почала сильно кашляти. Ми навіть коли вже почали репетицію, і вона не змогла з нами грати, бо кашляла без зупинки. 
       Ми прогнали декілька частинок, духовики вже пішли, ми лишилися грати струнний твір. Я ще трохи лишилася і після цього, і колупала Моцарта, який теж був мені сюрпризом з першого семестру. Після цього я теж пішла в гримерну, переодягнутися. Нам видали воду, сок, та печиво. Я дивлюся на підлогу, а на ній лежить Луна. От ці європейці. Це так привабливо. Так само як і її ноги в синцях та ранах від комарів. Я одного разу її запитала що це за рани, це виявляється їх комарі покусали, вона працює влітку в полі.  
      Поки було нудно, я побачила як Май дає спробувати Таті грати на її валторні. Я теж стала в чергу. Взагалі це дуууже важко. Я намагалася зажимати різні клапани, але звук не мінявся, лише за допомогою одного. Це неймовірно, валторністи регулюють висоту звуку за допомогою губ , так як вони направляють повітря. Ще туди треба руку засовувати. Взагалі в мене вийшло зіграти кілька низьких звуків, але це соу хард. 
        Я побачила боковим зором як Люна піднялась. Я пішла просити цілуватися. «Можна спробувати пограти на флейті?» Вона погодилася, і запитала чи знаю я аплікатуру, але я її незнала, і вона мені поставила пальці. В мене вийшло видати різні звуки. Нас почали гукати фотографуватися. І нам прийшлося йти. Луна сказала, що в мене круто вийшло, деякі коли намагаються грати просто дмухають. І якщо я хочу, то пізніше вона може мене повчити.
        Ми пішли робити фото. Концерт відбувався в катедралі, і там було дуже гарно, особливо в дворі. Нас фотографувала Шарлот, окремо по інструментам. Потім ми пішли виступати. Цього разу публіка знову максимально близько була, ми до того ж грали Моцарта, в якому я налажала, і грала штрихи неправильно. Незнаю чому, але в мене після концерту жах як боліла спина. Зазвичай вона трохи ниє, але цього разу вона жахливо нила. І стільці ніби нормальні(бо бувають такі, що ноги жесть як затікають). Ще й я сиджу в першому ряду так сказати, і відкинутися на стілець я не можу, бо як мінімум це негарно. Я ледь дотерпіла до кінця, і одразу потім пішла хрускати спинкою. Ми переодяглися, я була жах яка голодна. Але ми ще мали доперти інструменти та барабани. Хтось роздобув машину, і барабани доперли. Але Илюїз всеодно помучали, ще й вниз треба було котити арфу , таким чином щоб вона не впала, я намагалась допомогти, але впринципі не було як. 
        Нас відвели в їдальню. Там було щось типу концертної залли, нам поставили ще столики і стільці, а їжу ми брали на іншому столі. Я поки лазила, чекала Илюїз, потім ми вдвох чекали Луну. І врешті-решт я провтикала їжу. Там залишилося не так багато всього. Я взяла якийсь салат з дна лотка і шматочок м’яса. Ще був десерт, макаруни та тарт з лимоном.  Я не могла визначитися, що я хочу макарун чи тарт о сітрон. Мені Илюїз розповіла які макаруни з яким смаком, там невеликий був вибір, багато з кавою ,один з фісташкою і один з ваніллю, але Люсіль його забрала. Я ще стояла думала як мені бути, і поряд стояла Шарлот, я її запитала скільки макарунів можна брати, вона сказала, що  скільки завгодно, але тарт один на двох, і що треба знати партнера, вона вже його знайшла, і не може составити мені компанію. Я оглянулася, неподалік стояла Луна, я її позвала, і Шарлота пояснила їй ситуацію з тартом. І Люна погодилась бути моїм партнером. 
       Я взяла собі фісташковий макарун, та пішла сіла до Илюїз. Ми були самі за величезним столом. Вона запропонувала пересісти до всіх, або лишитися, але я сказала, що мені всеодно. Їй теж було всеодно як вона сказала, і ми лишилися. Взагалі я хотіла пересісти до Луни, але я намагалася на неї образитися, бо думала, що вона забула про те, що зі мною треба ділитися тартом. І впринципі Илюїз мені вже запропонувала поділитися її тартом. 
    Ми сиділи миленько спілкувалися, до нас підійшла Луна, і запитала як будемо ділитися тартом, але Илюїз сказала, що поділиться зі мною. Луна запросила піти до усіх якщо ми хочемо, але ми вже відмовилися. Вона сказала до зустрічі, бізу. В мене знову не вийшло образитися. Я з’їла свій фісташковий макарун. Пішла взяла собі ще один з кавою. Я прокоментувала, що це дивно, що французи каву не люблять, ось у нас майже всі нею закидуються. Вона розповіла, що французи зазвичай з дитинства просто привчаються до какао або шоколаду, тому не так багато людей люблять каву. Взагалі я помітила, що у них нема такої традиції їсти смаколики запиваючи. Вони просто їх без нічого їдять, і чай рідко п’ють. 
       До дому я їхала поряд з Луною. Я спочатку сиділа на краю, коли вона прийшла, я сіла до вікна. Вона почала мене запитувати де я хочу сидіти, я спочатку не зрозуміла натяків, але коли я сказала що мені нема різниці, вона попросилась до вікна. Я знову на неї вперлась потім прибрала голову, подивилася на неї, а вона дивиться в очі і посміхається, я перепитала, чи не заважаю, вона сказала що ні, лягай(все по феншую). Найприємніше, що коли я кладу на неї голову, вона впирається на мою голову зверху. 
      Ми трохи проїхали, вона переписувалася з кимось, скоріш за все з копін, мені стало не ловко, що я бачу переписку, хоч і не шарю, і я прибрала голову. Почала переписуватися з Яросавою, і при цьому бачила як Луна відправляє купу сердечок, мені Яся теж почала їх слати для балансу, коли я пожалілась. Але всеодно так неприємно блет, точніше боляче, хоча це нормально, сама ж винна. 
      Ми прибули, я пішла в душ, вийшла на двір, сіла в гамак. Цього разу дуже багато людей повиходило. Якось ніби мені і класно і добре з людьми з оркесту, але я всеодно там чужа. Ніби за всією тусою просто спостерігаю, бо не шарю. Але не скажу, що мені так погано, просто навіть не хочеться сильно веселитися, наприклад  мої однолітки здаються мені меншими. Дуже часто я тусувалась одна, особливо до того як Илюїз приїхала. 
      Я сіла полистала новини(події в Оленівці). Якось вже не було настрою лишатися тусуватися, тому я пішла спати.
      

   Я прокидаюсь в 6 годин ранку від метушні. Дивлюся Таня спить, стоять Мальо, Естер і Аня. На годиннику 6 ранку. Я запитала»Ви на пляж», вони ржуть, та ні ми тільки вернулись просто. Я лягла далі спати.

 Останній день турне… Я спустилася на сніданок, було дуже мало людей, багато хто ще спав. Я поснідала, Луна так і не спускалася. Нам сказали зібрати усі речі та спустити їх вниз, і наверх вже не можна буде підніматися. Я ще востаннє пішла в душ. 

    Я запитала Илюїз про вчорашню ніч. Вона розповіла як було класно, вони грали в ігри, говорили, танцювали. Я послухала, образилася на себе, що не лишилася. Луна лежала в своєму гамаку. Я тоді тусувалась з Илюїз, і ми разом до неї підійшли. Виявилося, Луна теж майже до останнього була, пішла в 5 утра спати.

       Ми пішли в місто, Илюїз захотіла змінити сукню яку вчора придбала, бо з нею було щось не так. Звичайно ми запросили Луну, але вона сказала, дякую за запрошення, але я жах як хочу спати. Ми знову пішли з віолончелістками, ще взяли Ноимі. Я купила традиційного вина, та нуги. Дівчата взяли собі ще якісь національні десерти. 

     Ми повернулися якраз на обід. Я прогадала з столиком, сиділа з людьми якими я недуже спілкуюсь. Після обіду Корентін встав і пішов ліг в гамак Луни. Вона коли закінчила обідати підійшла взяти бутилку, що там лишилася. Корентін сказав, що він може звільнити місце, якщо вона хоче. Але Луна сказала щоб сидів, і пішла в інший незручний гамак(доброта левел 100). 

     Люна лягла в гамак де можна тільки сидіти, але не можна спати, і вона так солодесенько спала. Я сиділа незнала чим зайнятися. Мене запросили на пляж, я думала, думала, попитала хто іде. Але вирішила лишитися, так як я нехочу їхати солоною, бо у нас потім не буде доступу до душу. 

     Я посиділа з Естер і Мальо, ще послухала як німці спілкуються( Маїти і ще якийсь мужик). Естер взяла якийсь скетчбук що лежав на столі, погортала його. Там були дуже гарні малюнки. Потім підійшов Франсуа(кларнет) , він виявився власником. Естер похвалила його роботи , вони справді шикарні. Там ще була намальована Луна в гамаку, реально дуже красиво.

     Я підійшла до компашки де грали в якусь гру, сіла біля Тані. Вона запитала, о ти що не пішла? Виявляється деякі пішли в місто по морозиво. Я дочекалась коли вони закінчать, і я пішла по морозиво з Танею. Вона мені розповіла, що вони тусувалися до 6 ранку. Зупинилися тоді, коли Габріель (віолончель) пішла спати, через деякий час, дівчата з її кімнати теж пішли, але не змогли зайти в кімнату, бо ключ один. Стукали, стукали, гукали — тиша. Позвали дівчину, що працює в будинку. Вона взяла запасні ключі, та відкрила кімнату. Габріель лежала на ліжку, на грудях були ключі, і вона ледве дихала(алкоголь). Найцікавіше, що зранку в групу оркестру прийшло сповіщення, що вона пішла на пляж, буде ввечорі. 

      Взагалі я дуже жаліла, і досі жалію, що не лишилась. Тепер зрозуміло, чому коли ми йшли в магазин, дівчата глянули в траву де була якась дівчина, і запитали чи це не Габріель. Ми наздогнали Мальо, Естер та Анну. Ще декілька людей ( Лія, Манон та Марілю) пішли їсти морозиво, і вони написали де вони знаходяться. Ми туди прибігли, замовили морозива. Я взяла якийсь десерт, там окрім морозива був сироп та вершки. 

        Ми не дуже довго посиділи, і повернулися назад, так як духовики мали ще грати традиційну альзаську музику на вулицях(вони репетирували поки був вільний час у струнників). 

        Я вирішила нікуди не йти, взяла скрипку, і пішла в тінь займатися. Я перепитала хто лишається. Майже усі вирішили піти, лише Мальо, Естер та Маїти в таборі. Я трохи пограла концерт. Склала скрипку, і чекала на всіх. Мальо та Маїти пішли проводжати Естер на потяг. Але я лишилася не сама. Одна персона лишилась солоденько спати в гамаку. Я походила туди сюди, до мене підійшов якийсь дядько, і почав просити подзвонити шефу, і повідомити, що лишились якісь речі. Я кажу, що не буду, бо вони зараз виступають. Цей дядько завів мене в будинок показати речі, але виявилось він помилився, і сказав, що все добре. Я повернулась, знову нема чим зайнятися. Я вже навіть пофотографувала Луну. Потім думаю, вот Илюїз її будила, чому я неможу. Я підійшла, дивлюсь і незнаю що робити. Я її погукала, вона не встає. До речі дивно що вона лишилася, бо флейти беруть участь. Ще походила поколу. Погукала і постукала по колінку, вона прокинулася(досі хз нафіга я її розбудила). Я запропонувала зіграти в карти( це не жарт нажаль). Я пояснила, що усі пішли, я займалася, думала, що Мальо та Маїти лишилися. Ще намолола їй якийсь крінж. Вона написала в групу чи закінчили уже всі грати, і сказала, що трохи поговорить з своєю копін, а потім можем погуляти. Якщо я хочу, можу піти в її гамак. Я сіла страдати на лавочку і побачила як Мальо та Маїти повертаються. Вони прийшли, поздаровкались, приперли багато їжі. Я попросила, щоб вони приглянули за моєю скрипкою та пішла прогулятися. 

      Я сходила в магазин, щось нічого не хотілося. Коли повернулася, то всі вже прийшли з концерту. Усі поклали речі та пішли за піцою. Для кожного видавалася своя. Я відтягувала до останнього, щоб почекати коли сяде Луна, і опинитися біля неї, але вона сіла за стіл, де не було місць. Я була в непоганій компанії з Илюїз. Через стіл в мене був гарний обзор на Луну. Я дивилась на неї, іноді вона на мене, і ми зустрічалися поглядами. Я незмогла доїсти піцу, якась вона була несмачна. За моїм столом були лише дівчата, і вони відмовилися. Я пішла до сусіднього стола, де сиділа Луна, і там вже знайшлись бажаючі. Після вечері, ми чекали на відправку автобусу. Луна не їде з нами, вона переночує у родичів, а потім поїде на блаблакар.

       Усі вже поїли, і я підійшла до столика де була Луна. Люди там грали в якусь гру картами Тарот, але не Таро. Я трохи подивилась, відмовилась грати з ними бо незнаю як. Боковим зором я побачила як Луна пішла за речима. Я одразу за нею, мені вже всеодно було на всіх. Вона пішла брати свої речі, я почекала поки вона збереться, і міцно її обняла » до вересня». Вона відповіла, що приїде не на початку вересня. Вона ще запитала мене за документи, я подякувала, що допомогла заповняти. Вона сказала, що ще не їде, лише винесе речі. Я взяла трохи її речей і допомогла їй. Ми повернулися до всіх, і нас вже почали гукати виносити речі. Всі почали прощатися з Люною, я ще раз її обняла, вона сказала, «якщо хочеш, я тобі пришлю повідомлення коли приїду». Звичайно я погодилась. Вона пообіймалась ще з деякими, але не так як зі мною. Луна підійшла до Корентіна, і він її прокрутив, як з фрагмента танцю, я знов пожаліла що лягла спати. Так дивлюся,і ніби ножем в спину, коли це побачила. 

       Я пішла відносити речі до автобуса, і побачила як Луна зустрілась зі своїми родичами. Я йду, і ледь тримаюсь щоб не ревіти, розумію, що зараз повернуся, і знову буду сидіти з братом, знову рутина, та проблеми… До нас знову прибігла Луна, ще з кимось попрощалась, і я її ще обійняла. Коли я клала скрипку, вона проїзджала і махала. 

     Ми сіли в автобус, і я почала ревіти , зі мною перший раз таке, що я реву ізза того, що їду звідкись. Це побачила Лорен і до мене підійшли і почали мене обіймати, а я ще більше ревіти почала. «Нічого ми скоро зустрінимся, в наступному році ще поїдеш в турне» .

       Я сіла коло Мальо, він запитав мене, «тобі сподобалося турне, ти знайшла друзів, Луна наприклад». Припустимо, що так. Мальо запропонував мені бути в його «блозі». Він зняв якісь відео, ще приєдналися Таті і Анна. Я ще трохи посиділа, і пішла на наступне сидіння. Врубила собі музички і дивилася у вікно. 

    Я поки їхала, написала Луні, щоб вона мені надіслала фото, які зробила, коли ми гуляли біля моря. Я умудрилася заснути в автобусі, при чому дуже непогано спала. Я була в самому кінці там де п’ять місць підряд. Навпроти мене спала Лорен, але вона якось занадто компактно влаштувалася. Я декілька раз прокидалася. Дивлюсь, щось на підлозі валяється, а там Анна, вона прямо під сидіннями спала.

    Ми декілька раз зупинялися, але я не кожного разу виходила. Приїхали точно по графіку. З усіма попрощалися. Я обняла Лорен, Илюїз(але вона щось так нехотя відповіла). Я пішла на трам разом з Таті, та Мальо. Ще дочекалась, як всі попрощаються. Мальо взагалі в печалі, бо Естер поїхала по обміну в США, а Маїти повертається в Німеччину.

    Луна мені прислала фотографії, і там ще була фотка мого лиця(вона мене просто сфоткала, коли я запропонувала сфотографуватися разом). Але вона вийшла смішна, і я прокоментувала, що це жахливо. Вона на це мені відповіла «J’adore t’es chou hahaha». Я це переклала в гугл перекладачі, звичайно подумала, ага звісно. Переклала кожне слово окремо. Шу це капуста. Я подумала, я схожа на капусту, чи що. Зайшла на якісь форуми. І отже, я переклала, як «мені подобається, ти мила хахаха». Я подякувала їй за фотографії, та сказала, що сподіваюсь, що їй не заважала. Її відповідь » Ні ти мені не заважала! Було дуже добре з провести час з тобою, поспілкуватися разом, вивчити пару слів українською! Великі поцілунки, до скорої зустрічі ❤️» . Я ще подякувала, за те що вона допомагала реєструватися в гуртожитку, до зустрічі. Незнаю чому я не відправила їй поцілунки, і не написала, що вона миліша мене в 10000000 раз. 

     Після поїздки я з нею не спілкувалася. Але вона мені одного разу відправила мем. І не так давно, я заходжу, бачу Луна вподобав(ла) ваше повідомлення. Вона лайкнула мою реакцію на мем. 

    Ось така вот історія. Тепер я просто чекаю повідомлення від неї. Незнаю напише вона мені ще чи ні. Але я була б рада якби вона написала коли приїде, хоча я сумніваюсь що отримаю від неї якусь звістку. Всеодно, я рада, що ще зможу спілкуватися з нею. Після турне, я постійно думаю про неї, хоча іноді ненадовго відволікаюсь. Тому, почнеться навчання, і можливо вона піде з моєї голови, хоча це маловірогідно, так як ми будемо бачитись кожної суботи. 

      Ще є така закономірність, спочатку хочеться просто бачити людину, потім спілкуватися, проводити час, торкатися її, і все мало і мало цього. 

      В цілому, я задоволена тим, що під час турне не боялася робити те, чого хочу. Навіщо чогось чекати, подумав— зробив. Сюди іноді навіть підходить наглість друге щастя. Є в неї копін, нема, насолоджуюсь моментом поки це входить в рамки.