Крапка
Ap7
Оріджинали
18+
Гет
Максі
Шкідливі звички
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
запитуйте дозволу, якщо бажаєте використовувати дану роботу для натхнення та розмістити покликання в полі "Ф-ки за мотивами ф-в"
вт, 12/20/2022 - 23:30
нд, 07/23/2023 - 18:39
8256 хвилин, 1 секунда
3
1
1
Навіґація

Спойлер

 

То що? Вибрала собі наложника з яким хоче розважитись особисто? Під… Під, значить, перегляд оргії?

Ештон перевів погляд на це саме дійство. Тоді на ліжко за балдахіном. Він не знав, що думати. І спробував видобути з себе хоч якісь думки. Ну… королева. Та чорт! Якщо обирати її або це … оце от - вибір очевидний.

Ештон рвучко зірвався з місця підійшов до штори, схопив її за кінець і… майже шарпнув. Так. Так… Ештон вгамуйся, спокійно. Стогін на фоні заважав заспокоїтись, але він приборкав спалах люті. Стиснув зуби, видихнув і повільно відкрив штору. І… був не готовий побачити те, що побачив.

1

- Білл, все ж думаєш, це буде щось на кшталт африканського політичного устрою? - Білл Уокер був не лише його партнером у надскладних місіях і делегаціях, а й другом. Та й пауза уже затягнулася чи не на годину. Все ж не погано було б обговорити деталі у неформальній обстановці.

2. Ештон

Ештону не подобалась сама ідея бою з туземськими племенами. Він знав, що це буде не бій і не війна. Він знав, що це буде бійня. І він клявся собі ще минулої війни, що це буде востаннє. І ось він знову їде в чергове пекло.

3. Повелителька

Для Повелительки нічого не змінюється. Навколо лине життя, і лише вона одна ніби кам’яна статуя - застигла посеред потоку істот. Повелителька усміхнулась цій думці і покрутила в руках льодяник з «магічним» складником. Ех, а колись наркотики їй подобались. Вона ще раз лизнула льодяник.

5. Мандраж перед побаченням це ж нормально? От тільки хрін це побачення. Йо-ма-йо...

Ештону просто видали щось типу одягу монаха. Прості штани, як мішок для борошна. І з такої ж тканини щось типу халату на запах по пояс. На ноги якісь макасини з єдиним швом зверху. Може і не монах. Може селянин в Індії десь. Почувався він дибільно. 

7. Нарешті відповіді

Щось змінилось. Ну, не щось. Ештон знав що - він тепер не почувається в’язнем. От ніби то те саме все - кімната, книги, тренування, думки, але і ні. По перше, він тепер знає, що скоро зможе виходити звідси і все таке. По друге, він знає що це «скоро» питання кількох днів.

8. Гра у карти

Час линув не реально швидко. У Ештона життя виявилось бурхливим. Він вловив, що у Шазарійців особливо розвинуто рівноправ’я. І якщо робочий тиждень 25 годин - то у всіх. Великий начальник ти, чи просто звичайний робочий. Якщо працюють всі - значить всі. І наложники теж.

9. Тобі сподобається жити серед нас, Ештон. От, побачиш.

Ештон і справді дуже хотів би працювати з дітьми. Не мати своїх, а виховувати чужих. Дивно, але кожен танцює по-своєму. Вдома така робота йому б не світила. По перше, потрібно було закінчувати педагогічний університет, а не воєнне училище.

11. Як давно?

Служитель (знову інший) провів Ештона. Опинившись в Гаремі, Ештон вже знав куди йти і відкараскався від провідника. Хоча він був достатньо нав’язливим. Далі Ештон йшов в самотності. Він був дуже втомленим, хотів відпочити.

12. Новий виток шазарійських стосунків

Вранці Ештон почувався дивно. Було таке враження, що йому не вистачає головного болю. Ніби то й не болить, але… Щось десь на периферії блимає.

13. Вечірній гість

Ввечері в кімнату постукали.

- Якщо це знову хтось із служителів, я їх вб’ю. Я серйозно. - Пробурчав Ештон з ліжка.

- Не хвилюйся я відчиню. - Ванесса встала. І Ештон черговий раз порадів, що вона все ж залишилась. І йому зараз не потрібно рухатись.

14. Ніколи не помітив би цю недосконалість і тому, що ніхто й не дивився.

Ештон прокинувся від тихенького постукування у двері. І коли він вчора заснув? На руці спала Мерін, притиснувши руки до грудей. Вона була вродливою. По-справжньому вродливою. Вся разом. Це важко пояснити.

15. Це ж треба яка довіра. Принести солдату мотузку і ніж.

Щойно Мерін вийшла, Ештон встав. Поскладав посуд, підсунув на місце крісло і стільчик, пішов в душ. Надто насичена була розмова і тепер в голові було пусто. Це правильно, потрібно трішки відпочити. 

17. Ніколи не бачила людини, яка була б у більшій злагоді із своїм я.

Ештон уже звично прокинувся в обіймах Мерін.

Відкрив очі і обережно обернувся. Мерін спала.

Ештон перевірив годинник у Ключі. Ще рано. До тренування є час.

18. Свита Фаворита

Зранку авантюра з сніданком пройшла на ура. На розчарування Ештона - Мерін спить у халатах, що мало відрізняються від її щоденного кокона. 

Але ранок був милим. Мерін залицяння сподобались. І він отримав в нагороду поцілунок й щасливий помчав на тренування.

 

19. Я не пошкодував ще жодного разу, давши тобі обіцянку

- Як ти міг? Я не готова! - Ванесса відклала розмову до особистої зустрічі, очевидно не вважаючи, що це можна обговорити в Системі. 

20. Вбити, тому що любиш.

На жаль, довелося вилазити з води. Ештон підняв верхню сукню з землі й затулив Мерін від себе ж. Їй стало смішно з його наївної галантності. Але поруч з цією жінкою у Ештона не виходило нахабніти по-справжньому.

21. Що вибереш: зберегти чуже щастя чи свої принципи?

Зранку Ештон прокинувся на траві в оранжереї в обіймах Мерін. Відчуття сну на землі були знайомі Ештону. Він любив це відчуття, хоч мало хто розділяв цю пристрасть, але Мерін, схоже, теж почувалася чудово. Судячи з її біохвиль, вона спала ще міцніше, аніж завжди.

23. Давно Ви знаєте, що я тут?

Одразу після тренування Ештон відпустив хлопців і рушив до рогу Реабілітаційного Центру.

- Привіт. - Не звертаючи за кут, сказав Ештон. 

- Давно Ви знаєте, що я тут? - Запитав Рікон.

24. Моє тіло твоє. Тільки твоє

На тренування Рікон не з’явився. Він і не тренувався з ними. Просто десь збоку сидів, кудись в сторону дивився або в небо. Але Ештон розпереживався. По перше, вчора йому погано було, а по друге, сьогодні ж вночі вони контракт заключають… Чорт!

25. Давай на ти. Все життя викатимеш?

Ештон пішов в свої покої, залишивши Мерін зі своїми справами. Подумав трішки і пішов в душ. Ну, що тут думати ще? Потрібно чекати вечора. Але думки лізли і лізли в голову. Ештон був спокійний за свій кінцевий вибір, але не на жарт переживав за самого Рікона і договір.

26. Ще одна глава

Сьогодні Ештон встав ще раніше. Він тихенько постукав в двері. Йому майже моментально відчинила Сірін, впустила в середину. Ніби під дверима чекала. 

- Привіт. Ти знала, що я прийду зараз? 

27. ЗНАЙОМИТИСЬ ЦЕ НОРМАЛЬНО. ТА ЧИ ДЛЯ ВСІХ?

Нарешті Ештон виспався. І з здивуванням зрозумів, що прокинувся пізніше за Мерін.

– Доброго ранку. – Мерін поцілувала його. Ештон розплився в усмішці.

28. Наставник, ззовні - Бен.

Щось залоскотало щоку Ештона. Він прокинувся. Це волосся Мерін. Вона спала в його обіймах в спальні Ештона. Він поворушився і Мерін прокинулась. Обернулась і усміхнулась.

29. Серйозний Еш

Ештон вирішив зробити перший “привал” у Джексонвіллі. А що хороше місце для покупок. Найбільше місто у штаті, до речі. Ще й пляж є. Готелі чудові. Те що треба, щоб його малі побачили трішки що робиться ззовні. Можливо затриматись тут довше, аніж на один день? Хм. Побачимо.

30. ДОРОГА ПОДОБАЛАСЬ МАЛИМ. А ЙОМУ ПОДОБАВСЯ ЇХ НАСТРІЙ.

– Я такого ще ніколи не бачив. – Сказав Рікон.

– Якого такого? – Підняв брову Ештон. Він уже повністю прийшов до звичного стану.

Рікон дивився на нього з привідкритим ротом. Захоплено. Він смикнув головою пробуючи видобути з себе відповідь.

31. НАЙПРИЄМНІШЕ ПОБАЧЕННЯ З ДРУЖИНОЮ СОЛДАТА

У них було ще кілька годин світлового дня. Ештон повіз їх одразу в напрямку Тенессі, як і планував. Ештон не хотів би зупинятися наніч, а на ранок бути уже на місці. Але після зустрічі з сім’єю Лі потрібно буде одразу їхати.

32. До завтра

– Мерін! Привіт! Я привіз тобі КокаКолу! – Ештон залетів першим ділом в спальню до Мерін. З пакунками в руках. Вона плавно встала з ліжка. І підійшла до нього.

– Ти повернувся. – Усміхнулась вона.

33. ВОНА БУЛА ХИЖАКОМ. АЛЕ ВІН – СТИХІЄЮ

Ештон швидко влився у свої будні після відпустки. Життя лягло на протоптану стежку легко. Тренування, гуртки, майже кожен вечір – Мерін. За час відсутності Ештона Система знайшла йому ще двох кандидатів у свиту.

36. ЗАРУЧИНИ ПО ШАЗАРІЙСЬКИ

Ештону хотілось побути наодинці після медитації. Та він не знав, куди подітися. І вирішив насолодитися самотністю під час прогулянки додому. Було багато думок. Вони роїлися. І, навіть, вже лежачи в ліжку, Ештон не міг заснути.

В спальню постукав Рікон.

37. ЩАСТЯ У ДРІБНИЦЯХ. НЕ ВАРТО ЖЕРТВУВАТИ ЦИМ ЗАРАДИ ВИСОКИХ ЦІЛЕЙ.

– Тобі подобається? – запитав Ештон, спостерігаючи, як Мерін розглядає кільце.

– Так, сапфіри і чорне золото. Заворожуюче. І мені підходить. – Її хвилі схвально відізвались. І Ештон був задоволений собою. Мерін перевела на нього погляд.

38. ВІН ЗАЧИСЛИВ ЇЇ ДО КОЛА “СВОЇХ”

Ештон не сподівався, що буде легко. Тому всі наступні події стали для нього несподіванкою… На наступний же день він прийшов в відділ соціуму. Де з ним провели плідну бесіду.

40. ТЕПЕР ВІН – ХРАНИТЕЛЬ

Наступного ранку Ештон зайшов в Храм. Тепер це місце відчувалося інакше. Тепло. Храм привітався з ним. Ештон готовий був поклястися, що відчув це. Він прослідував в кімнату Сірін. Постукав. Ештон вловив її біохвилі, вона була одна. Відчинила двері.

42. ДОГОВІР СІМЕЙНОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ.

Ештон звично прокинувся в обіймах Мерін. Він потягнувся, і ненароком розбудив кохану. Ранок був приємним і неспішним. Вони поїли і почали свій день.

43. ПРОБАЧ, ЩО НЕ ПОМІТИВ, КОЛИ ТИ СТАЛА МОЄЮ СІМ’ЄЮ.

Ештон пізно потрапив в ліжко і рано встав – Ключ збудив його до сходу сонця. Він швидко прийняв душ, одягнувся і помчав у Храм.

44. ЯКБИ Я ЩОЙНО НЕ БУВ У СВОЇЙ ДУШІ – ПОЗАЗДРИВ БИ ТОБІ.

Чомусь саме це ненав’язливе привітання Храму задівало в душі Ештона дивні струни. Він не розумів що це. Але… Це було щось… Фундаментальне? Щось глибше, аніж підсвідомість? Щось таке далеке, не інстинкти, ні. Ештон привітався у відповідь.

46. ЯК ЗРОБИТИ БОЛЯЧЕ?

Нарешті завал Ештон розгріб. На його превелике задоволення, судячи з звітів, про завершення місій – уже добротна частина справ зроблена – залишилось всього 457 справ. Може місяць ще і проект буде закрито… Хіба що ще звіти перед радою.

50. ДУШ В ПОКОЯХ МЕРІН.

Вони з Мерін не змовляючись прослідували в її спальню. І лягли в ліжко, обійнявшись. Та Ештону напівголе тіло коханої спокою не давало. І заснув він десь ближче до ранку. А коли прозвенів будильник – він був злий на весь світ, не менше.

51. МАБУТЬ ТАК І ПОТРІБНО? КРОК ЗА КРОКОМ. І В КОЖНОГО СВІЙ ШЛЯХ.

《Ештон. Вибач, що заважаю.》- Звернувся Рікон.

《Погано?》

《Так.》

Ну, воно і не дивно. Мерін і Ештон забарикадувалися в покоях вже на кілька днів, пославши всі державні справи до біса.

– Мабуть, нам пора виходити. – Усміхнувся він коханій.

52. ДУША РАДІЄ.

Впродовж тижня проект (НАРЕШТІ) закрили і тепер Ештон сидів на нараді з приводу звітності. Вчені встигли зробити індивідуальний перерахунок репродуктивної групи, керівники різних відділів – підрахунки, керівник соціального життя – розповідав про адаптацію.

54. ЧАС ЩЕ Є.

  • Два тижні пролетіли, наче хвилька. Ештону спершу здавалось, що у нього надто багато вільного часу. Ні тобі зустрічей, ні тобі звітів, біганини немає. Тільки тренування. В обід прибігали лари. Мерін по вечорам… У Храмі зависло все в очікуванні.

55. Довіритись Хранителю

На наступний день Рікон організував Ештону зустріч зі зграєю Візая. Саме ця зграя найближче стоїть по віку до межі стабільності біоритмів. Опісля вони змушені будуть шукати собі партнерів. 

56. ТЕЧІЯ, ВКАЖИ МЕНІ ШЛЯХ

В цьому місяці в Храмі був якийсь кавардак. Поява Лісара на лекціях заспокоїла і надала впевненості не лише Ештону. Хлопці теж плечі розправили. Та й нові лари внесли певний дисонанс на лекціях Рікона.

57. ЛІС ТАКИЙ ЖЕ – ТИ БУВ ІНАКШИМ

Куди піти? Все чого Ештон хотів – помедитувати в тиші. В квартиру? Так. В купальню. Що понахабніти трохи? Ештон вирішив таки знахабніти. Віддав через програмку свиті наказ, щоб набрали йому купальню. І до вечора не чіпали.

Так що, нарешті, довгоочікувана самотність.

58. ТИХИМ І БЕЗМЯТЕЖНИМ БУВ ЇЇ СОН

Прокинулись вони ополудні. Зібрались неспішно, весело перемовляючись, й без поспіху завантажились у капсули.

Цього вечора Ліам вгощала свою зграю власноруч впольованою здобиччю. Всі інші – заздрісно нюхали. Всі в Храмі гомоніли, обговорюючи новини.

59. ЙОМУ НЕ ВІРИЛОСЬ, ЩО НА ІНШИХ ДИВЛЯТЬСЯ ТАК САМО

Одразу, як страшний грюкіт влігся, в бібліотеку зайшов Рікон.

– Знову невдача? – Поцікавився він, йдучи за облюбований стіл.

– Чому ж? Навпаки. Я майже добився ідеального варіанту. – Задоволено заперечив Ештон.

61. КОЛИ АВТОР ВІДДАЄ ПЕРСОНАЖУ ВЛАСНІ ПОЧУТТЯ

Ештон був задоволений з того, що поки що питання з договорами вирішено і відтепер, якщо претендент на договір матиме в майбутньому двох або трьох ларів, це можна буде без проблем внести в параметри майбутнього договору. Це значно розвантажило руки Ештона наразі.

62. ШАЗАРІЯ ЗЛЕГКА ПРИВІДКРИЛА ПОСЛАМ СВОЄ СЕРЦЕ

– На минулих переговорах ми обговорювали можливість взаємного вивчення наших країн, культурний обмін, наукові експедиції. Але у зв’язку із загостренням стосунків між нашими країнами, цього так і не відбулось. Чи можемо ми повернутись до цієї теми? – Запитав обережно Білл Уокер.

63. ТІЛЬКИ ТЕПЕР ЦЕ НЕ ЛЮДИНА ЧИ ЛАР. ТЕПЕР ЦЕ ЛІС.

Доброго дня, коханий читач. Ти знаєш про мене на разі більше, аніж я про тебе, адже читаєш мою душу. Мої думки, мої погляди, переконання. Та мені теж було б цікаво познайомитись. Адже двасторонній зв’язок – більш органічний. Моє натхнення з нетерпінная чекає на твій коментар. 

***

65. НОСТАЛЬГІЯ МЕРІН

Вони їхали засніженими вуличками. Минали бутіки, що сяяли вітринами вночі, цілодобові супермаркети. Їхали в джипі-лімузні. І це виглядало б дибільно, адже вони прямували до околиць. Якби не вервечка таких же показушних машин.

66. ЯК ТИ ПОЧУВАЄШСЯ, КОЛИ ТЕБЕ КУПИЛИ

Сказати, що Кір почувався, як лайно – не сказати нічого. І не лайново – ні, він сам почувається лайном, при чому висраним не з-під кого небуть, а з-під того гівнюка лицемірного… Якщо він колись ще побачить це падло, цього “директора” він його просто прикінчить.

67. ТАК, ЯК ЛЮБИТЬ ЕШТОН

– О, нові карти? – Ештон покрутив в руках колоду. Розпакував, потусував на пробу. Взяв одну карту, зігнув, вона одразу випрямилась. На дотик наче папір, але по властивостям більше пластик нагадує. – Круто. З якого матеріалу? – Поцікавився Ештон.

68. МОЄ ЩАСТЯ МАЛЕНЬКЕ.

Останній шмат дороги трейлер вів виключно Ештон. Нелегке завданнячко – у сніжну люту завірюху заїхати по гірській дорозі в глуш. Але Ештон з блиском впорався і сяяв, як п’ятак, коли вони були на місці. Ніхто його ентузіазму поки що не розділив.

69. ЧУВАК, Я ЩОЙНО НАМАГАВСЯ ТЕБЕ ВБИТИ

Ештон стояв біля каструлі з водою і перебирав приправи, намагаючись вирішити, що готуватиме. “А малий тихо ходить”- похвалив подумки Ештон, коли відчув його біохвилі, що невпинно до нього наближалися. Малий ступав тихо, підкрадаючись, зупинявся, коли Ештон робив паузу, перебираючи пакетики.

71. ВІДПОВІДЬ ТАК БЛИЗЬКО… ВОНА НА ПОВЕРХНІ. АЛЕ Я НІЯК НЕ МОЖУ ЇЇ ЗНАЙТИ

Малий замерз до кісток. Ештон став наповнювати його енергією м’якими хвилями і огорнув теплою аурою. Нехай зігріється трохи. Навіть до табору так не дійде. Малий моментально затих. Офігів. Ештону стало смішно. Він пам’ятав, коли вперше відчув це. Малий опанував себе, витер сльози і сів.

72. ЧЕРГОВА НАСМІШКА ДОЛІ

– Не знаю. Відповідь так близько. Вона на поверхні. Але я ніяк не можу її знайти…- Сказав Ештон І-і-і-і-і… Відімкнувся чувак. Так, так і є. Тупо вирубився. Ніби в якійсь тупій комедії. Ніби робот, що був підключений до розетки, що танцював-танцював і випадково шнур зачепив.

73. І ЕШТОН ТОЧНО ЗНАВ… ЩО ЦЕ ЙОГО “БУДЬ ЛАСКА” ЧУЛО ВІД СИЛИ ЛЮДЕЙ З П’ЯТЬ ДО ЦЬОГО.

Хрін його знає, як Ештон має заснути. Насправді він був щасливий. Він давно уже хотів так поспати. “Усією сім’єю”. Хоч і в житті нікому не зізнається. Ще б у Храмі… Взагалі була б краса. Але заснути все ніяк не давав той погляд, що малий кинув на них, коли відвертався, щоб спати. І його почуття.

74. ВІЙНА ЦЕ СТРАШНО

Всі по тихесеньку розповзлися. Сірін і Рікон до себе, Лагор і малий по своїм кімнатам. А Мерін у їхню спальню. Мабуть, і Ештону варто було б піти. Але не спалося. Все ніяк рашаз з голови не йшов. Не йшов і хоч трісни. “Це моя правда. А ти шукай свою”. Ештон зітхнув, потер лоб і ліг на диван.

76. ХОДІМО, ВОЖАК

Отямився Ештон уже в машині. За кермом був Рікон. Лісара і Розвідника не було. Замість них сиділо дві дівчини, тулячись одна до одної. Кір, Сірін і Мерін обтулили Ештона і тихо перемовлялись. Науковець сидів, стиснувши губи разом з Лагором.

77. ПОЧИНАЙ ЖИТИ, КІР

За три години вони вже верталися назад. Рікон ніс козла з величезними рогами. Як вони його з’їсти мають, питання ще те.

По дорозі Ештон таки вимився в річечці і вони рушили в селище. Було глухо, наче в окупації. Воно і ясно – чужинці приїхали.

78. ВІД МИНУЛОГО НІЧОГО НЕ ЗАЛИШИЛОСЬ

Ештон обрав для своєї зупинки маленьке містечко в штаті Монтана – Лівінґстон. Маленьке містечко, що нічим особливим не відрізняється. Вони прилетіли в найближчий аеропорт, а звідти доїхали поїздом. Зупинилися в місцевому готельчику при вокзалі.

79. ВІН НЕ ЗНАВ НІКОГО, КОМУ Б ВЛАДА ЛИЧИЛА БІЛЬШЕ

Ештон з розвідниками витратили чимало годин, намагаючись зробити їхню подорож хоч більш- менш прийнятною з точки зору логістики. Але врешті-решт просто здалися, вирішивши, що відстані – не проблема, і зійшлися на тому, що якщо все сходитиметься по часу, то це уже не погано.

80. В НАЙКРАЩИХ ТРАДИЦІЯХ ФІЛЬМІВ ПРО ОКУЛЬТНІ РИТУАЛИ

Але не встиг Ештон розстібнути останній ґудзик смокінга, як в двері постукали. Ештон розчаровано розвернувся і відчинив двері. На порозі був дворецький.

– Так? – Запитав Ештон. Що він ще хоче? Він звернув увагу на біохвилі Мерін. Вона очікувала.

82. МЕРІН ВСЕ Ж В ЧОМУСЬ ПРАВА – ЛЮДИ ЦІНУЮТЬ ТЕ, ЗА ЩО ЗАПЛАТИЛИ.

– Слухай, Ештон, а нащо ми сюди приїхали? – Запитав Рікон, стоячи на верандочці будиночка в лісовій гущі з одного боку та Аравійського моря з другого.

86. КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ

Що найбільше шокувало Ештона по поверненню додому – Академія. Що вже готовенька стояла і чекала. Обидва корпуса. Навіть провідники уже працювали. Та від приємного шоку Ештона в почуття моментально привів Архітектор – у нього вже був готовий проект для філії Храму.

87. ЦЕ НЕ ТВОЇ ПОЧУТТЯ І НЕ ТВОЇ БАЖАННЯ

Коли Ештон зайшов в кімнату для засідань ради, побачив на місці для гостей(там де він і сам раніше сидів) знайому фігуру. Хлопець сидів спиною до входу, тому Ештон був не певен. Але… Біохвилі, здається, теж знайомі… Ештон привітався з коханою біохвилями, йдучи вздовж столу.

88. МИ ВИЗНАЛИ ТЕБЕ, А ЗНАЧИТЬ МИ НА ЦЕ ЗДАТНІ

Дні текли не помітно. І сьогодні Ештон прокинувся, як завжди – рано. Зараз у нього багато роботи. Система підібрала для нього вісімнадцять кандидатів для його курсів на наступний рік. Він вирішив, що під час першого місяця занять відсіє половину.

89. МЕРІН… ЩАСЛИВА. НАРЕШТІ ВОНА НЕ ОДНА.

Коли Ештон вийшов із медитації і відкрив очі, то із здивуванням помітив, що все гаразд. Свідомість одразу синхронізувалася із реальністю без зусиль. Все ще сидячи на землі, Ештон скористався ключем, аби перевірити скільки часу він пробув в медитації: вісім годин всього. Хм… Зовсім не багато.

90. ДО ЯКИХ ПЕРЕМОГ ПРИВЕДУТЬ НЕПРИЄМНОСТІ? ДО ЯКОГО КРАХУ ПРИВЕДУТЬ ПЕРЕМОГИ?

Як по правді, Ештон все ще був не до кінця при собі. Він сидів посеред ради. Але вчорашні події були все ще надто свіжими. І відчуття змін у власній душі – надто помітними. Ештон глибоко, але тихо вдихнув, намагаючись зосередитись на довколишніх подіях.

91. ЕШТОН ВОЛІЄ, АБИ ЙОГО НАРОД БУВ ЩАСЛИВИМ.

Душа Рікона, як і раніше нагадувала білу пустку, всередині якої, наче на арені був звір і Рікон. Хм… Впринципі, у Ліам теж було так само. Може так у всіх ларів?

《А у людей інакше?》- Запитав Рікон. Спостерігаючи за образом душі Ештона.

92. РОЗГАДКА БЛИЗЬКО

Кілька днів Ештон був, наче під дурманом. Ніби ефіру надихався. Ні, він робив усе, що повинен був: всі свої щоденні справи, й не зовсім… Проводив зустрічі… Займався в бібліотеці.

Тренував дітлахів усіх…

Але…

Підсвідомість кликала.

93. СВІДОМІСТЬ В ЧУЖИХ РУКАХ

Ештон відкрив очі. І… Що? Немає більше медитаційного спокою. Лише емоції Ештона. Він уже давно не почувався таким безсилим. Все ще не синхронізована свідомість з реальністю підсилювала і вдало доповнювала паршивий стан. Ештон перевернувся на бік. Волосся впало на обличчя.

94. І ЕШТОН ТОЧНО ЗНАВ – ОДНЕ ЛИШ НЕ ВІРНЕ СЛОВО, І ВОНО СТАНЕ ОСТАННІМ.

Можна було б іти вже в ліжко… Після всіх зустрічей Ештон звільнився лише о восьмій. Душа від тіла і без медитацій вже відділялася. І треба було б піти до Мерін… Третій вечір уже, як він вийшов з Храму. Але сил взагалі ніяких. Ні душевних, ні емоційних, ні фізичних на цю розмову немає.

96. ЗАРАЗ ЕШТОН БАЧИВ – КІР НЕ ЗМІНИТЬ РІШЕННЯ, НАВІТЬ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ЗРОЗУМІЄ НА ЩО ЙДЕ

Ештон так і не відкрив конверт від Пірея. І не розповів про це Мерін… Стояв ось так над ним, спираючись кулаками на витягнутих руках об стіл. Серце стискалося… Чорт, він і справді надіявся. Така малесенька ниточка… План Б… Але це… Він хотів дати можливість Мерін відпочити… А тепер що виходить?

97. НЕВЖЕ ІСНУЄ БІЛЬШИЙ ВИЯВ ЛЮБОВІ?

Перший вечір після медитації, коли Ештон пішов до Мерін. Ледь встиг на вечерю. Добре, що Рікон підстрахував – пригляне за Кіром, поки той спить.

98. Я ЗНАЮ, ЩО ТИ ДУЖЕ СИЛЬНИЙ. АЛЕ ЧИ НЕ ДЛЯ ТОГО ТИ ШУКАЄШ СІМ’Ю, АБИ МАТИ ЗМОГУ КОМУСЬ ДОВІРИТИСЬ?

Тренування пройшло добре, а от опісля почалося пекло – не було часу взагалі ніякого… Калейдоскоп зустрічей і справ відібрав у Ештона всі сили… Коли він приліз в бібліотеку, часу не було не те що на проекти – а навіть поїсти не було часу йти кудись, уже через хвилин тридцять прийде Характерниця… Е

99. ПАМ’ЯТАЙ – ТИ НІКОЛИ ДО КІНЦЯ НЕ ЗНАЄШ НАЙРІДНІШИХ. ЦЕ НЕ ПОГАНО. ЦЕ ЛИШЕ МОЖЛИВОСТІ ПІЗНАТИ ЇХ ЗНОВУ, ГЛИБШЕ, ЛЮБИТИ ЗА ЩОСЬ НОВЕ

Функція вимкнути-ввімкнути – всім відома. От і Ештон так само: вимкнувся після вечері в обіймах Мерін, і ввімкнувся в тих же обіймах з будильником Ключа. І йому не хотілося думати, як він опинився в ліжку… Адже заснув він за столом.

100. СПАТИ ВЧОТИРЬОХ – ЦЕ УЖЕ САМО ПО СОБІ ХУЙНЯ ЯКАСЬ. АЛЕ… ПРИЙНЯТНА.

Може треба було погоджуватись? Їм же похую. І Кір реально вірить, що вони там втрьох спатимуть просто. Що, не буде якоїсь херні… Ну, спати вчотирьох – це уже само по собі хуйня якась. Але… прийнятна. Кір потер обличчя. Вірус вкотре за вечір (уже ніч) нападає.

101. НЕОЧІКУВАНО ПРОСТО

Пацан – це щось, звичайно. Ештон сидів і дивився на нього. Влаштував йому допит. І як тільки відшукав його зранку – спозаранку? Але… Ештон пам’ятає себе. Як це воно було, коли він вперше договір з Мерін заключав. Він теж тоді уточнив всі важливі, на його погляд, деталі на той момент.

102. НАДТО ШВИДКО ЙДУТЬ ОДНІ І З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ІНШІ.

В загальному Ештона рада заспокоїла. Всі піддані Мерін переконували його, що впораються з усім за відсутності Повелительки і без нього. Та й обіцянку, що раптом що, Ештона покличуть – дали без заминки. І Ештон заспокоївся. Але все ж кожних три дні він тепер буде присутнім на раді Керівників.

103. ЩО Ж З ТОБОЮ ПОРОБИШ, ВОЖАК. ТРЕБА, ТО ТРЕБА.

Ештон швидко синхронізував свідомість з реальністю. Майже без дискомфорту.

《Сірін, як там Кір?》- Можливо вдасться зробити хоч щось вже сьогодні?

104. І ВОНИ ЗАУСМІХАЛИСЯ ТАК… ЯК ВІН НІКОЛИ І НЕ СПОДІВАВСЯ ПОБАЧИТИ

Вони з Кіром ще деякий час обговорювали деталі. Ештон намагався втовкмачити Кіру що за чим і куди. І як. Але ж хіба можна пояснити те, що можна лише відчути? І так годину, може більше… Вони захопилися процесом, тож і не помітили що час пройшов.

105. ЙОГО ДРУГИЙ ШАНС

Ештон встав, прийняв душ, тихенько пішов одягатися, щоб не розбудити малих. Потім швиденько вийшов у вітальню – там уже чекала Ванесса і сніданок.

– Привіт. Що це вчора було?- Сходу запитала вона.

– Про що ти саме?- Уточнив Ештон.

106. ПО ВОВЧОМУ ЖИТИ

Вже о п”ятій тридцять Ештон був в бібліотеці. Аж не повірив. Ну… Ну, і прекрасно. Та й засів за проекти. Вечір проходив тихо і спокійно. І Ештон закопався у роботу, що припадала пилюкою вже майже три місяці.

108. СІМЕЙНИЙ ЗАТИШОК

А потім був цілий квест аудієнцій. І якби не супровід, який його, як безпомічну дитину тягав туди і сюди, Ештон точно не впорався б. Але вони були, і Ештон, з горем навпіл, протягнув таки до семи вечора.

109. ПОТРІБНІ СЛОВА

Ну, що сказати… День в Ештона був не поганий – всього чотири зустрічі, які не вмістилися в попередні дні, якщо, звісно, не рахувати чотирьох годин спаленого життя на раді. Оце то вже винудився… Ванессу і Рікона відпустив – що ж їм мучитись.

112. МІСЯЧНЕ СЯЙВО

– Сірін…- Ештон з труднощами просунув другу руку між Ріконом та Сірін і поклав її на талію, а другою(вільнішою, де не було втиснутого, здається до кісток, Рікона) почав гладити Сірін по голові.- Може вже відпустите мене? Я ж в порядку.

113. КНЯЗЬ НА КОРОТКОМУ ПОВІДКУ

Ештон ще з самого ранку домовився з Піреєм про зустріч. Той радо погодився зустріти “екземпляр” о другій. Тож Ештон швиденько відбігав аудієнції і вже направився в бібліотеку, де його підстерігала Шона.

– Здрастуй.- Усміхнувся їй Ештон.

114. ЯКЩО ВІДСТУПИШСЯ ЗАРАЗ, ПОТІМ ЦЕЙ КРОК КОШТУВАТИМЕ ТОБІ КУДИ БІЛЬШИХ ЗУСИЛЬ.

Вони йшли в покої, а Кір мовчав. Взагалі нічого не казав. Але Ештон відчував, що він думає. Біохвилі роздумів взагалі не згасали. Ештон на нього поглядав скоса, та малий йшов спокійно. Ніяких внутрішніх метань. Що сьогодні з оточуючими робиться? Магнітні бурі чи що?

115. МОЖЕ Й ТАК. АЛЕ СКЛАДНИЙ ЯКИЙСЬ ВІН ШЛЯХ ВИБРАВ. МАЛОЗРОЗУМІЛИЙ.

Після зустрічей Ештон вирішив швиденько заскочити перед обідом в Елізіум – навідатись. А тоді вже в бібліотеку. Ештон поспішав-поспішав, та й завмер посеред поля. Схоже… Він уже знає чого не вистачає тут. Ештон усміхнувся. Закрив очі і уява малювала неясні образи.

116. І ДЕ Ж УСІ ЦІ ЛЮДИ, ПРО ЯКИХ ТИ ГОВОРИШ? Я БАЧУ ТУТ ТІЛЬКИ ТЕБЕ.

До секретного відділу Наукового Центру Ештон доїхав десь о дев’ятій. Ясна річ, нікого на робочих місцях не було. І як йому знайти Пірея? Ештон прогнав радар. Але… Це ж Пірей. Всюди непроникні для енергії матеріали й інше. Хм… Ештон задумався.

118. ЩО Я ТУТ РОБЛЮ?

– Значить так! Правила гри такі: зграя ділиться на дві команди, ті хто захищає і ті хто нападає.- Нехай пограються, буде видно, чи їм сподобається. Ештон трішечки щось спланував на перше тренування, але буде видно по ходу.- Сірін очолює команду захисту, Рікон – команду нападу.

119. ВИПИТИ ОХОТА І З ШЛЬОНДРАМИ РОЗВАЖИТИСЬ.

– Здрастуй, Еш! Що там? Звав?- Зазирнув у вітальню Картер.

– А, так, сідай, будь ласка, я зараз звіт дочитаю і почнемо. Як там у тебе справи? Як Рікон в ролі начальника?- Запитав Ештон, продовжуючи вникати у Ключ.

120. ВІДЧУТТЯ ЧАСУ МІРЯЄТЬСЯ УЖЕ РОКАМИ

Після медитацій з Картером, Ештон почувався жахливо. Він уже вкурив, що більше п”ятидесяти зв”язків за один раз не зруйнує, але нічого кращого поки придумати не міг.

121. ЗА ТЕ ЩО Я ПОВОДЖУСЬ НАДТО ДОБРЕ МЕНЕ ЩЕ НЕ СВАРИЛИ

Раду справедливо вирішили провести у Храмі, раз він теж частина зграї. Але використали не церемоніальну залу – просто в одній із кімнат на верхніх поверхах поставили чашу з багаттям, відчинили вікно і в одязі ларів розсілися навколо.

122. ОНЛАЙН

Ештон стояв в бібліотеці і розглядав вже готовий князівський договір. Договір готовий, а Картер – ні. Хм… Ештон створив ще один блок інформації. Такий же. Просто скопіював. І в новому договорі начисто зніс частину, що відповідала за милість Повелителя. Почав заново. Для кого робити? Для Сірін.

123.1 ВАЖЛИВО ЛЮБИТИ ПРОЦЕС, ТА ЧИ ЦЕ Є МЕТОЮ?

– Серце Шазарії… Ви впевнений?- Садівники з сумнівом дивилися на проект Ештона. Один старий, як чорт. Дивний для шазарійця – з довгою бородою, в балахоні і лисий. Як маг якийсь. Другий типовий шазарієць середніх років – довговолоса заучка. Третій теж такий марудний чувак.

124. КНЯЗЬ НАРОДЖУЄТЬСЯ В КРОВІ

– Добре. Хороша присяга, Сірін.- Уважно вчитувався в заготовлені рядки Ештон.- У мене теж все готово. Готова переукласти договір?

– Зараз? А… повня?- Запанікувала Сірін.

125. ТАЄМНИЦЯ ЛІАМ

Поки Ештон з Кіром дбали про рану Сірін, свита підготувала йому купальню. І… Так, він хотів переконатися, що з Сірін все гаразд. І він хотів… Не почуватися винним, якщо чесно, за цей укус.

126. ТАКИЙ ДОСВІД НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ!

Дні минали. Ештон вніс зі своєї пам”яті в голограф інформацію про кокон. Скопіював усе в точності, як бачив, його навіть лякали інколи можливості, що відкривала медитація. Ештон вніс усе це в пам”ять. Це зайняло шалену кількість часу, але далі Ештон не поспішав рухатись.

127. ВОНА БУЛА ТЕНДІТНОЮ, НАЧЕ ТОНЕСЕНЬКИЙ КРИШТАЛЬ В ЙОГО РУКАХ

Та Ештон дарма переживав, що у нього щось не вийде. Щойно Ештон відкрив очі, потягнувся і вишкрібся з-під ларів, він побачив Картера, ще сплячого, і його перемкнуло. Ештон повільно видихнув. Не розбудити Картера і не укласти з ним договір просто зараз – було складно.

129. ВСЬОМУ СВОЯ ЦІНА

Ештон прокинувся. Ні, в ліжку спати – прекрасно, звичайно, але це не принесло задоволення ніякого. Сам в величезній помпезній чужій спальні. Ештон зітхнув, встав, потягнувся, вдягнувся… Скоро. Вже скоро він побачить Мерін. Справи, а потім поїде до неї. Ще зовсім трішечки. І… пішов снідати.

131. НОВООБРАНИЙ ВАРТОВИЙ

– Доброго дня, Серце Шазарії. Для мене честь зустрітися з Вами.- Вклонився малий Макнармерів. Десь одноліток Кіра. Старався поводитись напищено, але щось не виходило. Насправді він був досить невпевнений.

132. РАДА ЗА ПОКЛИКОМ

Що ж… Як там? Не кликати того, хто прийти не може. Ештон поки не дозволяв собі “хотіти” аби зграя опинилася поруч. Для початку потрібно переконатись, що він не мучитиме нікого. Окей. З Картером ясно. Картера не звемо. Не кличемо. Хай сидить в Шазарії під боком у жінки і дивиться за Акакдемією.

133. ЧІТКА КРАПКА У РОЗМОВІ

Всі уже попрокидались, а Сірін з Ріконом навіть вполювали зайця й товстезну пташку (хто кого). Кір з Шоною теж пішли прогулятися лісом – Шона пообіцяла знайти якісь тутешні гриби до м”яса. А Ештон лишився з Акеларом, що спав, втиснувшись в нього. Ештон лише відсунувся, щоб не збудити біохвилями.

135. ГАРЯЧА ЕНЕРГІЯ ПІСКІВ ПУСТЕЛІ

Поки вони летіли літаком, Ештон був ще в адекваті більш-менш. Та щойно він побачив піски Єгипту – дах зірвало начисто. Ештон забув уже про все. І єдине що його хвилювало – це Мерін. Серце то вискакувало, то майже зупинялося. До сказу доводило те, що ментальний зв’язок все ще не працював.

136. А РАПТОМ ЩОСЬ НЕ ТАК

Ештон прокинувся. Все тіло затекло. Підлога тверда, ще й відчуття, ніби з будуна. Ештон все ще не відкрив очі, тому що розліпити їх – завдання не з легких. І в цей момент щось залоскотало обличчя. І усвідомлення, що це волосся Мерін – вимело всі негативні відчуття з його сприйняття.

137. ДОСТОЙНИЙ ДЕМОНА

А потім в шатро, з зруйнованими в фарш нутрощами, непроханими гостями поприпиралися всі кому не лінь: розвідники, що одразу кинулись розгрібати завали, влаштовувати лігво якесь, не питаючи чи треба, вклоняючись находу, Лагор і зграя Ешона теж не змусила себе чекати.

138. Я Й НЕ ЗНАВ, ЩО ЗМІЇ СМАЧНІ

Не зважаючи на те, що Ештон ліг пізно: поки кров вся зі зміюк стекла, поки шкіру зняв, поки вичистив від нутрощів, а потім ще в молоці замочив… Словом, десь в півночі ліг – як справжня господиня. Та не зважаючи на усе це – встав рано.

139. ЧЕСНЕ СЛОВО, ЕШТОН ПОЧУВАВСЯ ВИННИМ, АЛЕ ВСЬОМУ Ж МАЄ БУТИ МЕЖА ЯКАСЬ…

Ештон просто жахливо не виспався. Очевидно, те що йому вчора організм свої викрутаси вичворив дається в знаки – він же і минулу ніч, спав так собі… Та й зміна клімату. Ну, можливо, ще плюс витрати енергії, хоча він її весь час багато витрачає. Ні, мабуть не виспався просто, якщо вцілому.

140. НЕНАРОДЖЕНЕ СЕРЦЕ

По приїзді десь серед ночі хотілося вже, нарешті, заснути. Їхали довше, аніж планували, на добрих годин сім. Тож в цьому задоволенні ніхто відмовляти собі не став. Розбили табір серед нічних пісків, виставили сигналізацію і заснули.

    Вподобайка
    1
    Ставлення автора до критики