Повний текст

Концерт завершено. Через 20 хвилин треба буде виходити до шанувальників, а Міша все думає над подією що трапилось. Він давно це підозрював, але все ж думати про це якось неприємно. 

 З Владою вони давно створили творчій дует, сценічне доповнення одне одного. Принаймні так каже Жора, що виконує режисерську роботу.

 Іноді Міші здавалось, що це стало чимось більшим за просто акторську роботу, влиття у роль, але завжди це були лише здогадки, яким хотілось вірити.

 А зараз він сидить за лаштунками на скамійці, доки інші вийшли перекурити, й намагається прийняти, що у Влада є дівчина. 

 

Ось так от. Не прям що це зламає Міші життя. Не прям що він плакатиме. Не прям що він сам певен що щось там між ними й було.. Але ком у горлі все ж болить. Й почуття наче зрадили, але наче вони не в тих стосунках щоб це було зрадою. 

Міша щось надто заплутався. Певно, теж треба було перекурити вийти.

 

Але ж Влад.. Так дивився.. Так, це образи, але це було настільки реалістично, що іноді навіть сам Міша йому вірив. Або хотів вірити й тому вірив. 

 

Й цей кулон кольору фіолетового перламутру.. Влад виходив зі сцени, дав йому Міші й сказав перетримати доки спілкування з шанувальниками не скінчиться й вони вже будуть вільні. Чому не поклав в карман чи портфель? 

 

Міша сидів і дивився як на долоні переливається перламут. Колір схожий на фіолетове світло, що вмикається на концертах. Лиш диму не вистачає.

 

Жора повернувся першим, а за ним й інша частина команди. Й Влад. Вони вийшли до шанувальників. 

 

Все скінчилось. Доки інші пішли збиратись, а Міша доки інші курили встиг зібрати свої речі, тож він закинув портфель за спину й вийшов на двір покурити.

 

Дим на декілька секунд білою хмарою з’являвся у повітрі й потім розчинявся. У Влада є дівчина. Він про це перед виступом сказав команді. Так, фразу просто вкинув між строк. 

«Ми ж не близькі.»

Певно, просто задовбав їх тандем постійний, й Міша щось під тиском надумав. Коли вони працювали над піснею «Айстри», тоді Міша вперше прочитав слова, то він подивився на Влада й захотів побачити те що й він коли писав текст. Музика прийшла сама собою. Наче не могло бути одне без одного.

 Це про музику. 

 

 Влад вийшов на подвір’я, а з ним й інша частина команди.

 Влад поклав руку Міші на плече й сказав:

 - Я тебе просив кулон зберегти, можеш віддати?

 - Так..зараз. - Міша поліз рукою в карман, дістав кулон й простягнув його на долоні. - Тримай.

 - Дякую. - сказав Влад, усміхнувся та пішов.

 

Міша викурив ще одну цигарку, а коли нікого вже поруч не було, тихо проспівав:

- Single.. evening.. takes it to me..

 

***

 

- Хлопці, я кулон загубив! - розвів руками Влад, окидаючи підлогу поглядом. - Не бачили?

- Ні. - відказав Міша, Женя та Кирило.

Цього разу вони були в репетиційній, це ранок й всі тільки збирались. Влад ходив кімнатою, заглядав під стільці, дивився на столах, потім виходив у коридор. 

 - Оце ж я вляпався, звичайно..- сказав Влад, коли врешті припинив пошуки й всівся біля Міші.

 - Чого? Дорога річ?- спитав Міша, не дивлячись в сторону Влада. Сидів й дивився собі на фортепіано.

- В якомусь сенсі - так. - відповів Влад. - Це родинна реліквія. Сама по собі не коштовна, але це аж від прапрабабусі збереглося. Дід бабусі дарував, тато мамі. Я теж хочу.

 - Зрозуміло. - сказав Міша

 В ту ж мить зайшов Жора, й вони почали репетицію.

***

Біля входу лежав кулон. Міша нахилився та підняв його. Перламутровий фіолетовий. Чи навіть вельветовий. Але певно більш перламутр. Міша зайшов до вбиральні, став напроти дзеркала над раковиною й подивився собі в очі. 

 »Здається, я все ж таки собі брешу»

 

Міша вийшов на двір, де курив Влад, взяв того за зап’ясткою, поклав на долоню кулон й подивився тому в очі. 

 »Не я»

 

 Лишивши Влада усвідомлювати, Міша розвернувся й пішов назад. Влад дивився йому вслід. Цигарка випала з руки. А потім впав й кулон.

 

 

 

 

 

 

    Надіслав: Sanz , дата: нд, 05/19/2024 - 19:34